Рішення № 98879501, 14.06.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.06.2021Справа № 753/14561/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червоний Хутір"

про визнання недійсними рішення загальних зборів та окремих положень статуту

Представники учасників справи:

Від позивача: Бузинний А.С.;

Від відповідача: Тарасюк Н.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червоний Хутір" (далі - відповідач) в якому просив визнати недійсними положення Статуту ОСББ:

- абзац 5 пункту 8 розділу 3 "Загальні збори можуть встановлювати інший порядок голосування на зборах та прийняття рішень на них";

- пункт 3 розділу 6 "У разі систематичної несплати співвласником встановлених загальними зборами внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна, а також в разі умисного знищення або пошкодження співвласником спільного майна будинку, загальні збори можуть прийняти рішення про обмеження користування таким співвласником спільним майном будинку".

- визнати недійсними рішення загальних зборів ОСББ "Червоний Хутір" оформлені протоколами № 5 від 13.11.2017 року, № 6 від 05.12.2017 року та № 7 від 15.02.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 є співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , оскільки є власниками нежитлового приміщення на 1-му поверсі, літ. А. В зазначеному будинку створено ОСББ "Червоний Хутір". Відповідач безпідставно звинуватив позивача у заборгованості зі сплати платежів на утримання будинку та прибудинкової території і фізично обмежив доступ до місць загального користування - підвального приміщення. Позивачем було з`ясовано, що загальними зборами ОСББ періодично приймаються рішення, які суперечать законодавству в цілому, та законним інтересам Позивача зокрема, а також порушують його права через істотне недотримання вимог діючих нормативно-правових актів при проведенні загальних зборів та прийнятті рішень. Крім того, було встановлено, що однією з причин прийняття неправомірних рішень ОСББ є норми Статуту об`єднання, які суперечать вимогам чинного законодавства та керуючись якими приймалися оскаржувані рішення. Так, відповідно до протоколу № 5 загальних зборів ОСББ від 13.11.2017 року серед іншого було прийнято рішення про обмеження доступу мешканцям квартир та приміщень (до яких віднесено позивача), що не сплачують за прибудинкову територію, до місць загального користування. Відповідно до протоколу № 6 від 05.12.2017 року було вирішено обмежити доступ до місць загального користування всім боржникам за несплату на утримання прибудинкової території. Згідно протоколу № 7 від 15.02.2018 року знову було вирішено обмежити боржників у доступі до місць загального користування. Зазначені рішенням були прийняті з порушенням чинного законодавства. Відповідно до п. 8 розділу 3 Статуту ОСББ передбачено, що загальні збори можуть встановити інший порядок голосування на зборах та прийняття рішення на них. Однак вказане положення не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки Законом не передбачена можливість змінення порядку голосування, у тому числі шляхом закріплення відповідних положень в Статуті. Зазначена норма порушує права співвласників та несе істотні ризики прийняття неправомірних рішень, що сталося у випадку із оскаржуваними протоколами, в яких затверджено такий порядок голосування: рішення вважається прийнятим більшістю учасників зборів. Зауважив, що ОСББ включає 275 співвласників, але 13.11.2017 року рішення приймалося більшістю від присутніх, тобто від 114 осіб, які самі по собі навіть не становлять половини співвласників, як того вимагає для прийняття рішень Закон та Статут ОСББ. Так само 05.12.2017 року рішення приймалося більшістю від присутніх, тобто від 121 особи, які також самі по собі не становлять половини співвласників. Крім того, п. 3 розділу 6 Статуту ОСББ передбачено, що у разі систематичної несплати співвласником встановлених загальними зборами внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна, а також в разі умисного знищення або пошкодження співвласником спільного майна будинку, загальні збори можуть прийняти рішення про обмеження користування таким співвласником спільним майном будинку. Зазначає, що жодна норма законодавства України не надає повноважень ОСББ вибірково обмежувати співвласників у користуванні спільним майном. При проведенні загальних зборів відповідачем було порушено порядок їх скликання, оскільки позивач не отримував під розписку та на його адресу не направлялося відповідне поштове відправлення стосовно проведення загальних зборів 13.11.2017 року, 05.12.2017 року та 15.02.2018 року. У порядку денному були відсутні питання про обмеження доступу до місць загального користування, однак вказані питання були винесені на голосування та по ним прийнято рішення. Спірні протоколи складені без дотримання вимог законодавства, у них відсутні підписи кожного, хто проголосував із зазначенням результату голосування, а містяться лише підписи голови загальних зборів та секретаря, які також не обиралися на зборах. Рішення приймалися шляхом зміни порядку голосування, що є неправомірним, а тому такі рішення порушують права інших співвласників та мають бути визнані недійсними.

Рішенням Дарницького районного суд міста Києва від 23.06.2020 по справі № 753/14561/18 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 27.10.2020 рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23.06.2020 скасовано.

Ухвалою Київського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 29.12.2020 справу № 753/14561/18 передано до Господарського суду міста Києва.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2021 справу № 753/14561/18 передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 прийнято справу № 753/14561/18 до провадження суддею Літвіновою М.Є., вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.02.2021.

17.02.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог.

18.02.2021 через електронну пошту Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 відзив та клопотання про закриття провадження у справі № 753/14561/18 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червоний Хутір" на позовну заяву повернуто Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Червоний Хутір" без розгляду.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 22.02.2021 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2021, яку занесено до протоколу судового засідання відкладено підготовче провадження у справі № 753/14561/18 на 15.03.2021.

Представник позивача у підготовчому засіданні 15.03.2021 заявив усне клопотання про витребування матеріалів реєстраційної справи, яке ухвалою від 15.03.21 було задоволено судом та відкладено підготовче засідання по справі № 753/14561/18 на 05.04.21.

02.04.2021 засобами поштового зв`язку до Господарського суду міста Києва від Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації надійшли матеріали реєстраційної справи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червоний Хутір".

Представник позивача у підготовче засідання 05.04.2021 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105474875195.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 26.05.2021.

У судовому засіданні 26.05.2021 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.05.2021 заперечив проти заявлених позовних, з підстав, викладених у відзиві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2021, яку занесено до протоколу оголошено перерву по розгляду у справи по розгляду справи № 753/14561/18 на 14.06.2021.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 14.06.2021 судом завершено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

09.09.2016 у будинку АДРЕСА_1 зареєстроване Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червоний Хутір».

Позивач ОСОБА_1 являється співвласником нежитлового приміщення на 1-му поверсі, літера А у будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до Статуту ОСББ «Червоний Хутір», затвердженого загальними зборами співвласників ОСББ (протокол № 3 від 26.06.2017 року), передбачено, що загальні збори можуть встановити інший порядок голосування на зборах та прийняття рішення на них (абзац 5 пункт 8 розділ ІІІ Статуту).

27.12.2017 позивач звернувся до голови правління ОСББ «Червоний хутір» з проханням надати доступ до підвалу, проте відповідно до резолюції, яка наявна на листі позивачу було відмовлено, у зв`язку з несплатою за прибудинкову територію та обслуговування будинку до моменту оплати.

В подальшому, 25.01.2018 позивач повторно звернувся до відповідача з листом про надання доступу до підвального приміщення.

Листом вих. № 3/18 від 22.02.2018 позивачу було відмовлено у доступі до підвального приміщення, з огляду на наявність заборгованості з утримання будинку та прибудинкової території.

Пунктом 3 розділу VI Статуту передбачено, що у разі систематичної несплати співвласником встановлених загальними зборами внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна, а також в разі умисного знищення або пошкодження співвласником спільного майна будинку, загальні збори можуть прийняти рішення про обмеження користування таким співвласником спільним майном будинку.

Позивач вважає дані положення Статуту такими, що протирічать чинному законодавству та порушують права співвласників багатоквартирного будинку, та його права в тому числі, а тому просить суд визнати недійсним положення статуту, а саме:

- абзац 5 пункту 8 розділу 3 "Загальні збори можуть встановлювати інший порядок голосування на зборах та прийняття рішень на них";

- пункт 3 розділу 6 "У разі систематичної несплати співвласником встановлених загальними зборами внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна, а також в разі умисного знищення або пошкодження співвласником спільного майна будинку, загальні збори можуть прийняти рішення про обмеження користування таким співвласником спільним майном будинку";

- визнати недійсними рішення загальних зборів ОСББ "Червоний Хутір" оформлені протоколами № 5 від 13.11.2017 року, № 6 від 05.12.2017 року та № 7 від 15.02.2018 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти заявлених позовних вимог та вказав на те, що статут та рішення загальних зборів відповідають положенням Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», а тому просить суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним (за приписами ст.16 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Також суд зазначає, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

За змістом Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Відповідно до частини другої статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною першою статті 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку регулюються Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (в редакції чинній станом на 01.07.2015 року, тобто на момент затвердження Статуту ОСББ), Статут об`єднання складається відповідно до типового статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства. Серед іншого у статуті має бути визначено таке: порядок голосування на зборах та прийняття рішень на них; джерела фінансування, порядок використання майна та коштів об`єднання; права і обов`язки співвласників; відповідальність за порушення статуту та рішень статутних органів.

Статтею 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься питання про використання спільного майна; визначення обмежень на користування спільним майном.

Таким чином, прийнятий ОСББ «Червоний Хутір» Статут, а саме його положення, викладені у абзацв 5 пункту 8 розділ ІІІ та пункті 3 розділу VI, не протирічать Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», а отже відсутні підстави для визнання Статуту в цій частині недійсним.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів оформлених протоколами № 5 від 13.11.2017 року, № 6 від 05.12.2017 року та № 7 від 15.02.2018 року слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що 13.11.2017 року були проведені загальні збори співвласників ОСББ "Червоний хутір", на яких серед іншого було прийнято рішення про обмеження доступу мешканцям квартир та приміщень, що не сплачують за прибудинкову територію до місць загального користування. На зборах були присутні члени правління у повному складі та мешканці у кількості 114. Рішення було прийняте більшістю учасників зборів у кількості 103 чол.

05.12.2017 року були проведені позачергові загальні збори співвласників ОСББ, на яких були присутні 121 особа також було прийнято рішення про обмеження доступу до місць загального користування всім боржникам за не сплату на утримання прибудинкової території. За вказане рішення проголосувало 119 осіб.

15.02.2018 року на загальних зборах ОСББ "Червоний Хутір", на яких були присутніми 201 особа, прийнято серед іншого рішення про додаткове попередження боржників, що не сплачують за утримання будинку та прибудинкової території про те, що діють та будуть продовжувати діяти обмеження доступу до місць загального користування.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання недійсними вказаний рішень загальних зборів позивач зазначає проте, що відповідачем було порушено порядок повідомлення про проведення загальних зборів.

Відповідно до ст. 10 Закону «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.

Пунктом 5 Статуту ОСББ «Червоний Хутір» передбачено, що загальні збори скликаються і проводяться правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників. Правління (ініціативна група) не менше ніж за 14 днів для проведення загальних зборів повідомляє співвласників шляхом: - у письмовій формі вручає кожному співвласнику під розписку, або - направляє рекомендованим листом на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику в будинку, письмове повідомлення про проведення загальних зборів, - а також розміщає об`яву на дошках для об`яв в місцях загального користування будинку.

Рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.

Посилання позивача про те, що його не було повідомлено належним чином про призначені загальні збори ОСББ не підтверджуються матеріалами справи, оскільки позивачем не було доведено, що він не був обізнаний про проведення зборів.

Також позивач посилається на неправильність формування порядку денного загальних зборів, що полягає у відсутності чіткого переліку питань, які розглядалися на зборах та те, що на вказаних зборах не обирався голова та секретар, які підписали протоколи загальних зборів.

Проте, всупереч доводів позивача закон не містить жодних обмежень щодо формування порядку денного загальних зборів та вимог щодо обрання голови та секретаря загальних зборів. Крім того, дані обставини жодним чином не впливають на результати голосування та прийняті рішення.

Твердження позивача про те, що додані відповідачем до письмових пояснень відомостей про результати голосування підписані однією особою від імені кількох співвласників,суд не приймає до уваги, оскільки, по-перше позивач не зазначав вказану обставину у позовній заяву як підставу для визнання недійсним рішення зборів ОСББ, по-друге, для такого твердження необхідні спеціальні знання та проведення експертизи, клопотання про проведення якої позивачем не заявлялося.

Враховуючи те, що порушень вимог Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» при проведенні загальних зборів судом не встановлено, оспорювані рішення не суперечать інтересам держави і суспільства, відповідають внутрішній волі співвласників ОСББ «Чурвоний Хутір», які брали участь у голосуванні, та не порушують суб`єктивних прав позивача, підстав для визнання вказаних рішень недійсними суд не вбачає.

Таким чином, суд вважає у задоволенні заявлених позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбаченим цим Кодексом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen . ), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не впливають на висновки суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 236 - 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

2. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Згідно з п.п.17.5 п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 09.08.2021.

Суддя М.Є.Літвінова