Рішення № 98879493, 19.07.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.07.2021 Справа № 903/900/20Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Фізичної особи-підприємця Куралова Миколи Васильовича

до Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк в особі філії "Волинське головне регіональне управління "Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"

про стягнення 838 243,22 грн.

Представники учасників справи:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача (дистанційно з використанням системи EasyCon): Кузін Є.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Куралов Микола Васильович (далі - позивач) звернувся з позовом до Господарського суду Волинської області до Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк (далі - відповідач) в особі філії "Волинське головне регіональне управління "Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про стягнення 838 243,22 грн. пені за безпідставне списання коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору банківського рахунку (заява про відкриття поточного рахунку та картка зі зразками підписів і відбитком печатки) та Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в України.

Ухвалою суду від 04.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

17.12.2020 через відділ діловодства суду відповідач подав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог, передати справу №903/900/20 за територіальною підсудністю Господарському суду м. Києва та застосувати позовну давність щодо заявлених позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 13.01.2021 справу №903/900/20 за позовом Фізичної особи-підприємця Куралова Миколи Васильовича до Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк, в особі філії "Волинське головне регіональне управління "Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про стягнення 838 243,22 грн пені за безпідставне списання коштів направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 у справі № 903/900/20 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Куралова Миколи Васильовича залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Волинської області від 13.01.2021 у справі № 903/900/20 залишено без змін, справу повернуто до Господарського суду Волинської області.

Супровідним листом № 01-24/1495/21 від 09.03.2021 Господарський суд Волинської області передав справу № 903/900/20 до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 903/900/20 передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2021 прийнято справу №903/900/20 до розгляду суддею Літвіновою М.Є., підготовче засідання призначено на 21.04.2021.

У підготовчому засіданні 21.04.2021 представник позивача подав клопотання про витребування доказів в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України, в якому просить суд витребувати від відповідача інформацію про:

- розмір процентної ставки, встановленої Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк", згідно Умов та правил надання банківських послуг (умови) по короткострокових кредитах в національній валюті для фізичних осіб - підприємців до 100000,00 грн, яка діяла з 01.04.2019 по 31.12.2020;

- максимальний розмір процентної ставки (збільшена ставка), встановленої Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" у разі порушення зобов`язань із погашення кредиту або настання інших обставин, що зумовили її підвищення згідно Умов та правил надання банківських послуг (умови) по короткострокових кредитах в національній валюті для фізичних осіб - підприємців до 100 000, 00 грн, яка діяла з 01.04.2019 по 31.12.2020.

Представник відповідача у підготовче засідання 21.04.2021 не з`явився, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0105479951523, № 0105479948204.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 903/900/20 на тридцять днів, в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України витребувано у Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк інформацію по справі, підготовче засідання відкладено на 31.05.2021.

17.05.2021 через електронну пошту Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли пояснення.

17.05.2021 через електронну пошту Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.21 відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Представник відповідача у підготовче засідання 31.05.2021 не з`явився, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0105479954964.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2021, яку занесено до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання по справі № 903/900/20 на 14.06.2021 та продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

04.06.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.

14.06.2021 через електронну пошту Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів на виконання ухвали.

Представники учасників справи у підготовче засідання 14.06.2021 не з`явились, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлені належним чином.

14.06.2021 через електронну пошту Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання та проведення наступних судових засідань в режимі відеоконференції, в задоволенні якого судом частково відмовлено в частині відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті на 05.07.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.21 задоволено клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні 05.07.2021 представник відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог.

Представник позивача у судове засідання 05.07.2021 не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2021, яку занесено до протоколу судового засідання оголошено перерву по розгляду справи № 903/900/20 на 19.07.2021.

05.07.2021 через електронну пошту Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання та проведення наступних судових засідань в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 задоволено клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Представник позивача у судове засідання 19.07.2021 не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105478349030.

Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16).

З урахуванням викладеного, неявка представника позивача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не є перешкодою для розгляду даної справи по суті.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 19.07.2021 судом завершено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України

ВСТАНОВИВ:

01.07.2014 Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" було пред`явлено позов до Фізичної особи-підприємця Печук Ірини Василівни про стягнення заборгованості за договором б/н від 17 березня 2011 року в розмірі 98 242,43 грн.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 11.09.2014 у справі №903/618/14 вказаний позов було задоволено, а саме стягнуто з ФОП Печук І.В. на користь ПАТ КБ "Приватбанк" 93 775,93 грн заборгованості за кредитом, 4 366,67 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом, 99,83 грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, 1 964,85 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Однак, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 рішення Господарського суду Волинської області від 11.09.2014 у справі № 903/618/14 було скасовано, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Постановою Верховного Суду від 20.04.2018 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 та рішення Господарського суду Волинської області від 11.09.2014 було скасовано, а справу № 903/618/14 направлено на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.

За наслідками нового розгляду справи № 903/618/14 рішенням Господарського суду Волинської області від 20.11.2018, залишеним без змін постановами Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 та Верховного Суду від 17.05.2019, у позові Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Фізичної особи-підприємця Печук Ірини Василівни про стягнення 98 242, 43 грн було відмовлено.

При цьому, судами було встановлено, що 17.03.2011 між Фізичною особою-підприємцем Печук Іриною Василівною та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" було підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитком печатки, згідно якої, сторони погоджуються із Умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та правилами обслуговування за розрахунковими картками (що розміщені в мережі Інтернет на сайті банку www.privatbank.ua, client-bank.privatbank.ua.), тарифами банку, які разом з цією заявою та карткою зі зразками підписів і відбитками печатки складають договір банківського обслуговування. Цим підписом відповідач приєднався і зобов`язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах позивача - договорі банківського обслуговування.

Відповідно до умов укладеного договору від 17.03.2011, який складається із заяви ФОП Печук І. В. про відкриття поточного рахунку та Умов і правил надання банківських послуг, підприємцю встановлювався кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта, що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг.

Відмовляючи ПАТ КБ "Приватбанк" в задоволенні позовних вимог суди засвідчили, що Банком не доведено обставин, які безспірно вказують, що ФОП Печук І. В. своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, зокрема, перерахування коштів в сумі 95 000 грн (яка в основному утворює заборгованість, що просить стягнути Банк), з рахунку фізичної особи-підприємця Печук І.В. на рахунок ТОВ "ТЕК-ЕТАЛОН" згідно платіжного доручення №22111 від 21.11.2013.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що не запереченим фактом, що система "Приват 24" експлуатується Банком, під його технічним та юридичним контролем. Саме Банк забезпечує доступ усіх користувачів до цієї системи і несе ризики несанкціонованого доступу до цієї системи (правова позиція Верховного суду України у постанові від 13.05.2015 у справі №6-71цс15).

У постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що як свідчать матеріали справи, Позивач жодних дій для з`ясування обставин здійснення спірної трансакції не вчинив, будь-якої інформації про результати свого службового розслідування не надав, а весь тягар доведення відсутності своєї вини переклав на Відповідача.

Верховний Суд у своїй постанові від 17.05.2019 констатував, що суди попередніх інстанцій при новому розгляді справи № 903/618/14 врахували висновки суду касаційної інстанції, що були викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.04.2018, у зв`язку з якими було скасовано судові рішення.

Рішення Господарського суду Волинської області від 20.11.2018, постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 та постанова Верховного Суду від 17.05.2019 у справі №903/618/14 набрали законної сили.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У силу наведеної норми, обставини, встановлені рішенням Господарського суду Волинської області від 20.11.2018, залишеним без змін постановами Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 та Верховного Суду від 17.05.2019, зокрема, стосовно укладення між ПАТ КБ "Приватбанк" та підприємцем ФОП Печук І. В. договору банківського рахунку від 17.03.2011, а також факт безпідставного списання банком з рахунку підприємця коштів, повторного доказування при розгляді даної справи №903/741/20 не потребують.

Разом з тим, Банк списав з рахунку ФОП Печук І. В. кошти в сумі 90 133,68 грн на погашення заборгованості по кредитному договору, в стягненні якої судами було відмовлено з огляду на її безпідставність (справа № 903/618/14).

ФОП Печук І. В. вказувала на те, що списання коштів є безпідставним та неправомірним, а тому звернулась до суду за захистом порушеного, на його думку, права з позовом до Банку про стягнення безпідставно списаних коштів.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2020, за наслідками перегляду в апеляційному порядку рішення Господарського суду Волинської області від 19.11.2019 у справі № 903/590/19 за позовом Фізичної особи-підприємця Печук Ірини Василівни до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення 90 133,68 грн, рішення Господарського суду Волинської області від 19.11.2019 у справі № 903/590/19 було скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог в сумі 21 942,18 грн та часткового задоволення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також змінено в частині розподілу судового збору, викладено резолютивну частину рішення в редакції наступного змісту: "1. Позов задовольнити. 2. Стягнути з АТ КБ "Приватбанк" на користь ФОП Печук Ірини Василівни 90 133,68 грн безпідставно списаних коштів, 1 921 грн витрат по судовому збору та 5 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу адвоката".

Зважаючи на те, що матеріалами справи № 903/618/14 доведено неправомірність перерахування Банком з рахунку ФОП Печук І. В. коштів в сумі 95 000,00 грн на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК-Еталон", згідно платіжного доручення № 2211 від 21.11.2013, то наступні транзакції Банку починаючи з 21.11.2013 по 29.05.2014 на погашення даної заборгованості проводились безпідставно, що в свою чергу свідчило про обґрунтованість позовних вимог ФОП Печук І. В. На підставі вказаного колегія суддів дійшла висновку, що відповідні кошти підлягають стягненню з Банку як безпідставно перераховані.

У силу положень частини 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 у справі № 903/590/19, яка набрала законної сили, зокрема, стосовно безпідставного списання АТ КБ "Приватбанк" з рахунку ФОП Печук Ірини Василівни коштів в сумі 90 133,68 грн, повторного доказування при розгляді даної справи № 903/741/20 не потребують.

12.08.2020 між ФОП Печук І.В., як первісним кредитором, та ФОП Кураловим М.В., як новим кредитором, був укладений договір відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор передає (відступає) належне йому право вимоги, а новий кредитор на умовах цього договору приймає право вимоги до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (надалі Боржник), що належить первісному кредитору і стає кредитором за вимогою про стягнення неустойки (пені) передбаченої статтею 32 Закону України "Про платіжні системи і переказ коштів в Україні" за незаконне списання (списання без законних підстав) грошових коштів з рахунку № НОМЕР_1 , відкритого ФОП Печук Ірина Василівна у АТ КБ "Приватбанк" згідно договору банківського рахунку (Заява про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитком печатки) від 17.03.2011 та інших штрафних санкцій, передбачених договором банківського рахунку та ЦК України за незаконне списання грошових коштів банком з банківського рахунку (пункт 1.1).

Повернення суми безпідставно списаних грошових коштів відбулось лише 08.12.2020 в примусовому порядку, шляхом виконання Печерським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 у справі № 903/590/19 в межах зведеного виконавчого провадження №60933345.

Посилаючись на вказані вище обставини, ФОП Куралов М. В. звернувся із даним позовом до суду, в межах якого просить суд стягнути з Банку 838 243,22 грн пені за період з 01.12.2019 - 31.12.2019, нарахованої на підставі підпункту 32.3.2 пункту 32.3 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"

Відповідач у свою чергу, заперечує проти задоволення позовних вимог, посилався на те, що ФОП Куралов М. В. не мав права звернення із позовом до суду, оскільки укладений договір відступлення права вимоги не відповідає нормам чинного законодавства. Також Банк стверджує, що позивачем пропущений строк позовної давності за заявленою вимогою.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, щодо позову Господарський суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільний кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Положенням статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов`язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку (стаття 1071 ЦК України).

Відповідно до статті 1073 ЦК України встановлено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями статті 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються частини 1 статті 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до Преамбули Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" цей Закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Згідно п.1.24 ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою. Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Згідно підпункту 32.3.2 пункту 32.3 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Як вбачається з листа АТ КБ "Приватбанк" від 27.05.2020 №20.1.0.0.0/7-200521/4132, наданого у відповідь на запит Адвоката Петрової Н.П., розмір відсотків за користування кредитом "Підприємницький" за період з 01.04.2019 по 01.04.2020 становив 30% за рік.

Як вже зазначалось судом, відповідач здійснив безпідставне списання коштів у розмірі 90 133,68 грн. з рахунку позивача.

У зв`язку із викладеним, на переконання суду, у Банка виник обов`язок сплатити позивачу пеню, у відповідності до положень підпункту 32.3.2 пункту 32.3 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання. До моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію і, навпаки, з моменту порушення є мірою відповідальності.

Судом встановлено, що позивач при розрахунку пені застосовує формулу 90 133,68*30%*31=838 243,22 грн, де 90 133,68 грн - сума безпідставно списаних грошових коштів з рахунку позивача, яка встановлена в постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2020р. у справі № 903/590/19, 30% - розмір відсотків за користування кредитом за період з 01.04.2019 по 01.04.2020 (згідно листа АТ КБ "Приватбанк" від 27.05.2020 №20.1.0.0.0/7-200521/4132), 31-кількість днів прострочення (за період з 01.12.2019 по 31.12.2019).

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Аналогічна правова позиція міститься у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013.

У даному випадку суд не погоджується з розрахунком позивача у даній справі, оскільки як вбачається з листа АТ КБ "Приватбанк" від 27.05.2020 №20.1.0.0.0/7-200521/4132, розмір відсотків за користування кредитом за період з 01.04.2019 по 01.04.2020 становив 30% за рік, а в силу положень підпункту 32.3.2 пункту 32.3 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Так, на переконання суду, розмір щоденної відсоткової ставки пені необхідно розраховувати, виходячи з 365 днів у році за методом "факт/365".

Відтак, щоденний розмір пені, виходячи з періоду нарахування 365 днів у році, на думку суду, повинен становити 0,0822 % (30% : 365 днів = 0,0822 %).

З огляду на викладене, в даному випадку, розрахунок пені слід здійснювати за формулою: 90 133,68*0,0822%*31, де 90 133,68 грн - сума безпідставно списаних грошових коштів з рахунку позивача, 0,0822% - розмір щоденної відсоткової ставки за користування кредитом, 31 - кількість днів прострочення згідно розрахунку позивача (за період з 01.12.2019 по 31.12.2019).

Визначене нарахування, на думку суду, відповідає положенням Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (підпункту 32.3.2 пункту 32.3 статті 32 Закону), є правомірним з урахуванням специфіки банківської діяльності у відповідній сфері, відповідає загальноприйнятим визначенням:

- відсоткової ставки (норма процента), як кількісного вираження відсотків в якості економічної категорії, які розраховуються як відношення річного доходу, отриманого на позичковий капітал, до суми наданого кредиту, помноженого на 100 відсотків;

- процентної ставки, як суми, зазначеної в процентному вираженні до суми проценту, яку платить одержувач кредиту за користування ним в розрахунку за певний період (місяць, квартал, рік);

- позикового капіталу, як грошового капіталу, який надається в позику та приносить власнику дохід у вигляді процентів від позики;

- відсотку (процента), як сотої частини того чи іншого числа.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що до стягнення з Банку підлягає пеня в розмірі 2 296,79 грн.

Щодо заяви відповідача про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права позовна давність, встановлюється тривалістю у три роки.

Водночас, згідно статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

При цьому відповідно до частин 1, 5 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі права чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013)

Позовні вимоги заявлені поза межами строків позовної давності не підлягають задоволенню у зв`язку із спливом цього строку, що є підставою для відмови у задоволенні позову (частина 4 статті 267 ЦК України).

Як вказано судом вище, період нарахування пені визначений - 01.12.2019 - 31.12.2019, а позовна заява про стягнення вказаної пені передана на розгляд суду 27.11.2020 (шляхом скерування поштовим зв`язком до суду, номер відправлення 0101133242334), тобто у межах річного строку, передбаченого статтею 258 ЦК України, у зв`язку із чим у задоволенні заяви Банку про застосування строків позовної давності слід відмовити.

Крім того, суд вважає хибними доводи Банку про відсутність у ФОП Куралов М. В. повноважень звернення із позовом до суду про стягнення пені. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що 12.08.2020 між ФОП Печук І.В., як первісним кредитором, та ФОП Кураловим М.В., як новим кредитором, був укладений договір відступлення права вимоги.

Згідно приписів статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Банком до матеріалів даної господарської справи не надано доказів визнання договору відступлення права вимоги від 12.08.2020 між ФОП Печук І.В. та ФОП Кураловим М.В. недійсним, а тому вказаний правочин є чинним.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позовні вимоги позивача, є обґрунтованими, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають частковому задоволенню згідно перерахунку суду.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суд вважає, що витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), що поніс позивач, слід відшкодувати йому за рахунок Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до частини 2 статті 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Керуючись викладеним, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, витрати зі сплати судового збору в розмірі 34,45 грн підлягають стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Куралова Миколи Васильовича до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про стягнення 838 243,22 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, місто Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д; ідентифікаційний код 14360570) на користь Фізичної особи-підприємця Куралова Миколи Васильовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 2 296,79 грн (дві тисячі двісті дев`яносто шість гривень 79 копійок) пені.

3. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, місто Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д; ідентифікаційний код 14360570) в дохід Державного бюджету України 34,45 (тридцять чотири) гривні 45 копійок судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09.08.2021.

Суддя М.Є.Літвінова