Рішення № 98878914, 04.08.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.08.2021 Справа № 905/1097/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В., при секретарі судового засідання Мальованій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом публічного акціонерного товариства "Промислово-виробниче підприємство "КРИВБАСВИБУХПРОМ" (50005, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вулиця Каховська, будинок 40; код ЄДРПОУ: 00190934)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "АСД СТАЛЬСЕРВІС" (84333, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Об`їзна, будинок 1; код ЄДРПОУ: 43491397)

про стягнення 6827,52 грн., з яких штраф в розмірі 6526,04 грн., інфляційні втрати в розмірі 224,24 грн., 3 % річних в розмірі 77,24 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У

Публічне акціонерне товариство "Промислово-виробниче підприємство "КРИВБАСВИБУХПРОМ" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АСД СТАЛЬСЕРВІС" про стягнення 6827,52 грн., з яких штраф в розмірі 6526,04 грн., інфляційні втрати в розмірі 224,24 грн., 3 % річних в розмірі 77,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору про надання послуг №399 від 20.07.2020, внаслідок чого позивачем був нарахований штраф в розмірі 6526,04 грн., інфляційні втрати в розмірі 224,24 грн. та 3% річних в розмірі 77,24 грн.

Позивач під час розгляду даної справи наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Оскільки відповідач своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів, суд на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними матеріалами.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

20.07.2020 між публічним акціонерним товариством "Промислово-виробниче підприємство "КРИВБАСВИБУХПРОМ" (далі - замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "АСД СТАЛЬСЕРВІС" (далі – виконавець) було укладено договір про надання послуг № 399 (далі – договір), відповідно до п.1.1. якого виконавець зобов`язується за дорученням замовника зі своїх матеріалів, виготовити запасні частини для черв`ячного одноступінчатого механізму канатного підйомника ПТО-19 (далі за текстом – роботи або запасні частини), відповідно до креслень (додаток № 3 шерстяна конічна – 8 штук, додаток № 4 колесо конічне – 4 штуки, додаток № 5 шестерня – 4 штуки), до цього договору, які є невід`ємною частиною договору.

Згідно п. 1.2. договору вартість робіт (додаток №2), визначених п. 1.1. цього договору – 65 260, 42 грн. (шістдесят п`ять тисяч двісті шістдесят гривень 42 копійки), у т.ч. ПДВ – 10 876,74 грн.

Відповідно до п. 2.1.3. договору виконавець зобов`язується здати замовнику виконані роботи з оформленням акта виконаних робіт.

Замовник зобов`язується своєчасно прийняти від виконавця та перевірити виготовлені запасні частини, а саме встановити на два механізми канавних підйомників ПТО-19 та випробувати впродовж 72 годин, прийняти акти виконаних робіт і оплатити роботи за виставленими рахунками (п. 2.3.3 договору).

Згідно п. 2.3.4. замовник зобов`язується підписати оформлений виконавцем акт виконаних робіт протягом 10-ти робочих днів, один екземпляр підписаного і скріпленого печаткою акта направити виконавцю навмисне або службою поштової доставки.

Відповідно до п. 3.1. договору вартість робіт відповідає рівню звичайних цін і способу виконання робіт, визначається у калькуляції, яка є невід`ємною частиною договору.

У додатку № 2 до договору № 399 від 20.07.2020 (калькуляція вартості) сторони узгодили вартість послуг з виготовлення запасних частин для червячного одноступеневого механізму канавного підйомника ПТО-19 в сумі 65 260,42 грн.

Згідно п. 3.3. договору замовник здійснює оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі отриманих рахунків в наступному вигляді: 40 % передплата від суми договору; остаточний розрахунок здійснюється протягом 5-ти (п`ять) банківських днів від дати оформлення акту виконаних робіт, підписаного обома сторонами, за умови створення електронної податкової накладної та реєстрації її в єдиному реєстрі податкових накладних.

Оплата замовником виконаних виконавцем робіт проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця (п. 3.4. договору).

Відповідно до п. 4.3. договору здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами на території замовника з оформленням акта виконаних робіт.

Строк виконання робіт 45 календарних днів від дати отримання передплати та підписаного з обох сторін договору (п. 4.4. договору).

Згідно п. 4.5. договору оформлені виконавцем акти виконаних робіт замовник укладає і підписує і передає виконавцю протягом 10-ти робочих днів від дати оформлення актів виконаних робіт навмисне або службою поштової доставки. Якщо на 11-й робочий день, за умови відсутності мотивованих заперечень до якості виконаних робіт, акти виконаних робіт не будуть передані виконавцю, вони вважається узгодженими, підписаними і переданими в облік замовником.

Відповідно до п. 5.4. договору за несвоєчасне виконання робіт, згідно з п. 4.4., виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 10 відсотків від суми невиконаних робіт.

Згідно п. 8.1. договору він набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.03.2021, а в частині прийнятих на себе сторонами зобов`язань – до повного виконання всіх прийнятих на себе зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату №110 від 11.11.2020 на суму 65 260,42 грн.

На виконання п. 3.3. договору позивачем було перераховано відповідачу попередню оплату в сумі 26 104,17 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6243 від 19.11.2020.

Роботи у встановлений договором строк виконані не були.

В подальшому, позивач звернувся до відповідача з претензією № 101/13 від 18.01.2021 про сплату штрафу в сумі 6526,04 грн. за несвоєчасне виконання робіт за договором, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

26.03.2021 між сторонами було підписано акт надання послуг № 30 на суму 65 260,42 грн. із приміткою, що виконавцем несвоєчасно виконано роботи та не сплачено штрафні санкції згідно претензії № 101/13 від 18.01.2021.

Наведене стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору про надання послуг № 399 від 20.07.2020.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів; безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п. 4.4. договору строк виконання робіт 45 календарних днів від дати отримання передплати та підписаного з обох сторін договору.

Враховуючи, що попередня оплата в сумі 26 104,17 грн. була перерахована позивачем 19.11.2020, що підтверджується платіжним дорученням № 6243 від 19.11.2020 (а.с. 17), строк виконання робіт виконавцем сплинув з 04.01.2021.

Відповідно до п. 4.3. договору здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами на території замовника з оформленням акта виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, акт надання послуг № 30 на суму 65 260,42 грн. був підписаний представниками сторін лише 28.03.2021.

Таким чином, відповідач свої зобов`язання за договором про надання послуг № 399 від 20.07.2020 щодо виготовлення запасних частин в обумовлені договором строки не виконав, а отже прострочив виконання зобов`язання у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України. Доказів зворотного суду не надано.

Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Позивачем за порушення умов п. 4.4 договору за прострочення оплати поставленого товару нараховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі 6526,04 грн.

Відповідно до п. 5.4. договору за несвоєчасне виконання робіт, згідно з п. 4.4., виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 10 відсотків від суми невиконаних робіт.

Враховуючи, що попередня оплата в сумі 26 104,17 грн. була перерахована позивачем 19.11.2020, то з огляду на п. 4.4. договору строк виконання робіт сплинув з 04.01.2021, сума невиконаних у встановлений договором строк робіт, складає 65 260,42 грн., за висновками суду позивачем правомірно нараховано штраф у розмірі 10 %, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині штрафу у розмірі 6526,04 грн. підлягають задоволенню.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з 05.01.2021 по 28.05.2021 нараховано 3 % річних в сумі 77,24 грн. та інфляційні втрати за період з 05.01.2021 по 28.05.2021 в сумі 224,24 грн. на суму штрафу за несвоєчасне виконання робіт, а саме 6526,04 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов`язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов`язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов`язання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п.п. 4.1, 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов`язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Позивачем підставою для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат визначено виконання відповідачем робіт за договором про надання послуг № 399 від 20.07.2020 з порушенням узгодженого у договорі строку, тобто неналежне виконання негрошового зобов`язання.

Оскільки дія Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" поширюється на договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, то до спірних правовідносин з неналежного виконання негрошового зобов`язання цей Закон не міг бути застосований.

Наведені обставини зумовлюють висновок суду про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрати в розмірі 224,24 грн. та 3 % річних в розмірі 77,24 грн.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий збір на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Промислово-виробниче підприємство "КРИВБАСВИБУХПРОМ" до товариства з обмеженою відповідальністю "АСД СТАЛЬСЕРВІС" про стягнення 6827,52 грн., з яких штраф в розмірі 6526,04 грн., інфляційні втрати в розмірі 224,24 грн., 3 % річних в розмірі 77,24 грн., задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АСД СТАЛЬСЕРВІС" (84333, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Об`їзна, будинок 1; код ЄДРПОУ: 43491397) на користь публічного акціонерного товариства "Промислово-виробниче підприємство "КРИВБАСВИБУХПРОМ" (50005, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вулиця Каховська, будинок 40; код ЄДРПОУ: 00190934) штраф в розмірі 6526,04 грн., судовий збір в сумі 2169,76 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 04.08.2021 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.08.2021.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова