Ухвала суду № 98876729, 10.08.2021, Новоодеський районний суд Миколаївської області

10.08.2021

Справа № 482/700/21

Номер провадження 2-з/482/28/2021

У Х В А Л А

про забезпечення позову

10 серпня 2021 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Сергієнка С.А.,

за участю секретаря Мазанової Ю.О.

розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гуменюк І.Л. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи органи опіки і піклування Костянтинівської сільської Миколаївського району Миколаївської області та Миколаївської районної державної адміністрації про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа органи опіки і піклування Миколаївської районної державної адміністрації про повернення дитини до місця її проживання та визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Новоодеського районного суду Миколаївської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи органи опіки і піклування Костянтинівської сільської Миколаївського району Миколаївської області та Миколаївської районної державної адміністрації про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа органи опіки і піклування Миколаївської районної державної адміністрації про повернення дитини до місця її проживання та визначення місця проживання дитини.

09 серпня 2021 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гуменюк І.Л. про забезпечення позову.

У обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що сторонами на момент розлучення було досягнуто згоду про проживання дитини з матір`ю, позивач самостійно і добровільно відвіз дружину із донькою до с. Тернувате.

22.05.2021 р. ОСОБА_2 вчинив безпідставну самочинну зміну місця проживання дитини шляхом її викрадення. Останнім часом позивач іноді дозволяв коротке спілкування дитини з матір`ю тільки з його присутністю і кожного разу, вбачаючи ознаки особливого контакту дитини з матір`ю, забирав у дитини телефон та завершував розмову.

На цей час батько не дозволяє спілкування матері з донькою поза місцем його проживання, не йде на контакт, всі спроби та прохання матері домовитись про побачення та спілкування з дитиною залишились без задоволення. 31.07.2021 р. відповідач приїхала до с. Баловне, щоб побачити дитину, але позивач насильно тримав дитину, не відпускаючи навіть підійти до матері та поспілкуватись.

Посилаючись на вищевикладене ОСОБА_1 просить суд забезпечити її позов шляхом зобов`язання позивача надати їй можливість вільного спілкування з донькою без присутності батька та поза межами місця проживання батька. Обраний відповідачем спосіб захисту своїх прав та законних інтересів спрямований на відновлення доступу до дитини та налагодження контакту із нею.

Розгляд заяви здійснено судом у строки, визначені ч. 1 ст. 153 ЦПК України, в порядку письмового провадження за наявними у суду матеріалами без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання, що відповідає правилам ч. 13 ст. 7 та ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

За наслідками розгляду відповідних матеріалів суд прийшов таких висновків.

Заява про забезпечення позову відповідає вимогам, які містяться у Главі 10 Розділу І ЦПК України, підстави для її повернення заявнику відсутні.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦРК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується встановленням обов`язку вчинити певні дії.

Пленум Верховного Суду України у пункті 4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року роз`яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідач обмежує спілкування ОСОБА_1 із її донькою і таким чином намагається виключити позивача і з життя доньки.

Предстаник ОСОБА_1 вказує, що вирішення судового спору про визначення місця проживання дитини з батьком по суті з урахуванням складності справи має тривалий характер, унаслідок чого невжиття заходів із забезпечення позову може ускладнити та унеможливити виконання рішення суду, оскільки протягом тривалого часу розгляду справи із-за обмежень батьком у спілкуванні дитини з матір`ю дитина втрачає контакт з матір`ю, що відобразиться на її психоемоційному стані, мати позбавлена можливості участі у вихованні дитини.

Зважаючи на наявність конфлікту між подружжям та налаштування батьком дитини проти матері, зустріч матері з дитиною у присутності батька не забезпечує якнайкращих інтересів дитини, що має бути предметом взаємного піклування батьків дитини та навпаки не дозволяє дитині будь-яких проявів особистої прихильності до матері, розуміння ролі кожного з батьків у її житті за умови окремого проживання.

Під час оцінки доводів заяви про забезпечення позову суд керується положеннями Конвенції про права дитини, Сімейного кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства».

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansenv. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Відповідно до статті 51 Конституції України кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до приписів статей 141, 153 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини; мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частини 1- 3 статті 157 СК України).

Що стосується забезпечення позову шляхом зобов`язання батька надавати матері можливість спілкування з дитиною без його присутності, до винесення судом рішення, то суд зазначає, що обставини викладені в заяві про забезпечення позову в цій частині вказують на наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову.

Зустрічі матері ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 будуть підтримувати зв`язок з матір`ю та дозволять перебувати у звичних для дитини умовах у той же час не будуть порушувати права батька на спілкування з дитиною і перебування дитини з матір`ю не буде завдавати дитині страждань.

Порівнявши, при цьому, негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову (зобовязання первісного позивача надавати можливість побачення матері і поза межами місця проживання батька і самої дитини відповідно) з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів (втрату емоційного зв`язку між матір`ю і дитиною внаслідок відсутності спілкування протягом тривалого часу), з урахуванням законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, суд вважає, що заходи забезпечення позову, які просить застосувати представник ОСОБА_1 в частині зобовязання ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 вільний доступ до їх дитини для спілкування без присутності батька поза межами його місця проживання, у час погоджений сторонами, є співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40.

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України» рішення від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

На підставі викладеного та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. ст. 151-152, 208, 210 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гуменюк І.Л. про забезпечення позову - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 вільний доступ до малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 для спілкування без присутності батька поза межами місця проживання батька ОСОБА_2 .

Час та тривалість і періодичність спілкування визначається за домовленістю сторін.

Сторони:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2

Строк пред`явлення даної ухвали до виконання - 3 роки.

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом і виконується негайно, в порядку встановленому для виконання судових рішень.

Примірник ухвали направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Новоодеський районний суд Миколаївської області. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуючий суддя: С.А.Сергієнко