Рішення № 98875154, 09.08.2021, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 1819/5880/12

Провадження № 2/589/2/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2021 року Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого - судді Литвинко Т.В.

з участю секретаря судового засідання Афанасенко Т.Л.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сумиобленерго», ОСОБА_3 про захист прав споживачів, визнання дій/бездіяльності незаконними, зобов`язання вчинити дії, відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (згодом уточненим), в якому просить:

1. Визнати протиправними дії в.о. начальника ІКЦ ПАТ "Сумиобленерго" Шлика В.В., який прийняв неправомірне рішення про недоцільність проведення перевірок фактів порушення ПАТ "Сумиобленерго" Законів України, Правил користування електроенергією, ДСТУ, поновлення порушених прав позивача, як людини, громадянина та споживача при наданні послуг з електропостачання, викладених в заяві від 22.08.2011 року, без виконання вимог ст. 14-15, 19-20, ст. 24-25 Закону України "Про звернення громадян", ст. 4, 6, 14-15, 21 Закону України "Про захист прав споживачів", ст. 11, 28 Закону України "Про метрологію".

2. Визнати неправомірною відмову в.о. начальника ІКЦ ПАТ "Сумиобленерго" Шлика В.В. в наданні інформації про строки придатності використання планової повірки та заміни лічильника № А93618339 та №0036682 квартири позивача, лічильників класу точності 2,5 квартир будинку АДРЕСА_1 та на запит ОСОБА_1 від 22.08.2011 року, віднесення її до конфіденційної та такої, що не підлягає для ознайомлення заінтересованій особі, без посилання на конкретну норму закону, яка не відповідає ст. 13-15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та такої, що порушує права споживача за ст. 4,14,15,21 Закону України "Про захист прав споживачів", ст. 32-37 Закону України "Про інформацію».

3. Визнати неправомірними дії ПАТ "Сумиобленерго" в частині незабезпечення реалізації заявленого права ОСОБА_1 на об`єктивний, всебічний, своєчасний розгляд та вирішення по суті його заяв від 22.08.2011 року, 14.11.2011 року, 20.01.2012р., 25.01.2012 року, незабезпечення його участі в перевірці поданих звернень, ігнорування прав на ознайомлення з матеріалами перевірки та правом на отримання письмової, повної, об`єктивної та мотивованої відповіді в установлений законом термін, викладеному на мові спілкування заявника, а також такими, що не відповідають вимогам законодавства з питань енергетики, Закону України "Про звернення громадян", Закону України "Про захист прав споживачів".

4. Визнати філію "Шосткинський РЕМ" ПАТ "Сумиобленерго" винною стороною в порушенні вимог ДСТУ 6570-96 "Лічильники електричної активної та реактивної енергії індукційні" зі змінами 01.09.2004 року, ст. 11, 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність", п. 3.7 Правил користування електроенергією" в частині застосування для розрахункового обліку електроенергії однофазного електролічильника СО-И446 № А-9361839 клас 2,5 з датою держповірки І кв. 2002 року без держповірки в міжповірочному інтервалі, що перевищує 8 років з використанням його показів для розрахунку позивача за електроенергію з 01.04.2010 року до 23.02.2011 року.

5. Організацію роботи в.о. директора філії "Шосткинський РЕМ" ПАТ "Сумиобленерго" Дроздова М.В. по не реагуванню на звернення ОСОБА_1 від 20.01.2012 року (вх.№ 3/Т-03) на перевищення повноважень на вибірковість в застосуванні однофазних лічильників класу 2,5, заборонених ДСТУ 6570-96 зі змінами №1 від 01.09.2004р., не доведення до відома споживачів інформації про строк придатності до застосування, планової повірки, заміни лічильника № 0036682 в квартирі заявника , не обґрунтованості зниження з 3,0 до 1,5 кВт споживаної потужності , зміни безперебійного режиму надання послуг з електропостачання на "надійний", за умовами договору № 2121200530, що не відповідає рішенню суду від 03.02.2005 року, не надання інформації про якість електроенергії за ДСТУ 13109-97, відмові в наданні публічної інформації за ст.. 13-15, 19 ЗУ № 2939-6 від 13.01.2011 року, а також інформації про причини тимчасового припинення постачання електроенергії споживачу 16.12.2011 року, 30.12.2011 року, 15.01.2012 року, незабезпеченню заявленого права на участь в перевірці заяви, ознайомлення з матеріалами перевірки, отримання обґрунтованої відповіді у установлений законом термін визнати незадовільною та такою, що порушує права позивача як громадянина та споживача, охоронюваних Законом України "Про електроенергетику", Законом України "Про звернення громадян", Законом України "Про захист прав споживачів"

6. Стягнути з ПАТ "Сумиобленерго" на користь ОСОБА_1 20,10 грн, які ним використано на поштові послуги, пов`язані з направленням 29.06.2011 року заяви Держспоживстандарту. 10,80 грн. скарги від 14.07.2011 року в НКРЕ, 9,30 грн, 123,78 грн - обґрунтованих витрат в зв`язку з виїздом в м. Суми та звідти автобусом за вимогою № 34/7752 від 17.08.2011р. в.о. голови комісії ІКЦ ПАТ "Сумиобленерго" Шлика В.В., 5000 грн. - моральної шкоди, нанесеної неправомірними діями енергопостачальника, який порушив права ОСОБА_4 як людини, громадянина та споживача.

7. Зобов`язати ПАТ "Сумиобленерго" невідкладно, в межах наданих повноважень, забезпечити об`єктивну, всебічну перевірку та вирішення заяв ОСОБА_1 від 22.08.2011 року, 14.11.2011 року, 20.01.2012 року, 25.01.2012 року, з письмовим повідомленням заявника за результатами їх розгляду.

8. Визнати протиправними дії в.о. директора філії Шосткинської РЕМ ПАТ "Сумиобленерго" Дроздова М.В. на свій розсуд використовувати повірені після закінчення 01.09.2004 року міжповірочного інтервалу періодичної повірки електролічильників класу точності 2,5 для розрахунку за електроенергію та такими, що не засновані на вимогах ДСТУ 6570-96 зі змінами № 1 від 01.09.2004 року, не в межах повноважень та способом, передбаченим Конституцією та Законами України.

9. Відмовити неналежному позивачу - філії "Шосткінський РЕМ" ПАТ "Сумиобленерго" в задоволенні вимог позовної заяви № 65-05/450 від 25.03.2010 року про спонукання ОСОБА_1 до укладення договору № 2121200530 від 12.06.2009 року про користування електроенергією, складеного не від імені юридичної особи ПАТ "Сумиобленерго", без внесення в нього прийнятих конкретизуючих умов, викладених в протоколі розбіжностей від 28.07.2009 року без виключення умов, обмежуючих права споживача, без врахування судових рішень від 03.02.05 та 15.01.2007 року, які набрали законної сили, обставини, які не доводяться при вирішенні інших справ, а також за закінченням трирічного терміну його укладення та необхідністю внесення уточнюючих змін та доповнень.

10. Редакцію преамбули та п. 1, 9-13, 15-16, 19-25 умов договору № 2121200530 зі споживачем ОСОБА_1 про користування електроенергією про укладення від імені філії "Шосткінський РЕМ" ПАТ "Сумиобленерго", правовий статус якого за довідкою № АА437400 ЕДРПОУ - без права юридичної особи, визнати такою, що за функціями не відповідає Положенню про філію ШРЕМ ПАТ "Сумиобленерго", вимогам ст. 95 ГК України і виданій головою правління ПАТ «Сумиобленерго» довіреності про довіру ОСОБА_3 укладати від імені ПАТ "Сумиобленерго" договори, пов`язані з постачанням та користуванням електричною енергією, не відповідають умовам попереднього договору № 12-12-53, прийнятого в редакції суду від 03.02.2005 року.

12. Дії директора філії ШРЕМ ПАТ "Сумиобленерго" Дроздова М.В. по зверненню до суду 25.03.2010 року не від юридичної особи про спонукання споживачів Тарасенко до укладення зміненого в односторонньому порядку договору про користування електроенергією №2121200530 без вжиття заходів по врегулюванню розбіжностей та спірних питань, без виключення з договору несправедливих його умов, обмежуючих права споживача, без врахування вимог ст.ст. 14, 61 ЦПК України, ст.ст. 179-188 Господарського кодексу України та рекомендацій № 32-01/6- 2198 від 12.10.09р. Департаменту з питань електроенергетики Мінпаливенерго України по укладанню договору про користування електроенергією в редакції попереднього договору № 12-12-53 від 2005 р. з урахуванням судових рішень від 03.02.2005 року та 15.01.07 року, які набрали законної сили, визнати неправомірними, спрямованими на позбавлення особистих немайнових прав споживача на:

отримання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про якість електроенергії, яка постачається в квартиру споживача, держстандартах на електроенергію відповідно до ст.ст. 4, 6, 15, 21 Закону Укарїни "Про захист прав споживачів", ст.ст. 5, 24, 25 Закону України. "Про електроенергетику", ст.ст. 15. 39 ГК України, ст.ст. 673, 700 ЦК України, ДСТУ № 13109-97 Надання безперебійно та безаварійно електроенергії в необхідних обсягах з потужністю в 3 кВт для задоволення потреб за ст. 16 Законів України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 4 "Про електроенергетику";

недоторканість житла для обстеження в ньому електроустановок, електропроводки, які не обслуговуються енергопостачальником, що суперечить ст. 30 Конституції України, ст. 311 ЦК України та волі споживача;

ефективний спосіб правового захисту за ст.ст. 13-14 Конвенції про захист прав та основних свобод;

оплату послуг по розрахунковій книжці без сплати комісійних на основі ст.ст. 12-16, 1011 ЦК України, ст. 21 Закону України "Про захист прав споживачів".

13. Визнати протиправною бездіяльність ПАТ "Сумиобленерго" щодо невиконання вимог судового рішення Шосткинського міськрайсуду від 03.02.2005 року в частині, яка стосується цієї сторони по не включенню уточнюючих умов в п. 1, 9-13, 15-16, 19, 25 Договору про користування електроенергією, які мали місце в попередньому Договорі № 12-12-53 від 16.06.2005 року.

14. Дії директора філії ШРЕМ ПАТ "Сумиобленерго" Дроздова М.В. по забезпеченню з 17.06.2008 року до теперішнього часу електроенергією жилої квартири ОСОБА_1 без наявності договору про користування електроенергією, укладеному за рішенням суду від 03.02.2005 року строком на три роки визнати такими, що не відповідають ст.ст. 24,26 Закону України "Про електроенергетику", п. 3 Правил користування електроенергією для населення, п. 5.1 Правил користування електроенергією, ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 638 ЦК України, ст.ст. 67, 179-188 ГК України.

15. Визнати несправедливими, змінені енергопостачальником в односторонньому порядку, обмежуючі права споживача умови договору № 2121200530 по п. 1. 13.1 замість "безперебійного та безаварійного" на «надійне» надання житлово-комунальних послуг, встановленого ст. 16 Законом України "Про житлово-комунальні послуги", рішенням суду від 03.02.2005 року, а також умови договору за п. 3, 16 без зазначення цифрових показників параметрів якості електроенергії, яка реалізується споживачу, без зазначення кількості та тарифу електроенергії, що підлягає пільговій оплаті, зазначення рахунку уповноваженого банку, що передбачено ст.ст. 15,25 Законом України "Про електроенергетику", п. 22,31,38 Правил користування електроенергією, ст.ст. 4,6,15,21 Закону України "Про захист прав споживачів", ДСТУ № 13109-97, ст.ст. 15, 39, 180 ГК України.

16. Дії ПАТ "Сумиобленерго" в особі філії "Шосткінський РЕМ" по збору, збереженню, використанню та розпорядженню конфіденційною інформацією про сімейний стан та матеріальне становище, дати народження та інших персональних даних на ОСОБА_1 та членів його сім`ї без їх згоди, визнати протиправними, безпідставними, здійсненими не в межах повноважень з порушенням ст.ст. 19, 21,32 Конституції України, ст.ст. 23,37 Закону України "Про інформацію", ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини, рішення Конституційного Суду України № 5-ЗП від 30.10.1997 року , № 2-РП/2012 від 20.01.12р., ст.ст. 3, 270, 301-302 ЦК України з нанесенням моральної шкоди, що підлягає компенсації.

17. Дії директора філії ШРЕМ Дроздова М.В., який не є належним позивачем при зверненні до суду 25.03.2010 року з позовною заявою про спонукання споживача ОСОБА_4 до укладення договору на користування електроенергією № 2121200530 без вжиття заходів для врегулювання в 20 денний термін розбіжностей, викладених в протоколі розбіжностей від 28.07.2009 року, без включення в договір всіх прийнятих пропозицій споживача з викладенням договору у вигляді єдиного документа, без передачі у 20-и денний термін в суд розбіжностей, які залишились неврегульованими, визнати порушенням загального порядку укладання господарського договору, викладеного в ст.. 179-188 ГК України, розділу II ЦК України.

18. Бездіяльність енергопостачальника та невжиття їм в установлених ст.ст. 179-188 ГК України заходів для врегулювання розбіжностей зі споживачем при укладенні договору про користування електроенергією, без включення в нього пропозицій та викладення договору у вигляді єдиного документа ПАТ"Сумиобленерго" в особі філії "Шосткінський РЕМ", який є монополістом на ринку товарів, робіт і послуг з електропостачання, який отримав 30.07.2009 року протокол розбіжностей за окремими неврегульованими умовами договору, укладання якого є обов`язковим для сторін на підставі ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", п. 3 Правил, затверджених ПКМУ від 26.07.99 року № 1357, визнати такими, що призвели до пропуску, без поважних причин, двадцятиденного строку, передбаченого п. 5,7 ст. 181 ГК України звернення до суду для спонукання ОСОБА_4 до укладення договору в редакції енергопостачальника. Запропоновані споживачем ОСОБА_1 конкретизуючі умови договору на користування електроенергією, викладені в протоколі розбіжностей від 28.07.2009 року, який отримано енергопостачальником 30.07.2009 року без передачі в 20-денний термін до суду розбіжностей, які залишились неврегульованими, визнати прийнятими на підставі п. 5,7 ст. 181 ГК України.

19. Зобов`язати ПАТ "Сумиобленерго" відкликати з суду довідку ПП "Івушка-Шостка" від 23.03.2010 року про склад сім`ї та свідоцтво № 19 від 16.04.1993 року про право власності на житло з інформацією про персональні дані ОСОБА_1 та членів його сім`ї, збір, збереження, використання та розповсюдження яких проведено без їх згоди, що є втручанням в його особисте життя, що неприпустиме відповідно до Закону України "Про інформацію", "Про звернення громадян", Конституції України та Цивільного кодексу України, Європейської конвенції про захист прав людини, рішення Конституційного Суду України № 5-ЗП від 30.10.1997 року , № 2-РП/2012 від 20.01.12р.

20. Дії ПАТ "Сумиобленерго" по продовженню в односторонньому порядку, без згоди споживача, на рік до 16.09.2009 року строку договору № 12-12-53 за 2005 рік, укладеного за рішенням суду від 03.02.2005 року без врахування пропозицій енергопостачальнику від 14.05.08., 15.09.08 року про надання договору з наміром споживача внесення в нього змін та доповнень вважати невиконанням умов п. 28 договору № 12-12-53, п. 11 ст. 18, ст. 21 Закону України "Про захист прав споживачів" порушенням п. 3 Правил користування електроенергією, ст.ст. 24, 26 Закону України "Про електроенергетику", ст.ст. 627-631, 638-641, 651, 652 ЦК України порушенням порядку розгляду звернень по ст.ст. 14-15, 18-20 Закону України "Про звернення громадян", ст. 188 ГК, а також права заявника на розгляд звернення по суті, отримання їм обґрунтованої відповіді в установлений законом термін.

21. Зобов`язати ПАТ "Сумиобленерго" в особі філії "Шосткинський РЕМ" пред`явити ОСОБА_1 для укладення договору про користування електроенергією в редакції попереднього договору № 12-12-53 від 16.06.2005 року з урахуванням судових рішень від 03.02.2005 та 15.01.2007 року, які набрали законної сили та на підставі вимог ст.ст. 14,61 ЦПК України, рекомендацій Департаменту з питань електроенергетики Мінпаливенерго України від 12.10.2009 року № 32-01/6-2-2198, з внесеними споживачем конкретизуючи його умов, згідно протоколу розбіжностей від 28.07.2009 року до договору від 12.06.2009 року, без включення в договір несправедливих умов, що обмежують права споживача та людини.

22. Стягнути з ПАТ "Сумиобленерго" на користь ОСОБА_1 завдану йому матеріальну шкоду в сумі 37,00 грн, пов`язану з подачею звернень за захистом прав та законних інтересів громадян, 45 грн. за проведення метрологічної повірки лічильника, який обліковує електроенергію в квартирі ОСОБА_1 , а також справедливу моральну шкоду 10 тис. грн, завдану неправомірними діями посадових та службових осіб ПАТ "Сумиобленерго" і його структурного підрозділу в м. Шостка при здійсненні ними власних управлінських функцій , при яких порушені права людини, громадянина та споживача.

23. Визнати протиправними дії філії "Шосткінський РЕМ" ПАТ "Сумиобленерго" по заволодінню 14.06.2011 року без рішення суду електролічильником, типу СОИ-446 № А -9361839 з пломбою держповірки І квартал 2011р., який знаходиться в приватній власності позивача ОСОБА_1 та членів його сім`ї на підставі свідоцтва № 19 від 16.04.93 року про право власності на кв. АДРЕСА_2 , рішення № 346 від 12.10.2012 року виконкому Шосткинської міської ради та такими, що порушує Конституційне право ОСОБА_1 на володіння, користування та розпорядження його власністю відповідно до ст.. 41 Конституції України, ст.ст. 3, 319, 321 ЦК України, ст. 1 Протоколу № 1 Європейської конвенції про захист людини.

24. Зобов`язати ПАТ "Сумиобленерго" негайно усунути перешкоди у здійснені власниками ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 права володіння, користування, та розпорядження своїм майном - електролічильником, яким незаконно заволоділи 14.06.2011 року шляхом встановлення його для обліку спожитої електроенергії в квартирі АДРЕСА_3 , філією "Шосткінський РЕМ" ПАТ "Сумиобленерго". Відшкодувати Тарасенко та членам його родини протиправно позбавлених свого майна, та права яких порушені, завдану справедливу моральну шкоду на розсуд суду.

Представник відповідача ПАТ «Сумиобленерго» подав відзив на позов, в якому зазначив, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Під час розгляду справи представник відповідача надав дані про зміну назви відповідача на Акціонерне товариство «Сумиобленерго».

Відповідач ОСОБА_3 також подав відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову через необґрунтованість.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він просить задовольнити вимоги позову з викладених у ньому доводів.

В судовому засіданні позивач вимоги позову підтримав.

Представник АТ «Сумиобленерго» просив відмовити у задоволенні позову.

Співвідповідач в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив слухати справу за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників процесу, перевіривши доводи позову, суд прийшов наступних висновків.

Щодо позовних вимог №7 суд встановив та зазначає наступне.

22.08.2011 року ОСОБА_1 направив до ПАТ «Сумиобленерго» звернення в порядку Закону України «Про звернення громадян», в якому повідомив факти, що потребували реагування та стосувалися надання послуг з електропостачання.

В даному зверненні ОСОБА_1 ставив вимогу про розгляд звернення за його участі.

26.08.2011 року відповідачем надано відповідь на його звернення, зі змістом якої позивач не погоджується та оскаржує дії відповідача щодо порядку розгляду звернення і повноти наданої відповіді.

Крім того, ОСОБА_1 14.11.2011 року звернувся до ПАТ «Сумиобленерго» з повторним зверненням, в якому зазначив, що просить забезпечити його право на ознайомлення з матеріалами розгляду звернення від 22.08.2011 року, надати обґрунтовану відповідь, а також довів до відома адресата вимоги щодо необхідності вирішення проблемних питань, пов`язаних з наданням послуг з електропостачанням. Заявив про право на участь заявника у перевірці вимог звернення в порядку ст. 18 Закону України «Про звернення громадян».

01.12.2011 року на адресу ОСОБА_1 відповідачем направлено відповідь, зі змістом якої позивач також не погоджується та посилається на порушення вимог Закону України «Про звернення громадян».

Вирішуючи вимоги позову про зобов`язання відповідача – АТ «Сумиобленерго» розглянути вказані звернення, суд виходить з наступного.

Ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально - економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі ст. 3 Закону, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Зокрема, скаргою є звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до положень ст. 5 Закону, звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Ст. 15 Закону встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Ст. 18 Закону України "Про звернення громадян" визначено права громадянина при розгляді заяви чи скарги.

Так, громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою, крім іншого, має право: особисто брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Як передбачено ст. 19 Закону органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Судом встановлено та вказана обставина не спростована відповідачем, що позивач у своїх заявах просив розгляд скарги провести за його участі.

Варто зауважити, що положеннями Закону України "Про звернення громадян", зокрема статтями 18-19 визначено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою має право бути присутнім при розгляді заяви чи скарги, а органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.

Отже, з наведеного слідує, що відповідач зобов`язаний був запросити позивача для розгляду його заяв, оскільки, в іншому випадку, унеможливлюється практична реалізація права заявника особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви та бути присутнім при розгляді заяви чи скарги.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 31.01.2019 у справі №826/12287/16, від 28.11.2018 у справі №820/4881/17, від 31.10.2019 у справі №826/13435/15, від 24.10.2019 у справі №826/5333/17.

Таким чином, розгляд заяв повинен був відбутись за участю заявника, оскільки він про це висунув вимогу.

Разом з тим, надаючи письмову відповідь на звернення, відповідач не навів жодних доводів відносно вимоги позивача про розгляд його заяви за участю представника.

Надаючи правову оцінку цьому факту, суд дійшов висновку, що відповідачем не було дотримано вимог ст. 19 Закону, зокрема, щодо забезпечення участі позивача та/або його представника при розгляді його звернення.

Крім того, не було забезпечено право на ознайомлення з матеріалами заяви, як про це просив позивач.

Щодо суті відповіді на звернення позивача, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідачем, не дотримано норм Закону України "Про звернення громадян", зокрема статей 18-19, при розгляді звернень ОСОБА_1 .

Таким чином, позивач, був позбавлений можливості доводити переконливість доводів своїх звернень особисто.

Такі висновки суду свідчать про необ`єктивність та не всебічну перевірку поданої заяви відповідачем.

З урахуванням викладеного, належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання АТ «Сумиобленерго» повторно розглянути заяви позивача з дотриманням вимог ст. 18 та 19 Закону України "Про звернення громадян" та під час розгляду перевірити всі викладені у них доводи, надавши обґрунтовану, повну відповідь.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 20.01.2012 року звернувся до в.о. директора філії Шосткинської РЕМ ПАТ «Сумиобленерго» з запитом про надання публічної інформації згідно Законів України «Про інформацію» та «Про доступ до публічної інформації».

А 25.01.2012 року ОСОБА_1 звернувся до директора ПАТ «Сумиобленерго» з запитом про надання публічної інформації згідно Законів України «Про інформацію» та «Про доступ до публічної інформації».

На запит від 20.01.2012 року позивачу направлено лист від 30.01.2012 року за підписом директора філії, в якому надано відповідь на частину питань, а в іншій частині зазначено, що філія не є юридичною особою, тому не є розпорядником зазначеної у запиті інформації. Також запропоновано з деякою інформацією ознайомитися на сайті ПАТ «Сумиобленерго».

На запит від 25.01.2012 року головою правління ПАТ «Сумиобленерго» надано відповідь, в якій зазначено, що ПАТ «Сумиобленерго» не є суб`єктом владних повноважень, а тому не є розпорядником інформації згідно Закону України «Про доступ до публічної інформації», та з цих підстав відмовив у наданні інформації на запит.

Оцінюючи правомірність дій відповідача в контексті вимог позову про зобов`язання розглянути та надати відповідь позивачу на вказані запити, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (ст. 3 Закону).

За змістом ст. 13 Закону, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, в тому числі, суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Згідно ст. 22 Закону, розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що ПАТ «Сумиобленерго» зобов`язано було надати відповідь на запит ОСОБА_1 від 25.01.2012 року в тій частині, яка стосувалася інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них, оскільки є розпорядником даної публічної інформації, яка запитувалася позивачем, що визначено в ст. 13 Закону.

Щодо відповіді на запит від 20.01.2012 року директором філії юридичної, то вона в частині відмови у задоволенні запиту також не відповідає вимогам закону.

Директор філії, розглядаючи запит, діяв від імені юридичної особи, а не як самостійний суб`єкт, тому мав надати відповідь на запит як уповноважений представник юридичної особи або передати його іншій компетентній особі даної юридичної особи для розгляду запиту, та не вправі був відмовляти у задоволенні запиту з тих підстав, що не є юридичною особою та не є розпорядником інформації.

Крім того, згідно ст. 22 Закону відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне зобов`язати АТ «Сумиобленерго» повторно розглянути запити ОСОБА_1 про надання публічної інформації з дотриманням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», та, відповідно, в цій частині вимоги позову задовольнити.

Щодо вимог позову №№ 10, 15, 18, 20, 21 суд встановив таке.

16.06.2005 року за рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 03.02.2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , які проживають по АДРЕСА_4 , та Шосткинським районним відділенням «Енергозбут» ВАТ «Сумиобленерго» в особі начальника Дроздова М.В., що діє на підставі довіреності № 16-Д/129 від 20.02.2003 року, укладеного договір № 12-12-53 про користування електричною енергією.

Відповідно до п. 28 даного договору він укладається на три роки, набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна із сторін не висловила наміру внести до нього зміни або доповнення.

14.05.2008 року ОСОБА_1 звернувся до ВАТ «Сумиоблнерго» з заявою, в якій просив надати проект нового договору про користування електричною енергією, однак не надіслав пропозицій щодо розірвання/зміни діючого договору.

Тому, 11.06.2008 року заступником Голови правління ВАТ «Сумиобленерго» Середою В.М. на адресу ОСОБА_1 направлена відповідь про те, що договір вважається продовженим на рік, а саме до 16.06.2009 року.

Протилежного позивач не довів.

В подальшому, як встановлено рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 08.11.2012 року, 30 березня 2010 року ВАТ «Сумиобленерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про спонукання до укладення договору про користування електроенергією №2121200530 від 12 червня 2009 року (далі – Договір-1).

За змістом судового рішення Договір-1 був підписаний енергопостачальником ШРВ «Енергозбут» ВАТ «Сумиобленерго» 12 червня 2009 року та не підписаний споживачем ОСОБА_1 ОСОБА_1 повідомлено про те, що 16.05.2009 року закінчується термін дії договору про користування електричною енергією №12-12-53 від 16.06.2005 року та надіслано два примірника Договору-1. Також ОСОБА_1 надіслано протокол узгодження розбіжностей для розгляду та прохання повернення на адресу ШРВ «Енергозбут» ВАТ «Сумиобленерго» їх разом з договором, які підписані в установленому порядку. В подальшому ОСОБА_1 повторно надіслано протокол узгодження розбіжностей, оскільки попереднє поштове відправлення від 17.08.2009 року було повернуто ВАТ «Укрпошта» за закінченням терміну зберігання. ОСОБА_1 втретє надіслано протокол узгодження розбіжностей, оскільки попередні поштові відправлення від 17.08.2009 року та від 21.09.2009 року було повернуто ВАТ «Укрпошта» за закінченням терміну зберігання. ОСОБА_1 28.07.2009 року надіслав на адресу ШРВ «Енергозбут» протокол розбіжностей із запропонованими змінами. Із протоколу узгодження розбіжностей за проектом Договору-1 вбачалося, що в ньому зазначено редакцію ШРВ «Енергозбут» ВАТ «Сумиобленерго» (Постачальник), редакцію ОСОБА_1 (Споживач) та узгоджену редакцію. Цей протокол підписано ШРВ «Енергозбут» ВАТ «Сумиобленерго» та не підписано ОСОБА_1 .

Встановивши зазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем надсилався на адресу відповідачів проект Договору-1, який був розроблений позивачем на підставі Типового договору про користування електричною енергією, але відповідачі не погоджувалися укласти запропонований варіант Договору-1 і в досудовому порядку сторони не дійшли згоди про узгодження розбіжностей в договорі, тому, враховуючи те, що запропонований позивачем Договір-1 повністю відповідає вимогам Правил користування електричною енергією, не містить порушень норм діючого законодавства, суд вважав, що він може бути укладений на умовах позивача.

З урахуванням зазначеного, суд прийняв рішення спонукати ОСОБА_1 укласти з Публічним акціонерним товариством «Сумиобленерго» в особі філії «Шосткинський район електричних мереж» Договір про користування електричною енергією за №2121200530 від 12.06.2009 року та підписати його.

Приймаючи вказане рішення, суд послався на відповідні правові норми, а саме на ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», відповідно до якої споживання електричної енергії можливо лише на підставі договору з енергопостачальником та п.3 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 року №1357, згідно якого споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією (додаток 1) і укладається на три роки.

Таким чином, суд зазначає, що питання щодо змісту договору №2121200530, порядку його укладення, було вирішено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

За змістом ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

А отже вирішувати питання про зобов`язання відповідача укласти договір на інших умовах суд не вправі.

Крім того, слід зазначити, що на даний час питання укладення даного договору є неактуальним.

Поряд з цим, виходячи з вимог позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» ( в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) відносить послуги з електропостачання до комунальних послуг. Частина 1 статті 19 даного Закону визначає, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачений обов`язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов`язок відповідає зустрічному обов`язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

В додатку № 1 до Правил користування електричною енергією для населення розміщений Типовий договір про користування електричною енергією.

ЦК України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст. ст. 642 - 643 ЦК України.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Верховний Суд України у своїй постанові від 10 жовтня 2012 року у цивільній справі № 6-110цс12 висловив позицію, що закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

У вищевказаній постанові Верховний суд України прийшов до висновку, що з аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19 – 21 Закону № 1875 – IV від 24 червня 2004 року, постанови № 529 убачається, що умови типового договору, що набули юридично обов`язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов`язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов`язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону № 1875 – IV від 24 червня 2004 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що договір про користування електричною енергією є за своєю суттю договором приєднання, умови якого встановлені у вищевказаному Типовому договорі користування електричною енергією, а тому підстав визнавати такі умови несправедливими, тобто, недійсними у суду немає.

Більш того згідно ч. 2 ст.. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

За ч. 3 ст. 18 Закону несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (пункти 2, 3); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункт 4).

Поряд з цим, будь-яких обґрунтованих доводів щодо несправедливості умов укладеного договору позивач не навів.

Не надав позивач суду і доказів того, що визначена у договорі потужність надання електричної енергії певним чином обмежила його права. Так само і не зазначив як саме обмежено його права іншими умовами договору, в тому числі, і зазначенням у договорі вимог про надійність надання послуг, а не безперебійність.

Крім того, як вбачається з протоколу узгодження розбіжностей відповідачем при укладенні договору ураховано пропозицію позивача про забезпечення потужності надання електроенергії на рівні 3 кВТ, а не 1,5 кВт.

Тому, посилання позивача на те, що в договорі передбачено надання енергії на рівні 1,5 кВт є помилковими.

Також суд зазначає, що договір повинен містити відомості про умови його виконання та за своїм змістом не має відтворювати норми законів чи підзаконних актів, які і так є обов`язковим для виконання усіма фізичними та юридичними особами.

Щодо вимог позову № 23 та № 22 (в частині стягнення витрат за проведення метрологічної повірки лічильна) суд встановив наступне.

Згідно з положеннями Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" (далі - Закон), повірка засобів вимірювальної техніки - це встановлення придатності засобів вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, до застосування на підставі результатів контролю їх метрологічних характеристик.

У відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та на які поширюється державний метрологічний нагляд, випускаються з серійного виробництва, ремонту та у продаж, видаються на прокат, підлягають повірці.

Свідченням того, що лічильник пройшов повірку і обліковує електричну енергію з відповідною точністю, є наявність на лічильнику відповідних пломб.

Відповідно до вимог пункту 1.5.13 Правил улаштування електроустановок кожний встановлений розрахунковий лічильник повинен мати на гвинтах, які кріплять кожух лічильника, пломби з відбитком повірочного клейма територіального органу Держспоживстандарту.

Згідно з вимогами пункту 38 Правил користування електричною енергією для населення енергопостачальник зобов`язується проводити не менш як один раз на 6 місяців контрольне зняття показів приладів обліку електричної енергії у споживачів, відповідно до затверджених графіків, а також проводити планову повірку, ремонт і заміну електролічильників в терміни, встановлені нормативно-технічними документами.

Відповідно до вимог пункту 3.24 Правил користування електричною енергією саме енергопостачальник відповідає за своєчасність проведення державної повірки приладів обліку, встановлених у населення. Таким чином, у разі прострочення терміну повірки приладу обліку електричної енергії, визначеного Держспоживстандартом, прилад обліку вважається непридатним для застосування з вини енергопостачальника.

Згідно з вимогами пункту 3.27 Правил експлуатація та планові заміна, ремонт, обслуговування, повірка розрахункових засобів обліку електричної енергії, що призначені для розрахунків населення за електричну енергію, здійснюється за власний рахунок електропередавальною організацією, яка здійснює ліцензовану діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами на закріпленій території (постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, який постачає електричну енергію населенню).

Отже, планова повірка електролічильників здійснюється енергопостачальником безкоштовно, а періодичність планової повірки лічильників залежить від типу приладу обліку.

Засіб обліку, що обліковував електричну енергію спожиту струмоприймачами квартири позивача типу СОИ 446 за № А-9361839 підлягав повірці в І кварталі 2010 року. Енергопостачальником заміна електролічильника була запланована на 23.03.2010, а потім 30.06.2010, про що позивача повідомляли завчасно листами відповідно від 12.03.2010 та 25.05.2010. Однак, замінити його виявилось неможливим, оскільки ПП "Івушка-Шостка" - організація, що обслуговує зазначений будинок на підставі Договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 04.03.2010 № 7, відмовлялась надати енергопостачальнику доступ до поверхового розподільчого щита, в якому знаходиться засіб обліку.

У зв`язку з неможливістю врегулювання питання заміни розрахункових електролічильників, у тому числі і на квартиру позивача, енергопостачальником подано позов до господарського суду Сумської області про зобов`язання ПП «Івушка - Шостка» вчинити певні дії. Господарським судом позов задоволено в повному обсязі та 09.12.2010 видано судовий наказ, яким ПП «Івушка - Шостка» зобов`язано надати доступ до розподільчого пристрою з метою заміни засобу обліку споживача ОСОБА_1 та ще двом споживачам електроенергії.

Розрахунковий електролічильник підлягав заміні в зв`язку з невідповідністю класу точності. Згідно з вимогами ДСТУ-6570 та роз`яснення Держспоживстандарту України від 06.04.2005 № 3022-6-11/25 електролічильники з класом точності 2,5 повинні бути вилучені з експлуатації до 01.09.2012. Такі лічильники вилучаються з експлуатації енергопостачальниками після закінчення терміну їх державної повірки.

Енергопостачальником 10.03.2011 на виконання наказу господарського суду проведена чергова спроба заміни електролічильників, однак позивачем вчинено перешкоди в проведенні виконавчих дій. Мотивом до цього стало те, що ним самостійно виконана повірка лічильника.

Разом з тим, позивач не повинен був вчиняти дій по повірці лічильника, що вбачається з наведених норм закону, а тому підстав для стягнення коштів з відповідача за його повірку немає.

В подальшому ПП «Івушка - Шостка» 14.06.2011 на виконання наказу господарського суду Сумської області від 09.12.2010 знято замок з дверцят поверхового розподільчого щита та забезпечено безперешкодний доступ працівникам енергопостачальника до засобів обліку електричної енергії квартир АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , з метою проведення робіт по їх заміні.

За результатами проведеної заміни електролічильника 14.06.2011 з 11-00 год. до 15-00 год., комісією в складі уповноважених представників енергопостачальника в присутності представника інспекції Держенергонагляду в Сумській області оформлено відповідний акт.

Замінений 14.06.2011 електролічильник типу СОИ - 446 за № А-9361839 енергопостачальником запаковано в поліетиленовий пакет, опломбовано та передано на збереження в Шосткинське районне відділення «Енергозбут», що зазначено в акті заміни приладу обліку.

Будь-яких доказів порушення права позивача як власника майна судом не встановлено.

Позивач зазначає, що він є власником лічильника як особа, що є власником приватизованої квартири, де обліковувалася енергія даним лічильником, посилаючись при цьому на рішення виконкому Шосткинської міської ради № 346 від 12.10.2012 року.

Так, рішенням виконкому Шосткинської міської ради № 346 від 12.10.2012 року було визнано право власності ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на індивідуальний засіб обліку електричної енергії квартири АДРЕСА_2 з огляду на факт приватизації нерухомого майна.

Разом з тим, постановою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 16.10.2003 року дане рішення визнано неправомірним та скасовано. У постанові суд встановив, що приймаючи рішення про передачу індивідуального засобу обліку електроенергії споживачам електроенергії, виконавчий комітет Шосткинської міської ради не прийняв до уваги те, що електролічильник є засобом, який регулює відносини між енергопостачальником та споживачем в частині розрахунків за використану електроенергію, передбачених ПКЕЕ, та не відноситься до комунального майна, яким можна розпоряджатись на праві власності.

Також суд вказав про відсутність доказів належності міській раді вказаного лічильника.

Доказів того, що замінений лічильник є власністю позивача у даній справі суду також не надано.

А отже вимоги про усунення перешкод і здійсненні права власності задоволенню не підлягають.

Відповідно не підлягають задоволенню вимоги про стягнення моральної шкоди з відповідача у зв`язку з заміною електролічильна, так як ці вимоги є похідними.

Щодо вимог позову за №№ 9, 12, 17, 19 суд зазначає наступне.

Дані вимоги позивача за своїм змістом спрямовані на прийняття судом рішення та надання оцінки фактам у справі, яка ним не розглядається.

Разом з тим, згідно положень ЦПК України суд у даній справі не вправі ні відмовити у задоволенні позову в іншій справі, ні визнати позивача в іншій справі неповноважною на подання позову особою, ні зобов`язати позивача в іншій справі відкликати подані ним докази.

А отже ці вимоги задоволенню не підлягають.

Окремо слід зазначити, що долучення надавачем комунальних послуг до позовної заяви довідки про зареєстрованих осіб у житлі, де надаються комунальні послуги енергоспотачальником, та копії документу про право власності на це житло, не є порушенням права особи на інформаційний захист, оскільки ця інформація була використана у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України та на підставі Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Розповсюдження та збір інформації поза законодавчим полем судом не встановлено.

Щодо вимог позивача за №№ 1,2,3,4,5,8,13,14,16,23 суд вважає, що вони не підлягають задоволенню також з огляду на наступне.

Вказані вимоги позову зводяться до необхідності судом визнання ряду дій/бездіяльності відповідачів незаконними, протиправними, незадовільними, винними. Поряд з цим позивач не ставить перед судом вимоги про вжиття конкретних заходів захисту (відновлення) його порушених чи обмежених прав.

За змістом ст. 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено ст.16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції.

Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Оскільки така вимога позивача як визнанням судом дій та бездіяльності відповідача незаконними, протиправними, незадовільними, винними не лише не відповідає жодному визначеному законом способу захисту, а і жодним чином не поновлює прав позивача, тобто є неефективною, тому суд вважає, що в задоволенні цих вимог слід відмовити.

Ті вимоги позову, які були спрямовані на відновлення порушеного права позивача судом розглянуто та прийнято рішення по суті.

Щодо вимог позову №№6-22 в частині відшкодування моральної шкоди, то суд вважає їх недоведеними.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У відповідності до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пунктом 4 Постанови встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачці, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Пункт 5 Постанови встановлює, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що він зазнав моральних страждань при захисті прав споживача на засіданні ІКЦ ПАТ «Сумиобленерго» щодо укладення договору на користування електроенергією, а тому просить стягнути з відповідача 5 000 грн моральної шкоди.

Однак під час розгляду справи судом не встановлено наявності вини та порушень з боку відповідача в частині вказаних доводів (щодо укладення договору), а тому суд вважає, що не є обґрунтованими твердження позивача про завдання йому моральної шкоди через відсутність наслідків заподіяння такої шкоди та відсутність доказів, якими підтверджується заявлені позовні вимоги в цій частині.

Також позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10 000 грн, посилаючись на те, що службовими особами ПАТ «Сумиобленерго» та його структурних підрозділів вчинено неправомірні дії, внаслідок яких порушено права позивача як людини, громадянина та споживача.

Поряд з цим дані вимоги залишись не конкретизованими та не обґрунтованими. Позивач не зазначив, які саме дії відповідача призвели до маральних страждань, чим це підтверджується та чим обґрунтовується розмір заявлених вимог.

З огляду на вказане у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Вимоги ОСОБА_1 , зазначені під №№ 6-22, щодо стягнення з АТ «Сумиобленерго» коштів на відправку заяв до інших органів та оплату проїзду на запрошення засідання комісії, не ґрунтуються на нормах Законів України «Про захист прав споживачів», «Про житлово-комунальні послуги», «Про звернення громадян», якими не передбачено відповідних компенсацій.

Доказів того, що дані витрати є збитками позивача, які настали внаслідок неправомірних дій відповідача, не надано. Вимоги з цього приводу належним чином не обґрунтовано.

Таким чином, у задоволенні вказаних вимог слід відмовити.

З урахуванням вищевикладеного позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

В порядку ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 200, 258, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Сумиобленерго» розглянути заяви (звернення) ОСОБА_1 від 22.08.2011 року та 14.11.2011 року, адресовані Публічному акціонерному товариству «Сумиобленерго», з дотриманням вимог ст. 18 та 19 Закону України "Про звернення громадян" з урахуванням висновків суду.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Сумиобленерго» розглянути запит ОСОБА_1 від 20.01.2012 року, адресований в.о. директору філії «Шосткинський район електричних мереж» ПАТ «Сумиобленерго», та запит від 25.01.2012 року, адресований голові правління ПАТ «Сумиобленерго», з дотриманням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» з урахуванням висновків суду.

В іншій частині відмовити у задоволенні позовних вимог.

Пропорційно задоволеним вимогам стягнути з Акціонерного товариства «Сумиобленерго» та користь ОСОБА_1 22,20 коп судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Сумського апеляційного суду через Шосткинський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10.08.2021 року.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області Т.В.Литвинко