Ухвала суду № 98875127, 10.08.2021, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/1348/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2021 року Сумський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді – Черних О.М.

прокурора – Криштоп В.В.,

з участю секретаря судового засідання – Панченко А.І.,

засудженого ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Романенко Є.О.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Суми в залі суду клопотання засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 про звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі та звільнення від відбуття покарання, -

ВСТАНОВИВ:

До Сумського районного суду Сумської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_1 , про застосування строків давності до особи, засудженої до довічного позбавлення волі, та свою заяву обґрунтовував тим, що він засуджений Апеляційним судом Сумської обалсті призначено покарання яким його засуджено до довічного позбавлення волі.

В своїй заяві ОСОБА_1 зазначив, що згідно вироку Апеляційного суду Сумської області від 14.06.2007 року він засуджений за ч.2 ст.115, ч.ч.3,4 ст.187, ч.ч.1,2 ст.121, ч.1 ст.122, ч.2 ст.190, ч.3 ст.357 КК України до довічного позбавлення волі. Однак, він звертається до суду з заявою про застосування строків давності до особи засудженої до довічного позбавлення волі, відповідно до положень ст. 80 КК України. Свої вимоги обґрунтовує тим, що подальше його тримання під вартою є таким, що порушує ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Посилається на положення п. 5 ст. 80 КК України щодо застосування до нього давності або заміни довічного ув`язнення на певний строк 15 років, рішення ЄСПЛ «Пономарьов проти України», відповідно до якого довічне позбавлення волі у тому вигляді, що існує в Україні, явне по своїй суті жорстоке поводження, відповідно, його застосування суперечить нормам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод згідно якої норми міжнародного права мають вищу юридичну силу ніж національне законодавство, а країни не можуть посилатись у невиконанні міжнародних договорів на норми національного права.

У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали клопотання засудженого та просили його задовольнити.

Прокурор під час розгляду в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання засудженого, вважав його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши, пояснення учасників провадження, перевіривши матеріали клопотання суд дійшов висновку, що клопотання підлягає поверенню на таких підставах.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 засуджений 14 червня 2007 року вироком Апеляційного суду Сумської області за п.п. 6,13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 121, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 190, ст. 70, ч. 2 ст. 71КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 залишено утримання під вартою, відраховуючи із 11 липня 2006 р. Ухвалою Верховного Суду України від 16.10.2007 року даний вирок залишений без змін, вирок суду набрав законної сили 16.10.2007 року.

Згідно довідки начальника відділу контролю за виконанням судових рішень ДУ «Сумський слідчий ізолятор» станом на 22 червня 2021 року відбуте покарання ОСОБА_1 становить 18 років 6 місяців 29 днів.

Питання виконання судових рішень вирішується відповідно до Розділу VІІІ КПК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 533 Кримінального процесуального кодексу України вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов`язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у кримінальному провадженні, вирішує суддя суду першої інстанції одноособово, якщо інше не передбачено нормами КПК.

За правилами ст. 537 КПК України питання, які вирішуються судом під час виконання вироків розглядаються за правилами ст. 539 КПК України.

Стаття 539 КПК України передбачає порядок вирішення питання, які виникають під час та після виконання вироку, які вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. Клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається: 1) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу; 2) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу; 3) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає засуджений, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 5, 8, 9, 13-3 частини першої статті 537 цього Кодексу; 4) до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п`ятої статті 53 Кримінального кодексу України), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв`язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 цього Кодексу.

Отже, відповідно п. 1, 4 ч. 2 ст. 539 КПК, клопотання про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, у разі необхідності вирішення інших питань про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, або до суду, який ухвалив вирок.

В своєму клопотанні засуджений ОСОБА_1 зазначив, що питання про всякі сумніви та протиріччя, що виникають при виконанні вироку розглядаються судом, який ухвалив вирок.

ОСОБА_1 був засуджений вироком Апеляційного суду Сумської області від 14.06.2007 року він засуджений за ч.2 ст.115, ч.ч.3,4 ст.187, ч.ч.1,2 ст.121, ч.1 ст.122, ч.2 ст.190, ч.3 ст.357 КК України до довічного позбавлення волі. Аналізуючи норми наведеного законодавства, суд звертає увагу , що питання про всякі сумніви та протиріччя, що виникають при виконанні вироку вирішує не суд першої інстанції в межах територіальної юрисдикції якого було вчинено кримінальне правопорушення, а суд саме який ухвалив вирок.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що засудженим ОСОБА_1 подано клопотання з порушенням територіальної юрисдикції.

Керуючись ст.ст.7,9,376,537,539КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 про застосування строків давності до особи, засудженої до довічного позбавлення волі, роз`яснивши йому право на звернення з клопотанням до відповідного суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, або до суду, який ухвалив вирок.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення через Сумський районний суд Сумської області.

Суддя О.М. Черних