Рішення № 98875039, 29.06.2021, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/5154/19

Провадження № 2/577/18/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2021 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого судді Буток Т.А.

при секретарі Кузнєцовій О.Л.

з уч. представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Конотоп справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Попівська сільська рада про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, знести побудований паркан, не перешкоджати під час проведення землевпорядних робіт по встановленню (відновленню) твердих меж земельної ділянки та відновленню межових знаків, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом та просить зобов`язати ОСОБА_3 знести самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 ; знести побудований паркан між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 ; не перешкоджати під час проведення землевпорядних робіт по встановленню (відновленню) твердих меж земельної ділянки та відновлення межових знаків; стягнути з ОСОБА_3 на її користь 3000 грн. моральної шкоди, 500 грн. матеріальної шкоди та судові витрати. Свої вимоги обгрунтовує тим, що 23.11.1984 року на підставі договору купівлі-продажу її чоловік ОСОБА_4 придбав житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік помер, єдиним спадкоємцем після померлого є вона, яка спадщину прийняла, 16.04.2008 року вона зареєструвала право власності на успадкований будинок. На момент придбання будинку власником сусідньої ділянки за адресою АДРЕСА_1 була ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем по заповіту після ОСОБА_5 є ОСОБА_3 , який спадщину прийняв. До 1993 року суперечок між сусідами не було, на той час стояв паркан із дерева (штакетник) на відстані 1,5 м від сараю, який належав ОСОБА_4 . Коли ОСОБА_3 одружувався, перемістили паркан, оскільки не вміщався весільний намет. В 2002 році, коли відповідач ставив паркан вже із шиферу, здвинув його ще ближче до сараю, а на даний час прохід між парканом та сараєм взагалі відсутній. Згідно з планом забудови земельної ділянки 1985 року, відстань від її будинку до паркану ОСОБА_3 повинна становити 2 м. З даного приводу з метою врегулювання спору вона неодноразово зверталася до Попівської сільської ради, в 1993 році комісія навела межу та були забиті труби (умовні межові знаки); в 1998 році після втручання сусіда комісія навела нову межу по новим трубам, склавши відповідний протокол. У 2002 році відповідач зламав паркан між подвір`ями і встановив свій на відстані 30-40 см від її сараю, в 2013 році вона знову звернулася до сільської ради з питанням встановлення межі, оскільки відповідач відпиляв стріху, бо вона заважала йому копати каналізаційну яму, але комісія не виявила порушень в діях відповідача та залишила межу по існуючому обміру. В листопаді 2016 року було виготовлено кадастровий план земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . 28.10.2016 року відповідач зніс паркан та встановив новий, із заглибленням в бік її земельної ділянки приблизно на 1 метр по всій довжині паркану з метою розширення своєї земельної ділянки, чим здійснив самовільне захоплення частини земельної ділянки, яка належить їй на праві власності. Крім того, її сараї зазнали пошкоджень, так як ОСОБА_6 впритул до паркану викопав вигрібну яму та відпиляв стріху, внаслідок чого стіни сараю просіли, також він встановив вбиральню і тому стоїть постійний стійкий неприємний запах. 16.04.2016 року було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 59220866600:01:009:0071 та кадастровий номер 59220866600:01:009:0072, документація зроблена відповідно до рішення Попівської сільської ради від 14.03.2014 року «Про внесення змін в рішення 24 сесії Попівської сільської ради 5 скликання від 17.09.2009 року «Про дозвіл на складання державного акту на спадкоємця» та відповідно до Протоколу погоджувальної комісії Попівської сільської ради від 27.04.2016 року. Відповідно до кадастрового плану, який є невід`ємною частиною в технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 чітко видно, що відстань між сараями та парканом між господарствами за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 повинна існувати, а по факту її не має. 17.05.2019 року вона знову звернулася до Попівської сільської ради з листом щодо виносу меж земельної ділянки в натурі, отримала відповідь, з якої вбачається, що при виносі меж земельної ділянки в натурі складається акт винесення меж земельної ділянки і за необхідності підписується і узгоджується з сусідами. Оскільки, мирним шляхом врегулювати спір відповідач не бажає та не згоден на підписання вище зазначеного акту, вимушена звернутись до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_1 , кожен окремо, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просять їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 100,103,105,107).

Третя особа Попівська сільська рада в судове засідання не з`явилася, надала заяву, просить справу розглядати без участі представника, при винесенні рішення покладається на розсуд суду (а.с. 63)

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок і дотримуватись правил добросусідства.

Статтею 152 ЗК визначено способи захисту прав на земельні ділянки і ч. 2 цієї передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на. землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Згідно п. б ч. 3 цієї Стататті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

У випадку порушення права власності згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно роз`яснень, викладених у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

З копії витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що земельна ділянка, кадастровий номер 5922086600:01:009:0071, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1 га належить ОСОБА_2 (а.с. 10-17).

Згідно протоколу погоджувальної комісії Попівської сільської ради від 28.10.2016 року щодо земельного спору з приводу суміжного землекористування між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які проживають в АДРЕСА_3 , комісія вирішила, що оскільки по існуючій межі між огородами забиті залізні труби, межа не порушена, а тому залишається без змін (а.с. 18).

З протоколу погоджувальної комісії Попівської сільської ради від 30.03.2010 року вбачається, що комісія вирішила межу між господарствами по двору по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 не змінювати, залишити існуючу межу такою, яка є на даний час (а.с. 19).

Згідно протоколу погоджувальної комісії Попівської сільської ради від 27.04.1999 року щодо наведення межі між сусідами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , було наведено межу по огороду по АДРЕСА_3 , забиті металічні труби в кількості п`яти штук; сторони ознайомлені з наслідками знищення межових знаків; ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відмовились від підпису (а.с. 20).

З копії протоколу від 30.11.2000 року вбачається, що в ході проведення обміру земельних ділянок встановлено, що у ОСОБА_5 по господарській книзі рахується 0,33 га, а в наявності є 0,34 га, з них: 0,18 га – біля будинку та 0,16 га - добавка; у ОСОБА_4 в погосподарській книзі рахується 0,85 га, а в наявності є 0,89 га, з них: 0,29 га біля будинку, 0,34 га - добавка на полі та 0,26 га - добавка на полі (а.с. 21).

ОСОБА_2 в 2016 році звернулася до ТОВ «Земля-Консалтинг», було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 23-39).

З копії технічного паспорту, виданого 13.02.2008 року КП Конотопське МБТІ вбачається, що житловий будинок індивідуального житлового фонду АДРЕСА_1 складається з: А-1 житловий будинок, загальна площа — 48,8 кв.м., а– сіни, а-1— сіни, а-2 — веранда, пг — погреб, Б – літня кухня, В- сарай, Г— сарай, Д – сарай, № 1-2— огорожі (а.с. 40-46).

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.03.2008 року вбачається, що спадкоємцем майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його дружина – ОСОБА_2 ; спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з: житлового будинку та надвірних будівель, що знаходяться в АДРЕСА_1 (а.с. 47-49).

З копії акту прийняття-здачі виконавчих робіт по договору № 5 від 05.06.2019 року вбачається, що ТОВ «СІВЕРЗЕМ» та ОСОБА_2 склали цей акт про те, що винос земельної ділянки з кадастровим номером 5922086600:01:009:0071 в натурі (на місцевості) в межах с. Попівка Конотопського району Сумської області, згідно договору № 5 від 05.06.2019 року виконані якісно і в повному обсязі на суму 500 грн. (а.с. 50,51). ОСОБА_2 сплатила 500 грн. (а.с. 52)

Згідно протоколу вчинення окремої процесуальної дії від 02.06.2021 року, на території домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , встановлено, що на земельній ділянці розташований житловий будинок з надвірними будівлями, який належить ОСОБА_2 . Власником сусіднього домогосподарства за адресою АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 . Дійсно відповідачем по межі земельних ділянок побудований паркан з металопрофілю на відстані від будинку ОСОБА_2 : 1 м 37 см з боку вулиці; 1 м 05 см з боку двору. Відстань від сараю до паркану становить 20 см, крім того у паркані вирізано отвір, дах належного ОСОБА_2 сараю виходить на території домоволодіння ОСОБА_3 . Будь-яких запитань з цього приводу в учасників процесу не було (а.с. 106).

Аналізуючи зібрані по справі докази та даючи їм оцінку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги законні та обгрунтовані, а тому слід зобов`язати ОСОБА_3 знести самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 ; знести побудований паркан між земельними ділянками по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 ; не перешкоджати під час проведення землевпорядних робіт по встановленню (відновленню) твердих меж земельної ділянки та відновлення межових знаків; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 500 грн. матеріальної шкоди

Крім того ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, а також внаслідок ушкодження здоров`я. Відповідно до ч. 3 цієї ж розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконним діями або бездіяльністю інших осіб». Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати зокрема у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, суд дійшов переконання, що окрім матеріальної шкоди позивачу була завдана і моральна шкода, яка виразилась в тому, що внаслідок зменшення площі її земельної ділянки, перенесення паркану, знищення частини покрівлі сараю, відмови відповідача добровільно відшкодувати завдану шкоду, незручностей, що вимагали від позивача додаткових зусиль для захисту свого права, був порушений звичайний уклад життя позивача, що спричинило виникнення у неї переживань з цього приводу. З урахуванням зазначених обставин та значною тривалістю часу, який був необхідний для захисту свого права позивачем, упродовж якого вона була змушена терпіти незручності у побуті та докладати зусиль для відновлення свого права у судовому порядку, суд вважає, що позов у частині стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, у розмірі 3000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1538 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 22, 23, 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 91, 152,158 ЗК України, ст. 12, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканки АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 16 березня 1999 року Конотопським РВ УМВС України в Сумській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканця АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий 04 червня 1996 року Конотопським МВ УМВС України в Сумській області) знести самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 ; знести побудований паркан між земельними ділянками по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 ; не перешкоджати під час проведення землевпорядних робіт по встановленню (відновленню) твердих меж земельної ділянки та відновлення межових знаків.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3000 (три тисячі) грн. моральної шкоди та 500 (п`ятсот) грн. матеріальної шкоди, а всього 3500 (три тисячі п`ятсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1538 (тисячу п`ятсот тридцять вісім) грн. 40 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Конотопського міськрайонного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Буток Т. А.