Вирок № 98873522, 09.08.2021, Радехівський районний суд Львівської області

Справа № 451/801/21

Провадження № 1-кп/451/203/21

ВИРОК

іменем України

09 серпня 2021 року місто Радехів

Радехівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді - Патинок О.П.

при секретарі - Ференс І.І.

Справа № 451\801\21

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Радехів матеріали кримінального провадження № 12020140000000566 від 18.07.2020 року про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця РФ, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, працюючого - провідним інженером відділу адміністрування орендних та комунальних договорів Львівської дирекції АТ «Укрпошта», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України

де сторонами виступають з боку:

обвинувачення - прокурор Войценко А.І.

захисту - захисник Сиворіг А.О., обвинувачений ОСОБА_1

учасники провадження - потерпіла ОСОБА_2

за участю прокурора, захисника, обвинуваченого, потерпілої

встановив:

Обвинувачений ОСОБА_1 - 18 липня 2020 року близько 18 год. 40 хвилин, керуючи автомобілем марки «VOLKSWAGEN Caddy», реєстрацій номер НОМЕР_1 та рухаючись ним по автодорозі сполученням «Червоноград - Броди», в сторону м. Броди, при проїзді її ділянки 34 км, що поблизу с. Хмільно Червоноградського району (колишній Радехівський район) Львівської області проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та її зміни, щоб мати змогу постійно контролювати рух керованого ним транспортного засобу та безпечно керувати ним, і як наслідок без причин технічного характеру, не справився із керуванням, втратив контроль над його рухом, в стані бокового заносу, виїхав за межі проїзної частини дороги ліворуч по ходу його руху, з`їхав у кювет де перекинувся, чим грубо порушив вимоги Р.1 п.п. 1.5, 1.10 (в частині визначення термінів «безпечна швидкість», «дорожні умови» та «дорожня обстановка»); Р.2 п.п. 2.3 б), д); Р. 10 п.10.1; Р.11 п.п. 11.2, 11.3; Р.12 п.п. 12.1, 12.3; Р 13 п. 13.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001.

У результаті порушення обвинуваченим ОСОБА_1 - Правил безпеки дорожнього руху України пасажир автомобіля марки «VOLKSWAGEN Caddy», реєстрацій номер НОМЕР_1 - ОСОБА_3 , згідно висновку експерта № 114/2020 судово - медичної експертизи отримав тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми тіла, яка проявилася закритою черепно мозковою травмою у вигляді крововиливів в речовину головного мозку, в м`які мозкові оболонки, переломом основи черепу; тупої травми грудей, яка проявилася множинними переломами ребер з обох боків з крововиливами в міжреберні м`язи та ушкодження пристінкової плеври, крововиливами в жирову клітковину середостіння та тканину правої легені, переломом грудного відділу хребта; тупої травми живота, яка проявилася ушкодженням селезінки; рани на чолі справа; саден: в лобно скроневій ділянці голови зліва, двох на лівому плечі. На грудях зліва, на правому плечі, двох на спині; крововиливів: в навколо орбітальних ділянках з обох боків, в конюктиву обох очей. Тілесні ушкодження, які були виявлені при експертизі трупа гр. ОСОБА_3 утворилися від дії тупих твердих предметів до яких належать деталі салону автомобіля і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя в момент утворення. Смерть гр. ОСОБА_3 настала внаслідок поєднаної травми тіла, яка привела до внутрішньої кровотечі в плевральну порожнину справа та черевну порожнину та призвела до гострої крововтрати, що підтверджується характерними морфологічними ознаками, виявленими при експертизі його трупа та результатами судово гістологічної експертизи кусочків внутрішніх органів з його трупа.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_3 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винуватим себе в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, розкаявся у скоєному, погодився із кваліфікацією органом досудового розслідування вчиненого ним діяння, не оспорював встановлених в ході досудового розслідування фактичних обставин справи, на підставі яких стороною обвинувачення йому пред`явлено обвинувачення. Пояснив про обставини справи як викладено вище у вироку, а саме, що дійсно - 18 липня 2020 року близько 18 год. 40 хвилин, керував автомобілем марки «VOLKSWAGEN Caddy», реєстрацій номер НОМЕР_1 та рухався ним по автодорозі сполученням «Червоноград - Броди», в сторону м. Броди, при проїзді її ділянки 34 км, що поблизу с. Хмільно Червоноградського району (колишній Радехівський район) Львівської області проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та її зміни і як наслідок не справився із керуванням, втратив контроль над його рухом, в стані бокового заносу, виїхав за межі проїзної частини дороги ліворуч по ходу його руху, з`їхав у кювет де перекинувся. В салоні перебували крім нього, ще свекор - померлий ОСОБА_3 , дружина - потерпіла ОСОБА_2 та син. У результаті ДТП, тілесні ушкодження отримав лише ОСОБА_3 , який в лікарні помер. Просив суворо не карати та не позбавляти волі. Крім того, просив суд визнати недоцільним дослідження доказів, що до тих обставин, які ним не оспорюються по справі. При цьому вказав, що розуміє зміст цих обставин. Зміст ст.349 КПК України йому зрозумілий.

Суд переконався, що показання обвинуваченого ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Потерпіла в судовому засіданні показала, що 18 липня 2020 року близько 18 год. 40 хвилин, вона разом із обвинуваченим, який являється її чоловіком, сином та батьком - померлим ОСОБА_3 їхали в салоні автомобіля марки «VOLKSWAGEN Caddy», реєстрацій номер НОМЕР_1 під керуванням обвинуваченого та рухались автомобілем по автодорозі сполученням «Червоноград - Броди», в сторону м. Броди; при проїзді її ділянки 34 км, що поблизу с. Хмільно Червоноградського району (колишній Радехівський район) Львівської області автомобіль під керуванням обвинуваченого виїхав за межі проїзної частини дороги ліворуч по ходу його руху, з`їхав у кювет де перекинувся. Внаслідок ДТП, тілесні ушкодження отримав лише ОСОБА_3 , який в лікарні помер. Просила суворо не карати обвинуваченого та призначити йому покарання не пов`язане з позбавленням волі, цивільний позов не заявляла, претензій до обвинуваченого не має. Крім того, потерпіла вважає недоцільним дослідження доказів, що до тих обставин, які нею та обвинуваченим не оспорюються. При цьому вказала що розуміє зміст цих обставин. Зміст ст. 349 КПК України їй зрозумілий.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Відповідно до цих вимог закону суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого, потерпілої та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

Обвинувачений, потерпіла та інші учасники судового процесу правильно розуміють зміст цих обставин, а також те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини справи. Суд немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, суд вважає доведеною та підтвердженою сукупністю зібраних по кримінальному провадженню доказів, які ніким із учасників судового розгляду не оспорюються і на підставі вимог ч. 3 ст. 349 КПК України в судовому засіданні не досліджувались.

Відповідно до ч.1 ст.286 КК України, кримінальна відповідальність настає за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

А згідно з ч.2 ст.286 КК України, кримінальна відповідальність настає за ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України доведена, а його дії кваліфіковано вірно, оскільки він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_3 .

При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином.

Згідност. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Як зазначив ККС ВС в постанові по справі № 523/12810/15-к (провадження №51-266км20), аналізуючи конкретні обставини справи у аналогічній ситуації кримінального провадження за ч.2 ст.286 КК України, слід враховувати зміст та обсяг допущених обвинуваченим порушень правил безпечного дорожнього руху і одночасно врахувати невідповідність цим правилам дій потерпілого.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 року; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 року; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 року).

Згідно ст. 65 КК України та роз`яснень, що містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень ), склад сім`ї , його матеріальний стан, тощо.

Згідно п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року №18 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за ч.2 ст.286 КК України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Враховуючи наведене, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_1 , маючи достатні навички керування транспортним засобом, посвідчення водія кат. «В,С1,С» видане 26.07.2011р. (новий зразок), зі слів обвинуваченого посвідчення водія ( старого зразка) отримав у 1979 році, порушив вимоги Правил дорожнього руху, з якими був ознайомлений, легковажно розрахував на запобігання шкідливим наслідкам, не вжив заходів для забезпечення безпеки інших учасників дорожнього руху, тому додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами буде доцільним.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_1 є раніше не судимим, одружений, працює, має постійне місце проживання, на обліку в лікаря - психіатра та лікаря - нарколога не перебував та не перебуває, позитивно характеризується за місцем праці, свою вину в скоєнні правопорушення визнав у повному обсязі, щиро кається в скоєному.

Відповідно до ст.66 КК України, обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого є щире каяття.

Відповідно до ст.67 КК України, обставини, які обтяжують покарання відсутні.

Враховуючи наведене, суд, за сукупності обставин вчиненого злочину, ступеню його тяжкості, обставин, які пом`якшують покарання, даних про особу винуватого, визнає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і запобігання здійсненню ним нових злочинів, а також враховує характер вчинених дій обвинуваченого - що його дії потягли за собою настання незворотних наслідків у виді смерті потерпілого та вважає можливим призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах мінімальної санкції ч. 2 ст.286 КК України з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Разом з тим, обставини у вигляді: щирого каяття ОСОБА_1 у скоєному, сприяння своїми показаннями правильному і об`єктивному встановленню фактичних обставин злочину, ставлення до скоєного, сімейного стану, приймаючи до уваги характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, думку потерпілої щодо призначення покарання - суд у сукупності вважає, що його виправлення можливе без відбування покарання і вважає за можливе на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього відповідно до ст. 76 КК України обов`язки.

Крім того, судом ураховано позицію прокурора, висловлену в судових дебатах, щодо можливого призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України та аналогічну думку потерпілої.

Арешт накладений на автомобіль марки «VOLKSWAGEN Caddy», реєстраційний номер НОМЕР_1 на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 20.07.2020 року та арешт накладений на переднє праве колесо та заднє праве колесо у зборі, які були вилучені із автомобіля марки «VOLKSWAGEN Caddy», реєстраційний номер НОМЕР_1 на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 10.12.2020 року скасувати, відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, враховуючи відсутність претензій з боку потерпілої.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз, підлягають стягненню з обвинуваченого на підставі ст.124 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_1 та тимчасове обмеження ОСОБА_1 у користуванні спеціальним правом не обирались після його закінчення, згідно ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 19.05.2021 року.

Керуючись ст. ст. 349, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 ( два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

Відповідно до вимог ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.

Речовий доказ - 1) автомобіль марки «VOLKSWAGEN Caddy», реєстрацій номер НОМЕР_1 , який зберігається на майданчику тимчасового утримання Радехівського ВП ( ВП № 1 Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області) після набрання вироком законної сили повернути - ОСОБА_1 ; 2) переднє праве колесо та заднє праве колесо у зборі, вилучені із автомобіля марки «VOLKSWAGEN Caddy», реєстрацій номер НОМЕР_1 , які зберігаються в камері зберігання Радехівського ВП ( ВП № 1 Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області) - після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_1 .

Стягнути із ОСОБА_1 процесуальні витрати судової інженерно-транспортної експертизи № 6327 від 20.04.2021 у розмірі 3 432, 20 грн., судової транспортно-трасологічної експертизи № 6330 від 06.01.2021 року у розмірі 2941,92 грн., комплексної судово - трасологічної та автотехнічної експертизи №7730/7731 від 25.02.2021 року у розмірі 4805,08 грн., комплексної судово - трасологічної та автотехнічної експертизи №7732/7733 від 29.03.2021 року у розмірі 4805,08 грн. та судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/114-21/6614-ІТ від 12.05.2021 у розмірі 1716, 20 грн. на загальну суму 17 700,48 грн. в користь держави.

Арешт накладений на автомобіль марки «VOLKSWAGEN Caddy», реєстрацій номер НОМЕР_1 , на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 20.07.2020 року та арешт накладений на переднє праве колесо та заднє праве колесо у зборі, які були вилучені із автомобіля марки «VOLKSWAGEN Caddy», реєстрацій номер НОМЕР_1 на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 10.12.2020 року скасувати, на підставі ч.4 ст.174 КПК України.

Вирок відповідно до ст. 532 КПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляції через Радехівський районний суд Львівської області.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Вирок виготовлено в одному примірнику в нарадчій кімнаті.

Головуючий суддяО. П. Патинок