Рішення № 98872881, 10.08.2021, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/5867/21

Провадження № 2/265/1295/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

10 серпня 2021 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Козлова Д. О.,

за участі секретаря - Дрьомової О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу № 263/5867/21 за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення суми боргу за кредитним договором, посилаючись на те, що КБ «Приватбанк» уклав із відповідачем кредитний договір 8 лютого 2013 року, за яким відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту, який згодом збільшився до 12000 грн., на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірах, визначених умовами кредитування. Відповідач підтвердив свою згоду на прийняття Умов надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та Тарифів банку, відповідно до яких кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, який може у будь-який момент змінити його, на що погоджується клієнт банку. Порядок нарахування та умови погашення кредиту, відсотків та відповідальність за порушення кредитного договору передбачена положеннями такого договору, за якими банк може змінити відсоткову ставку шляхом повідомлення позичальника. Однак відповідач не виконав своїх зобов`язань, на підставі чого заборгував банку суми з повернення кредиту, відсотків на загальну суму 40728,23 грн., з яких борг за тілом кредиту - 12145,02 грн., борг з відсотків - 28583,21 грн. Враховуючи, що добровільно сплатити суму боргу відповідач не бажає, представник позивача просив суд стягнути з відповідача наявну заборгованість в розмірі 40728,23 грн. разом із судовими витратами на користь банку.

Представник позивача, який діє на підставі довіреності, Кіріченко В. М., у судове засідання не з`явився, надавши суду заяву з проханням вирішити спір за його відсутності, наполягаючи при цьому на задоволені позову та не заперечуючи проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач у судове засідання не з`явився за невідомих суду причин повторно, будучи повідомленим про час та місце слухання справи належним чином, не надавши суду заяву з проханням вирішити спір у його відсутність.

За ч. 4 ст. 223 ЦПК суд ухвалив заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає поданий позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі за текстом рішення - ЦК) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

На підставі ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт укладення договору кредитування 8 лютого 2013 року між сторонами по справі підтверджується копією анкети-заяви позичальника від 8 лютого 2013 року про надання ОСОБА_1 у КБ «Приватбанк» кредитного ліміту на банківську картку в передбаченому умовами кредитування розмірі зі сплатою відсотків за використання грошових коштів у передбаченому Тарифами банку розмірі. При цьому своїм підписом відповідач підтвердив своє ознайомлення та згоду на Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи банку, що є разом із заявою позичальника договором кредитування, зі змінами у яких зобов`язався регулярно ознайомлюватися (а. с. 14).

Факт встановлення кредитного ліміту банком відповідачу, зокрема, 18 липня 2014 року в розмірі 12000 грн. підтверджується наданими представниками ПАТ «КБ «Приватбанк» відомостями (а. с. 12).

Видача позичальнику кредитної картки, зокрема, 28 березня 2014 року строком дії до листопада 2017 року також підтверджується інформацією банку (а. с. 13).

Відповідно до п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, оглянутих з веб-сайту позивача за клопотанням представника АТ «КБ «Приватбанк», вбачається, що підписання кредитного договору позичальником підтверджує його згоду на визначення банком кредитного ліміту, який може бути в будь-який момент змінений банком (а. с. 30).

Суд зауважує, що за п. 1.1.6.1, 1.1.6.2 таких Умов банк може проводити зміни Тарифів за договором кредитування шляхом сповіщення позичальника про зміни договору через оголошення на сайті банку чи іншими каналами зв`язку (а. с. 29).

Зміна назви юридичної особи позивача на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» підтверджується випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та статутом АТ «КБ «Приватбанк» (а. с. 45, 46-47).

На підставі ст. 599 ЦК зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, тому, враховуючи умови договору від 8 лютого 2013 року, суд дійшов висновку, що угода між сторонами про надання кредиту є чинною, тому повинна виконуватись згідно діючого законодавства та умов укладеного між сторонами договору.

За довідкою-розрахунком позивача вбачається, що у відповідача мається заборгованість перед КБ «Приватбанк» за кредитним договором від 8 лютого 2013 року в загальному розмірі 40728,23 грн., з яких заборгованість з кредиту - 12145,02 грн., заборгованість по відсотках - 28583,21 грн., що також підтверджується випискою з банківського рахунку ОСОБА_1 (а. с. 8-11, 49-74).

Отже, користування кредитними грошовими коштами відповідачем підтверджується розрахунком заборгованості та випискою з карткового рахунку ОСОБА_1 .

Таким чином факт наявності заборгованості у позичальника у встановленому судом розмірі з наданого кредиту повною мірою підтверджується умовами договору кредитування від 8 лютого 2013 року.

В той же час матеріали позову АТ «КБ «Приватбанк» не містять відомостей про встановлення відсоткової ставки за користування кредитними коштами позичальником (27,6 % на рік, з 1 вересня 2014 року - 32,40 % на рік, з 1 квітня 2015 року - 42 % на рік, як вказано у розрахунках представників позивача).

Також суд зазначає, що в анкеті-заяві позичальника від 8 лютого 2013 року процентна ставка не зазначена.

До заяви-анкети від 8 лютого 2013 року банк додав Витяги з Умов та правил надання банківських послуг АТ БК «Приватбанк» та Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які не містять ані дати складання таких умов чи тарифів, ані підпису позичальника про ознайомлення із їх змістом.

Також суд звертає увагу на те, що до позову представниками банку не було додано Пам`ятки клієнта, що за анкетою-заявою від 8 лютого 2013 року є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

Крім того наявні у справі документи не містять доказів повідомлень позичальника ані про встановлення розміру відсоткової ставки за користування кредитом, ані про зміну такого розміру відсоткової ставки.

За таких встановлених судом обставин, через відсутність у анкеті-заяві та інших документах банку, долучених до справи, домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, суд дійшов висновку, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року по справі № 342/180/17.

Вказані обставини свідчать про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом через відсутність доведеності передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу.

Суд при цьому зазначає, що вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами відповідачем та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема ст. 625, 1048 ЦК, представники позивача до суду не заявляли, внаслідок чого відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 за користування кредитними коштами відсотків на рівні облікової ставки Національного банку України.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року по справі № 342/180/17.

Оскільки укладений між сторонами кредитний договір 8 лютого 2013 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту, то враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не були повернуті, то виходячи з ч. 2 ст. 530 ЦК, за змістом якої, якщо строк виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, то вказане свідчить про порушення прав банку відповідачем в частині необхідності повернути отримані ОСОБА_1 кредитні кошти.

Отже, виходячи з наведеного вмотивування, суд дійшов висновку, що наявні підстави для задоволення позову АТ КБ «Приватбанк» частково шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача боргу з наданого відповідачці кредиту в сумі 12145,02 грн.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 27 серпня 2020 року по справі № 188/1815/17.

На підставі п. 36 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (навіть, якщо його було сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом України «Про судовий збір»).

Таким чином за ст. 141 ЦПК на користь позивача з відповідача підлягають стягненню витрати банку по сплаті судового збору відповідно до частки задоволених позовних вимог, що дорівнює 676,91 грн. (12145,02 / 40728,23 х 2270 = 676,91).

Керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 141, 142, 200, 223, 259, 263-265, 280-282 ЦПК, -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 8 лютого 2013 року в сумі 12145 (дванадцять тисяч сто сорок п`ять) грн. 02 коп.

У задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «Приватбанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 676,91 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте відповідачем шляхом подачі письмової заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 10 серпня 2021 року.

Позивач: Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк», ЄДРПОУ: 14360570, юридична адреса: вул. Грушевського 1-Д, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 .

Суддя