Ухвала суду № 98870532, 09.08.2021, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/1205/21

Провадження № 2/542/509/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

09 серпня 2021 року смт Нові Санжари

Суддя Новосанжарського районного суду Полтавської області Шарова-Айдаєва О.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В :

03 серпня 2021 року до Новосанжарського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» в якій просила стягнути з Державного підприємства «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на користь ОСОБА_1 заборгованість по невиплаченій заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку в загальному розмірі 18000 грн; середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статтям 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до частини 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач в позовній заяві зазначає, що згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі та з іншими вимогами, що випливають із трудових відносин.

Отже, на її думку, вона звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», звільняються від сплати судового збору позивачі у справі про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Разом з тим, пункт 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вказівки на те, що від сплати судового збору під час розгляду справи звільняються позивачі у справах про стягнення грошової компенсації за невикористані відпустки та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з вимогами статті 2 Закону України «Про оплату праці», до структури заробітної плати входять: 1) Основна заробітна плата. Це – винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. 2) Додаткова заробітна плата. Це – винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. 3) Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

На підставі статті 2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі – Інструкція № 114/8713), розробленої відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 року N 2614-XII «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 114/8713, для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

До фонду додаткової заробітної плати, зокрема, відносяться оплата за невідпрацьований час, оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством (п. 2.2.12. Інструкції № 114/8713).

При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції № 114/8713, згідно з пунктом 3.9 якого до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою. Тобто, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а тому за відповідні вимоги працівники-позивачі повинні сплачувати судовий збір у порядку, встановленому законом.

Такого висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, у якій погодилася з попередніми правовими позиціями Верховного суду України, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не належать до вимог, за пред`явлення яких до роботодавця працівники-позивачі були звільнені від сплати судового збору, а отже підлягають оплаті судовим збором.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Разом з тим, грошова компенсація за невикористану відпустку входить до складу фонду оплати праці, а тому при пред`явленні зазначених вимог позивачі звільняються від сплати судового збору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що пільг щодо сплати судового збору за позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні Законом України «Про судовий збір» не передбачено.

Доказів того, що позивач має інші пільги щодо сплати судового збору не надано.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем заявлені три позовні вимоги майнового характеру і ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору в частині позовних вимог щодо стягнення невиплаченої заробітної плати та грошової компенсації за невикористану відпустку, але в частині вимог щодо стягнення середнього заробітку за період розрахунку позивач не звільнена від сплати судового збору і їй необхідно його сплатити.

До матеріалів позовної заяви не додано квитанцію про сплату судового збору.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2021 року - 2270,00 грн.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини 2 статті 4 ЗУ «Про судовий збір», ставка судового збору за подання позовної заяви фізичною особою майнового характеру встановлюються у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктами 1, 10 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог – загальною кількістю вимог.

Так, позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення.

Визначаючи розмір судового збору, що має бути сплачений позивачем, суд виходить з наступного.

Позовні вимоги майнового характеру у 2021 році позивачами фізичними особами оплачується з розрахунку 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (11350 грн.).

За таких обставин, позивачем при подачі позовної заяви повинно бути сплачено судовий збір за заявлену позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Суд зазначає, що ані позовна заява, ані додані до неї документи не містять обґрунтованого розрахунку сум що стягуються, тобто не містять обґрунтованого розрахунку сум не виплаченої заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні.

Відсутність розрахунку середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні позбавляє суд можливості визначити розмір судового збору, який підлягає сплаті за відповідну позовну вимогу.

Як встановлено в частині 1 статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Отже, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням строку для усунення виявлених недоліків.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 175, 177, 185 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, про що повідомити позивача.

Недоліки усунути шляхом надання до Новосанжарського районного суду Полтавської області:

-документу про сплату судового збору за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні з розрахунку 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (11350 грн) (за реквізитами: Отримувач коштів – ГУК у Полт.обл/тг смт Н.Санж/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 37959255, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) – 899998, Рахунок отримувача - UA788999980313141206000016620, Код класифікації доходів бюджету – 22030101, Призначення платежу - *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Новосанжарський районний суд Полтавської області (назва суду, де розглядається справа) або зазначення підстав для звільнення від сплати судового збору;

- обґрунтованого розрахунку сум, які позивач просить стягнути з відповідача.

Позивачу роз`яснити, що в разі невиконання вказаних недоліків, дана позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Шарова-Айдаєва