Рішення № 98869935, 30.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року Справа № 160/6590/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

26.04.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі – відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області щодо не виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2019 року по справі № 204/6145/18;

- зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області виконати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2019 року по справі № 204/6145/18.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо невиконання рішення суду у справі № 204/6145/18, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2021 відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі яку отримано відповідачем 05.05.2021 засобами електронного зв`язку.

21.05.2021 представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що на виконання вимог порядку Головне управління переймаючись проблематикою виконання рішення кожного місяця направляло вимогу про надання інформації щодо надання інформації по стану відкритих асигнувань для списання коштів (листи від 01.09.2020 № 07-33/06/9965, та відповіді на дані листи від 30.09.2020, 02.11.2020, 30.11.2020, 30.12.2020). Також, листом від 13.05.2021 № 04-06-06/7027 Головне управління направило додатковий запит до Дніпровської міської ради про надання розгорнутої та вичерпної інформації щодо причин не виконання боржником судових рішень, поставлених у чергу за Бюджетною програмою «Виконання судових рішень та виконавчих документів Дніпровської міської ради та її виконавчими органами» на 2017 - 2021. Станом на 17.05.2021 відповідь від Дніпровської міської ради до Головного управління не надходила. Також зазначено, що Головне управління вже повідомляло стягувача, що згідно п. 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються виключно на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства. Таким чином, бездіяльність Головного управління щодо невиконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, є недоведеною, оскільки фактично Головне управління, щомісяця отримує інформацію щодо стану виконання цього та рішення, та зазначає, що кошти будуть перераховані стягувану у порядку черговості надходження виконавчих документів до Головного управління.

Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14.11.2019 року у справі № 204/6145/18 позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство «Міськзеленбуд» Дніпровської міської ради, Департамент благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 60353 грн 07 коп., моральну шкоду у розмірі 2000 грн, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704 грн 80 коп., а всього 63057 (шістдесят три тисячі п`ятдесят сім) грн 87 (вісімдесят сім) коп.

Так, ОСОБА_1 14.08.2020 після отримання виконавчого листа № 204/6145/18 виданого Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області із заявою про прийняття вказаного виконавчого листа до виконання.

Внаслідок, відсутності отриманої відповіді від відповідача представником позивача 17.12.2020 направлено на адресу Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області адвокатський запит, щодо надання інформації про розгляд заяви ОСОБА_1 від 14.09.2020 про виконання вимог виконавчого листа № 204/6145/18 виданого 02.06.2020 Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з Дніпровської міської ради матеріальної шкоди у розмірі 60353,07 грн., моральної шкоди у розмірі 2000 грн., судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн., а всього 63057,87 грн.

23.12.2021 року листом запит № 07-13-06/16124 Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області надало відповідь на адвокатський запит представника позивача та фактично зазначила про неможливість виконання виконавчого листа № 204/6145/18 виданого 02.06.2020 Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача з невиконання виконавчого листа № 204/6145/18 виданого 02.06.2020 Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська, позивач і звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, зокрема з поміж іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

З матеріалів справи видно, що позивач обрав свій захист шляхом подання позову про визнання бездіяльності протиправною щодо виконання рішення та зобов`язання вчинити дії на виконання рішення суду, в обґрунтування якого посилається на неналежне виконання (не виплату коштів) відповідачем судового рішення № 204/6145/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу вищезазначених законодавчих норм встановлено, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а.

Згідно ст. 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

Відповідно до вимог ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у Кодексу адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Таким чином, оскаржувані у цьому провадженні дії чи бездіяльність відповідачів вчинених або допущених у зв`язку із виконанням судового рішення могло б бути оскаржене відповідно до ст. 383 КАС України.

Такий порядок оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини п`ятої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.

Відповідно до частини шостої цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.

З огляду на вищенаведене, суд доходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.

Аналогічна правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 355/1648/15-а.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення суду складений 30 червня 2021 року.

Суддя А. Ю. Рищенко