Рішення № 98869933, 14.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року Справа № 160/5409/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАВЕРНА СМАК" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

09.04.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАВЕРНА СМАК" (далі – позивач) до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі – відповідач), в якій позивач просить, з урахуванням уточнень (відповідь на відзив):

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 16.01.2021 року № UA110130/2021/000006/1;

- визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2021/00023 від 16.01.2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до митного органу надано документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту, однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом на підставі необґрунтованих та необ`єктивних зауважень. У зв`язку із чим, на думку позивача, наявні усі підстави для скасування спірного рішення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2021 відкрито провадження у справі № 160/5409/21 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

13.05.2021 на адресу суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що під час митного оформлення в інспектора виник сумнів в заявлених декларантом відомостях, оскільки містились розбіжності і неточності в поданих документах. До митного оформлення не було подано ряд документів на підтвердження заявленої митної вартості, що в свою чергу свідчить про заявлення декларантом неповних даних, а також не всіх складових митної вартості. У цьому випадку наявні розбіжності в числових значеннях, а також не підтверджено числові значення складових митної вартості товару. Також, враховуючи відмову декларанта від надання додаткових документів, ненадання документів у спростування виявлених невідповідностей, що унеможливлює перевірити числове значення вартості заявленого товару, відсутність документального підтвердження повноти включення складових митної вартості, відсутність документального підтвердження ціни, що фактично сплачена, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно до п. 2 ст. 58 МК України, п. 6 ст. 54 МК України. Графа 33 Рішення містить причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відмітку про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом. У графі 33 Рішення також відображено розгляд послідовного застосування методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-63, а також джерела використані при коригуванні митної вартості оцінюваного товару. Таким чином, на думку відповідача, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості, заявленого позивачем товару, діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

24.05.2021 на адресу суду від представника позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано позицію, викладену в адміністративному позові та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві, як підстави для задоволення позову.

Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ «ЛАВЕРНА СМАК» було укладено Договір № 121-Р/2020 від 07.10.2020 року із Республіканським унітарним підприємством «Науково-практичний центр Національної академії наук Білорусі з картоплярства і плодоовочівництва» Республіка Білорусь, далі «Постачальник», за умовами якого Постачальник зобов`язався поставити, а ТОВ «ЛАВЕРНА СМАК» - Покупець прийняти та оплатити картоплю продовольчу згідно із рахунком - специфікацією, що є невід`ємною частиною Договору.

Так, 15.01.2021 ТОВ «ЛАВЕРНА СМАК» було подано до митного оформлення електрону митну декларацію № UA110130/2021/00023 на товар «картопля продовольча, свіжа, урожай 2020 року — 21000 кг.» разом із документами.

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з кожною із зазначених декларацій позивачем надано митному органу документи, що перелічені у графі 44, а саме: рахунок-фактура № 5 від 12.01.2021 року до договору №121-Р/2020 від 07.10.2020 року на товар («картопля продовольча», виробник РУП «Науково-практичний центр Національної академії наук Білорусі з картоплярства і плодоовочівництва» Республіка Білорусь у кількості 21 тони за ціною 130,00 USD за 1 тону, на загальну суму 2730,00 USD. (вид пакування - сітки 840 одиниць, вагою 20 кг. 1 сітка); міжнародна товаротранспортна накладна (CMR) №5 від 12.01.2021 року; фітосанітарний сертифікат №05/011-21/00078-Взвід 12.01.2021 року; рахунок № 1 від 13.01.2021р. про надання транспортних послуг до договору № 1.09 від 03.09.2020р. ТОВ «ЕВРОДАС ЛТД»; довідка № 2 від 13.01.2021р. про транспортні витрати, видана ТОВ «ЕВРОДАС ЛТД»; договір №121-Р/2020 від 07.10.2020 року із РУП «Науково-практичний центр Національної академії наук Білорусі з картоплярства і плодоовочівництва» Республіка Білорусь; рахунок-специфікація № 2 від 24.11.2020 року та ПД № 36 від 24.11.2020 року; договір № 1.09 про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполучені від 03.09.2020 року із ТОВ «ЕВРОДАС ЛТД»; сертифікат про походження товару - картопля продовольча сорт «Вектар», форми СТ-1 № BYUA1103007601 (бланк 4388005) від 12.01.2021 року, виданий Унітарним підприємством з надання послур «Мінське відділення Білоруської торгівельно-промислової палати»; копія МД країни відправлення № 06641/120121/0001587 від 12.01.2021р.

Судом встановлено, що відповідач направив ТОВ «ЛАВЕРНА СМАК» повідомлення № 704628, відповідно до якого за результатами опрацювання всіх поданих декларантом документів встановлено, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

У зв`язку із виявленими розбіжностями митниця зобов`язала позивача надати такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; каталоги, специфікації, прайс-листи на весь асортимент продукції виробника товару; страхові документи; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання повідомлення митниці № 704628 від 16.01.2021 позивачем листом № 16/01-3 від 16.01.2021 на адресу відповідача, з метою підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару додатково було надано наступні документи: товарна накладна №1468942 від 12.01.2021 року; акт завантаження транспортного засобу від 12.01.2021р. а/г Самохваловічі, за яким РУП «Науково-практичний центр Національної академії наук Білорусі з картоплярства і плодоовочівництва» Республіка Білорусь відвантажило картоплю продовольчу в кількості 21000 кг. (840 мішків сітчастих) на адресу ТОВ «ЛАВЕРНА СМАК»; заява на перевезення вантажу від 11.01.2021 року; рахунок-специфікація №3(на наступні 5машин по 21тн) від 30.12.2020, платіжне доручення від 11.01.2021 по оплаті рахунку-специфікації№3.

За результатами перевірки наданих відомостей щодо митної вартості товару, відповідачем було прийняте рішення про коригування митної вартості оцінюваних товарів від 16.01.2021 року № UA110130/2021/000006/1 та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2021/00023 від 16.01.2021 року.

Згідно рішення про коригування, суб`єкт владних повноважень збільшив митну вартість товару, в результаті чого сума переплати митних платежів склала 15 372,71 грн.

Вважаючи рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Пунктом 1 частини 3 статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як встановлено судом, поставка товару задекларованого у ВМД № UA 110130/2021/00023 від 15.01.2021, здійснювалась на підставі зовнішньо - економічного договору № 121-Р/2020 від 07.10.2020, укладеного між ТОВ «ЛАВЕРНА СМАК» та «Республіканським унітарним підприємством «Науково-практичний центр Національної академії наук Білорусі з картоплярства і плодоовочівництва» Республіка Білорусь.

У своєму Рішенні про коригування митної вартості митниця зазначає про наступні виявлені розбіжності, які унеможливили митне оформлення за основним методом і стали підставою для витребування додаткових документів та здійснення коригування:

Поставка товару здійснюється згідно контракту № 121-Р/2020 від 07.10.2020. В графі 70 «Призначення платежу» наданого платіжного доручення від 27.11.2020 № «Платіжне доручення» зазначено - оплата по контракту № 121-Р/2020 від 07.10.2020 за сумою 8190 дол. США, при цьому до митного контролю заявлено 2730 дол. США.

Вищезазначений контракт у п. 2.5 містить інформацію, що орієнтовна вартість контракту становить 100 000,00 дол. США.

Відповідно до п. 7 висновків Постанови Пленуму ВАСУ від 13.03.2017 № 2 «Про Довідку щодо Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж, не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару.

Пунктами 4.1, 4.2 вищезазначеного контракту обумовлено, що передплата здійснюється на підставі рахунку-фактури Постачальника, а також визначено, що при оформленні платіжного доручення зазначається дата/номер контракту та дата/номер рахунку-фактури, для уникнення помилок ідентифікації платежу.

Отже, вищезазначені дані мають бути відображені у платіжному документі, однак вони відсутні.

3гідно узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж (у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури (інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару.

Таким чином, декларантом не підтверджено документально факт здійснення оплати за оцінювану партію товару.

Товар постачається на умовах поставки FCA Самохваловічі (Білорусь).

На підставі Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою та чинні з 01.01.11. при умовах поставки FCA продавець на власному складі, підприємстві чи в іншому зазначеному покупцем місці передає товар перевізнику, здійснює всі витрати, пов`язані із завантаженням товару і сплачує митні платежі у країні-експортері.

Відповідно до даних умов поставки до митної вартості включаються фактурна вартість товару, витрати на страхування, транспортні витрати до кордону України.

Відповідно до наданих товаросупровідних документів, відсутні відомості щодо наявності/відсутності витрат на страхування вантажу.

Окрім того, договором з перевізником від 03.09.2020 № 1.09 в п.3.1 передбачено подання заявки на перевезення, в якій обумовлюються сума фрахту та умови перевезення.

До митного контролю додатково надано заявку на перевезення від 11.01.2021 №б/н.

Даний документ містить відомості про вагу товару - 22 тонни, в той час як до митного контролю заявлено 21 тонну, заявка не містить умов оплати послуги.

Крім того, згідно вищезазначеного транспортного договору підставою платежу є Акт виконаних робіт, однак, цей документ до митного контролю не надано.

Згідно договору п. 5.3 перевізник передає отримувачу такі документи: акт виконаних робіт (послуг), рахунок на оплату послуг, оригінал ТТН CMR.

Вартість фрахту згідно договору обумовлюється сторонами в заявці.

Оскільки, документи надано не в повному обсязі у митниці відсутня можливість здійснити перевірку числового значення суми, що має бути сплачена за транспортні послуги.

Наданий до митного контролю рахунок на оплату транспортних послуг від 13.01.2021 № 1 містить дані щодо послуги перевезення та не містить даних щодо експедиторських послуг. Таким чином, складові митної вартості заявлені не в повному обсязі. Платіжні документи, щодо оплати таких послуг до митного контролю не надано, таким чином відсутнє підтвердження сплаченої вартості або вартості, що підлягає сплаті.

Щодо доводів митниці, що декларантом не підтверджено документально факт здійснення оплати за оцінювану партію товару, суд зазначає про таке.

Так, згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є зокрема: 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

При цьому, приписами Митного кодексу України не встановлено обов`язок декларанта в будь-якому разі подати митниці банківські платіжні документи щодо оплати оцінюваного товару, навіть якщо на час митного оформлення товару настав строк оплати згідно з умовами контракту.

Пунктом 4 частини 2 статті 53 Кодексу чітко визначено, що банківські платіжні документи мають бути подані декларантом митниці виключно у разі, якщо рахунок сплачено.

Так, як встановлено судом, поставка товару здійснювалась за Договором № 121-Р/2020 від 07.10.2020 року із Республіканським унітарним підприємством «Науково-практичний центр Національної академії наук Білорусі з картоплярства і плодоовочівництва» Республіка Білорусь. Пунктом 2.1. цього Договору передбачено, що «постачальник зобов`язується на умовах, визначених цим договором, поставити у власність покупця картоплю продовольчу, кількість та ціна якої визначаються у рахунку-специфікації або в рахунку, що є додатками до цього договору.»

Пунктом 3.5. Договору передбачено, що «постачальник зобов`язаний направити покупцю разом з кожною партією товару на кожну транспортну одиницу: рахунок-фактуру (інвойс), товарно-транспортну накладну (CMR), фітосанітарний сертифікат, сертифікат про походження товару форми СТ-1 ...» П. 4.1. Договору передбачено, що «розрахунки здійснюються платіжним дорученням шляхом банківського переказу по 100% попередній оплаті за замовлений обсяг продукції на підставі рахунку-фактури Постачальника...Після встановлення призначення отриманих від покупця грошових коштів, що відповідають умовам цього Договору на призначені для оплати товару, постачальник здійснює поставку оплаченого таким чином товару у строку по п. 3.1. договору.» Крім того, суд звертає увагу на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим, відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Так, між сторонами Договору № 121-Р/2020 від 07.10.2020 року шляхом укладення рахунку-специфікації № 2 від 24.11.2020 року було досягнуто згоди щодо постачання товару - «картопля продовольча» у загальній кількості 63,00 тони за ціною 130,00 доларів USD на загальну суму 8190,00 доларів USD.

27.11.2020 року позивач здійснив оплату всього обсягу замовленого товару згідно платіжного доручення № 36 на суму 8190, 00 доларів USD із зазначенням призначення платежу: за картоплю за договором № 121-Р/2020 від 07.10.2020.

При цьому, суд вказує, що надані позивачем документи до митного оформлення містять у собі однакову інформацію про вартість товару «картопля продовольча» виробник РУП «Науково-практичний центр Національної академії наук Білорусі з картоплярства і плодоовочівництва» Республіка Білорусь, а саме 130 доларів США за 1 тону такого товару.

Відтак, твердження митного органу, що декларантом не підтверджено документально факт здійснення оплати за оцінювану партію товару є необґрунтованими та безпідставними.

Крім того, суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.04.2018 року у справі №804/4680/16.

Щодо доводів митниці, що у митниці відсутня можливість здійснити перевірку числового значення суми, що має бути сплачена за транспортні послуги, суд зазначає про таке.

Відповідно до умов Договору, поставка товару здійснюється на умовах FCA, BY, Самохваловічі, відповідно до умов Інкотермс 2010.

Так, відповідно до Інкотермс 2010 термін FCA (…namedplace) англ. FreeCarrier, або Франко перевізник (…назва місця) означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов`язання з навантаження й розвантаження товару в даному місці. Якщо постачання здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе.

Згідно пунктів 5, 6 частини десятої статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

Таким чином, під час імпорту товару на умовах FCA (Інкотермс 2010) вартість транспортування товару до митного кордону включається до митної вартості товару.

Матеріалами справи підтверджується, що на підтвердження транспортування задекларованого відповідно до митної декларації товару позивачем надано: рахунок № 1 від 13.01.2021р. про надання транспортних послуг до договору № 1.09 від 03.09.2020р. ТОВ «ЕВРОДАС ЛТД»; довідка № 2 від 13.01.2021р. про транспортні витрати, видана ТОВ «ЕВРОДАС ЛТД»; договір № 1.09 про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполучені від 03.09.2020 року із ТОВ «ЕВРОДАС ЛТД»; акт завантаження транспортного засобу від 12.01.2021р. а/г Самохваловічі, за яким РУП «Науково-практичний центр Національної академії наук Білорусі з картоплярства і плодоовочівництва» Республіка Білорусь відвантажило картоплю продовольчу в кількості 21000 кг. (840 мішків сітчастих) на адресу ТОВ «ЛАВЕРНА СМАК»; заява на перевезення вантажу від 11.01.2021 року; рахунок-специфікація №3(на наступні 5машин по 21тн) від 30.12.2020, платіжне доручення від 11.01.2021 по оплаті рахунку-специфікації № 3.

Крім того, положення п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником довідки про транспортно - експедиторські витрати є допустимими доказами розміру таких витрат.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Така правова позиція викладена, зокрема, в пункті 2.11 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, затвердженої Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року N 2.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 року у справі № 815/2501/18, від 22.08.2019 року у справі № 810/2784/18, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

При цьому, вказаний висновок суду також спростовує доводи митного органу, що позивачем до митного оформлення не подано банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; у поданому рахунку-фактурі не зазначено інформацію про строк та умови оплати.

Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 року по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

Не заперечуючи повноважень митного органу здійснювати контроль за правильністю визначення митної вартості товарів, суд звертає увагу на те, що згідно частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

При розгляді справи митницею не обґрунтовано свій сумнів у правильності визначення митної вартості декларантом у декларації №UA 110130/2021/000812 від 15.01.2021.

Наявні матеріали справи свідчать, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Окрім цього, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач посилається на іншу декларацію за аналогічними товарами, які були пред`явлені до митного оформлення.

Покликання відповідача на відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу не є належним доказом щодо неправильного визначення позивачем митної вартості товару, зазначеного у митній декларації, оскільки такі відомості мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати перевагу над наданими декларантом первинними документами про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС (Держмитслужби) України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію.

Верховний Суд з цього питання сформував правову позицію, яка викладена у постановах від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17, відповідно до якої рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

З урахуванням зазначеного, суд робить висновок, що митний орган не надав доказів того, що документи подані позивачем, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку, що позивач надав всі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість, контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, тобто не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню, відмінного від основного методу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2021/000006/1 від 16.01.2021 та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2021/00023 від 16.01.2021 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.ч.1, 2 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно положень ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Іншого порядку розподілу судових витрат КАС України не передбачено.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI передбачає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Отже, суд зазначає, що при вирішенні питання про відшкодування витрат враховані критерії, відповідно до яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як встановлено судом між позивачем та адвокатом Єрохіною Наталією Олексіївною укладено 01.04.2021 Договір про надання правової допомоги № 14.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що на визначення розміру гонорару Адвоката. впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару.

З матеріалів справи видно, що 01.04.2021 між позивачем та адвокатом Єрохіною Наталією Олексіївною також укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання правової допомоги № 14 від 01.04.2021.

Відповідно до змісту п. 2 Додаткової угоди № 1 встановлено, що вартість послуг з правової допомоги Адвоката з питань, які визначені цією угодою за домовленістю сторін складає 3 000,00 (три тисячі) гривень.

Згідно з п. 3 Додаткової угоди № 1, оплата послуг Адвоката здійснюється протягом 10 днів з дня підписання цієї додаткової угоди шляхом передачі готівкових грошових коштів, що підтверджується прибутковим касовим ордером.

09.04.2021 між позивачем та адвокатом Єрохіною Наталією Олексіївною складено акт наданих послуг до Договору про надання правової допомоги № 14 від 01.04.2021, яким встановлено, що на виконання додаткової угоди № 1 від 01.04.2021 року до Договору про надання правової допомоги № 14 від 01.04.2021 року Адвокатом надані Клієнту наступні послуги:

- аналіз первинних документів по питанню винесення Рішення Дніпровської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 16.01.2021 року UA110130/2021/000006/1 стосовно Клієнта;

- проведення консультацій з Клієнтом з метою визначення правової позиції щодо вирішення питання про оскарження до суду Рішення Дніпровської митниці Державної митної служби України про коригування, митної вартості товарів від 16.01.2021 року UA110130/2021/000006/1;

- підготовка позовної заяви про визнання протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Державної митної служби України про коригування митної і вартості товарів від 16.01.2021 року UA110130/2021/000006/1 та супровідних документів;

- подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 16.01.2021 року UA110130/202Д/000006/1 та супровідних документів;

- контроль інформації щодо стадії розгляду позовної заяви про визнання протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 16.01.2021 року UA110130/2021/000006/1 та супровідних документів.

09.04.2021 позивачем здійснено оплату послуг Адвоката в розмірі 3000,00 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером № 001.

Отже, суд вказує, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції, а саме представником позивача складено та підписано позовну заяву з додатками та відповідь на відзив.

Суд також враховує положення частини сьомої статті 134 КАС України, за якими обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що витрати на правничу допомогу, які складають 3 000,00 грн. є неспіввісними та є значним фінансовим тягарем для держави.

Щодо зазначеного, суд звертає увагу на те, що межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Змістовних доводів митного органу щодо неспівмірності витрат на правову допомогу у відзиві на позовну заяву не наведено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 28.12.2020 року у справі № 640/18402/19.

Відтак, суд доходить висновку, що сума витрат на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн. є співмірною та відповідає принципу розумності, саме така сума витрат, з урахуванням матеріалів справи та умов договору про правову допомогу, домовленостей сторін, була фактичною, а їхній розмір - обґрунтованим. Суд також врахував складність справи, кількість часу витраченого адвокатом на виконання робіт з надання позивачу у цій справі правничих послуг, а також значення цієї справи для позивача та його репутації.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідач не довів неспівмірність витрат, заявлених позивачем до відшкодування, не надав будь-яких доказів того, що ціни на послуги адвоката Єрохіної Наталії Олексіївни є явно завищеними на ринку юридичних послуг.

З урахуванням наведеного суд вважає, що позивачем підтверджено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Також, при зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 2 270,00 грн.

Отже, відповідно до положень ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 2 270,00 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАВЕРНА СМАК" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 16.01.2021 року № UA110130/2021/000006/1.

Визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2021/00023 від 16.01.2021 року.

Стягнути з Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАВЕРНА СМАК" (код ЄДРПОУ 40375543) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2 270,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 14.06.2021 року.

Суддя А. Ю. Рищенко