Рішення № 98867518, 09.08.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.08.2021 Справа №607/12282/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Гуменного П.П.

секретаря с/з Бігун О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання неправомірними дій та скасування постанови серії ГАБ №220905 по справі про адміністративне правопорушення від 30 червня 2021 року за ч.2 ст.44-3 КУпАП, -

з участю: представника позивача Андрієвської О.В., -

В С Т А Н О В И В :

Андрієвська О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання неправомірними дій та скасування постанови серії ГАБ №220905 по справі про адміністративне правопорушення від 30 червня 2021 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.44-3 КУпАП та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 усіх понесених судових витрат.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що позивач вважає дії відповідача щодо постановлення оскаржуваної постанови незаконними, а оскаржувану постанову безпідставною, необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає скасуванню судом. Свою правову позицію позивач обґрунтовує відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення та неправомірними діями відповідача. Виходячи зі змісту постанови, відповідачем установлено, що позивач перебував в масці, яка не щільно прикривала ніс. З точки зору представника позивача, диспозиція ч.2 ст.44-3 КУпАП передбачає відповідальність за перебування особи без одягнутих засобів індивідуального захисту, а не перебування в масці, яка не щільно прикривала ніс, що свідчить про відсутність у діях позивача об`єкту адміністративного правопорушення.

Як зазначено у позовній заяві, позивач вважає, що навіть якщо засіб індивідуального захисту щільно не прикривав ніс так, як мав прикривати, виходячи з виключно суб`єктивної думки відповідача, йому не пропонували інший засіб індивідуального захисту чи його змінити на інший, він не сперечався з відповідачем з приводу відмови у використанні засобів індивідуального захисту чи небажанні їх використовувати взагалі з огляду на свої переконання, не чинив супротиву відповідачу, не мав будь-яких ознак распіраторної хвороби чи коронавірусної інфекції, його дії, в межах так званої «зеленої зони» є незначними, не завдали істотної шкоди суспільним та державним інтересам, а також правам та свободам інших осіб, а тому у відповідача були відсутні правові підстави притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП.

Крім того, зазначено і про те, що виходячи зі змісту оскаржуваної постанови, позивач притягається до адміністративної відповідальності за те, що 30 червня 2021 року о 06:30 год. перебував в масці, яка щільно не закривала ніс. Тобто відповідач, вважаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, зазначає, що протягом 1 (однієї) хвилини з 06:30:00 до 06:30:59 маска щільно не закривала ніс.

Отже, маска, яка не щільно, виходячи з виключно суб`єктивної думки відповідача, закриває ніс протягом 1 (однієї) хвилини не є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП.

Також, звертає увагу суду, що виходячи зі змісту оскаржуваної постанови, позивач притягається до адміністративної відповідальності за те, що перебував в громадській будівлі, що знаходиться м. Тернопіль, вул. Майдан Привокзальний в приміщенні залізничного вокзалу в масці, що щільно не закривала ніс.

Між тим, ОСОБА_1 не міг перебувати в громадській будівлі, що знаходиться м. Тернопіль, вул. Майдан Привокзальний в приміщенні залізничного вокзалу, оскільки в місті Тернопіль відсутній залізничний вокзал за вказаною адресою, а виходячи з публічної інформації - вулиці Майдан Привокзальний в місті Тернопіль взагалі не існує. В свою чергу, залізничний вокзал в місті Тернопіль знаходиться на Привокзальному майдані, тобто за іншою адресою.

Враховуючи вищевикладене, відповідач прийняв неправомірне рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за перебування в межах локації, якої в місті Тернопіль взагалі не існує та відповідно в якій ОСОБА_1 не міг перебувати, що свідчить про те, що в оскаржуваній постанові вказано не вірне місце події, яке було розцінено ГУНП Національної поліції в Тернопільській області як адміністративне правопорушення.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП не зазначено про будь-які допустимі докази, що підтверджують порушення ч. 2 ст. 44-3 КУпАП та знаходження за локацією, що зазначена в оскаржуваній постанові.

Враховуючи вищевикладене, відповідач безпідставно та незаконно виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за діяння, що не передбачено чинним законодавством та за дії, які відбувались за адресою, за якою позивач не міг перебувати.

Отже, дії ОСОБА_1 не містять такої ознаки складу адміністративного правопорушення як об`єктивна сторона, що свідчить про відсутність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Виходячи зі змісту оскаржуваної постанови, протокол складено стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі документу, що посвідчує особу пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 та вручено позивачу таку копію постанови.

Між тим, виходячи зі змісту документу, що посвідчує особу, на який є посилання в оскаржуваній постанові, датою народження позивача є ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Тобто, оскаржувана постанова складена стосовно іншої, аніж позивач особи та безпідставно з незрозумілих причин була вручена відповідачем саме позивачу.

Отже, у правовідносинах щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності відсутній суб`єкт, оскільки протокол складено стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто стосовно іншої особи.

Отже, з огляду на відсутність суб`єкта, відсутній склад адміністративного правопорушення, зазначений в оскаржуваній постанові, що свідчить про її незаконність та безпідставність.

Звертає увагу суду, що позивач є пенсіонером, не мав наміру порушувати будь-які норми що стосуються запроваджених заходів, спрямованих на недопущення запобігання коронавірусної хвороби, є законослухняним громадянином та поважає оточуючих, не допускаючи порушення чинного законодавства України, в тому числі і щодо носіння маски, маючи громадянську позицію щодо дотримання норм щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби.

Між тим, відсутні докази, що інспектор ПП Тернопільського РУ ГУНП в Тернопільській області лейтенант поліції Іванчишин Роман Ігорович мав право розглядати справу та виносити оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Також, в оскаржуваній постанові не зазначено який вид адміністративного стягнення, що визначений чинним законодавством України застосовано до позивача, а лише зазначено про накладення адміністративного стягнення у вигляді 170 гривень. При цьому, відповідач не конкретизував до якого з виду адміністративних стягнень, що визначені КУпАП відноситься такий вид як 170 гривень, що свідчить про неправомірність даної постанови та наявність підстав для її скасування.

Між тим, при оформленні матеріалів про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідальними посадовими особами відповідача не було перевірено правильність складання відповідних матеріалів та їх достовірність, що свідчить про неправомірність дій відповідача та безпідставне і необгрунтоване притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Водночас, в позовній заяві зазначено про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс, та які очікує понести у зв`язку із розглядом справи становлять витрати з оплати судового збору та витрати пов`язані з розглядом справи (витрати на професійну правничу допомогу), розрахунок вартості яких буде надано в процесі розгляду справи. Станом на момент подання даної позовної заяви витрати позивача на правову (правничу) допомогу становлять 8000,00 грн. В процесі розгляду справи позивачем в установленому порядку (у разі виникнення) буде надано додаткову інформацію про загальний розмір понесених судових витрат.

Ухвалою суду від 14 липня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання неправомірними дій та скасування постанови серії ГАБ №220905 по справі про адміністративне правопорушення від 30 червня 2021 року за ч.2 ст.44-3 КУпАП.

26 липня 2021 року на адресу суду надійшов письмовий відзив Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову за безпідставністю, з огляду на наступне.

30 червня 2021 року позивач перебуваючи у приміщенні залізничного вокзалу на станції м. Тернопіль, розуміючи небезпеку пандемії короно-вірусної хвороби (СОVID-19) та розуміючи значну суспільну відповідальність перед громадянами, які його оточували, позивач перебував в одягнутій захисній масці, однак яка щільно не прикривала ніс на обличчі, тоді інспектором СПП Тернопільського РУП ГУНП лейтенантом поліції Іванчишиним Романом було складено постанову серії ГАБ №220905 від 30 червня 2021 року, передбачено ч.2 ст.44-3 КУпАП України.

Даний факт являється порушенням норми статті 44-3 КУпАП «Порушення правил щодо карантину людей» - Порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Також, працівник поліції зафіксував дане порушення на фото фіксацію. В підтвердження вказаного до відзиву долучено фотокартку. На фото чітко вбачається те, що маска яка знаходиться на обличчі позивача опущена, таким чином що ніс позивача не щільно прикритий як зазначено у ст.44-3 КУпАП.

Стосовно позовних вимог про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Тернопільській області в користь позивача понесених судових витрат, які відповідно понесенні позивачем, зазначено про не співмірність ціни позову та сплаченої суми, оскільки за скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, за якою передбачено штраф в сумі 340 грн., позивач нібито оплачує послуги адвоката в сумі не менше як 8454 грн., що неспівмірно зі складністю справи та ціною позову. Звертається увага й нате, що наявний в матеріалах справи договір про надання правової допомоги не зареєстрований, тобто не може бути належним доказом, так як немає порядкового номеру.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ряд послуг, як-то: узгодження правової позиції, є дуже узагальненими та не дають можливості прослідкувати реальний об`єм виконаної роботи. Все це унеможливлює задоволення вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу.

Крім того, відповідач не надав суду акту виконаних робіт з детальним описом проведених робіт адвокатом, та відсутня квитанція про оплату за правову допомогу, оскільки судом може бути відшкодовано лише реально понесені витрати. Відсутність вказаних доказів унеможливлює винесення рішення про стягнення з ГУНП витрат на правову допомогу.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 порушив норми карантину та ч.2 ст.44-3 КУпАП, а тому оскаржувану постанову винесено працівником поліції у межах повноважень та у суворому дотриманні закону, відповідно, позов до задоволення не підлягає.

02 серпня 2021 року представником ОСОБА_1 адвокатом Андрієвською О.В. скеровано до суду відповідь на відзив, в якому зазначено про наступне.

Заперечуючи проти позовних вимог у справі № 607/12282/21, відповідач в якості єдиного доказу на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, визначеного ст.44-3 КУпАП надає, фотокопію яка, на його думку, нібито, фіксує вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.44-3 КУпАП щодо якого було винесено оскаржувану постанову.

Між тим, виходячи з доданої ГУ Національної поліції в Тернопільській області фотокопії, чітко вбачається, що ОСОБА_1 перебував в масці (що в свою чергу свідчить про недопустимість застосування ст.44-3 КупАП, якою передбачено, що адміністративним правопорушення за відсутність маски), при цьому не зрозумілим є місце та час фотофіксації та віднесення локації, в якій хтось сфотографував відповідача до громадського місця.

Таким чином, доданою відповідачем фотокопією не підтверджено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення 30 червня 2021 року з 06:30:00 до 06:30:59 в громадському місці.

До того ж, звертається увагу суду на те, що додана фотокопія не є належним та допустимим доказом на підтвердження будь-яких обставин з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позовних вимог у справі № 607/12282/21 та стверджуючи про, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідач в якості єдиного доказу надає одне фото на 1 аркуші. Між тим, додане відповідачем фото не є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення в розумінні положень чинного законодавства України. Отже, надане відповідачем в якості доказу фото не є належним та достатнім доказом на підтвердження обставин, що є предметом даного судового спору, не містить інформацію про дату, час та місце зйомки, а також даних про оригінал.

Отже, саме ГУ Національної поліції в Тернопільській області зобов`язано довести правомірність складення ним постанови, зокрема шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем карантинних обмежень.

Між тим, доданим єдиним доказом, що не є належним та допустимим в розмінні положень чинного законодавства України не підтверджено самого факту вчинення адміністративного правопорушення, зафіксованого в оскаржуваній постанові, а саме перебування 30 червня 2021 року з 06:30:00 до 06:30:59 (протягом однієї хвилини) без маски в громадському місці.

З урахуванням вищенаведених положень, а також враховуючи те, що позивач вкотре наголошує, що не порушував та не мав наміру порушувати встановлені законодавством України положення щодо карантинних заходів, в тому числі і щодо носіння маски (маючи громадянську позицію, що направлена на дотримання карантинних заходів), відсутні правові підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.44-3 КУпАП.

У відзиві на позовну заяву відповідач, заперечуючи проти заявленого розміру витрат на правову (правничу) допомогу зазначає про необхідність надання розрахунку погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги.

Представник прозивна звертає увагу суду на те, що зазначені твердження суперечать нормам чинного законодавства України. Отже, сторони мають право на власний розсуд визначати розмір витрат на правову (правничу допомогу). Крім того, щодо тверджень відповідача стосовно надання детального опису, то зазначені доводи спростовуються наступним. В межах цієї справи та даних правовідносин розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним, що сторони погодили на основі вільного волевиявлення. До того ж, ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що гонорар може встановлюватись у фіксованому розмірі або як погодинна оплата.

Таким чином, враховуючи, що позивач на основі положень законодавства України щодо вільного волевиявлення, зокрема в порядку визначеному ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» погодив з адвокатом фіксовані суми розміру витрат на правову допомогу, а не погодинну оплату (яка передбачає надання детального розрахунку), а тому доводи ГУ Національної поліції в Тернопільський області щодо надання опису робіт та кількості витраченого часу є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідачем не надано жодних доказів та обґрунтування щодо невідповідності заявлених витрат на правову допомогу. Таким чином, витрати позивача на правову допомогу встановлені у визначеному чинним законодавством України порядку та узгоджуються з положеннями чинного законодавства України та фактичними обставинами справи.

Крім того, безпідставними є твердження відповідача щодо необхідності надання квитанції, яка підтверджує фактичну оплату вже наданої правової допомоги, оскільки такі доводи спростовуються правовою позицією Верховного Суду з порушеного питання.

Стосовно безпідставності тверджень відповідача про те, що договір на правову допомогу є незареєстрованим. Звертає увагу суду, що договір між позивачем та представником про надання правової (правничої) допомоги містить номер №01/07/2021, дату договору №01.07.2021. Зазначені реквізити договору, зокрема і в ордері, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 607/12282/21. Враховуючи вищевикладене, договір між позивачем та його представником містить всі необхідні реквізити.

Між тим, відповідач стверджуючи, що договір є незареєстрований, не наводить жодного нормативно-правового акту, яким визначається реєстрація договорів на правову (правничу) допомогу, що не узгоджується з доданим до матеріалів даної справи договором а позивач в свою чергу констатує той факт, що долучений до матеріалів справи №607/12282/21 договір оформлений у повній відповідності до вимог чинного законодавства України.

Щодо тверджень відповідача про неспівмірність понесених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу зазначено наступне. У відзиві на позовну заяву ГУ Національної поліції в Тернопільській області зазначає про те, що спір про незначний штраф не може свідчити про понесення витрат на правову (правничу) допомогу.

Позивач є законослухняним громадянином пенсійного віку, який не притягався раніше до відповідальності та ніколи в якості правопорушника не спілкувався з співробітниками правоохоронних органів, не мав жодних судових спорів. До того ж не маючи намір порушувати будь-які карантинні заходи, зіштовхнувся з протиправною поведінкою працівників відповідача. Отже, якщо спір у справі № 607/12282/21, який для відповідача є типовим незначним штрафом, для ОСОБА_1 , насамперед направлений на захист честі, гідності та репутації, а також доведення невчинення жодних правопорушень та відсутності правових підстав для притягнення до юридичної відповідальності. З огляду на вказане просить позовні вимоги у справі задовольнити повністю та покласти на відповідача всі судові витрати.

Окрім того, представником ОСОБА_1 адвокатом Андрієвською О.В. скеровано до суду клопотання про стягнення судових витрат, згідно якого просить у разі задоволення позовних вимог у справі покласти на відповідача витрати позивача на правову допомогу в сумі 14 000 грн. Вказане клопотання мотивоване наступним. З позовною заявою позивачем було заявлено витрати на правову (правничу) допомогу, розмір яких станом на момент подання позову становив 8 000,00 грн., на підтвердження чого було надано акт здачі-прийняття наданих послуг. Крім того, умовами договору від 01.07.2021 № 01/07/2021, укладеного між позивачем та адвокатом позивача визначено, що у разі подання Головним управлінням Національної поліції в Тернопільській області відзиву на позовну заяву, позивач буде реалізовувати своє право на надання заперечень, розмір гонорару адвоката за які становить 2 000,00 грн., а також встановлено, що розмір гонорару адвоката за представництво інтересів клієнта в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою сервісу EASYCON становить 2 000,00 грн. за кожне судове засідання. Враховуючи те, що 26 липня 2021 року на адресу позивача надійшов відзив відповідача на позовну заяву, ОСОБА_1 реалізував своє право на надання обгрунтованих заперечень (відповідь на відзив).

Крім того, представник позивач брав участь в судовому засіданні 20 липня 2021 року о 09:30 в Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської області за межами приміщення суду за допомогою сервісу EASYCON, маючи намір розглядати справу № 607/12282/21 по суті, однак через дії відповідача - у зв`язку з поданням ним клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи було призначено на 09 серпня 2021 року о 14:15.

Таким чином, окрім попередньо заявлених витрат на правову правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн., позивач додатково несе наступні судові витрати: оплата гонорару адвоката за подання заперечень (відповіді на відзив у справі № 607/12282/21) в сумі 2 000,00 грн., а також участь в судовому засіданні 20 липня 2021 року у справі № 607/12282/21 в сумі 2000,00 грн. та участь в судовому засіданні у справі № 607/12282/21 в сумі 2000,00 грн.

Отже, на підставі договору від 01 липня 2021 року № 01/07/2021 позивач несе витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 14 000,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилася, проте у відзиві на позов зазначила про те, що просить розгляд справи проводити за відсутності представника ГУНП в Тернопільській області у зв`язку із зайнятістю по службі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБ №220905 від 30 червня 2021 року, 30 червня 2021 року о 06:30 год. гр. ОСОБА_1 перебував в громадській будівлі, що знаходиться в м. Тернопіль, вул. Майдан Привокзальний, 1, в приміщенні залізничного вокзалу в масці, однак маска щільно не закривала ніс. Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 44-3 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн.

Згідно статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно стаття 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до стаття 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст.258 цього Кодексу.

Згідно із ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно правового висновку, наданого Верховним Судом у постанові від 30 травня 2018 року в справі №337/3389/16-а (2-а/337/154/2016), постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Відповідно до змісту ч.2 ст.44-3 КУпАП, перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема распіраторів або захисник масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, тягне за собою накладення штрафу від десяти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.п.1 п.2-2 постанови КМ України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 16 червня 2021 року № 611, зі змінами від 17 червня 2021 року, у редакції на момент вчинення правопорушення, з 17 червня 2021 року на території України встановлюється "зелений" рівень епідемічної небезпеки, відповідно до якого забороняється перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

Громадське місце - частина будь-якої споруди, яка доступна або відкрита для населення, в тому числі за плату (під`їзди, підземні переходи, стадіони; парки, сквери, дитячі майданчики, стадіони, зупинки громадського транспорту, ліфти, державні установи, медичні установи та інше).

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних містах.

Як вбачається доказів, які надані представником відповідача до відзиву на позов та які на її думку підтверджують вину позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.44-3 КУпАП, а саме фотокартки із зображенням позивача, на якій зафіксовано те, що останній перебував у приміщенні залізничного вокзалу в одягненій захисній масці, що не закривала ніс, проте із вказаного фотознімку не можливо встановити прив`язку до часу та місця вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.44-3 КУпАП.

Інших доказів, які б підтверджували місце, дату та час вчинення позивачем зазначеного правопорушення, у тому числі пояснення очевидців та свідків його вчинення, представником відповідача суду не надано.

Статтею 62 Конституції України закріплено те, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25).

Способи судового захисту порушених прав, свобод або законних інтересів осіб у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Відповідно до вимог частини 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до переконання про задоволення позову ОСОБА_1 , відтак оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження в адміністративній справі, закриттю.

Крім того, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат судом береться до уваги те, що відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в тому числі належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.6 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження факту надання правничої допомоги ОСОБА_1 - адвокатом Андрієвською О.В. долучено до позовної заяви: копію договору №01/07/2021 про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2021 року, укладеного між адвокатом Андрієвською О.В. та ОСОБА_1; копію акту здачі-приймання наданих послуг за договором №01/07/2021 від 01 липня 2021 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000606, виданного 28 грудня 2018 року; копію посвідчення адвоката України, виданного 25 січня 2019 року; ордер серії КС №553349 про надання правової допомоги, датований 07 липня 2021 року. Також, до клопотання про стягнення судових витрат представником ОСОБА_1 - адвокатом Андрієвською О.В. долучено копію акту здачі-прийняття наданих послуг за договором №01/07/2021 від 01 липня 2021 року.

Так, згідно долученого до матеріалів копії акту здачі-приймання наданих послуг за договором №01/07/2021 від 01 липня 2021 року адвокатом, тобто Андрієвською О.В. надано, а клієнтом, тобто ОСОБА_1 отримано за договором про надання правової (правничої) допомоги №01/07/2021 від 01 липня 2021 року наступну правову (правничу) допомогу: надання Адвокатом консультації клієнту щодо винесення працівниками Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області постанови ГАБ № 220905 від 30 червня 2021 року - 2 000,00 грн.; підготовка та подання позовної заяви про визнання неправомірними дій Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області щодо винесення постанови ГАБ №220905 від 30 червня 2021 року та скасування постанови Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області ГАБ №220905 від 30 червня 2021 року - 6 000,00 грн. Загалом сума гонорару адвоката за Договором №01/07/2021 від 01 липня 2021 року про надання правової (правничої) допомоги станом на 07 липня 2021 року становить 8 000,00 грн.

Згідно копії акту здачі-прийняття наданих послуг за договором №01/07/2021 від 01 липня 2021 року, адвокатом, тобто Андрієвською О.В. надано, а клієнтом, тобто ОСОБА_1 отримано за період з 07 липня 2021 року по 28 липня 2021 року за договором про надання правової (правничої) допомоги №01/07/2021 від 01 липня 2021 року наступну правову (правничу) допомогу: подання заперечень (відповіді на відзив) у справі № 607/12282/21 - 2 000,00 грн.; представництво інтересів клієнта 20 липня 2021 року в судовому засіданні у справі №607/12282/21 в режимі відеоконференції поза межами суду за допомогою сервісу EASYCON - 2 000,00 грн.; представництво інтересів клієнта в запланованому на 09 серпня 2021 року судовому засіданні у справі № 607/12282/21 в режимі відеоконференції поза межами суду за допомогою сервісу EASYCON - 2 000,00 грн. Загалом сума гонорару адвоката за Договором № 01/07/2021 від 01 липня 2021 року за період з 07 липня 2021 року по 28 липня 2021 року становить 6 000,00 грн.

На підставі наведеного, представник ОСОБА_1 - адвокат Андрієвська О.В. згідно клопотання про стягнення судових витрат, зазначає про те, що на підставі договору від 01 липня 2021 року №01/07/2021 позивач несе витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 14000 грн., які просить покласти на відповідача.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача звернула увагу суду на те, що попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи, є неспівмірним відносно даної категорії справ. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ряд послуг, як-то: узгодження правової позиції, є дуже узагальненими та не дають можливості прослідкувати реальний об`єм виконаної роботи. Все це унеможливлює задоволення вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу.

Крім того, відповідач не надав суду акту виконаних робіт з детальним описом проведених робіт адвокатом, та відсутня квитанція про оплату за правову допомогу, оскільки судом може бути відшкодовано лише реально понесені витрати. Відсутність вказаних доказів унеможливлює винесення рішення про стягнення з ГУНП витрат на правову допомогу.

Стосовно позовних вимог в цій частині суд приходить до переконання про необхідність зазначити наступне.

Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року №5076-VI, пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При цьому також слід зазначити, що при вирішенні питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу судом також взято до уваги правовий висновок, що міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, де зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При цьому також слід зазначити, що при вирішенні питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу судом також взято до уваги правовий висновок, що міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, де зазначено, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області суму сплаченого ним судового збору при зверненні із адміністративним позовом в суд, а також частковому відшкодуванню підлягають витрати на професійну правничу допомогу на суму 2000 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання неправомірними дій та скасування постанови серії ГАБ №220905 по справі про адміністративне правопорушення від 30 червня 2021 року за ч.2 ст.44-3 КУпАП - задовольнити частково, наведену постанову - скасувати та закрити провадження у справі.

Стягнути в користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області суму судового збору, сплаченого позивачем при зверненні із адміністративним позовом до суду, що становить 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. та 2000 грн. (дві тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному пунктом 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції у 10-денний строк з дня проголошення рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, адреса місцязнаходження: м. Тернопіль, вул. Валова, 11.

Головуючий суддяП. П. Гуменний