Рішення № 98866696, 30.07.2021, Новомиколаївський районний суд Запорізької області

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

30 липня 2021 рокуСправа № 322/512/21

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Гавриш О.А.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Коноваленка О.Ю.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Ханіної Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу

за позовом:ОСОБА_1 до:ОСОБА_2 третя особа:товариство з обмеженою відповідальністю «8 Березня»про:розірвання договору оренди землі.

03.06.2021 до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений позов, в якому позивач просить суд:

- розірвати договір оренди землі від 21 липня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано в Новомиколаївському районному відділі Запорізької регіональної філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» від 05 серпня 2010 року за № 041027400030.

Ухвалою судді від 08.06.2021 було відкрито провадження у справі, встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив і заперечень та вирішено провести розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,0054 га, кадастровий номер: 2323684700:05:003:0023.

21 липня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір оренди землі.

Вищезазначений Договір укладався строком на 10 (десять) років, але як з`ясувалося вказаний Договір зареєстрований на 49 років. Позивач наголошує, що Договір на 49 років ним не укладався, це підтверджується тим, що ним ввесь скріплений (зшитий) Договір не завірявся, кожний аркуш Договору також, а змінити одну сторінку Договору для відповідача було цілком можливо та економічно вигідно, тим паче саме відповідачем було завірено скріплений (зшитий) Договір (копія кого додається).

Відповідно до п. 9 - 13 даного Договору відповідач зобов`язався сплачувати за кожен рік користування земельною ділянкою, в період з 01 жовтня до 31 грудня кожного поточного року орендну плату у розмірі 2 661,89 грн.

Окрім того п. 13 Договору передбачено перегляд орендної плати 1 раз на рік у разі: - зміни умов господарювання, передбачених Договором; - зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; - погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами; - в інших випадках, передбачених законом.

Також умовами п. 13 Договору не передбачалося укладення додаткової угоди до Договору внаслідок перегляду орендної плати за цим Договором. А отже практично кожного року орендна плата належна до сплати повинна була підвищуватися та виплачуватися позивачеві.

На даний час відповідачем - ОСОБА_2 не сплачено орендну плату за Договором оренди землі від 21 липня 2010 року за 2010-2020 роки, тобто за ввесь час на який дійсно було укладено Договір позивачу не була сплачена орендна плата жодного разу.

Позивач зазначає, що він звертався декілька років тому до відповідача в усній формі, але так і не отримав чіткої відповіді про шляхи вирішення даного питання. Натомість, при отриманні інформації про доходи позивача, стало відомо про наявність незрозумілих коштів, які нібито сплачувалися третьою особою - ТОВ «8 Березня» позивачу.

Але, як вказує позивач, він жодних коштів ні від відповідача, ні від третьої особи не отримував, ані шляхом перерахування, ані шляхом отримання в касі цієї юридичної особи.

Позивачу стало відомо, що без його дозволу належну йому земельну ділянку було передано відповідачем у користування третій особі.

Виходячи з наведеного, посилаючись на ст.ст. 96, 141 ЗК України, ст.ст. 526, 611, 612, 629, 651, 782, 783 ЦК України, позивач просив задовольнити заявлені вимоги та підтримав їх у судовому засіданні.

25.06.2021 відповідач подав до суду відзив, у якому зазначив таке.

Між відповідачем та ОСОБА_1 21 липня 2010 року було укладено договір оренди належної йому земельної ділянки кадастровий номер 2323684700:05:003:0023. Договором оренди передбачено виплату орендної плати у грошовій формі в розмірі 2661,89 грн. за рік. Згідно з п. 11 договору орендна плата виплачується за письмовою заявою орендодавця. Орендна плата може вноситися авансом за декілька років дії даного Договору. В день підписання договору ОСОБА_1 попросив виплатити йому орендну плату за весь час дії договору оренди. 22 липня 2010 року відповідач виплатив йому всю суму, що підтверджується розпискою, в якій зазначено про відсутність в подальшому претензій з боку орендодавця з приводу виплати орендної плати до закінчення терміну дії договору, укладеного 21.07.2010, зареєстрованого в Державному реєстрі земель 05.08.2010 за № 041027400030.

Справжність підпису ОСОБА_1 в розписці засвідчена секретарем виконавчого комітету Тернуватської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області 22.07.2010.

В зв`язку з вищенаведеним, позовні вимоги відповідач не визнав повністю, в задоволенні позову просив відмовити.

13.07.2021 позивач надав відповідь на відзив, зазначивши таке.

Відповідачем не надано належного та допустимого доказу отримання позивачем грошових коштів (в конкретній кількості) від відповідача.

Подана відповідачем разом з відзивом на позовну заяву «розписка» не відповідає вимогам законодавства, не містить конкретної суми нібито отриманих позивачем коштів, що має наслідком нікчемність вказаного документу.

Позивач стверджує, що вказана розписка не могла бути посвідчена секретарем сільської ради з тих підстав, що позивач не ходив 22 липня 2010 року до Тернуватської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області, а відповідно й не писав жодного документу саме 22 липня 2010 року в Тернуватській селищній раді Новомиколаївського району Запорізької області, що в свою чергу порушує принцип добросовісності відповідача та відповідне фальсифікування (надання недостовірного документу) доказів справи.

Відповідач не надав «Договору оренди землі від 22 липня 2010 року», на який йде посилання в доданій до матеріалів справи розписці, адже наявний в матеріалах даної справи договір оренди землі датований - «21-м липня 2010 року». Відповідач не надав належного та допустимого доказу сплати орендної плати Позивачу за 2010 - 2020 роки за спірним Договором. Відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу щодо спростування укладення Договору оренди землі від 21.07.2010 року між сторонами саме на 10 років, а не на 49 років, як вийшло після підписання спірного Договору. Відповідачем не заперечено належними та допустимими доказами факт передачі земельної ділянки, яка перебувала в його користуванні за спірним Договором сторонній особі - ТОВ «8 Березня», чим здійснено порушення ст. 783 ЦК України, а саме передача наймачем (орендарем) без дозволу наймодавця (орендодавця) речі у користування іншій особі.

19.07.2021 відповідач подав заперечення проти позову, в обґрунтування яких зазначив таке.

У своїй відповіді на відзив на позовну заяву позивач безпідставно зазначає про те, що договір оренди земельної ділянки було укладено, нібито, на 10 років, а також про відмінність підписів у розписці та договорі оренди. Договір оренди укладено сторонам саме на 49 років. Саме позивачем надано до суду копію договору з архівного примірника договору, де чітко зазначений його строк.

Стосовно, нібито незаконного факту передачі земельної ділянки сторонній особі, відповідач зауважує, що, якби орендарем було передано в користування земельну ділянку треті особі, то така передача була б цілком законною, оскільки п. 31 договору оренди передбачене право орендаря без згоди орендодавця передавати земельну ділянку в суборенду.

Окрім цього, відповідач зазначає, що договором оренди передбачено (п. 11 Договору), що орендна плата сплачується орендарем за письмовою заявою орендодавця. Якщо припустити, що, нібито, позивач не отримував орендну плату, то незрозуміло, чому він 10 років жодного разу не звернувся до орендаря з питанням невиплати йому оренди плати.

В судовому засіданні позивач пояснив, що він отримав від ОСОБА_2 13000,00 грн. за підписання вищезазначеного договору оренди землі строком на 10 років, про що написав розписку, на яку посилається відповідач.

Натомість ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що він сплатив позивачу близько 130 000,00 грн. за весь строк договору оренди землі від 21 липня 2010 року. У підтвердження внесення орендної плати за договором відповідач посилається на розписку позивача від 22.07.2010. При цьому, відповідач пояснив, що будь-яких інших виплат орендної плати за договором оренди землі від 21 липня 2010 року позивачу не здійснювалося, а розписка від 22.07.2010 - це єдиний документ, що підтверджує внесення орендної плати.

У судовому засіданні 30.07.2021 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши обставини цивільної справи, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,01 га, кадастровий номер: 2323684700:05:003:0023, розташованої на території Різдвянської сільської ради Запорізького району (колишнього Новомиколаївського району) Запорізької області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП № 049772, виданим Новомиколаївською районною державною адміністрацією Запорізької області від 10.04.2003 p., зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 4987.

21 липня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір оренди землі (далі - Договір), зареєстрований в Новомиколаївському районному відділі Запорізької регіональної філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» 05 серпня 2010 року за №041027400030.

За умовами Договору позивач передав належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 2323684700:05:003:0023 відповідачу в строкове платне користування строком на 49 років.

Відповідно до п.п. 9 - 13 Договору відповідач зобов`язався вносити за кожен рік користування земельною ділянкою, в період з 01 жовтня до 31 грудня, орендну плату у розмірі 2 661,89 грн.

Пунктом 13 Договору передбачено перегляд орендної плати 1 раз на рік у разі: - зміни умов господарювання, передбачених Договором; - зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; - погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами; - в інших випадках, передбачених законом.

Єдиним доказом виконання обов`язку відповідача (орендаря) щодо внесення орендної плати за Договором є розписка позивача (орендодавця) від 22.07.2010. Цією розпискою позивач підтвердив: «факт отримання від ОСОБА_2 наперед всієї суми орендної плати за договором оренди належної мені земельної ділянки на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІІ-ЗП № 049772, виданого Головою Новомиколаївської райдержадміністрації, 10.04.2003 року, договір оренди укладено 22 липня 2010 року між мною та ОСОБА_2 . В подальшому претензій, з приводу виплати орендної плати до закінчення строку дії договору, мати не буду».

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

За правилом п. 4 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом частин 5 та 6 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до частини другої статті 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV (далі - Закон № 161-XIV).

Згідно зі ст. 13 Закону № 161-XIV в редакції, яка була чинною на момент укладення Договору, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону № 161-XIV в редакції, яка була чинною на момент укладення Договору, визначено, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За визначенням, наведеним у статті 21 Закону № 161-XIV в редакції, яка була чинною на момент укладення Договору, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди.

При цьому, статтею 22 Закону № 161-XIV в редакції, яка була чинною на момент укладення Договору, було передбачено, що внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Надаючи оцінку доказу, наданому відповідачем, а саме розписці ОСОБА_1 від 22.07.2010, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Частиною другою цієї статті визначено, що наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Отже, виходячи з приписів частин 1, 2 ст. 545 ЦК України та ст. 22 Закону № 161-XIV, розписка є допустимим засобом доказування сплати орендарем орендної плати.

Проте, доказ має бути не лише допустимими, а й належним, тобто містити інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Частиною першою статті 524 ЦК України встановлено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

За правилами ч. 1 ст. 531, ч. 1 ст. 533 ЦК України, боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту, (ч. 1 ст. 531) грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях (ч. 1 ст. 533).

Договір не містить умов, відповідно до яких орендар може достроково виконати свій обов`язок по внесенню орендної плати та не визначає розміру орендної плати, у випадку внесення її орендарем одним платежем за весь строк дії договору оренди. Отже, з огляду на вищезазначені істотні умови Договору, якими передбачено порядок і строки внесення орендної плати, її розмір та періодичність його перегляду, дострокове виконання орендарем грошового зобов`язання зі сплати орендної плати в повному обсязі в момент укладення договору є неможливим та суперечить суті зобов`язання.

Втім, умови розділу «Орендна плата» Договору не виключають можливості внесення орендарем певної суми орендної плати авансом.

Проте, у зв`язку з не зазначенням у Договорі загальної суми грошового зобов`язання орендаря за цим договором, відсутність у розписці суми грошового зобов`язання, яке виконано орендарем, позбавляє її правового змісту, а тому суд не має можливості встановити на підставі цієї розписки суму орендної плати, яку відповідач сплатив ОСОБА_1 .

Таким чином, розписка ОСОБА_1 від 22.07.2010 є неналежним доказом внесення відповідачем орендної плати за 49 років, а твердження відповідача про те, що ця розписка підтверджує отримання ОСОБА_1 орендної плати в сумі близько 130 000,00 грн. є припущенням, яке не допускається при доказуванні (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Разом з цим, суд виходячи з положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України, враховуючи визнання позивачем факту отримання 13000,00 грн. від відповідача за укладення Договору, визнає доведеною цю обставину, а відтак відповідачем було сплачено наперед орендну плату (без урахування умов Договору щодо перегляду розміру орендної плати у бік збільшення) за: 13000,00/2661,89 = 4,9 років оренди. Доказів перегляду орендної плати за Договором у бік зменшення, відповідач суду не надав. Отже, враховуючи те, що з моменту укладення Договору минуло 11 років, відповідачем систематично не сплачувалася орендна плата за період: 11 - 4,9 = 6,1 років.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону № 161-XIV на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, визначено і пунктом 39 Договору.

Згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Враховуючи систематичну несплату відповідачем орендної плати за Договором, суд визнає обґрунтованими позовні вимоги про розірвання Договору оренди та визнає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До позовної заяви додано квитанцію від 28.05.2021 № ПН2354555, якою підтверджується сплата позивачем судового збору в розмірі 908,00 грн., отже відповідна сума судових витрат підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Інші документально підтверджені судові витрати, понесені учасниками справи, відсутні.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 258, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди землі від 21 липня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2323684700:05:003:0023, зареєстрований в Новомиколаївському районному відділі Запорізької регіональної філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» 05 серпня 2010 року за № 041027400030.

3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

4. Реквізити учасників справи:

- позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

- третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «8 Березня», вул. Леніна, 4, с. Різдвянка Запорізького району Запорізької області, 70152, ідентифікаційний код 03751238.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Запорізького апеляційного суду через Новомиколаївський районний суд Запорізької області.

Повне судове рішення складено 04 серпня 2021 року.

Суддя С.С. Гасанбеков