Постанова № 98866416, 30.07.2021, Василівський районний суд Запорізької області

311/1843/21

3/311/1025/2021

ПОСТАНОВА

Іменем України

30.07.2021 м. Василівка

Суддя Василівського районного суду Запорізької області Сидоренко Ю.В., розглянувши адміністративний матеріал (протокол № 0026/09/31370953 від 11 травня 2021 року), який надійшов з Головного Управління ДПС у Запорізькій області відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого керівником ТОВ «Завод Біодобрив «Тривко», реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ,

за ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В С Т А Н О В И В :

07 червня 2021 року до Василівського районного суду Запорізької області з Головного Управління ДПС у Запорізькій області після направляння суддею для належного оформлення повторно до суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення № 0026/09/31370953 від 11 травня 2021 року, складений інспектором відділу контролю за виробництвом та обігом пального, управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС у Запорізькій області Смолою Л.В., та в якому зазначається, що за результатами фактичної перевірки ТОВ «Завод Біодобрив «Тривко» (ЄДРПОУ 31370953), податкова адреса - Україна, 08132, Київська область Києво-Святошинський район м.Вишневе вул.Балукова, буд.7-Б, за місцем провадження діяльності: Запорізька області, Василівський район, с.Приморське, вул.Східна, буд.190, керівником ТОВ «Завод Біодобрив «Тривко» ОСОБА_2 виявлено правопорушення ч.1, ч.8, ч.16 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідини, що використовується в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 року №481/95-ВР зі змінами та доповненнями, а саме: зберігання пального без отримання ліцензії на право зберігання пального за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 01.07.2019 року по 26.03.2021 року, що є провадженням господарської діяльності без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню та підпадає під дію ч.1 ст.164 Кодексу про адміністративні правопорушення України.

В судове засідання ОСОБА_2 повторно не з`явився, про день та час розгляду справи був сповіщений своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, шляхом здійснення публікації оголошень на офіційному сайті «Судова влада», однак про причини неявки суду не повідомлено, документів на підтвердження поважності причин неявки суду не надано.

У зв`язку з чим, враховуючи скорочені строки розгляду справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.277 КУпАП, які становить п`ятнадцять днів, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність ОСОБА_2 на підставі наявних у справі доказів. При цьому суд також враховує, що категорія правопорушення за ч.1 ст.164 КУпАП не відноситься до тієї категорії справ, по яким присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до відповідальності, є обов`язковою (ч.2 ст.268 КУпАП).

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Вивчивши у повному обсязі матеріали справи про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 , суд приходить до наступних висновків..

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно з вимогами ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставим кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до ст.280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 164 КУпАП передбачена відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Відповідно до зазначеної вище норми Закону об`єктивна сторона цього правопорушення характеризується діями, спрямованими на провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом. Суб`єктом відповідальності в даному випадку є суб`єкт господарювання.

Зазначена норма є бланкетною, що вимагає встановлення не тільки факту вчинення певного діяння, а також встановлення факту порушення цим діянням певних положень закону (або підзаконного акту), з посиланням на цей закон (або підзаконний акт).

Об`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності. При цьому, господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Об`єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у діяльності, що містить ознаки підприємницької, без державної реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності, або здійсненні без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Суб`єктивна сторона характеризується умисною формою вини.

Таким чином, для констатації правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, сама по собі господарська діяльність повинна здійснюватися без одержання дозволу, якщо його одержання передбачене законом.

ОСОБА_2 ставиться у провину те, що він вчинив порушення ч.1, ч.8, ч.16 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідини, що використовується в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 року №481/95-ВР зі змінами та доповненнями, а саме: зберігання пального без отримання ліцензії на право зберігання пального за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 01.07.2019 року по 26.03.2021 року, що є провадженням господарської діяльності без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

В даному випадку в протоколі йде мова про відсутність ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, а саме право на зберігання пального.

Відповідно положень статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обіг сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року № 481/95-ВР (у редакції чинній на день складання протоколу про адміністративне правопорушення, роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Суб`єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

У протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено обставин вчинення адміністративного правопорушення, а саме кількість пального, яка на думку перевіряючих з ДПС, зберігалася у Товаристві. Не надано також доказів систематичності дій особи, у відношенні якої складено протокол, що є обов`язковою ознакою господарської діяльності та наявність мети – отримання прибутку. В протоколі про адміністративне правопорушення відсутні прізвища та адреси свідків, які могли б підтвердити обставини, вказані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Сама перевірка повинна була бути фактичною, проте перевірка здійснена без фактичної перевірки, та без перевірки первинних документів ТОВ «Завод Біодобрив «Тривко», що відображено в Акті.

З долученої до матеріалів справи Виписки з ЄДРПОУ, виданої 01.04.2020 року, ТОВ «Завод Біодобрив «Тривко» (код ЄДРПОУ 31370953) має наступні види економічної діяльності: «20.15 Виробництво добрив і азотних сполук».

Тому, відповідно підприємство не здійснює зберігання палива, а здійснює виробництво добрив і азотних сполук.

В матеріалах справи, а саме у протоколі про адміністративне правопорушення та в акті фактичної перевірки відсутні відомості та не додані документи, які свідчать про проведення огляду та вилучення «пального», яке нібито зберігалося без ліцензії, тобто відсутні достеменні докази, які вказують на фактичне зберігання ТОВ «Завод Біодобрив «Тривко» пального, яке підлягає ліцензуванню.

Таким чином, обставини, які викладені в протоколі від 11.05.2021 року не відображають всіх істотних умов складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, в діях ОСОБА_2 немає складу правопорушення, розглядаючи у тому числі об`єкт та об`єктивну сторону – відсутній факт зберігання пального без отримання ліцензії на право зберігання пального.

Як видно з акту фактичної перевірки, перевірка проводилася винятково по бухгалтерським документах (акцизних накладних), без з`ясування та встановлення наявності на території, де проводилася перевірка самого пального, його об`єму, ємкості для зберігання пального.

На підставі вищевикладеного, вказаний протокол про адміністративне правопорушення не містить посилань та підтверджень наявності в діях ОСОБА_2 кваліфікуючих ознак ч.1 ст.164 КУпАП, що також не підтверджується й іншими матеріалами справи.

Положеннями ч.1, ч.16 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 року № 481/95-ВР зі змінами доповненнями передбачено, що «….. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.» та «……Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.».

Матеріали справи не містять відомостей або доказів щодо будь-яких ємностей, резервуарів або балонів, в яких зберігалось або зберігається пальне, податковим органом під час безпосереднього перебування на території ТОВ «Завод Біодобрив «Тривко», а також під час здійснення перевірки документів, не виявлено. Про що також відсутня інформація в Акті перевірки та протоколі про адміністративне правопорушення.

Крім того, в протоколі відсутні відомості про наявність або відсутність свідків, понятих, хоча при цьому протокол має відповідні графи.

Таким чином, з доказів до протоколу доданий лише Акт перевірки, що не є достатнім для підтвердження винуватості ОСОБА_2 у здійсненні господарської діяльності із зберігання пального.

В матеріалах справи відсутні докази зберігання пального на території, де відбувалася перевірка, в яких саме об`ємах, в яких ємкостях, а також доказів, того, що яке саме пальне зберігається.

Крім того, в протоколі відсутні відомості про наявність або відсутність свідків, понятих, хоча при цьому протокол має відповідні графи. Також в протоколі відсутні відомості щодо повідомлення саме ОСОБА_2 про дату розгляду матеріалів перевірки та складення протоколу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, на підставі вищевикладеного, суд вважає, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КпАП України.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин справи.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

На підставі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 року, заява № 16347/02 та Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 року, заява № 36673/04).

Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.

З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофеєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року заява № 36673/04) у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист.

Відповідно до ст.56 ПК України, процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу.

За змістом п.п.86.7 ст.86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акту (довідки). Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень та платнику податків надсилається відповідь.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 року №1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на Державу.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства»).

Таким чином, суд тлумачить усі сумніви на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 не доведена, а, отже, зважаючи на все вищевикладене, в його діях не вбачається складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.

Статтею 62 Конституції України встановлено презумпцію невинуватості. Обов`язок встановлення всіх обставин умовного правопорушення та доведення вини особи покладається на сторону обвинувачення. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Як зазначено в п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з п.3 ч.1 ст 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов, зокрема про закриття справи.

Таким чином, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ч.1 ст.164 КУпАП, відповідно до ч.1 п.1 ст.247 КУпАП, підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.

Враховуючи викладене, суд вважає, що обставини, які викладені в протоколі № 0026/09/31370953 від 11 травня 2021 року не відображають всіх істотних ознак будь-якого зі складів правопорушення, передбачених ч.1 ст.164 КУпАП, при цьому суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, а тому суд вважає за необхідне провадження у справі закрити відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 164, 247, 283, 284, 287, 294 КУпАП, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст.287 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подаються до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області. Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області Ю. В. СИДОРЕНКО