Рішення № 98866335, 05.08.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3221/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Шумило Н.Б.

за участю секретаря судових засідань - Луцак В.Я.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Кухти О.В.

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного проваджен ня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Ужгородської міської ради Закарпатської області, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад обставин справи

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб з відповідачем, який зареєстрований 23.07.2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, про що складено відповідний актовий запис №246, визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю ОСОБА_1 , за місцем її проживання, стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітнього сина у твердій грошовій сумі у розмірі 3000,00 грн. щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також стягнути з відповідача судові витрати.

В обгрунтування позову посилається на те, що 23.07.2011 року між нею та відповідачем зареєстровано шлюб, в даному шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з нею та перебуває на її утриманні. Зазначає, що спільне сімейне життя з відповідачем не склалось, через різні погляди на сімейне життя, з лютого 2020 року припинили шлюбні відносини, шлюб існує лише формально. Вважає, що недоцільно надавати їм строк для примирення, оскільки подальше сумісне життя та збереження сім`ї є неможливим.

Крім того, позивач просить залишити їх малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживати з нею, посилаючись на те, що з дня народження син проживає з нею отримує все необхідне для нормального фізичного та духовного розвитку. При цьому, зазначає, що не має наміру перешкоджати відповідачу у здійсненні його прав та обов`язків щодо участі у вихованні дитини та у зустрічах з дитиною.

Обґрунтовуючи вимогу щодо стягнення аліментів, позивач зазначає, що відповідач є молодою, працездатною особою, стан його здоров`я дозволяє працювати, відтак з метою забезпечення потреб дитини, враховуючи рівний обов`язок батьків утримувати дитину, просить стягувати з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 3000,00 грн. щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття, що відповідатиме принципу добросовісності, розумності та справедливості і забезпечить відповідний рівень життя дитини, необхідний для гармонійного її розвитку.

Процесуальні дії по справі та позиція сторін

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.05.2021 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у даній справі, призначено підготовче судове засідання, про що повідомлено учасників справи.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.06.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

16.06.2021 року відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що даний позов не заслуговує на увагу, оскільки з позивачкою неодноразово обговорювали добровільне розірвання шлюбу за спільною заявою та питання про укладення нотаріального договору про участь у вихованні та утриманні дитини. Він не заперечував проти того, щоб їх син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав після розірвання шлюбу з матір`ю. Також зазначив, що з позивачкою обговорювали і питання про стягнення аліментів на утримання сина, позивачку влаштовував розмір аліментів в сумі 2000 грн. Щодо вимоги про визначення місця проживання дитини, то таку вважає безпідставною, оскільки спору відносно місця проживання їх сина не було і немає по даний час. Крім того, позивач не надала до суду жодних доказів, які би підтверджували що він перешкоджає сину проживати з матір`ю. Щодо стягнення аліментів в розмірі 3000грн., то вважає дану суму занадто великою, оскільки в даний час він не має постійного місця праці, перебивається тимчасовими заробітками, з яких оплачує комунальні послуги. Крім того, проживає з батьками які є пенсіонерами і потребують його матеріальної допомоги, його мати хворіє, перебуває на диспансерному обліку з приводу гіпертонічної хвороби 2-го ступеня та хронічного холеристопанкреатиту. Не відмовляється утримувати сина, але з урахуванням наведеного, вважає, що розмір аліментів слід зменшити до 2000 грн.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі, пояснення надали аналогічні викладеним у позові. Позов просили задовольнити.

При цьому, позивач доповнила, що через постійні сварки з відповідачем з лютого 2020 року проживають окремо, не ведуть спільного господарства та не підтримують подружніх відносин. Щодо надання строку для примирення заперечила. Вона проживає разом із сином та займається його вихованням та утриманням. Відповідач є особою працездатного віку, має задовільний стан здоров`я, інших неповнолітніх дітей на утриманні немає, відтак може надавати кошти на утримання сина, в судовому засіданні просила стягувати з відповідача аліменти в розмірі 2500грн., щомісячно. Крім того, зазначає, що від народження син проживає з нею, тому просить і після розірвання шлюбу з відповідачем, визначити місце проживання їх сина з нею, за місцем її проживання, що відповідатиме інтересам дитини.

Відповідач в судовому засіданні щодо вимог про розірвання шлюбу та визначення місця проживання сина не заперечив, пояснення надав аналогічні викладеним у поданому відзиві на позовну заяву. Доповнив, що намагався зберегти сім`ю, але не вдалося. Щодо вимоги про стягнення аліментів на утримання сина, просив врахувати, що він офіційно не працевлаштований, немає постійного заробітку, та має на утриманні непрацездатних батьків. Не відмовляється утримувати сина, при можливості надає кошти на його утримання, але враховуючи викладене просить стягувати аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 2 000,00 грн.

Третя особа - Служба у справах дітей Ужгородської міської ради, в судове засідання свого повноважного представника не направила, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином. При цьому, 28.05.2021 року до суду подали висновок органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому від 30.04.2021 року та клопотання про розгляд даної справи без участі органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому за наявними матеріалами. При прийнятті рішення просять суд максимально врахувати інтереси дитини.

Фактичні обставини, встановлені судом:

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрували шлюб 23.07.2011 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, про що складено відповідний актовий запис №246. Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка - « ОСОБА_6 », дружини - « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 (а.с.17).

З копії свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 від 02 листопада 2016 року вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_3 , його батьками записані батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 (а.с. 10).

Також судом встановлено, що сторони проживають окремо, відповідачем не заперечувався факт проживання дитини разом з позивачем.

З долученої до позовної заяви характеристики директора ТОВ «ВАГО» від 15.03.2021 вбачається, що ОСОБА_1 характеризується позитивно, зазначено, що працює в ТОВ «ВАГО» на посаді менеджера з персоналу з 23.07.2020 року. За час роботи ОСОБА_7 зарекомендувала себе як ініціативний та відповідальний співробітник, надійний помічник керівника і кваліфікований фахівець з кадрової роботи та кадрового діловодства (а.с. 13).

Крім того, довідкою про доходи від 15.03.2021 року №44 виданою ТОВ «ВАГО» підтверджується, що ОСОБА_1 працює у ТОВ «ВАГО» займає посаду менеджер з персоналу, загальна сума доходу за період з липня 2020 року по лютий 2021 року становить 66 601 грн. 19 коп. (а.с. 14).

Згідно доданої до відзиву довідки з місця проживання вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований та проживає ОСОБА_2 (відповідач по справі) та вказано склад сім`ї: батько ОСОБА_8 , 1949 р.н., мати- ОСОБА_9 , 1949 р.н. (а.с. 48).

Довідками про доходи виданими Відділом обслуговування громадян №4 (сервісний центр) від 27.05.2021р. підтверджується, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на обліку в Стрийському об`єднаному управлінні ПФУ в Львівській області ї отримують пенсію за віком (а.с. 49,50).

Згідно довідки КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Стрия» від 28.05.2021р. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 перебувала на амбулаторному та стаціонарному лікуванні в ІV, 2021р. Діагноз: гостра распіраторна хвороба Covid-19, двобічна негоспітальна пневмонія, гіпертонічна хвороба ІІ ст. (а.с. 51).

Згідно висновку органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому від 30.04.2021р. № 319/23/02-14 встановлено, що доцільним буде визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з його матір`ю гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою її місця проживання. В ході проробленої роботи встановлено, що мати дитини ОСОБА_1 зареєстрована та фактично проживає в трикімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . За цією адресою проживають її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , бабуся дитини - ОСОБА_10 , та дідусь малолітнього - ОСОБА_11 . Акт обстеження за даною адресою вказує на те, що умови проживання в квартирі добрі. Для проживання та виховання дитини створено належні умови. Громадянка ОСОБА_1 є матеріально забезпеченою, працює, по місцю роботи характеризується позитивно. Батько дитини гр. ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . На засіданні комісії повідомив, що не заперечує проти визначення місця проживання сина з матір`ю (а.с. 34-35).

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Застосовані норми права, позиція суду та оцінка доводів

Щодо вимоги про розірвання шлюбу,слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, у тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Формальне існування шлюбу обмежує особисту свободу сторін та порушує їх особисті інтереси, що мають істотне значення, що суперечить ч.1 ст.51 Конституції України про добровільну згоду жінки та чоловіка на перебування в шлюбі.

Суд бере до уваги, що сторони проживають окремо, з лютого 2020 року припинили шлюбні відносини та не ведуть спільного господарства. Позивач наполягає на розірванні шлюбу., щодо примирення заперечує.

Суд також приймає до уваги позицію відповідача викладену у відзиві та в судовому засіданні про визнання позову щодо розірвання шлюбу.

З урахуванням фактичних взаємин подружжя, дійсних причин позову, категоричної позиції позивача щодо розірвання шлюбу, наведене свідчить про те, що розлад у відносинах сторін носить стійкий характер, що призвело до втрати почуттів та перспектив налагодження стосунків немає.

Наведене дає підстави для висновку про те, що подальше проживання та збереження сім`ї сторін неможливе, тому суд приходить до переконання, що їх шлюб слід розірвати.

Щодо вимоги про визначення місця проживання дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Згідно зі статтею 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з положеннями частини першої статті 3, частини першої статті 9 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Принцип 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір`ю лише у винятковій ситуації не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що також закріплено в ст.141 СК України, та Конвенції про права дитини.

Крім цього слід зауважити, що поняття «розлучення» не співпадає з поняттям «визначення місця проживання», оскільки батько дитини у разі визначення місця проживання дитини з матір`ю не обмежений у своєму правах на спілкування з дитиною, турботі відносно дитини та участі у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з матір`ю дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини.

Враховуючи те, що матір`ю дитини створено належні матеріальні та побутові умови для фізичного, духовного та морального розвитку, навчання, розвитку природних здібностей, дитина після фактичного припинення шлюбних відносин залишилася проживати з матір`ю, а також висновок органу опіки та піклування і те, що батько дитини у відзиві та в судовому засіданні зазначив, що не заперечує проти визначення місця проживання їх спільного сина з матір`ю, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивачки в частині вимог про визначення місця проживання дитини з нею.

Щодо вимоги про стягнення аліментів з відповідача на утримання неповнолітньої дитини слід зазначити наступне.

Статтею 8 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до положень Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними та чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховуються судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Як зазначено у ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 7 ЗУ «Про державний бюджет України на 2021 рік» визначено прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, який становить для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень; для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень;

Відповідно до ч.3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 184 Сімейного кодексу України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Судом встановлено та не заперечувалося відповідачем, що дитина проживає разом з матір`ю.

В матеріалах справи відсутні відомості на підтвердження працевлаштування відповідача.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, які підлягають стягненню, суд враховує вік дитини, те, що дитина проживає з матір`ю, матеріальний стан відповідача, зокрема, що він офіційно не працевлаштований, має на утриманні батьків, які є пенсіонерами. Суд також бере до уваги те, що відповідач приймає участь у вихованні та утриманні дитини, що не заперечувалось позивачем у судовому засіданні.

Виходячи з наведеного, керуючись принципом розумності і справедливості, враховуючи обставини передбачені ст.182 СК України, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягувати аліменти на утримання дитини, в розмірі по 2000 гривень щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, оскільки такий розмір аліментів, на переконання суду, є об`єктивним з огляду на вимоги закону щодо прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку та обов`язку обох батьків її утримувати та відповідатиме реальним потребам дитини, а також матеріальному становищу сторін у справі.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити дане рішення суду до негайного виконання у межах сплати платежу аліментів за один місяць.

У відповідності до вимог ст. ст. 141, 142 ЦПК України з урахуванням визнання відповідачем позову в частині вимог про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, з відповідача на користь позивача підлягає 50% сплаченого при подачі позову за вказані вимоги судовий збір в розмірі 908 грн. 00 коп., а 50% слід повернути з державного бюджету, в розмірі 908,00 грн. Крім того, з відповідача підлягають стягненню в користь держави судові витрати в розмірі 908,00 гривень судового збору.

Керуючись ст.ст.12, 13, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 430 ЦПК України, ст. ст. 24, 56, 104, 105, 110, 160, 161, 180-184, 191 СК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Ужгородської міської ради Закарпатської області, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований 23.07.2011 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, про що складено відповідний актовий запис №246.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю - ОСОБА_1 (за адресою її проживання).

Стягувати із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 16 березня 2021 року.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Повернути позивачу ОСОБА_1 з державного бюджету України судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Служба у справах дітей Ужгородської міської ради, місцезнаходження: м. Ужгород, пл. Поштова, 3, код ЄДРПОУ 42858487.

Повне рішення суду складено - 09 серпня 2021 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Н.Б. Шумило