Постанова № 9886561, 20.05.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 травня 2010 року           17:00           № 2а-1719/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю"Інтерофіс Лімітед"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

провизнання нечинним податкове повідомлення - рішення №0000612303/0 від 07.02.2009р.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання нечинним (недійсним) податкового повідомлення-рішення № 0000612303/0 від 07.02.2009 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 381636 грн. та в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 189638 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час перевірки відповідачем були зроблені необґрунтовані висновки про завищення валових витрат із застосуванням невірних розрахунків такого завищення.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що висновки про завищення позивачем є вірними та відповідають фактичним обставинам, встановленим під час перевірки.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

26.01.09 Відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2005 по 30.06.2008 валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2004 по 30.06.2008 про що складено Акт № 57/23-03/32962368.          

Під час перевірки, зокрема, встановлено заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 437015 грн. Та встановлено порушення п.п. 5.3.2 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до акта перевірки, проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.07.2005 по 30.06.2008 у сумі 176499530 грн. на підставі договорів, банківських виписок, бухгалтерського обліку та реєстрів валових витрат встановлено завищення задекларованих суб’єктом господарювання показників у рядку 04.1 Декларацій «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11». Всього у сумі 180083 грн., у тому числі за 4 квартал 2007 року в сумі 180083 грн.

В акті перевірки зазначено, що на формування цього показника мали вплив операції з придбання вугілля, які складають 80,66 % від валових витрат.

Крім того, як зазначено в акті перевірки, позивач всупереч вимог п.п. 5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в 4 кварталі 2007 року відніс до суми валових витрат вартість придбаних основних фондів в розмірі 180083 грн.

07.02.2009 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000612303/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання в сумі 655523,00 грн., в тому числі за основним платежем –437015 грн., за штрафними санкціями –218505 грн.

Під час наданих представником позивача пояснень було з’ясовано, що позивач не згоден з донарахуванням податку на прибуток в сумі 381636,00 грн. та в частині штрафних санкцій в сумі 189638,00 грн.

Позивач погоджується з тим, що під час визначення суми валових витрат мало місце заниження прибутку, але за підрахунками позивача таке заниження складає 55379 грн., а не 437015 грн.

Згідно з п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Висновок про порушення вимог даної статті зроблений відповідачем у зв’язку з тим, що позивач придбавав вугілля, обсяг якого, як зазначено в акті перевірки, складає 80,66% від валових витрат.

Разом з тим, відповідачем безпідставно ототожнено поняття «придбання вугілля»та «витрати, пов’язані з видобутком корисних копалин»з огляду на відсутність доказів здійснення позивачем ліцензованої діяльності з видобутку корисних копалин.

Висновок відповідача про завищення валових витрат обґрунтовується також і тим, що при визначенні приросту/убутку запасів використовувався метод оцінки убутку запасів «ФІФО». Так, зазначений позивачем показник убутку балансової вартості запасів за період з 01.07.2005 по 30.06.2008 у сумі 14418 грн. є завищеним на суму 9908 грн. Таке завищення сталося через недостовірне ведення податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів, а саме суми, задекларовані в розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів не співпадають з фактичними залишками по оборотно-сальдових відомостях в розрізі рахунків 20 «Виробничі запаси», 22 «МШП», 28 «Товари».

Згідно з п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Для виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, норми цього пункту застосовуються для податкового періоду, що дорівнює дванадцяти календарним місяцям, починаючи з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті: ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої вартості однорідних запасів; вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що формування валових витрат платника податків здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Позивачем проведено розрахунок суми заниження прибутку та визначено, що остання складає 55379 грн. Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки, погоджується з ними, зважаючи на їх обґрунтованість.

Під час перевірки відповідачем також було встановлено, що позивач не відобразив в бухгалтерському та податковому обліку операцію по імпортній вантажно-митній декларації № 1162 від 19.06.2006.

З метою всебічного та повного розгляду справи і прийняття обґрунтованого рішення, також підтвердження чи спростування висновків перевірки, судом було задоволено клопотання позивача та призначено судово-економічну експертизу.

Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз було складено Висновок судово-економічної експертизи № 4288/25 від 17.12.2009. Згідно з експертним висновком за наданими для дослідження документами не вдалося встановити факт заниження або завищення податку на прибуток за період з 01.06.2004 по 30.06.2008, який перевірявся працівниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва. Також під час проведення експертизи експерт не зміг документально обґрунтовано встановити чи були проведені у періоді, що перевірявся, операції позивача з нерезидентом “Okocentrum RT”.

Експертом було встановлено, що регістри бухгалтерського обліку підприємства не містять записів щодо операції з імпорту невикореннених живців у кількості 80000 шт. фактурною вартістю 24400 грн. або їх сплати.

Досліджуючи порядок формування валових витрат позивача, експертом встановлено, що оскільки до складу валових витрат за перший квартал 2006 року та 2007 року не віднесена вартість придбаних запасів, залишки яких відображені у бухгалтерському обліку за дебетом рахунку 28 «Товари»у сумах 1494133 грн. та 1341898 грн. відповідно, їх вартість не повинна брати участь у проведенні перерахунку приросту (убутку) товарних запасів, відповідно до порядку, встановленого п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Оскільки не було виконано клопотання експерта про надання первинних документів з оприбуткування та сплати невикоренених живців у кількості 80000 шт., фактурною вартістю 24400 грн., імпортованих за угодою з нерезидентом “Okocentrum RT”, експерт не має можливості документально підтвердити –чи повинна бути віднесена вартість саджанців верб у розмірі 24240 грн. до збільшення балансової вартості запасів на кінець періоду.

З огляду на те, що відповідачем не було надано доказів, які б підтвердили висновки, викладені в акті перевірки та не спростовано вимог позивача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб’єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов’язку щодо доказування.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерофіс Лімітед" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000612303/0 від 07.02.2009р., в частині донарахування податку на прибуток в сумі 381636,00 грн. та в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 189638,00 грн.

Судові витрати в сумі 14976,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерофіс Лімітед" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                 Р.О. Арсірій