Постанова № 9886549, 26.02.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2010 року 13:17 № 2а-14387/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:

прокуратури:Корж О. А.

позивача: Скорнякової І. С.;

відповідача: не зявилися

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПрокуратури Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі

Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Консалтингова група “Партнер”

простягнення заборгованості

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26лютого2010року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

19листопада2010року (відповідно до відмітки канцелярії) Прокуратура Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва (далі по тексту позивач, Прокуратура Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі УПФУ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Консалтингова група “Партнер” (далі по тексту відповідач, ТОВ “Консалтингова група “Партнер”), в якому просить стягнути заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 96529,24грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03грудня2009року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-14387/09/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 12січня2010року, яке відкладалося на 26лютого2010року, у звязку з неприбуттям представників відповідача.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У звязку з незявленням представників відповідача розгляд справи відкладався, ухвала про призначення розгляду справи та повістки направлялися відповідачу за адресою, внесеною відповідачем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до змісту частини другої статті 17, частини першої статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” та з урахуванням положень частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України така адреса вважається достовірною, а повістка, направлена за нею, врученою юридичній особі.

Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Консалтингова група “Партнер” зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва в якості платника страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до матеріалів справи ТОВ “Консалтингова група “Партнер” має заборгованість зі сплати до бюджету страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 96529,24грн.

Правовідносини, що виникають між субєктами системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування, визначають коло осіб, які підлягають державному пенсійному страхуванню, платників страхових внесків, їх права та обовязки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат і регулюються Законом України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до пункту 1 статті 14 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” (тут і далі по тексту нормативно-правові акти в редакції на момент виникнення правовідносин) роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, обєднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи субєкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону, є страхувальниками відповідно до положень цього Закону.

Частиною першою статті 15 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” передбачено, що страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону є платниками страхових внесків до солідарної системи.

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 19 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” для роботодавця страхові внески до солідарної системи нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України “Про оплату праці”, виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших пяти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

З урахуванням викладеного, відповідно до положень Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” ТОВ “Консалтингова група “Партнер” є платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та несе обовязки з нарахування, обчислення і сплати страхових внесків в установлені строки та в повному обсязі.

Відповідно до частини шостої статті 20 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Для страхувальників, зазначених у частині першій статті 14 цього Закону базовим звітним періодом є календарний місяць.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунків суми страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та даних картки особового рахунку страхувальника юридичної особи, яка має найманих працівників, заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування складає 96529,24грн.

УПФУ вручено відповідачу вимоги: від 04квітня2009 року №Ю-1638/9 про сплату заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 12866,30грн. - 16квітня2009року (відповідно до корінця вимоги про сплату недоїмки по страховим внескам); від05травня2009року №Ю-1638/10 про сплату заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 39887,38 грн - 19травня2009року (відповідно до корінця вимоги про сплату недоїмки по страховим внескам); від 02червня2009 року №Ю-1638/11 про сплату заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 10621,93грн. - 19червня2009року (відповідно до корінця вимоги про сплату недоїмки по страховим внескам); від 03липня2009 року №Ю-1638/12 про сплату заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 10796,81грн. - 14липня2009року (відповідно до корінця вимоги про сплату недоїмки по страховим внескам); від 03серпня2009 року №Ю-1638/13 про сплату заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 11033,44грн. - 20серпня2009року (відповідно до корінця вимоги про сплату недоїмки по страховим внескам); від 03вересня2009 року №Ю-1638/14 про сплату заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 11323,38грн. - 16вересня2009року (відповідно до корінця вимоги про сплату недоїмки по страховим внескам), на загальну суму заборгованості 96529,24грн.

Згідно з абзацом 3 частини третьої статті 106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобовязаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

В матеріалах справи докази сплати відповідачем суми заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 96529,24грн. протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату відсутні.

Відповідно до абзаців 4-8 частини третьої статті 106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобовязаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду.

Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.

У разі узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки з територіальним органом Пенсійного фонду цей орган зобов'язаний у строк, визначений для розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги, надіслати йому узгоджену вимогу про сплату недоїмки, а страхувальник зобов'язаний сплатити узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом із застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

В матеріалах справи відсутні докази оскарження відповідачем вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Визначення управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах як органів державної влади, що здійснюють владні управлінські функції, випливає з Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року №8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року за №442/6730.

Відповідно до покладених на нього завдань управління контролює надходження страхових внесків та інших платежів до фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати страхових внесків, цільового використання коштів фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.

Територіальним органам Пенсійного фонду України, згідно з положеннями статті 106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, надано право приймати рішення про сплату недоїмки по страховим внескам.

Таким чином, спір за участю відповідного управління Пенсійного фонду України та субєкта господарювання про стягнення заборгованості за платежами до Пенсійного фонду України має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, з урахуванням того, що сума заборгованості (недоїмки) Товариства з обмеженою відповідальністю “Консалтингова група “Партнер” по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 96529,24грн. відповідачем у встановлені законодавством строки не сплачено; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується витягом з картки особового рахунку платника страхових внесків від 27жовтня2009 року, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, суд вважає позовні вимоги Прокуратури Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Прокуратури Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Консалтингова група “Партнер” (01010, м. Київ, вул. Андрія Іванова, 10, ідентифікаційний код 31777851) на користь Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва (01004, м. Київ, Крутий узвіз, 4, р/р 256053012609 в ГУ Ощадбанку по м. Києву та Київській області, МФО322669, ідентифікаційний код 22870173) заборгованість у розмірі 96529,24грн. (девяносто шість тисяч пятсот двадцять девять гривень двадцять чотири копійки).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.А. Кузьменко