Ухвала суду № 98863968, 06.08.2021, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 571/1916/19

Провадження № 1-кп/565/125/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2021 року м.Вараш

Кузнецовський міський суд Рівненської області у складі колегії суддів:

головуючої судді Бренчук Г.В.

суддів: Зейкана І.Ю.

Малкова В.В.

з участю секретаря судового засідання Щур Н.О.,

прокурора Волочнюк А.В.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (дистанційно),

захисника Воронюк К.Ю. (дистанційно)

розглянувши в підготовчому судовому засіданні у залі судових засідань Кузнецовського міського суду Рівненської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019180190000254 від 23 травня 2019 року відносно:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сновидовичі Рокитнівського району Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , утримується в Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор», обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 4, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 289 КК України;

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт. Гостомель Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , утримується в Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор», обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 396, ч. 2 ст. 289 КК України,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року передано на розгляд Кузнецовського міського суду Рівненської області кримінальне провадження № 12019180190000254 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 4, 6 ч.2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 289 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 396, ч. 2 ст. 289 КК України.

05 серпня 2021 року до Кузнецовського міського суду надійшли матеріали справи № 571/1916/19 та матеріали кримінального провадження № 12019180190000254.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просила призначити справу до судового розгляду.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 клопотання про розгляд справи судом присяжних не заявив, проти призначення справи до судового розгляду не заперечував.

Обвинувачений ОСОБА_2 проти проведення підготовчого судового засідання за відсутності його захисника та призначення справи до судового розгляду не заперечував.

Захисник Воронюк К.Ю. проти призначення справи до судового розгляду не заперечувала.

Захисник Алімамедов І.А., будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення підготовчого судового засідання у вказаному кримінальному провадженні, не з`явився, подав заяву про проведення засідання без його участі.

Потерпіла ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленою про час та місце проведення підготовчого судового засідання у вказаному кримінальному провадженні, не з`явилась, до суду надійшла телефонограма у якій потерпіла зазначає, що не може з`явитись у підготовче судове засідання, не заперечує проти проведення вказаного судового засідання без її участі.

Підстав для закриття кримінального провадження згідно ст.284 КПК України не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог КПК України, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Проти відкритого судового розгляду учасники судового розгляду не заперечували. Обвинувачений ОСОБА_1 , якому судом роз`яснено право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього судом присяжних, відповідного клопотання не заявив, проти розгляду кримінального провадження колегіально судом у складі трьох суддів не заперечив. Відтак, суд не вбачає підстав для розгляду даного кримінального провадження судом присяжних.

Вивчивши обвинувальний акт, заслухавши прокурора, обвинувачених, захисника, суд вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду.

До суду прокурором подано клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Прокурор покликається на наявність ризиків передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у даному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. Вважає, що застосування інших більш м`яких запобіжних заходів до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які зможуть забезпечити виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігти виникненню ризиків, передбачених у ст. 177 КПК України, окрім як тримання під вартою неможливе.

В обґрунтування клопотань зазначає, що ОСОБА_1 може переховуватись від суду, оскільки, один із злочинів, які йому інкримінуються, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, ОСОБА_2 може переховуватись від суду, оскільки, один із злочинів, які інкримінуються ОСОБА_2 , відноситься до категорії тяжких злочинів, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, що є вагомим психологічним фактором, який може спонукати обвинувачених переховуватись від суду.

Після вчинення злочинів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зникли із місця події, ОСОБА_1 , з допомогою ОСОБА_2 , позбавився тіла потерпілого ОСОБА_4 та в подальшому переховувались від правоохоронних органів, що дає реальні підстави вважати, що вони з метою уникнення передбаченого покарання можуть ухилятися від суду.

Дане твердження також базується на тому, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не маючи власних сімей та постійного місця роботи, можуть покинути межі території України.

Перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на волі надасть їм можливість незаконно впливати на потерпілу та свідків, частина з яких є з с. Сновидовичі Рокитнівського району, шляхом погроз, вмовляння чи переконання у дачі вигідних для них, одночасно необ`єктивних показань, а також перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином. У зв`язку з цим, лише перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в слідчому ізоляторі унеможливить спілкування зі свідками та потерпілою у кримінальному провадженні.

ОСОБА_1 інкримінується вчинення трьох умисних злочинів, він раніше судимий, ОСОБА_2 інкримінується вчинення двох умисних злочинів, він раніше притягався до кримінальної відповідальності, що свідчить про наявність ризику вчинення обвинуваченими іншого кримінального правопорушення.

В судовому засіданні прокурор Волочнюк А.В. підтримала клопотання з викладених у них підстав.

Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та захисник останнього ОСОБА_5 зазначили, що у вирішенні клопотань прокурора покладаються на розсуд суду.

Заслухавши думки учасників провадження щодо заявлених прокурором клопотань, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

З`ясувавши фактичні обставини, керуючись положеннями ст.ст.177, 178 КПК України, суд прийшов до висновку, що клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим є обґрунтованими.

Суд визнає доведеними наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме спроби переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Щодо обґрунтованості підозри.

Надані до суду докази свідчать про наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених п. 4, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 289 КК України та вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 396, ч. 2 ст. 289 КК України.

Суд враховує, що термін «обґрунтована підозра», згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення. Питання кваліфікації дій обвинуваченого не можуть бути предметом розгляду під час обрання запобіжного заходу у підготовчому судовому засіданні. Дослідження судом доказів, встановлення фактичних обставин вчинення злочину, вини обвинуваченого, кваліфікація його дій можлива лише під час розгляду справи судом по суті.

Щодо можливості переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Ризик переховування від суду доводиться тим, що один із злочинів, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 115 КК України. Так у разі визнання судом ОСОБА_1 винним у вчиненні вказаного злочину йому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, а інші більш м`які міри покарання за вчинення вказаного кримінального правопорушення не передбачені. ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України. У разі визнання судом ОСОБА_2 винним у вчиненні вказаного злочину йому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від п`яти до восьми років, а інші більш м`які міри покарання за вчинення вказаного кримінального правопорушення не передбачені. На думку суду, можливість застосування до особи покарання у виді позбавлення волі на значний строк або довічного позбавлення волі, може у разі усвідомлення особою невідворотності і реальності його застосування спонукати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до уникнення покарання, а отже переховування від органів досудового розслідування та суду. При цьому суд враховує, що одразу після вчинення злочину ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з місця події зникли на автомобілі потерпілого, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мають постійного місця роботи, осіб на утриманні, тобто не мають міцних соціальних зв`язків, що також дає підстави вважати, що вони можуть намагатися переховуватися від слідства та суду.

Щодо незаконного впливу на потерпілу, свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Ризик незаконно впливати на потерпілу, свідків у кримінальному провадженні доводиться тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину вчиненого проти життя та здоров`я особи із особливою жорстокістю. Вказане характеризує обвинуваченого, як особу, яка здатна застосовувати силу та інші засоби впливу до осіб з метою досягнення власних цілей, аж до спричинення смерті іншій особі.

Ризик незаконного впливу на інших осіб об`єктивізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні. Так, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

Тобто, ризик впливу на потерпілу, свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілої, свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них – це об`єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.

За таких умов суд доходить висновку про достатню вірогідність ризику впливу на потерпілу, свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки не будучи обмеженими у вільному спілкуванні з потерпілою, свідками, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можуть здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.

Щодо перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином прокурором під час судового засідання не був обґрунтований достатньо для того, щоб взяти його до уваги.

Щодо вчинення іншого кримінального правопорушення.

ОСОБА_1 раніше засуджений:

- Рокитнівським районним судом Рівненської області 20.02.2013 за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- Сарненським районним судом Рівненської області 21.08.2020 за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 3 ст. 185, ст. 395, ч. 2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- Сарненським районним судом Рівненської області 31.08.2020 за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців.

ОСОБА_2 засуджений 06.09.2012 Ірпінським міським судом Київської області за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком на 3 роки.

Вказані обставини свідчать, про суспільну небезпечність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та їх схильність до вчинення нових злочинів.

Будь-яких даних про наявність підстав для застосування стосовно обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною четвертою ст.183 КПК України визначено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування та щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, який спричинив загибель людини, суд вважає, що відсутні підстави для визначення йому розміру застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається - від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На думку суду застава, як альтернативний вид запобіжного заходу, у 25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 56 750 (п`ятдесят шість тисяч сімсот п`ятдесят) грн., з покладенням на обвинуваченого ОСОБА_2 обов`язків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_2 належно виконувати покладені на нього обов`язки та забезпечити виконання завдань кримінального провадження, а також є помірною та пропорційною щодо нього та обставин злочинів, у вчиненні яких він обвинувачується.

Керуючись ст.ст.177,182,183,193-197, 314-316, 369-372, 392-395 КПК України, суд,

у х в а л и в:

Підготовче провадження закінчити.

Призначити судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019180190000254 від 23 травня 2019 року відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 4, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 289 КК України, ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 396, ч. 2 ст. 289 КК України колегією суддів у складі трьох суддів у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кузнецовського міського суду Рівненської області на 14 год. 00 хв. 12 серпня 2021 року.

В судове засідання викликати учасників кримінального провадження.

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу задовольнити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб.

Ухвала в частині застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчує свою дію 04 жовтня 2021 року.

Ухвала в частині застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчує свою дію 04 жовтня 2021 року.

Визначити ОСОБА_2 розмір застави, як альтернативний запобіжний захід, у виді двадцяти п`яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 56 750 (п`ятдесят шість тисяч сімсот п`ятдесят) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА у Рівненській області, рахунок отримувача № UA048201720355229002000010559 , банк отримувача ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26259988.

В разі внесення застави покласти на ОСОБА_2 наступні обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з усіма свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

У разі внесення застави оригінал документу з відміткою банку має бути наданий відповідальній особі Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор», яка після перевірки має розпорядитися про звільнення обвинуваченого з-під варти, про що повідомити слідчого та суд.

З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Після внесення застави і звільнення з-під варти ОСОБА_2 необхідно вважати, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити ОСОБА_2 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави визначити до 03 жовтня 2021 року.

Виконання ухвали покласти на конвойну роту ГУНП в Рівненській області та ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».

Ухвала суду в частині застосування запобіжного заходу у виді взяття під варту підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення до Рівненського апеляційного суду через Кузнецовський міський суд Рівненської області, а особами, які тримаються під вартою – в той самий строк, з дня отримання копії ухвали.

У іншій частині ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Повний текс ухвали проголошено 09 серпня 2021 року о 15 год 00 хв.

Головуюча суддя Г.В.Бренчук

Судді: І.Ю.Зейкан

В.В.Малков