Постанова № 9886097, 08.04.2010, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-527/10/1970

"08" квітня 2010 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Загорського О.О., при секретарі - Мельничук С.П.

за участю:

представника позивача - Нич А.І.;

представника відповідача Жукевич Л.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Джерман Авто-Тернопіль" до Тернопільської об»єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р»від 15.09.2009р. №0004991602/0 та від 30.10.2009р. №0004991602/1.

В С Т А Н О В И В:

ТзОВ "Джерман Авто-Тернопіль" звернулося з позовом до Тернопільської ОДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень форми «Р»від 15.09.2009р. №0004991602/0 та від 30.10.2009р. №0004991602/1.

Позов мотивовано тим, що повідомлення-рішення прийняті всупереч законодавству з питань оподаткування та є не обґрунтованими.

Вказано про критичну оцінку висновоку перевірки - що якщо на дату виникнення права на податковий кредит платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум.

Зазначено, що в ході перевірки не розглядались та не брались до уваги обставини, за яких допускається розбіжність між датою виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту, що право платника додати до податкової декларації за звітний період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту, трактується як обов'язок.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні позову, вказав як про збільшення позовних вимог - визнання недійсними податкових повідомлень-рішень форми «Р»від 15.09.2009р. №0004991602/0; від 30.10.2009р. №0004991602/1; від 04.02.10р. №0004991602/2, так і про зменшення позовних вимог - про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ форми «Р»від 15.09.2009р. №0004991602/0.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила в задоволенні позовних вимог, надала пояснення аналогічні запереченню на позов, та вказала, що перевіркою встановлено порушення пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1. п.7.5., пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України " Про податок на додану вартість" №168/97 від 03.04.1997р., що позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за червень 2009 року на суму 5494 грн.

На підставі акта перевірки та розрахунку штрафних (фінансових) санкцій прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 15.09.2009 року №0004991602/0 на суму 7142,2 грн.

Вказала, що перевіркою встановлено, що згідно із поданим до декларації з ПДВ за червень 2009р. додатком №5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" встановлено віднесення позивачем до складу податкового кредиту червня 2009 року сум ПДВ по податкових накладних, виписаних у періодах відмінних від звітного. Що позивачем не відображено операції у складі податкового кредиту того звітного податкового періоду, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця .

Зазначила, що позивачем не надано підтвердження своєчасного звернення до Тернопільською ОДПІ зі скаргою на дії постачальників щодо відмови від надання податкових накладних, що підприємство не скористалось своїм правом на формування податкового кредиту відповідно до податкових накладних та не відобразило ПДВ у складі податкового кредиту в деклараціях відповідних звітних періодів в сумі 5494 грн.

Невідповідність податкової звітності даним бухгалтерського обліку призвела до завищення задекларованої суми податкового кредиту та, як наслідок, до заниження сум податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у червні 2009 року на 5494грн.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні вказала, що нею, як інспектором, проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань перевірки правомірності формування податкового кредиту по операціях за період з 01.06.2009 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт перевірки.

Позивачу було надіслано письмове запрошення про проведення невиїзної документальної перевірки по ПДВ проте, у визначений термін посадові особи позивача на запрошення органу податкової не з'явилися про що було складено акт про неявку посадових осіб суб'єкта для проведення невиїзної документальної перевірки.

Зазначила, що позивачем не надано підтвердження звернення до Тернопільською ОДПІ зі скаргою на дії постачальників щодо відмови від надання податкових накладних, що підприємство не скористалось своїм правом на формування податкового кредиту відповідно до податкових накладних та не відобразило ПДВ у складі податкового кредиту в деклараціях відповідних звітних періодів.

Суд проаналізувавши матеріали справи, пояснення сторін, свідка, вважає що позов не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ч.1ст.67 Конституції України кожен зобов"язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Судом встановлено, що працівниками податкової служби проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань перевірки правомірності формування податкового кредиту по операціях за період з 01.06.2009 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт перевірки від 02.09.2009 р. №8195/7/16-02/32942011.

Про проведення невиїзної документальної перевірки по ПДВ позивач попереджався, але на запрошення представники позивача не з'явилися про що було складено акт про неявку посадових осіб суб'єкта для проведення невиїзної документальної перевірки чого в судовому засіданні не заперечив і представник позивача.

Перевіркою встановлено порушення пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1. п.7.5., пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України " Про податок на додану вартість" №168/97 від 03.04.1997р. і позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за червень 2009 року на суму 5494 грн.

На підставі акта перевірки та розрахунку штрафних (фінансових) санкцій прийнято податкове повідомлення - рішення від 15.09.2009 року №0004991602/0/56432 за платежем податок на додану вартість на суму 7142,2 грн.

Перевіркою встановлено, що згідно із поданим до декларації з ПДВ за червень 2009р. додатком №5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" встановлено віднесення позивачем до складу податкового кредиту червня 2009 року сум ПДВ по податкових накладних, виписаних у періодах відмінних від звітного на суму ПДВ - 5494 грн.

Встановлено, що згідно додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість позивачем не відображено операції у складі податкового кредиту того звітного податкового періоду, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця. Із скаргою на постачальників щодо відмови від надання податкових накладних позивач в ОДПІ не звертався чого не заперечив і представник позивача.

Перевіркою встановлено факт відвантаження товару постачальником та його оприбуткування (отримання) покупцем, а також відображення сум ПДВ, включених до його вартості на рахунках бухгалтерського обліку, при цьому у податковому обліку у звітному періоді такі операції відображені не були. Підприємство не відобразило ПДВ у складі податкового кредиту в деклараціях відповідних звітних періодів в сумі 5494 грн.

Невідповідність податкової звітності даним бухгалтерського обліку призвела до завищення задекларованої суми податкового кредиту та до заниження сум податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у червні 2009 року на 5494 грн.

Приходячи до переконання про відмову в задоволенні позову судом враховано, що податковий кредит звітного періоду, згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі - Закон України № 168/97-ВР), складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97 визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, (чинним на момент порушення) визначено, що суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 не підлягають включенню до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до пп. 7.5.1

п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97, вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Пп. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "'Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкова накладна має бути надана покупцю у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця за правилом "першої події", встановленим пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Платник податку (продавець) зобов'язаний надати покупцю податкову накладну у відповідності до п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", яка є підставою для нарахування податкового кредиту покупцем.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Згідно пп. 4.4 Наказу ДПА України від 30.05.1997 року №166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення", якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону № 2181 - III), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

Платник податку має право не подавати вказаний розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період з урахуванням зазначених строків давності та положень п. 17.2 Закону № 2181-III), протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Згідно вимог ст.ст.69,70 КАСУ доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об"єктивно з"ясувавши обставини справи, усунувши із судового розгляду все що не має значення для вирішення справи по суті, дослідивши докази в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Керуючись ч.2ст19, ч.1ст.67 Конституції України, ст.ст.2,7,70-72,79,86,138,143,153,158-163,167 КАСУ, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Джерман Авто-Тернопіль" до Тернопільської об»єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Тернопільської об»єднаної державної податкової інспекції форми «Р»від 15.09.2009р. №0004991602/0 - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

/ В повному обсязі постанова складена 12.04.2010 р. /

Головуючий суддяЗагорський О.О.

копія вірна

СуддяЗагорський О.О.