Рішення № 98860690, 09.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2021 року м. Київ № 640/14313/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Контакт» до Київської митниці Держмитслужи про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Контакт» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення № UA 100300/2019/000012/2 від 26.12.2019 про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що митний орган приймаючи оскаржуване рішення, діяв протиправно та всупереч вимогам чинного законодавства, оскільки митна вартість товару була визначена за наявності відповідних підсатв та з повним документальним підтвердженням - за ціною договору (контракту), а відповідач, у свою чергу, безпідставно та протиправно відмовив позивачу у визначенні митної вартості за першим (основним) методом та визначив митну вартість товару за резервним методом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2020 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

29.07.2020 до суду від Київської митниці Держмитслужби надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що декларантом так і не було надано документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості на підставі яких проводився розрахунок. Під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зокрема, у наданих документах відсутній договір на страхування товару; в наданому до митного оформлення прайс-листі вказано умови поставки FOB, однак, у митній декларації заявлено умови CIF; станом на 24.12.2019 контракт від 04.12.2015 не є чинним; зазначені у графі 44 ЕМД сертифікат про походження товару та страховий поліс не відкриваються в електронному форматі; експортна митна декларація країни відправлення надана без урахування вимог ст. 254 МК України, тобто, надана без перекладу.

03.08.2020 до суду від ТОВ «Текстиль-Контакт» надійшла відповідь на відзив, у якій наголошено на необґрунтованості доводів митного органу, що викладені у відзиві, оскільки наведені в ньому твердження та обставини, на переконання позивача, не відповідають дійсності та вказують на поверхневий підхід до обробки поданих документів. Відповідач, на переконання позивача, порушив приписи МК України та неправильно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Контакт», як покупцем, та Suzhou Jinjin Export-Import Со., LTD (Китай), як продавцем, 04 грудня 2015 року укладений контракт № JJTK002, за умовами якого, продавець продає, а покупець купує тканини та готові текстильні вироби на умовах СІF-порт Одеса (Україна) (згідно з Інкотермс 2000) в асортименті і кількості, відповідно до інвойсу по кожній партії товару, які додаються до даного Контракту та які є невід`ємною частиною Контракту.

Згідно п. 2.1 та 4.1 Контракту, ціна за товар приймається на умовах СІF-порт Одеса (України) згідно Інкотермс 2000 і включає в себе вартість тари, упаковки, маркування, доставки вантажу до місця завантаження в контейнер, завантаження вантажу в контейнер, митні процедури і страхування вантажу.

Оплата за товар, який постачається по даному Контракту, здійснюється позивачем в доларах США на наступних умовах: 20% вартості партії товару - протягом 15 банківських днів з дати підтвердження позивачем інвойсу; 80% вартості партії товару - за 5 календарних днів до заходу контейнера в порт Одеса (Україна).

25 грудня 2017 року продавець та позивач уклали Додаткову угоду №6 до Контракту, якою, зокрема продовжили строк дії Контракту до 31 грудня 2018 року.

21 грудня 2018 року продавець та позивач уклали Додаткову угоду №12 до Контракту, якою, зокрема продовжили строк дії Контракту до 31 грудня 2020 року.

06 серпня 2019 року продавець, на виконання пункту 2.1 Контракту, виставив позивачу до сплати Інвойс № JJ01-1908-TC05-l, відповідно до якого, продавець зобов`язався передати у власність позивача 85346 погонних метрів тканин загальною вартістю 73 439,37 доларів США на умовах CIF м. Одеса, Україна, та Інвойс №JJ01-1908-TC05-2, відповідно до якого, продавець зобов`язався передати у власність позивача товар загальною вартістю 620,00 доларів США на умовах CIF м. Одеса, Україна.

06 серпня 2019 року продавець та позивач уклали Додаткову угоду №20 до Контракту, якою, зокрема, обумовили та затвердили наступні зміни до положень пункту 4.1 Контракту для партії товару, яка поставлялась відповідно до Інвойсів: «Оплата за поставлену партію товару здійснюється позивачем на рахунок постачальника протягом 90 (дев`яноста) календарних днів з дати заходу контейнера в порт Одеса».

02 грудня 2019 року позивач подав до Київської митниці ДФС, правонаступником якої є Київська митниця Держмитслужби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» № 858 від 02 жовтня 2019 року та розпорядження Кабінету Міністрів України «Питання Державної митної служби» № 1217-р від 04 грудня 2019 року, митну декларацію ІМ40ДЕ № UA125110/2019/423957, у графах 31 якої, позивачем була зазначена частина товару, придбаного в продавця за Інвойсами загальною митною вартістю 12892,40 долари США, визначеною за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

02 грудня 2019 року позивач подав до митного органу тимчасову митну декларацію ІМ40ТН № UА125110/2019/423958, у графах 31 якої, позивачем була зазначена інша частина товару, придбаного в продавця за Інвойсом-1 загальною митною вартістю 61166,97 доларів США, визначеною за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) {див. аркуші 21-22 цієї Позовної заяви).

24 грудня 2019 року позивач подав до митного органу додаткову митну декларацію ІМ40ДТ № UA10300/2019/425823 до тимчасової Митної декларації 423958, у графах 31 якої, позивачем була зазначена інша частина товару, придбаного у продавця за Інвойсом 1, а саме:

1) тканина, артикул Greta-195, пофарбована у синій колір, саржевого переплетення, покриття та просочення неозброєним оком не виявлено, тканина, артикул Greta-195, пофарбована у оранжевий колір саржевого переплетення, покриття та просочення неозброєним оком не виявлено, код товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (надалі - «УКТ ЗЕД») - 540782000С. 10 324 погонних метрів та 9673 погонних метрів, загальною вартістю 16230,12 доларів США, визначеною за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, як: імпортуються (вартість операції);

2) тканина, артикул Greta-195, саржевого переплетення, вибивна, покриття та просочення неозброєним оком не виявлено, код товару згідно з УКТ ЗЕД - 5407840000, 3 095 погонних метрів, загальною вартістю 3280,70 доларів США, визначеною за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

3) тканина пофарбована (темно-чорний колір), артикул Oxford-215, дрібно візерункового переплетення, код товару згідно з УКТ ЗЕД - 5407520000, 5247 погонних метрів, загальною вартість; 6138,99 доларів США, визначеною за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

4) тканина відбілена, артикул Oxford-110, полотняного переплетення, код товару згідно з УКТ ЗЕД 5407611000, 6 991 погонний метр, загальною вартістю 3914,96 доларів США, визначеною за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);?

5) тканина, артикул Rezine, пофарбована у зелений колір, полотняного переплетіння, код товару згідно з УКТ ЗЕД - 5903109090, 45146 погонних метрів, загальною вартістю 31602,20 дол. США, визначеною за основним методом - за ціною контракту.

Відповідно до граф 20, 22, 42 митної декларації 425823, загальна вартість товару складає 61166,97 доларів США, а його поставка відбулася на умовах CIF м. Одеса, Україна, тобто, продавець оплатив витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в Україну, а також сплатив вартість страхового полісу та забезпечив проходження митних процедур у країні експорту.

24.12.2019 відповідач надіслав позивачу запит (повідомлення) щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією 425823, у якому митний орган витребував від декларанта: інших платіжних/бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; додатків до зовнішньоекономічного договору; виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товарів; експортні митні декларації з перекладом; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів.

26 грудня 2019 року позивач надав відповідачу заяву № 1165, якою повідомив відповідачу про те, що позивачем надано всі наявні документи згідно зі статтею 53 МК України та інші документи відповідно до частин другої третьої статті 53 МК України, надаватись не будуть.

26 грудня 2019 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UА100300/2019/000012/2, яким застосував другорядний (резервний) метод для визначення митної вартості товару 1 та товару 5 (але не скоригував митну вартість, тобто, фактично визнав митну вартість товару 2, товару 3 та товару 4, визначену позивачем).

26 грудня 2019 року відповідач, у зв`язку з прийняттям рішення виніс картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100300/2019/10028, якою відмовив позивачу в митному оформленні (випуску) товару за Митною декларацією 425823.

27 грудня 2019 року позивач для випуску товару у вільний обіг, керуючись положеннями частини сьомої статті 55 МК України, та не погоджуючись із рішенням, подав повторно відповідачу додаткову митну декларацію ІМ40ДТ № UA 100300/2019/426103 та відповідно до рішення сплатив фінансову гарантію для забезпечення сплати позивачем митних платежів для товару в розмірі 173652,30 грн.

06 березня 2020 року позивач, керуючись положеннями частини сьомої та восьмої статті 55 МК України та не погоджуючись із рішенням, надав відповідачу лист № 0603/20-01, у якому для підтвердження заявленої митної вартості товару 1 в розмірі 16230,12 доларів США та товару 5 в розмірі 31602,20 доларів США, що була скоригована відповідно до рішення, надав відповідачу наступні документи та інформацію:

1) щодо інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, - позивач додатково надав відповідачу для ознайомлення на 2 аркушах фотокопії наступних документів, які підтверджують здійснення оплати за спірний товар позивачем, який постачався за додатковою угодою 20: платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах №2 від 10 січня 2020 року на суму 35000,00 доларів США та платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах №4 від 13 січня 2020 року на суму 39059,37 доларів США;

2) щодо додатків до зовнішньоекономічного договору - позивач надав відповідачу для ознайомлення на 2 аркушах додаткові угоди, якими, зокрема було продовжено термін дії контракту, а саме: додаткової угоди 6, якою, зокрема, було продовжено термін дії контракту до 31 грудня 2018 року, та додаткової угоди 12, якою зокрема було продовжено термін дії контракту до 31 грудня 2020 року;

3) щодо виписки з бухгалтерської документації - позивач надав відповідачу для ознайомлення на 4 аркушах фотокопії наступних документів бухгалтерського обліку позивача щодо спірного товару 1 та спірного товару 5: видаткової накладної №303 від 10 січня 2020 року, складеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Катеринославські меблеві майстерні»; податкової накладної №322 від 10 січня 2020 року, складеної позивачем; видаткової накладної №948 від 21 січня 2020 року, складеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецвік»; податкової накладної №1059 від 21 січня 2020 року, складеної позивачем;

4) щодо експортної декларації країни відправлення з урахуванням статті 254 МК України - позивач надав відповідачу для ознайомлення на 3 аркушах фотокопію експортної декларації та її перекладу з китайської мови на українську;

5) щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями - позивач звернув увагу, що у нього був відсутній станом день підписання листа будь-який висновок;

6) щодо сертифікату про походження товару та страхового полісу - позивач додатково надав відповідачу: сертифікат походження товару від 06.08.2019, сертифікат про походження товару від 22.08.2019, страховий поліс.

Не погоджуючись з вказаними вище діями та прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з даними адміністративним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Так, згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України (далі = МК України), метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із ч. 1 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ч. 6 ст. 264 МК України, митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Згідно частини першої статті 337 МК України, перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 МК України, встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. ч. 2-3 ст. 57 МК України).

Відповідно до положень ч.4 та ч. 5 ст. 58 МК України, визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 9 ст. 58 МК України).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 57 цього Кодексу).

З аналізу наведених правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 МК України, принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною 3 ст. 53 МК України, передбачено обов`язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов`язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 1, 3, 4 ст. 368 МК України, закріплено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.

У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.

У п. п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI, визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Частиною 1 статті 54 МК України, регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частинами 4 та 5 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).

Дійсно, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

У свою чергу, відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

З наведеного слідує, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

При цьому, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. Водночас, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

У свою чергу, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В той же час, витребуванню підлягають лише тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Так, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною 3 ст. 54 МК України, встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина друга статті 55 МК України).

За встановленими обставинами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Контакт» як покупцем та Suzhou Jinjin Export-Import Со., LTD (Китай) як продавцем, 04 грудня 2015 року укладений контракт № JJTK002, за умовами якого продавець продає, а покупець купує тканини та готові текстильні вироби на умовах СІF-порт Одеса (Україна) (згідно з Інкотермс 2000) в асортименті і кількості, відповідно до інвойсу по кожній партії товару, які додаються до даного Контракту та які є невід`ємною частиною Контракту.

Суд зазначає, що митний орган необґрунтовано скоригував митну вартість товару 1 та 5 за митною декларацією 425823, адже позивачем в одній партії був наданий один і той самий пакет документів для підтвердження митної вартості товарів 1-5 за митною декларацією, зокрема, контракт, додаткова угода № 20, інвойс1, коносамент, страховий поліс, експортну декларацію та прайс-лист. Тож, виникає ситуація, коли на підставі одних і тих самих документів, митний орган фактично здійснив вибірковий підхід при значенні митної вартості товару 1 та товару 5 за Митною декларацією 425823. При цьому, надані декларантом документи для підтвердження митної вартості товару були підтверджені при визначені митної вартості товару 2, товару 3 та товару 4 за Митною декларацією 425823, адже своїм рішенням відповідач скоригував лише митну вартість товару 1 та товару 5 за Митною декларацією 425823.

Також, відповідачем в оскаржуваному рішенні у своєму не зазначено яка ж складова або які складові митної вартості товару не узгоджені позивачем. Відповідно до частини другої статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені ментально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості яка є обов`язковою при її обчисленні.

Позивач наголошує на тому, що відповідач протиправно не врахував наданий до митного оформлення страховий поліс при винесенні оскаржуваного рішення.

Суд звертає увагу на те, що, за даних обставин, поставка товару відбувалася на умовах СIF м. Одеса, Україна, згідно з якими, саме продавець зобов`язаний забезпечити страхування на користь позивача, зокрема, укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Водночас, відповідно до пункту А.З Розділу CIF (Incoterms 2000):

Страхова сума за страховим полісом складає 81465,31 доларів США, що складає, як того вимагають умови поставки CIF (Incoterms 2000), 110% від вартості Товару в 74059,37 доларів США. Страховий поліс містить посилання на Інвойси, що, в свою чергу, дає змогу ідентифікувати застрахований продавцем товар, а відтак, це свідчить про неврахування до аналізу документів, наданих позивачем до митного оформлення спірного товару в цій частині.

Сторона відповідача вказує також на те, що як із наданих договору та додаткової угоди № 20 неможливо встановити умови оплати за товар.

Однак, з даними твердженнями митного органу суд не погоджується, оскільки відповідач не врахував зміст наданих декларантом платіжних доручень, мотивуючи це тим, що їх неможливо ідентифікувати з партією спірного товару та що загальна сума платіжних доручень не відповідає загальній вартості товару, зазначеній в Інвойсі 1.

Так, відповідно до пункту 1 Додаткової угоди № 20 до Контракту, позивач та продавець, визнаючи умови контракту, зокрема, обумовили та затвердили наступні зміни до положень пункту 4.1 Контракту для партії товару, яка поставлялася відповідно до Інвойсів: Оплата за поставлену партію товару здійснюється позивачем на рахунок постачальника протягом 90 (дев`яноста) календарних днів з дати заходу контейнера в порт Одеса.

Таким чином, Інвойси в силу пункту 1 Додаткової угоди 20, підлягають до оплати протягом 90 календарних днів з дати заходу контейнера в порт м. Одеси.

Ураховуючи те, що товар на момент оформлення Митної декларації 425823 був неоплачений, то позивач з об`єктивних причин не міг надати відповідачу банківські платіжні документи.

Відповідно до частини восьмої статті 55 МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Тож, надалі, позивач листом у якості інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, надав відповідачу фотокопії платіжних доручень на загальну суму 74059,37 доларів США, в яких міститься посилання на контракт, та які підтверджують здійснення оплати позивачем за товар, який постачався за додатковою угодою № 20 та відповідно, до виставлених продавцем інвойсів, що, в свою чергу, пояснює чому загальна сума платіжних доручень перевищує вартість товарів, зазначених в Інвойсі 1, адже відповідно до платіжних доручень, оплачений не лише Інвойс 1, а й Інвойс 2.

Крім того, відхиляється судом і посилання відповідача на те, що контракт, станом на 24.12.2019, не є чинним, адже саме додатковою угодою № 6 було продовжено термін дії контракту до 31.12.2018, водночас, додатковою угодою № 12 було продовжено його дію до 31.12.2020, які позивачем було надано додатково митному органу.

Щодо зазначення відповідачем про те, що позивач не надав у відповідь на запит митного органу експертного висновку, слід зауважити, що у силу норм частини третьої статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Наведена вказує на те, що законодавець ставить обов`язок декларанта надати митному органу експертний висновок у пряму залежність від наявності такого документу у самого декларанта, а, оскільки у позивача був відсутній будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики спірного товару, що підготовлений спеціалізованою експертною організацією, то ненадання позивачем відповідачу вищезазначеного документу не може слугувати підставою для прийняття останнім рішення про коригування митної вартості.

Щодо зазначення відповідачем про невідповідність встановленим вимогам прайс-листа, поданого позивачем, суд наголошує, що за своєю суттю, прайс-лист є документом довільної форми, а чинне законодавство не встановлює вимог до форми прайс-листів, які оформлюються та видаються саме продавцем товару, а не покупцем. Слід зазначити, що здійснення зовнішньоекономічної діяльності базується на принципі свободи договору, що має під собою волю в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов з урахуванням звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У свою чергу, обставина наявності чи відсутності у прайс-листі певних відомостей, на переконання суду, не свідчить про неправильність його оформлення чи заниження позивачем митної вартості товарів у розумінні статей 54, 55 МК України, якщо подані декларантом документи є достатніми та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять жодних розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні митної вартості, та містять об`єктивні і достовірні дані, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору.

У частині зазначення відповідачем про невідповідність поданої позивачем експертної декларації, вимогам ст. 254 МК України, суд враховує, що відповідно до ст. 254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Тобто, наведеною нормою МК України прямо встановлено обов`язок декларанта, на вимогу митного органу, надати документи з перекладом українською мовою, проте, виключно у тому випадку, коли документ складено іншою мовою ніж офіційна мова митних союзів.

Водночас, за даних обставин, листом № 0603/20-01 від 06.03.2020, позивач надавав відповідачу експортну митну декларацію та її переклад з китайської мови на українську.

Отже, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

При цьому, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися, як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Отже, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що документи, подані до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених частиною третьою статті 53 МК України, і підтверджують вартість заявленого до митного оформлення товару.

Водночас, надані позивачем відомості та документи не дають підстав для сумніву щодо повноти та обґрунтованості числових значень митної вартості товару.

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дату та номер вказаної митної декларацій, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України. У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та суду не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України, закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що, у даному випадку, наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2604,78 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 18.02.2020 № 1100.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці Держмитслужби.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Контакт» до Київської митниці Держмитслужи про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби № UA 100300/2019/000012/2 від 26.12.2019 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Контакт» (ЄДРПОУ 32043747, м. Київ, вул. Сортувальна, 2, 02081) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2604,78 грн. (дві тисячі шістсот чотири гривні 78 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 43337359, бульвар Вацлава Гавела, 8-а).

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда