Рішення № 98860686, 09.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2021 року м. Київ № 640/20477/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Київської міської митниці ДФС, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 06.12.2019, просить визнати протиправним та скасувати рішення митного органу про коригування митної вартості товарів № UA 100010/2019/000253/2 від 30.07.2019.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що митний орган приймаючи оскаржуване рішення, діяв протиправно та всупереч вимогам чинного законодавства. Позивач зазначає, що митна вартість ввезеного в Україну автомобіля була визначена за ціною договору, яка складалась з ціни придбання легкового автомобіля, при цьому, на переконання позивача, заявлена митна вартість базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавались обчисленню, та не містили неточностей чи розбіжностей. Щодо ненадання до митного органу відповідних банківських/платіжних документів, позивач наголошує на тому, що вони і не могли бути надані, оскільки за умовами договору, розрахунок був проведений у готівковій формі, що не заборонено законодавством країни придбання автомобіля.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2019 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

17.01.2020 до суду від Київської міської митниці Державної фіскальної служби надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що декларантом так і не було надано документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості на підставі яких проводився розрахунок, зокрема, не було надано рахунок-фактуру (інвойс), банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару (касові, товарні чеки тощо), не надано документи, що містять відомості про витрати на страхування цього товару, не надано документів, що підтверджують вартість транспортування, не надані документи, що підтверджують реальний пробіг автомобіля (сервісна книжка, підтвердження офіційного дилера тощо), не надано декларацію країни відправлення.

Позивачем 28.01.2020 подано відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримано в повному обсязі та зазначено щодо доводів відповідача про те, що до митниці мали бути подані банківські платіжні документи, оскільки відповідно до статті 53 Митного кодексу України, такі документи мають бути подані, якщо рахунок сплачено. Позивач вказує, що розрахунок за автомобіль був проведений безпосередньо з продавцем готівкою.

13.02.2020 до суду від Київської митниці Держмитслужби надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких вказано, що позивач у відповіді зазначає, що наявність в рахунку банківських реквізитів продавця не свідчить про те, що оплата має відбуватись через банківську установу. Разом з тим, згідно пункту 4 частини другої статті 53 Митного кодексу України, до основних (не додаткових) документів, що підтверджують митну вартість належать: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Оскільки, автомобіль купувався за кордоном, на момент подачі до митного оформлення, до митниці мали бути подані банківські платіжні документи, однак такі документи митниці не подавались. Відповідач вказує, що декларантом не були подані транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів до кордону України, всупереч вимогам пункту 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України (хоча вказані документи є не додатковими, а основними). Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Крім того, відповідач акцентує увагу на тому, що сам позивач визнає ту обставину, що позивач самостійно оформлював пакет документів для вивозу автомобіля з країни, серед яких, є оформлення обов`язкового страхового полісу.

Також, у запереченнях на відповідь на відзив, Київська митниця Держмитслужби просить замінити первісного відповідача на його правонаступника.

Суд зазначає, що, наразі, правонаступником Київської міської митниці ДФС є Київська митниця Держмитслужби, у зв`язку з чим, вважає за необхідне замінити первісного відповідача на його правонаступника.

Відповідно до ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 року № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби», випливає, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної митної служби.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року № 1217-р «Питання Державної митної служби» погоджено пропозицію Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019 року Державною митною службою покладених на неї функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно додатку 2 до постанови 02.10.2019 року № 858, Київська міська митниця ДФС реорганізується шляхом приєднання до Київської митниці Держмитслужби. При цьому, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис про створення Київської митниці Держмитслужби здійснено 07.11.2019.

З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе допустити заміну відповідача - Київської міської митниці ДФС (ЄДРПОУ 39422888) його правонаступником - Київською митницею Держмитслужби (ЄДРПОУ 43337359).

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів даної справи, 26.07.2019 позивач, скориставшись послугами митного брокера - ФОП ОСОБА_2 на підставі договору про надання послуг митного брокера № 21/02/2019 від 21.02.2019, з метою митного оформлення ввезеного на територію України товару, подав до Київської міської митниці ДФС електронну митну декларацію № UA100010/2019/343002 від 26.07.2019.

Позивачем імпортується транспортний засіб комерційного призначення, бувший у використанні, призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування марки: OPEL, модель: ASTRA, рік виготовлення: 2004, ідентифікаційний номер кузова: НОМЕР_1 .

Так, митна вартість товару визначалась митним брокером за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору щодо товару, який імпортується (вартість операції), яка складалась з ціни придбання легкового автомобіля.

За змістом договору купівлі-продажу від 15.07.2019, укладеного у місті Остероде-ам-Гарц (Німеччина), шляхом готівкового розрахунку, громадянин Німеччини ( ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ) продає позивачу ( ОСОБА_5 ) легковий автомобіль за ціною 1500 (одна тисяча п`ятсот) евро 00 центів.

На підтвердження вартості легкового автомобіля, разом із митною декларацією до митного органу декларантом були надані наступні документи:

- договір купівлі-продажу (рахунок-фактура) від 15.07.2019;

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA205010/2019/121211 від 20.07.2019;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 12.05.2011;

- сертифікат зняття з обліку № 16984696 від 19.07.2019;

- договір № 21/02/2019 від 21.02.2019 про надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів;

- висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом № VR 210912 від 12.05.2011;

- розшифровка VIN від 19.07.2019;

- сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.46Е.6203-19 від 22.07.2019;

- паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України;

- паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України.

Відповідно до квитанцій № 18718253 від 19.07.2019, № 18718113 від 19.07.2019, № 18717987 від 19.07.2019 та № 18717846 від 19.07.219, позивачем сплачено до державного бюджету митні платежі в сумі 48400 (сорок вісім тисяч чотириста) гривень 00 копійок.

За результатами перевірки митної декларації, митним органом сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100010/2019/00871, та прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 30.07.2019 № UA100010/2019/000253/2, яким митну вартість було скориговано.

Згідно рішення, митна вартість товару визначена із застосуванням другорядного методу (Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка що найбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних органами доходів и зборів митних вартостях. Митна вартість товару скоригована в розмірі 2771 Євро. Митні платежі були збільшені на суму в розмірі 9200 (дев`ять тисяч двісті) гривень 00 копійок.

Не погоджуючись з вказаними вище діями та прийнятим рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даними адміністративним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до положень статті 256 Митного кодексу України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Статтею 49 Митного кодексу України, встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 51 Митного кодексу України, регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 та 2 якої митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 Митного кодексу України).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина друга статті 52 Митного кодексу України).

Статтею 53 Митного кодексу України, передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: 1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання; 2) витрати на транспортування після ввезення; 3) податки, які справляються в Україні.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Тож, з наведеного слідує, що, дійсно, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Стаття 57 Митного кодексу України, регулює методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а саме: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Так, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно зі статтею 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За приписами частин п`ятої - восьмої статті 57 Митного кодексу України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 59 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Відповідно до частини першої статті 60 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Згідно статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Системний аналіз наведених вище норм Митного кодексу України, дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

Під час проведення митних формальностей за митною декларацією по цій справі, спрацював модуль АСАУР та згенерував такі індикатори ризику, як, котроль правильності визначення митної вартості товарів, витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за митною декларацією від 26.07.2019 № UA100010/2019/343002 було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари зокрема:

1) при митному оформленні не надано рахунок-фактуру (інвойс), що передбачено статтею 53 Митного кодексу України (замість цього позивачем надано лише договір купівлі-продажу від 15.07.2019);

2) не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (касові або товарні чеки, ярлики, які містять відомості щодо вартості транспортного засобу які можливо ідентифікувати з транспортним засобом, поданим до митного оформлення);

3) не надано документи, що містять відомості про витрати на страхування цього товару;

4) для підтвердження витрат на транспортування не надано документів що підтверджують вартість транспортування у відповідності до вимог законодавства України;

5) не надані документи, що підтверджують реальний пробіг автомобіля (сервісна книжка, підтвердження офіційного дилера тощо);

6) не надано декларацію країни відправлення.

Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Тож, до митної вартості повинні додаватись витрати на перевезення, а також подаватись документи, що підтверджують такі витрати (чеки щодо купівлі паливно- мастильних матеріалів, тощо).

Водночас, суд звертає увагу на те, що у даному випадку, транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, як передбачено п. 6 ч. 2 статті 53 Митного кодексу України не були подані митниці, як і не були подані страхові документи та документи, що містять відомості про вартість страхування, що передбачено п. 8 ч. 2 ст.53 Митного кодексу України.

Відповідно до п. 2 статті 52 МК України, декларант зобов`язаний подавати відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідач наполягає на тому, що відсутні такі складові митної вартості, як : рахунок проформа (інвойс); банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; страхові документи; документи, що підтверджують вартість транспортування.

Натомість позивач зазначає, що згідно договору купівлі-продажу від 15.07.2019, ціна договору визначена сторонами (фізичними особами) у 1500 Євро готівкою, тим самим виключаючи наявність у позивача відповідного банківського платіжного документу.

Водночас, суд звертає увагу на те, що наданий договір купівлі-продажу транспортного засобу складений на одному аркуші, містить продавця, покупця, марку та тип авто, він код авто, відомості про техпаспорт та дату першої реєстрації, а також ціну - 1500 Євро. Проте, наведений договір не містить інших умов договору, таких як, порядок розрахунку між сторонами, а зазначена ціна не свідчить про встановлення певного розрахунку, зокрема, готівкового. Також, не зазначено в його умовах про особливості передачі придбаного товару, чи передавався автомобіль з повним баком палива, що виключало б витрати на транспортування, за чий рахунок відбувається страхування автомобіля, адже без оформлення відповідного страхування, митні формальності б не були завершені тощо.

Наведені норми МК України, у взаємозв`язку з відсутністю всіх необхідних документів для визначення митної вартості автомобіля, на переконання суду, давали достатні підстави митному органу для витребування від декларанта додаткових документів на підтвердження числових значень митної вартості ввезеного товару.

Так, на вимогу митного органу декларантом було додатково надано: висновок Звіт про незалежну оцінку не розмитненого бувшого у використанні транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України № 00475 від 26.07.2019, на замовлення позивача, ТОВ «Арт Джі Сателіт», що діє на підставі сертифіката об`єкта оціночної діяльності, виданого Фондом державного майна України № 993/16, за висновками якого, загальна вартість об`єкта оцінки становить 1500 Євро. Позивач вважає, що наведеним звітом підтверджується заявлена позивачем митна вартість транспортного засобу.

Однак, суд вважає, що даний висновок не є беззаперечним доказом на підтвердження митної вартості товару, з урахуванням надання декларантом не всіх обов`язкових, не другорядних документів на підтвердження числових значень митної вартості, який носить інформативний характер, та не може братися до уваги, саме як основний документ. Крім того, вказаний висновок не містить інформації про попередження експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Крім того, позивач у відповіді на відзив зазначив про те, що він самостійно придбав автомобіль, оформив пакет документів, серед яких є оформлення обов`язкового страхового полісу та вирушив до митного кордону України. Однак, позивач вважає, що витрати на транспортування транспортного засобу не можуть підвищувати митну вартість товару, оскільки є звичайним процесом використання/експлуатації транспортного засобу.

Однак, суд з даного приводу звертає увагу на те, що у страхових документах зазначається страхова сума, яка також вираховується та базується на митній вартості товару, а вартість страхування також є числовим значенням митної вартості, що додається до митної вартості за нормами ч. 2 ст. 53 МК України та здійснення перевірки числових значень митної вартості відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України. У свою чергу, банківські платіжні чи інші розрахункові документи, дають змогу перевірити суму оплати за товар, та чи відповідає така сумі вказаній у інвойсі. Проте, слід констатувати, що декларантом до митного органу за обґрунтованим запитом, так і не було надано всіх необхідних документів для підтвердження заявленої вартості транспортного засобу.

Тож, декларантом, у даному випадку, не було виконано вимоги щодо надання додаткових документів, а причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не було визнано відповідачем за основним методом стало неподання декларантом жодного запитуваного документа; відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, що не давало можливості відповідачу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі, що не відповідає приписам ст. 64 МК України.

Крім того, не підлягають врахування і посилання на непроведення консультації, оскільки матеріали справи містять дані з бази АСМО Інспектор, з яких вбачається, що консультація проводилась, та під час якої, митний орган повідомляв декларанта про те, що з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів, оскільки відсутні такі складові, як рахунок-проформа (інвойс), банківські платіжні документи про товар, страхові документи, документи, що підтверджують вартість транспортування товару.

Підсумовуючи, згідно з переліком ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України, позивачем не було надано до митного органу документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, зокрема, щодо витрат на транспортування та страхування автомобіля (якщо такі понесено), фактичної сплати за автомобіль. При цьому, суд зазначає, що згідно зі змістом договору купівлі-продажу, в ньому не зазначено про проведення розрахунку саме готівкою, як і не зазначено умов щодо розрахунку та передачі автомобіля. Інформація про те, яким чином оформлений факт передачі готівки, в договорі не зазначено; інших документів на підтвердження розрахунку не надано.

Суд зазначає, що незалежно від особливостей законодавства країни укладення договору, позивач знав про необхідність надання інформації про розрахунок за придбаний автомобіль при митному його оформленні, і мав можливість подбати про належне підтвердження факту розрахунку.

За таких обставин, у відповідача були підстави для поставлення під сумнів визначену митну вартість автомобіля і витребування від позивача відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. За наслідками розгляду поданих документів, виявлені розбіжності не усунуто, зокрема, позивачем не надано пояснень та документів щодо наданої копії митної декларації країни відправлення, в якій відсутня інформація про числові значення вартості товару, що унеможливлює її для визначення вартості автомобіля. З врахування викладеного, у відповідача були підстави для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8 ст. 57 Митного кодексу України, методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту.

У позові позивачем зазначено про відсутність обґрунтування застосування відповідачем інших методів визначення митної вартості, крім резервного, між тим, таке обґрунтування у рішенні наведено. Натомість, фактично, позивач вважає правильним застосування саме основного методу визначення митної вартості, що і обґрунтовує в позовній заяві. За відсутності конкретних та достатніх за змістом заперечень щодо наведених обґрунтувань, суд їх не оцінює.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

З врахуванням викладеного, у суду відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем вказаних вимог під час прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.

Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242 - 246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда