Рішення № 98860247, 06.08.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2021 року справа № 580/1672/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачу;

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачу період роботи на посаді підземного електрослюсаря в ОАО «Забайкалзолото» з 01.03.1989 до 31.12.1998 та зарахувати до страхового стажу період проходження дійсної строкової служби в Радянській Армії з 19.11.1986 до 03.12.1988;

- зобов`язати відповідачу призначити позивачу пенсію на пільгових умовах з 11 лютого 2021 року згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що працював з 19.11.1986 по 03.12.1988 проходив строкову службу в Радянській Армії. Після служби в Радянській Армії 30.01.1989 повернувся працювати за попереднім місцем роботи в Дарасунській геолого - розвідувальній експедиції та 01.03.1989 переведений в Дарасунський рудник підземним електромонтером, де працював до 31.12.1998. Рішенням комісії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з питань підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах №7 від 14.04.2020 позивачу відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи на посаді підземного електрослюсаря з 01.03.1989 по 21.08.1992 та з 22.08.1992 по 31.12.1998. Позивач звернувся із заявою до відповідача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, надавши необхідні документи. Рішенням №231250001114 від 18.02.2021 відповідач відмовив у призначенні пенсії на пільгових умовах та не зарахував до страхового стажу періоду проходження строкової служби в Радянській Армії з 19.11.1986 по 03.12.1988. Позивач вважає вказану відмову протиправною та такою, що порушує його права.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі за даним позовом без повідомлення учасників справи (письмове провадження).

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, надав до суду відзив на позовну заяву у якому зазначено, що при розгляді наданих позивачем документів встановлено, що страховий стаж позивача становить 23 роки 2 місяці 18 днів. Рішенням комісії від 14.04.2020 позивачу відмовлено в підтвердженні пільгового стажу за списком № 1 з 01.03.1989 по 21.08.1992, оскільки відсутні відомості щодо нарахування заробітної плати, з 22.08.1992 по 30.09.1998, оскільки відсутні документи про проведення атестації робочого місця. До страхового стажу не зараховано період проходження дійсної строкової служби з 19.11.1986 по 03.12.1988, оскільки дату звільнення в запас виправлено. У зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, Головним управлінням прийнято рішення про відмову у призначені пенсії. За вказаних обставин просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

З трудової книжки серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 наказом №245 від 02.10.1985 зарахований в Дарагунську геолого-розвідувальну експедицію об`єднання «Забайкалкольорметрозвідка» на посаді електрослюсаря 2-го розряду бурової партії.

05.11.1986 позивача наказом №239 від 03.11.1986 звільнено з посади у зв`язку з призовом на строкову службу в Радянській Армії.

З 19.11.1986 по 10.12.1988 позивач проходив службу в лавах Радянської армії.

30.01.1989 прийнятий в Дарагунську геолого-розвідувальну експедицію учнем машиніста котельної установки згідно наказу №16 від 27.01.1989.

23.02.1989 звільнений у зв`язку із переведенням в Дарсунський рудник об`єднання "Забайкалзолото" відповідно до наказу №40 від 23.02.21989.

Наказом №81к від 28.02.1989 переведений з 01.03.1989 в Дарасунський рудник об`єднання "Забайкалзолото" підземним електромонтером.

З 02.01.1990 позивачу присвоєно 3 розряд електрослюсаря участку "Східний", відповідно до наказу №7-к від 04.01.1990.

Згідно статуту акціонерного товариства "Забайкалзолото" 08.10.1992 об`єднання "Забайкалзолото" перейменовано в акціонерне товариство "Забайкалзолото".

Позивач звільнений з 31.12.1998 із займаної посади наказом №1к від 04.01.1999.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 позивач з 19.11.1986 по 03.12.1988 проходив військову службу в Радянській Армії.

З архівної довідки Адміністрації Муніципального району "Тунгокоченського району" від 28.10.2019 №838 вбачається, що позивач прийнятий з 01.03.1989 підземним електрослюсарем 2 розряду участку "Східний", наказ №81-к від 28.02.1989, з 02.01.1990 присвоєно 3 розряд електрослюсаря участку "Східний", наказ №7-к від 04.01.1990 і звільнений з 30.09.1998 переводом в ЗАТ "Талатуй-Чита" наказом "43-к від 02.03.1998 (наказ №14пр від 01.12.1998). Позивач з 01.10.1998 прийнятий підземним електослюсарем шахти "Східний" наказом №3-к від 26.03.1998 і звільнений з 31.12.1998 наказом №1-к від 04.01.1999.

З 28.05.2002 позивач зареєстрований в селі Грушівка Черкаського району Черкаської області, що підтверджується довідкою старости села №132 від 16.03.2021.

У квітні 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою з питань підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Рішенням комісії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з питань підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах №7 від 14.04.2020 позивачу відмовлено в підтвердженні пільгового стажу за списком № 1 з 01.03.1989 по 21.08.1992, оскільки відсутні відомості щодо нарахування заробітної плати з 22.08.1992 по 30.09.1998, оскільки відсутні документи про проведення атестації робочого місця.

11.02.2021 позивач звернувся із заявою до відповідача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням №231250001114 від 18.02.2021 відповідачем відмовлено в призначенні пенсії позивача з підстав відсутності достатнього страхового стажу. Повідомлено, що до страхового стажу не зараховано період проходження строкової служби з 19.11.1986 по 03.12.1988, оскільки дату звільнення в запас виправлено.

Вважаючи відмову відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ), від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058- IV).

Відповідно до пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Частиною першою статті 24 Закону №1058-ІУ визначено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з приписами частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як встановлено ст. 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Разом з тим, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку №637).

Також відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані. наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди З відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості зазначені неповні чи неточні відомості про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працював працівник. Ці документи можуть бути видані роботодавцем (його правонаступником), архівними установами, до яких передано документи з особового складу для зберігання. Якщо є можливість підтвердити трудовий стаж даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, то використовуються ці відомості.

Відомостями, які містяться в трудовій книжці НОМЕР_1 підтверджено період роботи позивача з 01.03.1989 по 31.12.1998 на посаді підземного електрослюсаря в акціонерному товаристві "Забайкалзолото".

Відтак, враховуючи, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж, і трудова книжка позивача оформлена належним чином, суд зазначає, що відповідач протиправно не врахував вказані періоди роботи позивача до його пільгового стажу за Списком №1.

Крім того, вказана обставина підтверджується довідкою Адміністрації Муніципального району "Тунгокоченського району" від 28.10.2019 №838 згідно якої позивач прийнятий з 01.03.1989 підземним електрослюсарем 2 розряду участку "Східний" наказом №81-к від 28.02.1989 і звільнений із займаної посади з 31.12.1998 наказом №1-к від 04.01.1999.

Щодо посилань відповідача на відсутність документів про проведення атестації робочого місця суд зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно із «Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 та «Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці», затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41.

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442, атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Таким чином, законодавцем покладено обов`язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а не працівника підприємства, а тому її не проведення або відсутність доказів її проведення не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Суд критично оцінює доводи відповідача, щодо відсутності відомостей щодо нарахування заробітної плати з 22.08.1992 по 30.09.1998, оскільки доказів або пояснень щодо вчення дій з метою перевірки вказаних обставин органом Пенсійного фонду України до суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області щодо зарахування позивачу період роботи на посаді підземного електрослюсаря в ОАО «Забайкалзолото» з 01.03.1989 до 31.12.1998 є протиправною.

Щодо зарахування до страхового стажу позивача період проходження строкової служби в Радянській Армії суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 8 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що рішення Головного управління №231250001114 від 18.02.2021 позивачу відмовлено у зарахуванні до страхового стажу період проходження строкової служби з 19.11.1986 по 03.12.1988 у зв`язку із виправленням дати звільнення в запас.

З приводу цього суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку, а загальних підставах.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.

Крім того, період проходження позивачем строкової служби з 19.11.1986 по 03.12.1988 підтверджується наявною в матеріалах справи копією військового квитка серії НОМЕР_2 .

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача період проходження ним строкової служби в Радянській Армії з 19.11.1986 до 03.12.1988 є протиправною.

Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Судом встановлено, що пільговий стаж роботи позивача складає понад 25 років, тому останній має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Разом з тим, враховуючи положення статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов`язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов`язання вчинити певні дії.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд зазначає, що за загальним правилом, встановленим ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою 11.02.2021.

Зважаючи на те, що судом встановлено неправомірність рішення відповідача про відмову в призначенні позивачу пенсії зі зменшенням пенсійного віку, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з 11.02.2021, та провести її виплату, що є належним способом захисту та поновлення порушеного права позивачки.

З урахуванням наведених обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 908, 00 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908, 00 грн належить стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18001, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) період роботи на посаді підземного електрослюсаря в ОАО «Забайкалзолото» з 01.03.1989 до 31.12.1998 та зарахувати до страхового стажу період проходження дійсної строкової служби в Радянській Армії з 19.11.1986 до 03.12.1988.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18001, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) пенсію на пільгових умовах з 11 лютого 2021 року згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18001, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Кульчицький