Рішення № 98859321, 09.08.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 серпня 2021 року № 520/8970/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради (вул. Соборна, буд. 20,м. Ізюм, Харківська область, 64300, код ЄДРПОУ 03196564) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправними дії та бездіяльність Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області код 03196564 вул. Соборна, 20, м. Ізюм, інд 64309, щодо відмови ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , у нарахуванні і виплаті, а також невиплаті позивачу належної до видачі щорічної допомоги до 5 травня за 2021 р., передбаченої частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № З-р/2020, справа №1-247/2018(3393/18), виходячи з кратного розміру мінімальної пенсії за віком з розрахунку семи мінімальних пенсій за віком у розмірі 12383 (1769х7)грн. та у нарахуванні і виплаті щорічної допомоги до 5 травня за 2021 рік у зменшеному розмірі на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 №325;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області код 03196564. вул. Соборна. 20, м Ізюм. інд. 64309, вчинити дії та провести ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , нарахування та виплати належної до видачі щорічної допомоги до 5 травня за 2021р. передбаченої частиною 5 статті 13 прямої дії Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № З-р/2020. справа №1- 247/2018(3393/18), виходячи з кратного розміру мінімальної пенсії за віком з розрахунку семи мінімальних пенсій за віком у розмірі 12383 (1769х7)грн.;

- стягнути з Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області код 03196564. вул. Соборна. 20. м Ізюм, інд 64309. -12383 (1769х7)грн. на користь позивача матеріальної шкоди та 8845 (1769х5) грн. завданої моральної шкоди;

- зобов`язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

- допустити негайне виконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є особою з інвалідністю 3 групи внаслідок ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, має статус «особа з інвалідністю 3 групи внаслідок війни», а отже, має право на нарахування та виплату разової грошової допомоги до 05 травня 2021 року у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 р. №3-р/2020.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачам надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслані та вручені сторонам, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

06.07.2021 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що ним нараховано недоотримана позивачем сума грошової допомоги до 5 травня, проте виплату буде проведено після надходження фінансування з Державного бюджету.

Відповідач повідомив суд про те, що згідно встановленого Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної грошової разової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, УСЗН подані додаткові заявки на фінансування державних виплат до 5 травня в 2021 році в нарахованих розмірах у відповідності до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" Після надходження фінансування з державного бюджету позивачеві буде виплачена недоотримана сума грошової допомоги в розмірі 8992,00 гривень.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 1, був призваний для проведення робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, є інвалідом війни групи, оскільки захворювання отримано при виконанні обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, обліковуюся в Управлінні соціального захисту населення Ізюмське міської ради Харківської області.

Позивач має статус «особа з інвалідністю 3 групи внаслідок війни», що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_2 від 03 жовтня 2019 року (а.с. 3).

ОСОБА_1 26.03.2021 року звернувся до УСЗН із заявою з вимогою провести нарахування та виплату щорічної разової допомоги до 5 травня в 2021 році відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

УСЗН рішенням від 30.04.2021 року нарахувало ОСОБА_1 разову грошову допомогу, передбаченої статтями 12, 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", розмір якої склав 8992,00 гривень з урахуванням виплаченої суми згідно Постанови КМУ №325.

Відповідач листом від 14.04.2021 р. № 02-04/3033 повідомив, що виплата буде проведена після надходження фінансування з державного бюджету.

Вважаючи зазначені дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, які мають значення для правильного вирішення справи, суд виходить з наступного.

Правовий статус ветеранів війни визначає та створення належних умов для їх життєзабезпечення забезпечує Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII від 22 жовтня 1993 року.

У постанові Кабінету Міністрів України "Про деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" №325 від 08 квітня 2021 року визначено розмір виплати разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком на 01 січня відповідного року.

Водночас рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, з 27 лютого 2020 року норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, з 27 лютого 2020 року застосовуються положення статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Рішенням Верховного суду від 29.09.2020 № 440/2722/20 по зразковій справі позов задоволено в частині визнання протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Вказане рішення залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021.

Зазначеним рішенням встановлено, що у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 у справі 1-247/2018(3393/18) та визнанням таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окремого положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, стаття 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" діяла та мала застосовуватись у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з 27.02.2020 позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-ХІV, яка передбачала, що щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Як зазначив Верховний Суд у постанові, Міністерство соціальної політики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які і здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги.

Отже, органами, уповноваженими здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, є Управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

При розгляді даної справи судом встановлено, що безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги позивачу здійснило Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що відповідачем самостійно у квітні 2021, тобто до звернення позивача до суду, нараховані спірні суми недоплаченої допомоги, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову, а саме в частині вимог про зобов`язання виплатити нараховані недоплачені суми спірної грошової допомоги.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області на користь позивача матеріальної шкоди та завданої моральної шкоди у розмірі 8845 (1769х5) грн. , судом враховуються такі обставини.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Зміст поняття моральної шкоди розкрито у статті 23 Цивільного кодексу України.

Так, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

За змістом частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52).

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 57).

Обґрунтовуючи заявлену вимогу про стягнення компенсації за завдану моральну шкоду, позивач посилався на загальне твердження про те, що у протиправних діях відповідача наявні всі складові цивільно - правової відповідальності, що, на думку позивача, є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Оцінюючи такі доводи позивача, суд враховує, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння щодо її заподіяння, наявність причинно-наслідкового зв`язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням та вини в її заподіянні.

Верховний Суд у постанові від 15.04.2020 у справі №815/63/18 зазначив, що розглядаючи вимоги про відшкодування моральної (немайнової) шкоди суди повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння особі моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі особа оцінює заподіяну їй шкоду, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Своєю чергою, позивач повинен довести зазначені обставини належними, допустимими та достовірними доказами.

Однак, позивач не надав суду ні розрахунку моральної шкоди, ні доказів чи обґрунтування моральних страждань, спричинених відповідачем.

Враховуючи відсутність у матеріалах адміністративної справи доказів на підтвердження заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру та причинного зв`язку між діями відповідача і отриманням моральної шкоди, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову у частині позовних вимог про стягнення як матеріальної так і моральної шкоди.

Щодо вимог заявленого позову в частині негайного виконання рішення суду, судом зазначається наступне.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Згідно з пунктом 1 частини другою статті 371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Отже, стаття 371 КАС України передбачає вичерпний перелік судових рішень, які виконуються негайно. Так, негайному виконанню підлягає, зокрема, судове рішення, яким присуджено виплату грошового утримання у відносинах публічної служби, тобто задоволено вимогу позивача про стягнення конкретно визначеної суми такої виплати, з якої і виокремлюється сума стягнення за один місяць.

Таким чином, при вирішенні питання щодо наявності підстав для негайного виконання рішення суду необхідно встановити, яких саме спірних відносин стосується предмет спору та який саме спосіб захисту порушених прав особи обрано судом.

Разом з цим, у вказаному рішенні суд не здійснює присудження виплати пенсії, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів позивачу, шляхом її стягнення, а зобов`язує відповідача вчинити певні дії - здійснити нарахування та виплату недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік із врахуванням раніше виплачених сум. Спірна виплата не є періодичною та не має місячного розміру, а виплачується раз на рік.

Тобто, судове рішення у цій справі має зобов`язальний характер і не відноситься до рішень, які підлягають негайному виконанню, а тому підстави для задоволення вимог заявленого позову про звернення рішення до негайного виконання - відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 9, 19, 241-246, 255, 290, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради (вул. Соборна, буд. 20,м. Ізюм, Харківська область, 64300, ЄДРПОУ 03196564) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області щодо невиплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) щорічної допомоги до 5 травня за 2021 р., передбаченої частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №З-р/2020, справа №1-247/2018(3393/18), виходячи з кратного розміру мінімальної пенсії за віком з розрахунку семи мінімальних пенсій за віком у розмірі 12383,00 (1769х7) грн. та у виплаті щорічної допомоги до 5 травня за 2021 рік у зменшеному розмірі на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 №325.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради (вул. Соборна, буд. 20,м. Ізюм, Харківська область,64309, код 03196564) здійснити виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) недоплаченої частини грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, виходячи з розміру семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 09 серпня 2021 року.

Суддя Кухар М.Д.