Рішення № 98859312, 09.08.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2021 р. № 520/9166/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кухар М.Д., розглянувши у порядку спрощеного провадження без виклику осіб в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, буд. 24,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ37764460) про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області №63014300007725від 23 квітня 2021 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим, прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач, посилаючись на приписи п.4 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про імміграцію", не виклав фактичні дані, на підставі яких було зроблено висновок про зазначення позивачем свідомо неправдивих відомостей чи про подання підроблених документів.

Позивач зазначає, що з її боку не було порушень при подачі документів для отримання дозволу на імміграцію в Україну та не було надано свідомо неправдивих відомостей, подані документи не містять недостовірних даних та не є підробленими, тобто законних підстав для відмови позивачу в імміграції немає. До того ж, ДМС не представила жодного доказу факту подання нею свідомо неправдивих відомостей.

Позивач вважає, що своїм рішенням ДМС порушила її право на імміграцію в Україну.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 року по справі було відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому ст. 257 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, та отримана ним.

Відповідач надав відзив на позов, в якому, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на той факт, що він діяв в межах чинного законодавства, оскільки за результатами розгляду матеріалів щодо надання дозволу на імміграцію в Україну

За результатами розгляду матеріалів щодо надання дозволу на імміграцію в Україну громадянці Республіки Вірменія ОСОБА_1 , УСБУ в Харківській області було прийнято рішення про заперечення щодо надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі гі.4 ст.10 Закону України «Про імміграцію».

Враховуючи прийняте УСБУ в Харківській області рішення, Головним управлінням ДМС України в Харківській області було прийняте рішення від 23 квітня 2021 року N2 63014300007725 про відмову у наданні дозволу на імміграцію громадянці Республіки Вірменія ОСОБА_1 , на підставі пункту 4 частини 1 статті 10 Закону України «Про імміграцію».

Відповідач звернув увагу суду на наявність вироку Дзержинського районного суду м.Харкова від 12.12.2018 року по справі № 638/7533/18 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України. ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.

Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 вже скоювалось кримінальне правопорушення, з метою незаконної легалізації на території України.

Відповідач вважає, що Головним управлінням ДМС України в Харківській області було прийняте законне та обґрунтоване рішення, з урахуванням рішення УСБУ в Харківській області, відповідно до вимог законодавства, що регулює правовідносини у сфері надання іноземцям дозволу на імміграцію в Україну.

Позивачем 20.07.2021 року подана відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов - не погоджується, обґрунтовуючи свої доводи тим, що висновок про наявність в неї порушень, передбачених п.4 ст. 10 ЗУ "Про імміграцію" матеріали справи не містять. Позивач посилається на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те в чому полягала перевірка УСБУ в Харківській області та які її результати. Посилання ж відповідача на вирок суду відносно неї, позивач вважає безпідставним, оскільки цей вирок не був і не міг бути підставою для відмови в наданні дозволу на імміграцію. Позивач вважає, що правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 258 КК України, не є тяжким та її не було засуджено за цим вироком до позбавлення волі. Також позивач зазначає, що ця судимість на момент звернення її до відповідача із заявою про надання дозволу на імміграцію вже була погашена, просила суд вимоги заявленого позову задовольнити.

Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки суддя з 09.07.2021 року по 06.08.2021 року перебувала у щорічній відпустці, справа розглядається у перший робочий день після виходу судді з відпустки.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 21.102020 року громадянка Вірменії ОСОБА_1 , паспорт громадянина Вірменії № НОМЕР_1 , виданий ом дії до 11.12.2019 року, звернулась до Куп`янського РВ ГУ ДМС України в Харківській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.1 ч. 3 ст.4 Закону України «Про імміграцію», як особа, яка має сина - громадянина України.

Відповідно до зазначеної норми Закону України «Про імміграцію», дозвіл на імміграцію поза квотою надається: одному з подружжя, якщо другий із подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.

Судом за матеріалами справи встановлено, що Головним управлінням ДМС України в Харківській області було направлено відповідні матеріали на адресу Управління Служби безпеки України в Харківській області.

За результатами розгляду матеріалів щодо надання дозволу на імміграцію в Україну громадянці Республіки Вірменія ОСОБА_1 , УСБУ в Харківській області було прийнято рішення про заперечення щодо надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі гі.4 ст.10 Закону України «Про імміграцію».

Враховуючи прийняте УСБУ в Харківській області рішення, Головним управлінням ДМС України в Харківській області було прийняте рішення від 23 квітня 2021 року N2 63014300007725 про відмову у наданні дозволу на імміграцію громадянці Республіки Вірменія ОСОБА_1 , на підставі пункту 4 частини 1 статті 10 Закону України «Про імміграцію».

Позивач, вважаючи що рішенням ГУ ДМСУ в Харківській області від 23 квітня 2021 року. №63014300007725 про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну, порушуються її право на імміграцію в України - звернулась з даним позовом до суду.

По суті позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов`язки, що і громадяни України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 № 3773-VI іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

За змістом частини 15 статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов`язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.

Статтею 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" передбачено, що іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України "Про імміграцію" від 07.06.2001 № 2491-ІІІ.

Положеннями Закону України "Про імміграцію" визначаються умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про імміграцію" імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

Згідно з ст. 9 Закону України "Про імміграцію" заяви про надання дозволу на імміграцію подаються: 1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання; 2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.

Для надання дозволу на імміграцію до заяви, зокрема, додаються такі документи: 1)три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім`ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

У разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається.

Термін розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію не може перевищувати одного року з дня її подання.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію не надається особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи.

Відповідно до п.14 «Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень», затвердженого Постановою КМУ від 26.12.2002 № 1983, територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з`ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України "Про імміграцію", надсилають відповідні запити до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів СБУ, Робочого апарату Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужби.

МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба проводять відповідно до компетенції у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який надіслав запит.

Як встановлено в ході розгляду справи на підставі п.4 ч.1 ст.10 Закону України «Про імміграцію», Головним управлінням ДМС України в Харківській області було прийняте рішення від 23 квітня 2021 року. №63014300007725 про відмову у наданні дозволу на імміграцію громадянці Республіки Вірменія ОСОБА_1 , на підставі пункту 4 частини 1 статті 10 Закону У країни «Про імміграцію».

В свою чергу, з наданих до відзиву на позов копій документів судом встановлено, що вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.12.2018 року по справі №638/7533/18 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.

Як зазначається у вказаному вироку - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в період 2017 року, знаходячись на території України, використовувала паспорт громадянки Вірменії серії НОМЕР_2 , виданий 09.10.2014 року на ім`я ОСОБА_1 , в якому містились відтиск штампа у вигляді відмітки про перетинання державного кордону України «Виїзд» № 016 від 11.07.2017 в пункті пропуску через державний кордон України «Харків- пасажирський 630901», який проставлено на сторінці 32 та відтиск штампа у вигляді відмітки про перетинання державного кордону України «В`їзд» № 009 від 05.12.2017 року в пункті пропуску через державний кордон України «Харків-пасажирський 630901», який проставлено на сторінці 30. Вищевказані пункти пропуску громадянка Вірменії ОСОБА_1 не перетинала, а використовувала паспорт на своє ім`я з внесеними до нього підробними штампами про перетин державного кордону України для можливості легально знаходитися на території України на строк, який встановлено законодавством України (90 днів) та отримання дозволу на імміграцію в Україну.

Зазначеним вироком суду по справі №638/7533/18 допитана в судовому засіданні обвинувачена ( ОСОБА_1 ) повідомила, що вона визнає себе винною, пояснила, що прибула на територію України в 2014 році, у подальшому вирішила швидко отримати документи, на підставі яких мешкала б легально на території України, тому звернулась до своєї приятельки, а та повідомила, що може допомогти і відвела її до жінки, яка забрала документи, кошти та принесла паспорт з відміткою. Розуміє, що винна, та просила затвердити угоду.

Тобто, ОСОБА_1 вже скоювалось кримінальне правопорушення, з метою незаконної легалізації на території України.

Таким чином, перебуваючи в Україні не на законній підставі, позивач не виконала належним чином всі вимоги щодо подання документів на імміграцію.

Суд зазначає, що матеріалах справи достатні докази стосовно того, що позивачем надавалися відповідачу свідомо неправдиві відомості, підроблені документи чи документи; відповідачем надано до суду вирок суду по справі № 638/7533/18, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 31 серпня 2018 року між прокурором Харківської місцевої прокуратури №1 в Харківській області Арсені О.В. та Нерсесян Р.Р. у кримінальному провадженні №12018220480000826 від 27 лютого 2018 року.

Отже, відповідачем надано до суду належні докази, що підтверджують порушення позивачем законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

За приписами ч. 1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 14, 77, 78, 139, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, буд. 24,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ37764460) про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 09 серпня 2021 року.

Суддя Кухар М.Д.