Рішення № 98859131, 03.08.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3330/21

03 серпня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чепенюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кухар О.Л.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Мельника В.В.,

представника відповідача Стрижак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , підприємець, позивач) звернувся до суду з позовом до Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - Управління, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 01.06.2021 №243714.

Позов обґрунтовано тим, що 20.04.2021 працівниками Управління проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля позивача, що перевозив свиней живою вагою, за результатами якого зроблено безпідставний висновок про перевищення вагових параметрів, зокрема, встановлено, що вантаж мав фактичну повну масу 23,79 т, при цьому, фактичне навантаження на першу вісь склало 6,54 т (при нормативно допустимому 11,0 т), на другу - 12,38 т (при нормативно допустимому 8,00 т), третю вісь - 4,87 т (при нормативно допустимому 8,00 т). Через перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 5%, відповідачем застосовано до підприємця адміністративно-господарський штраф на підставі статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позивач зазначає, що здійснював перевезення подільного вантажу (свині живою вагою у кількості 90 шт.), і відповідно до абзацу третього пункту 22.5 Правил дорожнього руху у такому випадку не передбачено отримання дозволу, який давав би право на рух автомобільними дорогами України.

Після здійснення габаритно-вагового контролю, позивачу було повідомлено про перевищення норм маси на вісь; на його прохання щодо перерозподілу вантажу та повторного здійснення габаритно-вагового контролю, йому було відмовлено. Загальна маса (брутто) транспортного засобу не перевищувала норм визначених правилами. Окрім того, перевозився живий вантаж (свині), який є рухомим під час руху автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що, в свою чергу, не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень на одну з осей. Прохання позивача про можливість здійснення розподілу вантажу та здійснення повторного габаритно-вагового контролю, залишилось інспекторами без уваги і як результат йому було відмовлено.

Довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю оформлена з порушенням вимог, передбачених наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207, оскільки в графі «оператор вагового комплексу» відсутній підпис відповідальної особи, в довідці відсутні час та конкретне місце проведення перевірки. Документи за результатами перевірки складені однією посадовою особою, що є порушенням Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок №1567).

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено у справі судове засідання.

08.07.2021 до суду надійшов відзив на позов (а.с.28-39), у якому зазначено, що за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу, який належить позивачу, встановлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: перевищення нормативно визначених вагових параметрів транспортного засобу із вантажем на здвоєну вісь 17,250 т, при нормативно визначених 16 т, що на 7,8% перевищує допустимі норми та відсутність у водія при здійсненні перевезення вантажу оформленого дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень. Матеріали перевірки оформлені належним чином, при цьому рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.

Також у відзиві на позов представник відповідача зазначила, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача здійснювався технічними засобами, що пройшли повірку, мають відповідний сертифікат та свідоцтво про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки, у зв`язку з чим є придатним до застосування. За результатами зважування роздруковано талон, який містить відомості про зважувальне обладнання та дозволяє його ідентифікувати.

Щодо відсутності відповідної методики Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю, то вказує, що за змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879. (далі - Порядок №879), яким керувався відповідач. Жодним нормативним документом, що регулює діяльність Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю не встановлено обов`язок використання методики при зважуванні тих чи інших видів вантажів (у тому числі тварин, сипучих вантажів, рідин).

Представник відповідача вважає, що оскаржувана постанова прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

21.07.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.60-62), у якій звернута увага на положення Порядку №879, відповідно до яких заборонено перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами, тому дозвіл на рух такого вантажу не видається, а може лише бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів. За своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Представник позивача навів також Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила №363), у який визначені правила перевезень тварин, птиці, бджіл, відповідно до яких молодняк великої рогатої худоби та інших тварин, а також вівці, кози, свині можуть перевозитись без прив`язування, але в такій кількості, щоб усі тварини могли лежати в кузові автомобіля; при цьому вантажовідправник повинен обладнати кузов перегородками, щоб не допустити скупчення тварин на підйомах, спусках, при гальмуванні тощо.

27.07.2021 до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив (а.с.93-98), у яких акцентована увага на тому, що законами не встановлено жодних виключень щодо обов`язковості наявності дозволу на рух в залежності від виду вантажу, який перевозиться (сипучі вантажі, рідини, тварини, тощо). Участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм. В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до уповноважених органів з метою отримання дозволу на рух з перевищенням вагових обмежень чи інформації про відмову від видачі вказаного дозволу уповноваженим органом зважаючи на специфіку вантажу.

Представник відповідача також навів положення Правил №363, які регулюють питання перевезення тварин і птиці перевізниками та встановлюють таке їх розміщення, яке не дозволяє переміщення ватажу під час руху, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

У розгляді справи 13.07.2021 було оголошено перерву до 03.08.2021 у зв`язку з витребуванням додаткових пояснень.

Судом заслухано пояснення учасників справи у судових засіданнях, що відбувалася у цій справі.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позові та відповіді на відзив.

Позивач пояснив суду, що кузов транспортного засобу складається з трьох поверхів, два з яких обладнані перегородками. Перший поверх таких перегородок не містить і це не передбачено конструкцією транспортного засобу, а тому на першому поверсі можливе скупчення тварин на одній стороні. При цьому при заїзді на платформу для зважування, яка розміщена під нахилом, можливо і мало місце нерівномірне розподілення вантажу, а тому підприємець і просив провести повторне зважування, проте йому було відмовлено.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, наведених у заявах по суті справи.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

20.04.2021 інспекторами Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Тернопільська область) в рамках проведення заходів державного контролю шляхом проведення рейдової перевірки на автомобільній дорозі М-19 345 км + 580 м (смт. Дружба) перевірено транспортний засіб марки MAN моделі 26.414-вантажний бортовий, реєстраційний номер НОМЕР_1 , (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (а.с.48)), що належить та використовується у своїй діяльності автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_1 , при перевезенні вантажу (свиней), на підставі видаткової накладної №б/н від 20.04.2021 (а.с.48), по маршруту: с. Полівці. Чортківський p-и, Тернопільська область - с. Озерна, Тернопільського району (колишній Зборівський р-н).

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснювалася на підставі направлення на рейдову перевірку № 012758 від 19.04.2021 та графіка проведення рейдових перевірок Придністровського міжрегіонального управлінням Укртрансбезпеки (Тернопільська область) в період з 19.04.2021 року по 25.04.2021 (а.с.41, 42).

Під час здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки MAN моделі 26.414-вантажний бортовий, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на підставі талону (роздруківки) зважування №417 від 20.04.2021 (а.с.44) зафіксовано перевищення нормативно визначених вагових параметрів транспортного засобу із вантажем на здвоєну вісь, а саме - 17,250 т, при нормативно визначених 16т, та відсутність у водія позивача при здійсненні перевезення вантажу оформленого дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень.

За результатами проведення габаритно-вагового контролю інспектором Придністровського міжрегіонального управлінням Укртрансбезпеки (Тернопільська область) складено Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №033985 від 20.04.2021 (а.с.45) та Акт №0050413 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 20.04.2021 (а.с.46), на підставі яких проведено Розрахунок №1 від 20.04.2021 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нарахована плата за проїзд 21.20 євро (а.с.47).

За результатами проведення рейдової перевірки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №278129 від 20.04.2021 (а.с.45), в якому вказано, що автомобілем марки MAN моделі 26.414-вантажний бортовий, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на підставі накладної №б/н від 20.04.2021 (товарно-транспортна накладна відсутня), здійснювалось перевезення вантажу (свиней) від ПП «М`яспром» (с. Полівці. Чортківськнй р-п. Тернопільська область) до с. Озерна, Тернопільського району (колишній Зборівський р-н). Повна маса транспортного засобу становить 23,790 т, навантаження на здвоєну вісь згідно талону зважування № 417 становить 17,250 т, перевищення складає 7,8 %. У водія відсутній дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень, тобто відсутні документи передбачені статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Актом констатовано, що перевізником допущено порушення, відповідальність за яке передбачено абзацом 14 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

В подальшому 21.04.2021 Управлінням повідомлено позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт (а.с.50).

За результатами розгляду справи про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт заступником начальника Управління 01.06.2021 прийнято постанову №243714 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою до ФОП ОСОБА_1 за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 5 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу застосовано штраф у розмірі 8500,00 грн (а.с. 51).

Не погодившись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, підприємець звернувся до суду з даним позовом.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пункту 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, (далі - Порядок № 1567) органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Отже, з огляду на викладене, Управління під час здійснення своїх повноважень діє як суб`єкт владних повноважень, якому надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно з пунктом 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки (абзац перший пункту 16 Порядку №1567).

Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю (абзац другий пункту 16 Порядку №1567).

Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (пункт 20 Порядку №1567).

Відповідно до пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з частиною першою статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством (Частина друга статті 48 Закону № 2344-III).

Частиною четвертою статті 48 Закону № 2344-III визначено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30) передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 4 Правил № 30 рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879.

Відповідно до підпунктів 2, 4, 6 пункту 2 Порядку № 879:

вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології;

габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів;

вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль (пункт 15 Порядку №879).

Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль (пункт 16 Порядку №879).

Габаритно-ваговий контроль транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години (з моменту заїзду транспортного засобу на ваги до кінцевого оформлення матеріалів у разі виявлення порушення) (пункт 16-1 Порядку №879).

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (пункт 18 Порядку №879).

За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних (пункт 20 Порядку №879).

У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України (пункт 21 Порядку №879).

Відповідно до пункту 23 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Судом встановлено, що 20.04.2021 інспекторами Управління на підставі направлення на рейдову перевірку № 012758 від 19.04.2021 (а.с.41), графіка роботи пересуваного пункту габаритно-вагового контролю на квітень 2021 року проводилася рейдова перевірка на автомобільній дорозі М-19 345 км + 580 м (смт. Дружба).

Проведення вказаної рейдової перевірки відповідає наведеним вище положенням чинного законодавства, відповідачем правомірно при здійсненні габаритно-вагового контролю у спірному випадку перевірялась у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку.

Суть порушення, встановленого рейдовою перевіркою у спірному випадку, полягає у перевищенні підприємцем нормативно визначених вагових параметрів транспортного засобу із вантажем на здвоєну вісь 17,250 т, при нормативно визначених 16 т, та відсутність у водія відповідного дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень.

З довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 20.04.2021 вбачається, що повна маса транспортного засобу становила 23,790 т, а фактичні осьові навантаження склали: 1) 6,54 т (при нормативно допустимих 11 т), 2) 17,250 т, зважування відбувалося окремо по напівосям і в подальшому сумувалося (12,380 т + 4,870 т), (при нормативно допустимих 16 т).

Отже, у спірному випадку за результатами габаритно-вагового контролю, за даними відповідача, фактичне навантаження на здвоєну ось складало 17,250 т, що на 1,250 т перевищує допустиме або на 7,8 %.

Надаючи оцінку мотивам, наведеним позивачем у позовній заяві, суд зазначає таке.

Стосовно того, що перевозився живий вантаж (свині), що є рухомим під часу руху транспортного засобу, а тому його маса не є сталою під час руху автомобіля, то суд враховує вимоги Правил №363.

Відповідно до пункту 8.14 Правил №363 навантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.

Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення (пункт 8.15 Правил №363).

Вантажі розміщують так, щоб вага вантажу рівномірно розподілялася між автомобілем і причепом (пункту 8.19 Правил №363).

Водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню (пункт 8.20 Правил №363).

Виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України (пункт 8.21 Правил №363.

При транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України (пункт 12.1 Правил №363).

Для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху (пункт 12.5 Правил №363).

Пункт 19.5 Правил №363 визначає Правила перевезень тварин, птиці, бджіл.

Для перевезення тварин і птиці Перевізники зобов`язані надавати спеціалізований рухомий склад (скотовози), а при відсутності його - автомобілі з бортовою платформою, спеціально обладнані для перевезення тварин і птиці (підпункт 19.5.3 пункту 19.5 Правил №363).

Автомобілі з бортовою платформою, що призначені для перевезення тварин і птиці, обладнуються вантажовідправником або Перевізником за взаємною домовленістю дерев`яними щитами або металевими гратами і приладдям для прив`язування тварин. Довжина стійл для коней і великої рогатої худоби 2,2-3,0 м, ширина 0,8-1,2 м, висота бокових поперечних перегородок 1,2-1,9 м від підлоги кузова (підпункт 19.5.4 пункту 19.5 Правил №363).

Вантажовідправник завантажує в один автомобіль тварин, однорідних за видом і статтю. Молодняк великої рогатої худоби та інших тварин, а також вівці, кози, свині можуть перевозитись без прив`язування, але в такій кількості, щоб усі тварини могли лежати в кузові автомобіля; при цьому вантажовідправник повинен обладнати кузов перегородками, щоб не допустити скупчення тварин на підйомах, спусках, при гальмуванні тощо (підпункт 19.5.7 пункту 19.5 Правил №363).

Норми та способи вантаження тварин і птиці в рухомий склад установлюються вантажовідправником, виходячи з умов перевезень (типу рухомого складу, виду та віку тварин і птиці, відстані перевезень, пори року, стану доріг тощо) з урахуванням найповнішого використання вантажності автомобілів та забезпечення схоронності тварин і птиці (додаток 12) (підпункт 19.5.8 пункту 19.5 Правил №363).

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема рухомого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, зокрема, шляхом обладнання кузову перегородками, щоб не допустити скупчення тварин на підйомах, спусках, при гальмуванні, а тому доводи позивача щодо рухомого вантажу суд вважає необґрунтованими.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що переміщення вантажу під час руху є неприпустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Таким чином, відповідальність за навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху.

Посилання позивача на специфіку вантажу і що за рахунок саме його динамічності (переміщення по кузову) мало місце перевищення встановлено допустимого осьового навантаження не виключає відповідальності перевізника за виявлені порушення, так як перевізник мав розміщувати вантаж таким чином, щоб недопускати переміщення вантажу по кузову транспортного засобу.

Перевезення живих тварин, зокрема і свиней, здійснюється відповідно до встановлених правил, яких позивач, як перевізник, зобов`язаний дотримуватись. Тому безпідставними є доводи підприємця про обставини, за яких тварини не є сталим (нерухомим) вантажем, що не дозволяє здійснити габаритно-ваговий контролю транспортного засобу, у тому числі без відповідної методики зважування.

Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та використовувати в таких випадках транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.

Стосовно посилання позивача на відсутність методики зважування, то у пункті 2 Порядку №879 наведено визначення процесу вимірювання (зважування) як процесу визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрологи. Отже, згідно наведених положень слідує, що зважування під час проведення габаритно-вагового контролю може відбуватись лише відповідно до Методики, яка затверджена спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Станом на момент виникнення спірних правовідносин такої Методики не затверджено.

Разом з тим відсутність такої методики, на переконання суду, не звільняє перевізників від відповідальності у разі встановлення на підставі допустимих і належних доказів перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу.

Стосовно мотивації підприємця про те, що чинне законодавства не передбачає видачу дозволу на подільний вантаж (свині), то згідно зі статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні вимоги встановлені у частині другій статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII, норми якої наведені вище.

У цих положеннях законодавець не встановив жодних виключень щодо обов`язковості наявності дозволу на рух в залежності від виду вантажу, який перевозиться (подільний, неподільний вантаж, сипучий вантаж, рідини, тварини тощо), на що звертає увагу позивач, обов`язок отримати дозвіл на участь у дорожньому русу виникає у разі перевищення транспортним засобом вагових та габаритних параметрів над нормативними.

Також суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази звернення ФОП ОСОБА_1 до уповноважених органів з метою отримання дозволу на рух з перевищенням вагових обмежень чи інформації про відмову від видачі вказаного дозволу уповноваженим органом зважаючи на специфіку вантажу.

Також суд акцентує увагу на положення частини четвертої статті 48 Закону № 2344-III відповідно до якої: у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Оскільки у спірному випадку перевищення нормативно допустимої ваги складає більше 5 %, то з урахуванням частини четвертої статті 48 Закону №2344-III перевезення такого вантажу може здійснюватися лише за наявності дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданого компетентними уповноваженими органами. Доводи позивача про те, що чинним законодавством не передбачено оформлення дозволів на перевезення живого вантажу, є безпідставними та не звільняють позивача від обов`язку отримати відповідний дозвіл та здійснити плату за проїзд великовагового транспортного засобу.

Участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, як в даному випадку - перевищення навантаження на осі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

При цьому пункт 22.5 Правил дорожнього руху передбачає організацію перевезення такого вантажу з дотриманням встановлених законом вимог щодо допустимого навантаження на здвоєні осі - 16 т.

Щодо складення документів за наслідками перевірки однією посадовою особою, то суд зазначає наступне.

Перевірка відповідності габаритно-вагових параметрів транспортного засобу позивача установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами проводилася двома старшими державними інспекторами Управління Петровим В.І. та Биц О.Б., про що зазначено в Акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №278129 від 20.04.2021 (а.с.45), акт підписаний водієм ОСОБА_1 та посадовими особами Управління, що проводили перевірку.

Акт за формою відповідає вимогам, визначеним у додатку 3 Порядку №1567, також відповідачем дотримано вимогу щодо здійснення габаритно-вагового контролю двома посадовими особами Укртрансбезпеки.

Щодо пояснень представника відповідача про те, що рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки, то такі пояснення відповідають абзацу першому пункту 16 Порядку №1567, проте тоді відповідно до абзацу другого цього ж пункту Порядку для проведення габаритно-ваговий контроль залучаються посадові особи відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

Судом встановлено, що у спірному випадку габаритно-вагового контроль здійснювався ваговим обладнанням Управління, а тому здійснювався лише за участі його посадових осіб.

Стосовно недоліків заповнення довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 033985 від 20.04.2021, то її видача за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті передбачена пунктом 18 Порядку №879, відповідно до якого у ній зазначається час і місце здійснення габаритно-вагового контролю.

Форма довідки передбачена Порядком взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №215/24992.

Долучена до матеріалів справи довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 033985 від 20.04.2021 відповідає встановленій формі та містить відомості про дату проведеного габаритно-вагового контролю: 20.04.2021; найменування, місце розташування пункту габаритно-вагового контролю: ваги №2181, Тернопільська область, а/д М-19 км (а.с.13). Форма довідки не містить графи про зазначення часу її складання, а відомості про місце її складання належним чином заповнені, а тому мотиви позивача у цій частині є безпідставними.

Щодо відсутності підпису одного з інспекторів у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 033985 від 20.04.2021, то дійсно має місце відсутність підпису одного з інспекторів Бица О.Б., що є порушенням порядку її оформлення. Разом з тим, з огляду на те, що такі ж відомості про результати здійснення габаритно-вагового контролю внесені до Акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №278129 від 20.04.2021 (а.с.45), який підписаний обома державними інспекторами Управління, то зазначений недолік (відсутність підпису одного з інспекторів на довідці) не може бути достатньою підставою вважати результати здійснення габаритно-вагового контролю неправомірними. При цьому з Акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №278129 від 20.04.2021 вбачається, що габаритно-ваговий контроль проводився не однією посадовою особою, як помилково вказує позивач, а двома інспекторами Управління.

Також судом встановлено, що зважування транспортного засобу позивача на пересувному пункті габаритно-вагового контролю здійснювалося за допомогою ваги автомобільної для зважування в русі 20ВА-Д-2-1WWS-0,9 за серійним номером №2181. Виробник ТОВ «Компанія Ваговимірювальні системи», Україна. Вказане зважувальне обладнання пройшло оцінку відповідності Технічному регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №94. Метрологічна характеристика вимірювальної техніки відповідає вимогам нормативно-технічної документації, а саме вимогам ДСТУ OIML R 134 1:2010 «Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь. Частина 1. Загальні технічні вимоги та методи випробовування (OIML R 134-1:2006, IDT)». До матеріалів справи долучено копії декларації відповідності зважувального обладнання за серійним номером №2181, сертифікату перевірки типу UA.TR.113-0076-18 версія 2 від 1 109.2020, а також сертифікату відповідності UA.TR. 113-0076/44F-20. від 18.12.2020, який чинний до 17.12.2021 (а.с.52-54), які підтверджують, що станом на 20.04.2021, на дату проведення зважування транспортного засобу позивача, метрологічна характеристика вимірювальної техніки відповідала вимогам нормативно-технічної документації.

Таким чином, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача, здійснювався технічними засобами, що пройшли відповідні процедури (передбачені чинним законодавством при введенні в експлуатацію зважувального обладнання вперше) з оцінки відповідності, мають відповідні сертифікати, декларацію відповідності, у зв`язку із чим є придатними до застосування.

Щодо аргументів підприємця про позбавлення його права на повторне зважування, то суд зауважує, що у підпункті 12 пункту 2 Порядку №879 наведено, що повторне вимірювання і зважування - це будь-яке наступне вимірювання транспортного засобу, що перебуває в межах одного стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю, з часу в`їзду такого транспортного засобу на територію пункту до виїзду з неї. Не є повторним вимірювання, яке проводиться через технічні перебої в роботі вимірювального і зважувального обладнання, що не суперечить вимогам затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології методики.

З аналізу положень цього ж Порядку вбачається, що повторне зважування проводиться лише після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб.

Так, відповідно до пункту 23 Порядку №879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух (пункту 24 Порядку №879).

Оскільки підприємець не приводив габаритно-вагові параметри у відповідність з установленими нормативами, тому підстав у інспекторів Управління проводити повторне зважування не було.

У цій справі на підставі належних і допустимих доказів встановлено факт перевищення транспортним засобом позивача вагових обмежень, зокрема, це підтверджується талоном (роздруківкою) зважування №417 від 20.04.2021, який формується і видається технічними засобами габаритно-вагового контролю автоматично, що унеможливлює втручання особи в результати зважування. Такі обставини щодо перевищення транспортним засобом позивача вагових обмежень не спростовані під час розгляду справи у суді.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови від 01.06.2021 №243714 відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, обгрунтовано, з урахуванням усіх обставин справи, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач довів правомірність оскаржуваних дій та постанови, такі дії та рішення вчинені (прийняті) з дотриманням вимог частини другої статті 2 КАС України, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови належить відмовити.

Щодо заходів забезпечення позову, вжитих судом ухвалою від 28.07.2021 шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваної постанови Управління від 01.06.2021, то суд зауважує таке.

За змістом частини шостої статті 157 КАС України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Зважаючи, що відповідно до статті 255 КАС України визначено порядок і строк набрання рішенням суду законної сили, то суд дійшов висновку, що немає необхідності у вирішенні питання про скасування заходів забезпечення позову, оскільки стаття 157 КАС України чітко визначає, до якого часу такі заходи зберігають свою дію, в цій справі - до набрання законної сили цим рішенням суду.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 2, 72-77, 242-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Придністровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (вулиця Тролейбусна, 12, місто Тернопіль, 46027, ідентифікаційний код юридичної особи Державної служби України з питань безпеки на транспорті в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39816845).

Повний текст рішення складено та підписано 06 серпня 2021 року.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.