Рішення № 98858945, 06.08.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 серпня 2021 року м. Рівне№ 460/1723/21Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС в Рівненській області (далі відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.02.2020 року №Ф-12248-13 в сумі 7 517, 08 грн., зобов`язання ГУ ДПС в Рівненській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення з інтегрованої картки нарахувань по заборгованості - недоїмці з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на січень 2021 року в сумі 7 517, 08.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, 03.03.2021 року на її адресу надійшла вимога ГУ ДПС в Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ на суму 7 517, 08 грн. Позивач не погоджується з оскаржуваною вимогами, оскільки вважає заборгованості зі сплати ЄСВ у неї не має. Зазначає, що з 02.01.2019 року ЄСВ за неї сплачував роботодавець - ТОВ «Рівненська обласна енергопостачальна компанія», а наявність свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю без реального отримання доходів від такої діяльності не є підставою для нарахування та сплати ЄСВ за вказаний період. З наведених підстав вважає оскаржувані вимоги протиправними та просить суд також зобов`язати відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків позивача шляхом виключення з неї нарахувань по заборгованості - недоїмці по ЄСВ.

Ухвалою суду від 17.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження.

У строк, встановлений судом представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив, що до Єдиного реєстру адвокатів України внесено запис про здійснення ОСОБА_1 адвокатської діяльності індивідуально, і така діяльність не є припиненою або зупиненою. Відтак, відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI, позивач як самозайнята особа була зобов`язана нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок незалежно від суми отриманого доходу (прибутку), в розмірі не менше мінімального страхового внеску. Однак позивачка свого обов`язку зі сплати єдиного соціального внеску не виконала, внаслідок чого у неї виникла заборгованість (недоїмка). Вказав, що позивач не належить до переліку осіб, які звільняються від сплати ЄСВ за провадження незалежної професійної діяльності. З таких підстав просить суд відмовити в позові повністю.

Крім того, у відзиві відповідачем заявлене клопотання про допущення процесуального правонаступництва у справі щодо відповідача, а саме заміни Головного управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 43142449) на Головне управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ ВП 44070166). Заява обґрунтована тим, що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби", вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, до якого, зокрема, включено Головне управління ДПС у Рівненській області. Натомість, 30 вересня 2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис про проведення державної реєстрації створення Головного управління ДПС у Рівненській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, яке є правонаступником майна, прав та обов`язків ліквідованого Головного управління ДПС у Рівненській області.

23.04.2021 року позивачем було подано відповідь на відзив, відповідно до якого, остання зазначає, що наведені нею обґрунтування позовних вимог відповідачем не спростовані. Додатково зазначає про те, що оскільки вона є найманим працівником, відповідно роботодавець за період з січня по грудень 2020 року сплатив за неї ЄСВ у розмірі не меншому ніж 1039,06 грн/місяць, а тому правові підстави для нарахування недоїмки по сплаті ЄСВ у відповідача відсутні.

31.05.2021 року на підставі розпорядження керівника апарату щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судді та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями справа надійшла до провадження судді Щербакова В.В.

Ухвалою суду від 09.06.2021 року постановлено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Щодо заяви відповідача про допущення процесуального правонаступництва сторони у справі, то суд виходить з такого.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, до якого, у тому числі, включене Головне управління ДПС у Рівненській області.

Абзацами 3 та 4 пункту 2 вказаної Постанови установлено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій; права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

Наказом ДПС України від 30 вересня 2020 року № 529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, до якого, зокрема, включено Головне управління ДПС у Рівненській області.

30 вересня 2020 року проведено державну реєстрацію створення Головного управління ДПС у Рівненській області як відокремленого підрозділу (код ЄДРПОУ ВП 44070166) юридичної особи ДПС України (код ЄДРПОУ 43005393), про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за № 1000741030008085321.

Наказом ДПС України від 12 листопада 2020 року № 643 «Про затвердження положень про територіальні органи ДПС», затверджено Положення про Головне управління ДПС у Рівненській області (Положення доступне для перегляду в мережі Інтернет за посиланням: https://rv.tax.gov.ua/data/files/253986.pdf).

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 вказаного Положення, Головне управління ДПС у Рівненській області як відокремлений підрозділ ДПС України є правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 43142449).

Наказом ДПС України від 24 грудня 2020 № 755 "Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій" розпочато з 01 січня 2021 року здійснення територіальними органами ДПС України, утвореними як її відокремлені підрозділи, повноважень і функцій територіальних органів ДПС України, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби".

За правилами частини першої статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Суд зазначає, що функції держави не зникають із ліквідацією юридичної особи публічного права (крім випадку повної відмови держави від виконання певних функцій, що потребуватиме відповідних змін у законодавстві), а тому, у будь-якому випадку, враховуючи принцип безперервності влади, має бути вирішено питання про «функціональне» правонаступництво юридичної особи публічного права, щодо якої не існує запису в ЄДР про припинення.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для заміни відповідача у справі на правонаступника - Головне управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ ВП 44070166).

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини справи та фактичні правовідносини сторін.

ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю на підставі свідоцтва №590 від 05.12.2007 року, виданого Головою Рівненської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури П.С. Луцюком та з 01.11.2017 перебуває на обліку у податковому органі за №20683 як самозайнята особа.

Так, позивачем задекларовані доходи отримані від зайняття адвокатською діяльністю: за період січня-грудня 2018 року у сумі 44 676грн, з якого ним самостійно сплачений єдиний внесок, а також за січня-грудня 2019 року у сумі 50 076 грн., з якого ним сплачений єдиний внесок. У 2020 році доходи від здійснення адвокатської діяльності позивачем не декларувались.

З 02.01.2019 року позивач прийнята на посаду начальника юридичного відділу ТОВ «Рівненська обласна енергопостачальна компанія», що підтверджується копією наказу ТОВ «РОЕК» №16-к від 29.12.2018 року та копією трудової книжки, в якій внесено відповідний запис.

За період з 2019 - 2020 року, роботодавець позивача - ТОВ «РОЕК» сплачувало єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівника ОСОБА_1, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу із Реєстру застрахованих осіб (довідка ОК-5), які містить дані щодо суми заробітної плати, страхового стажу, позначки про сплату ЄСВ, яка позначається словами "Так" або "Ні"

Відповідно до даних інтегрованої картки платника податку за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) станом на 31.10.2020 року за позивачем рахується борг (недоїмка) зі сплати ЄСВ в загальній сумі 4 832,40 за 2020 рік та станом на 31.01.2021 року розмір недоїмки збільшено до 7517, 08 грн.

З огляду на зазначене, відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки):

1. від 15.02.2021 № Ф-12248-13 на суму 7 517, 08 грн,

Не погодившись з вимогою контролюючого органу про сплату боргу (недоїмки) від 15.02.2021 № Ф-12248-13 та вважаючи її протиправною, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Пунктом 2 статті 1 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.5 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема: особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення поняттю «працівник». Згідно з цією нормою це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

За змістом пункту 2 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (надалі також - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 13 Закону № 5076-VI передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абз.1 п.1 та п. 3 ч.1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Згідно з ч. ч. 2,3 ст. 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За приписами ч.4 ст. 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.15 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 4.05.18 №469), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7.05.15 за №508/26953 (надалі Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Пунктом 4 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Згідно з пунктом 7 розділу VI Інструкції №449,якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).

Під сумою зростання боргу (недоїмки) для цілей цього пункту необхідно розуміти:

- позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними інформаційної системи органів доходів і зборів станом на кінець календарного місяця та сумою боргу, зазначеною у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі, зменшене на суму сплат(и) після такого пред`явлення, якщо сума сплат(и) не більша за суму боргу, зазначену у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі;

- позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними інформаційної системи органів доходів і зборів станом на кінець календарного місяця та сумою сплат(и) після пред`явлення до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимоги, зменшене на суму боргу, зазначену в такій вимозі, якщо сума сплат(и) менша за суму боргу, зазначену у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач має право на заняття адвокатською діяльністю Однак, як зазначає остання, діяльності як адвокат в спірний період вона не проводить, доходів не отримує, а є найманим працівником у ТОВ «РОЕК».

Водночас, у своєму відзиві контролюючий орган зазначає, що серед підстав звільнення від сплати ЄСВ відсутня така, як робота найманим працівником, а доказів існування обставин передбачених ч.4 п.1 Розділу ІІ Інструкції №449 позивачем не надано, а тому ОСОБА_1 мала обов`язок сплачувати єдиний внесок навіть в разі відсутності доходу від зайняття адвокатською діяльністю.

Втім, суд звертає увагу відповідача на ту обставину, що позивач реалізовує свою трудову діяльність як найманий працівник.

Згідно з наявними у матеріалах справи індивідуальними відомостями про застраховану особу, роботодавець позивача щомісячно сплачував за позивача як найманого працівника ЄСВ у розмірі не менше мінімального від суми нарахованої йому заробітної плати за місяць.

Вищезазначене підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу із Реєстру застрахованих осіб (довідка ОК-5), які містить дані щодо суми заробітної плати, страхового стажу, позначки про сплату, яка позначається словами «Так» або «Ні»

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, варто зауважити наступне.

Сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

Також, слід зазначити, що відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

При вирішенні спірних правовідносин, суд застосовує правові висновки Верховного суду, викладені в постанові від 04.12.2019 р. у справі №440/2149/19, у якій суд зазначає, що тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

З системного аналізу норм права слідує, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VIщодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність у позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску за періоди, в які він працював найманим працівником та за які його роботодавцем сплачувався єдиний внесок.

З матеріалів справи вбачається, що позивач хоча і мала статус адвоката, однак за у спірний період адвокатську діяльність фактично не здійснювала і не отримувала від неї дохід.

Крім того, за ОСОБА_1 працювала найманим працівником у ТОВ «РОЕК» і за ці періоди роботодавець сплачував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівника ОСОБА_1 що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу і не спростовується відповідачем.

Отже, суд дійшов висновку, що за вказані вище періоди позивач не повинен був сплачувати єдиний соціальний внесок ще й як особа, яка провадить адвокатську діяльність, оскільки цей обов`язок за нього виконав роботодавець, а тому вимоги податкового органу про сплату єдиного внеску є необґрунтованими.

З наведеного, суд констатує, що податкова вимога контролюючого органу: від 15.02.2021 року № Ф-12248-13 на суму 7 517, 08 грн, винесена відповідачем безпідставно і підлягає скасуванню у судовому порядку.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Згідно приписів ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу, проте згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків.

Так, наказом Міністерства фінансів України 07.04.2016 № 422, зареєстровано Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Порядок № 422).

У відповідності до ч. 1 розділу II Порядку № 422, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платника за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Інтегрована картка платника містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами (ч.2 розділу І Порядку 422).

У розділі VII Порядку № 422 визначено механізм перенесення до інтегрованої картки платника результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників, положеннями якого передбачено, що інформація, внесена та збережена відповідальним юристом в інформаційній системі, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, щодня автоматично відображається в реєстрі «Апеляційне та судове оскарження» підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Згідно з п. 5 розд. І Порядку № 422, при виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

Таким чином в разі необхідності контролюючий орган має можливість здійснювати коригування облікових показників інтегрованої картки платника, в тому числі в ручному режимі.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає повноваження суду при вирішенні справи, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, виходячи з наведених вимог законодавства, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків - ОСОБА_1 шляхом виключення з інтегрованої картки нарахувань по заборгованості - недоїмку по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на січень 2021 в сумі 7 517, 08 грн.

З огляду на викладене, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.

Враховуючи положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір в у сумі 908,00 грн., а тому судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 44070166) про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) від 15.02.2021 року № Ф-12248-13 на суму 7 517, 08 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС в Рівненській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків - ОСОБА_1 ., шляхом виключення з інтегрованої картки нарахувань по заборгованості - недоїмку по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на січень 2021 в сумі 7 517, 08 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 44070166) судовий збір у розмірі 908, 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 06.08.2021.

Суддя В.В. Щербаков