Рішення № 98858941, 06.08.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 серпня 2021 року м. Рівне №460/2186/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Державної податкової служби в Рівненській області про визнання протиправними та скасування вимог, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Рівненській області (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.02.2020 №Ф-23688-17У, від 17.11.2020 №Ф-23688-17У, зобов`язання ГУ ДПС в Рівненській області здійснити коригування особового рахунку ФОП ОСОБА_1 шляхом виключення з особового рахунку платника податків недоїмки з єдиного внеску на загальну суму 35 588, 74 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, 21.02.2020 року та 17.11.2020 відповідачем винесено вимоги про сплату боргу (недоїмки) за сплати ЄСВ на суму 35 588, 74 грн. На підставі даних виконавчих документів державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Дворак О. відкрито виконавчі провадження №62293235, №64724519. Про наявність відкритих виконавчих проваджень, позивач дізнався 11.03.2021 року, після блокування його карткових рахунків. Позивач не погоджується з оскаржуваними вимогами, оскільки з 2010 року не здійснює господарської діяльності як ФОП, не отримує доходів від такої діяльності, про що відповідно заявою поінформував відповідача. Крім того, в період з 2010-2020 був офіційно працевлаштованим найманим працівником та єдиний внесок за позивача сплачували роботодавці. На підставі викладеного, просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 05.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

08.06.2021 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив, що серед підстав звільнення від сплати ЄСВ відсутня така, як робота найманим працівником, а доказів існування обставин передбачених ч.4 п.1 Розділу ІІ Інструкції №449 позивачем не надано, а тому ФОП ОСОБА_1 мав обов`язок сплачувати єдиний внесок незалежно від фінансового стану та навіть в разі відсутності доходу. З огляду на наведене, відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Як вбачається з матеріалів справи, копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією адміністративного позову було вручено ГУ ДПС у Рівненській області 11.05.2021. Отже, п`ятнадцятиденний строк, встановлений ухвалою суду від 05.04.2021, на подання відзиву закінчився 27.04.2021, проте відзив був поданий до суду 08.06.2021 року, тобто з пропущенням, встановлених ухвалою суду, строків.

Враховуючи приписи ч. 6 ст. 162 КАС України, та ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк, без поважних причин та без подання заяви про поновлення строку для подання відзиву, суд вирішив справу розглядати за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, то відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 09.06.2005 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено запис про включення відомостей про фізичну особу-підприємця №26080000000003547, основним видом економічної діяльності якого за КВЕД 60.24 є «Діяльність автомобільного вантажного транспорту)

Відповідно до даних інтегрованої картки платника податку за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) станом на 31.10.2018 за позивачем рахується борг (недоїмка) зі сплати ЄСВ в загальній сумі 15 819, 54 грн. за 2018 рік.

З огляду на зазначене, відповідачем винесено вимоги про сплату боргу (недоїмки):

1. від 21.02.2020 № Ф-23668-17У на суму 29 293, 44 грн,

2. від 17.11.2020 № Ф-23668-17У на суму 6 295, 30 грн

Не погодившись з вимогами контролюючого органу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-23668-17У від 21.02.2020 та № Ф-23668-17У від 17.11.2020 та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Пунктом 2 статті 1 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абз.1 п.1 та п. 3 ч.1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Згідно з ч. ч. 2,3 ст. 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За приписами ч.4 ст. 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.15 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 4.05.18 №469), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7.05.15 за №508/26953 (надалі Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Пунктом 4 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Згідно з пунктом 7 розділу VI Інструкції №449, якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).

Під сумою зростання боргу (недоїмки) для цілей цього пункту необхідно розуміти:

- позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними інформаційної системи органів доходів і зборів станом на кінець календарного місяця та сумою боргу, зазначеною у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі, зменшене на суму сплат(и) після такого пред`явлення, якщо сума сплат(и) не більша за суму боргу, зазначену у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі;

- позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними інформаційної системи органів доходів і зборів станом на кінець календарного місяця та сумою сплат(и) після пред`явлення до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимоги, зменшене на суму боргу, зазначену в такій вимозі, якщо сума сплат(и) менша за суму боргу, зазначену у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач до 11.03.2021 року мав статус фізичної особи-підприємця. (запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП №2006080060001003547 від 11.03.2021 року)

Однак, як зазначає останній, діяльності як ФОП він з 2010 року не проводить, доходів не отримує, а є найманим працівником у інших роботодавців.

Водночас, у своєму відзиві контролюючий орган зазначає, що серед підстав звільнення від сплати ЄСВ відсутня така, як робота найманим працівником, а доказів існування обставин передбачених ч.4 п.1 Розділу ІІ Інструкції №449 позивачем не надано, а тому ФОП ОСОБА_1 мав обов`язок сплачувати єдиний внесок незалежно від фінансового стану та навіть в разі відсутності доходу.

Втім, суд звертає увагу відповідача на ту обставину, що позивач реалізовує свою трудову діяльність як найманий працівник.

Згідно з наявними у матеріалах справи індивідуальними відомостями про застраховану особу, роботодавці позивача щомісячно сплачували за позивача як найманого працівника ЄСВ у розмірі не менше мінімального від суми нарахованої йому заробітної плати за місяць, за винятком наступних періодів:

1. жовтень - грудень 2015 року

2. травень - грудень 2018 року.

3. січень - червень 2020 року

Вищезазначене підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу із Реєстру застрахованих осіб (довідка ОК-5), які містить дані щодо суми заробітної плати, страхового стажу, позначки про сплату ЄСВ, яка позначається словами «Так» або «Ні».

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, варто зауважити наступне.

Сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

Також, слід зазначити, що відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

При вирішенні спірних правовідносин, суд застосовує правові висновки Верховного суду, викладені в постанові від 04.12.2019 р. у справі №440/2149/19, у якій суд зазначає, що тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

З системного аналізу норм права слідує, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність у позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску за періоди, в які він працював найманим працівником та за які його роботодавцем сплачувався єдиний внесок.

Як зазначалось судом, згідно з наявними у матеріалах справи індивідуальними відомостями про застраховану особу, з 2010 року за позивача як найманого працівника, ЄСВ не сплачувалось за періоди:

1. жовтень - грудень 2015 року

2. травень - грудень 2018 року.

3. січень - червень 2020 року

Вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) № Ф-23668-17У датована 21.02.2020 року, а сумою боргу визначено суму 29 293, 44 грн, вимога № Ф-23668-17У датована 17.11.2020 року містить вимогу на суму боргу - 6 295, 30 грн

Стосовно вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) № Ф-23668-17У від 21.02.2020 року.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати у 2015 році з 1 січня - 1218 гривень, з 1 вересня - 1378 гривень, тобто в період з січня по серпень 2015 року за 1 місяць мінімально визначений розмір ЄСВ складає 1218 грн. х 34,7/100 х 1 = 422,65 грн., а в період з вересня по грудень 2015 року такий розмір ЄСВ складає 1378 грн. х 34,7/100 х 1 = 478, 17 грн

З наведеного слідує, що за період з жовтня по грудень 2015 року розмір ЄСВ, який підлягає сплаті ФОП, становить 1 434, 51 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати у 2018 році - 3728 грн., тобто за 1 місяць 2018 року - мінімально визначений розмір ЄСВ складає 3723 грн. х 22/100 х 1 = 819,06 грн.

З наведеного слідує, що за період з травня по грудень 2018 року розмір ЄСВ, який підлягає сплаті ФОП, становить 6 552, 48 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати у 2020 році у місячному розмірі: 4723 гривні, з 1 вересня - 5000 гривень, тобто в період з січня по вересень 2020 року за 1 місяць мінімально визначений розмір ЄСВ складає 4723 х 22/100 х 1 = 1039,06 грн., а в період з вересня по грудень 2020 року такий розмір ЄСВ складає 5000 грн. х 22/100 х 1 = 1100 грн.

Водночас, за період з 01.03.2020 по 31.10.2020 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» та інформаційного листа ДПС України від 20.03.2020 №7 ФОП, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, були звільнені від сплати ЄСВ на період дії карантину.

З наведеного слідує, що за період з січня 2020 по листопад 2020 року ЄСВ обов`язок сплачувати ЄСВ виникає у ФОП лише за січень-лютий 2020 року і його мінімально визначений розмір становить 2078,12 грн.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Згідно приписів ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу, проте згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).

З огляду на зазначені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість формування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 21.02.2020 № Ф-23668-17У на суму 29 293, 44 грн та від 17.11.2020 № Ф-23668-17У на суму 6 295, 30 грн, як наслідок наявні підстави для визнання їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків.

Так, наказом Міністерства фінансів України 07.04.2016 № 422, зареєстровано Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Порядок № 422).

У відповідності до ч. 1 розділу II Порядку № 422, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платника за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Інтегрована картка платника містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами (ч.2 розділу І Порядку 422).

У розділі VII Порядку № 422 визначено механізм перенесення до інтегрованої картки платника результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників, положеннями якого передбачено, що інформація, внесена та збережена відповідальним юристом в інформаційній системі, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, щодня автоматично відображається в реєстрі «Апеляційне та судове оскарження» підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Згідно з п. 5 розд. І Порядку № 422, при виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

Таким чином в разі необхідності контролюючий орган має можливість здійснювати коригування облікових показників інтегрованої картки платника, в тому числі в ручному режимі.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає повноваження суду при вирішенні справи, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, виходячи з наведених вимог законодавства, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків - ОСОБА_1 , шляхом виключення з інтегрованої картки нарахувань по заборгованості - недоїмку по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на листопад 2020 в сумі 35 588, 74 грн.

З огляду на викладене, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.

Враховуючи положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір в у сумі 1816, 00 грн, а тому судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 44070166) про визнання протиправними та скасування вимог - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС в Рівненській області від 21.02.2020 № Ф-23668-17У на суму 29 293, 44 грн. та від 17.11.2020 № Ф-23668-17У на суму 6 295, 30 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС в Рівненській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків - ОСОБА_1 , шляхом виключення з інтегрованої картки нарахувань по заборгованості - недоїмку по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на листопад 2020 року в сумі 35 588, 74 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12,м. Рівне,33027, код ЄДРПОУ 44070166) судовий збір у розмірі 1816,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 06 серпня 2021 року.

Суддя В.В. Щербаков