Рішення № 98858677, 06.08.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/4651/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

11 травня 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області (надалі також відповідач), з урахуванням уточненої позовної заяви /а.с. 79-90/, про визнання протиправним та скасування рішення восьмої сесії восьмого скликання Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області від 31 березня 2021 року "Про повторний розгляд рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року" та зобов`язання Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, розташованої за межами населених пунктів Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням восьмої сесії восьмого скликання Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області від 31 березня 2021 року відмовлено в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, розташованої за межами населених пунктів Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, у зв`язку з тим, що бажана земельна ділянка відноситься до земель колективної власності КСП "Більшовик". З таким рішенням позивач не погоджується та вважає його таким, що прийняте з порушенням вимог частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №440/4651/21, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в письмовому провадженні), витребувано докази та встановлено строк для їх надання до суду.

29 червня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 103-107/, у якому представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що бажана позивачем земельна ділянка належить до земель колективної власності КСП "Більшовик" та не входить до земель, розпорядження якими належить до повноважень Новосанжарської селищної ради. Вказує, що нерозподілені земельні ділянки, не витребувані частки (паї) не можуть передаватися у власність на підставі статті 118 Земельного кодексу України, а можуть тільки здаватися в оренду.

02 липня 2021 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив /а.с. 147-155/, в якій зазначено, що після припинення КСП "Більшовик" та повного розпаювання земельного масиву відсутній формальний суб`єкт права колективної власності. Вважає, що державний акт на право колективної власності на землю втратив чинність з моменту розпаювання земельного масиву, набуття окремими членами бувшого КСП права власності на розподілені паї, які входили до земельного масиву. Вказує, що відповідач не надав доказів передачі земельної ділянки у комунальну власність.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

ОСОБА_1 звернулася до Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області із заявою від 19.05.2020 (вхідний №04-07/171 від 19.05.2020) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га, у власність, із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Малоперещепинської сільської об`єднаної територіальної громади, Новосанжарського району, Полтавської області, яка знаходиться за межами населених пунктів /а.с 133/.

До вказаної заяви позивачем було додано: копію паспорта та ідентифікаційного коду, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки /а.с. 19, 137/.

За результатами розгляду вказаної заяви ОСОБА_1 рішенням тридцять п`ятої сесії сьомого скликання Малоперещепинської сільської ради "Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства" від 12.06.2020 ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га у зв`язку з тим, що рішенням 31 сесії 7 скликання Малоперещепинської сільської ради від 18.03.2020 "Про організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів (аукціону)" дана земельна ділянка готується для передачі в оренду щодо проведення земельних торгів у формі аукціону /а.с. 136/.

Позивач, не погоджуючись із вказаним рішенням, звернувся до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року у справі №440/3967/20, яке набрало законної сили 17.11.2020, адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області (вул. Незалежності, 44, с. Мала Перещепина, Новосанжарський район, Полтавська область, 39320, код ЄДРПОУ 04382599) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення тридцять п`ятої сесії сьомого скликання Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 12.06.2020 "Про розгляд заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства". Зобов`язано Малоперещепинську сільську раду Новосанжарського району Полтавської області (вул. Незалежності, 44, с. Мала Перещепина, Новосанжарський район, Полтавська область, 39320, код ЄДРПОУ 04382599) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) від 19.05.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, з урахуванням висновків суду. Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області (вул. Незалежності, 44, с. Мала Перещепина, Новосанжарський район, Полтавська область, 39320, код ЄДРПОУ 04382599) судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 840,80 грн. /а.с. 129-132/.

Рішенням другої позачергової сесії восьмого скликання Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області від 18.12.2020 №32 "Про початок реорганізації сільських рад та виконавчих комітетів сільських рад шляхом приєднання їх до Новосанжарської селищної ради та її виконавчого комітету", зокрема, розпочато процедуру реорганізації Малоперещепинської сільської ради (код ЄДРПОУ 21044237), місцезнаходження: вул. Незалежності, 44, с. Мала Перещепина, Новосанжарського району Полтавської області, 39320) шляхом приєднання до Новосанжарської селищної ради (код ЄДРПОУ 21044987) місцезнаходження: вул. Незалежності, 41, смт. Нові Санжари, Полтавського району, Полтавської області, 39300. Новосанжарська селищна рада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків Малоперещепинської сільської ради /а.с. 110/.

ОСОБА_1 звернулася до голови Новосанжарської селищної ради із заявою від 19.01.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту Малоперещепинської сільської ради /а.с 128/.

Новосанжарською селищною радою розглянуто заяву ОСОБА_1 та рішенням 8 сесії 8 скликання Новосанжарської селищної ради від 31.03.2021 "Про відмову в наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_1 " відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства з посиланням на те, що за даними Державного земельного кадастру значиться за межами населеного пункту Малоперещепинської сільської ради (яка перебуває в стадії реорганізації) та належить до земель колективної власності КСП "Більшовик" /а.с. 14, 127/.

Позивач не погодився з рішенням 8 сесії 8 скликання Новосанжарської селищної ради від 31.03.2021 "Про відмову в наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_1 ", у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України /надалі - ЗК України/ визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені статтею 12 ЗК України, відповідно до приписів частини 1 якої до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до приписів частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

За приписами частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною 7 статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 у справі №21-358а13 та в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 07.06.2019 у справі №826/17196/17, від 25.02.2020 у справі №723/1964/14-а, від 22.04.2020 у справі №818/1707/16.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернулася до Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області із заявою від 19.05.2020 (вхідний №04-07/171 від 19.05.2020) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га, у власність, із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Малоперещепинської сільської об`єднаної територіальної громади, Новосанжарського району, Полтавської області, яка знаходиться за межами населених пунктів /а.с 133/. До вказаної заяви позивачем було додано: копію паспорта та ідентифікаційного коду, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки /а.с. 19, 137/.

Отже, позивачем у своїй заяві зазначено цільове призначення земельної ділянки, її орієнтовний розмір, надано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копію паспорта та ідентифікаційного коду.

У подальшому, ОСОБА_1 звернулася до Новосанжарської селищної ради, як правонаступника Малоперещепинської сільської ради, із заявою від 19.01.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту Малоперещепинської сільської ради /а.с 128/, до якої додала копію рішення суду у справі №440/3967/20 /а.с. 129-132/.

Рішенням 8 сесії 8 скликання Новосанжарської селищної ради від 31.03.2021 "Про відмову в наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_1 " відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства з посиланням на те, що за даними Державного земельного кадастру значиться за межами населеного пункту Малоперещепинської сільської ради (яка перебуває в стадії реорганізації) та належить до земель колективної власності КСП "Більшовик" /а.с. 14, 127/.

Матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка, яку бажав отримати позивач, належить до земель, які передані у колективну власність Колективному сільськогосподарському підприємству "Більшовик", с. Пологи, Новосанжарського району Пологівською районною Радою народних депутатів Новосанжарського району Полтавської області відповідно до рішення сесії Пологівської сільської Ради народних депутатів Новосанжарського району Полтавської області від 16.12.1995 №6, що підтверджується Державним актом на право колективної власності на землю серії ПЛ №0018, виданим Пологівською сільською Радою народних депутатів 16.12.1995 на підтвердження передачі у колективну власність 3535,2 га землі в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва /а.с. 121-123/.

У матеріалах справи відсутні докази визнання протиправним (недійсним) або скасування вказаного Державного акту на право колективної власності на землю серії ПЛ №0018, виданого Пологівською сільською Радою народних депутатів 16.12.1995.

Пунктом 1 Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Відповідно до пункту 2 вказаного Указу № 720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

З огляду на викладені обставини, якщо землі колективної власності не були повернуті до земель державної чи комунальної власності і право власності на них підтверджується державним актом на право колективної власності на землю, розпорядження такими землями не належало до компетенції жодного органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, визначеного статтею 122 Земельного кодексу України, а землі залишалися у колективній власності.

Погоджуючись із доводами позивача, що відповідно до діючої редакції статті 78 Земельного кодексу України серед форм власності на землю не існує такої форми власності, як колективна, суд зазначає наступне.

З прийняттям Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, законодавець виключив із форм власності на землю окремі форми, режим яких встановлювався раніше діючим Земельним кодексом України від 18.12.1990 № 561-ХІІ, таких як колективна власність.

При цьому, у процесі реформування земельного законодавства законодавцем не було передбачено ніяких перехідних положень щодо права колективної власності осіб, які набули таке право до набрання чинності ЗКУ від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, а саме - не урегульовано питання процесу припинення права колективної власності на земельну ділянку та її подальший перехід у державну чи комунальну власність, не встановлений орган, уповноважений приймати рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність тощо.

Водночас відсутність регулювання та визначеності на законодавчому рівні не може бути перешкодою для реалізації права власності на підставі чинного державного акту.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з частиною 1 статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що Державний акт на право колективної власності на землю серії ПЛ №0018, виданий Пологівською сільською Радою народних депутатів 16.12.1995, є належним доказом, що підтверджує право колективної власності на земельну ділянку, яку бажає отримати позивач.

Відповідно до статті 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 (втратив чинність згідно із Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Підстави припинення права власності на земельну ділянку визначені у статті 28 Земельного кодексу України від 18.12.1990 та у статті 140 Земельного кодексу України від 25.10.2001. Ці підстави є вичерпні.

Доказів, які б підтверджували припинення права власності на землю на підставі Державного акту на право колективної власності серії ПЛ №0018, виданого Пологівською сільською Радою народних депутатів 16.12.1995, суду не надано.

При цьому пунктом 7 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001, встановлено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Державний акт на право колективної власності на землю серії ПЛ №0018, виданий Пологівською сільською Радою народних депутатів 16.12.1995, оформлений належним чином та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1.

Таким чином, зміни, що відбулися в земельному законодавстві після видачі державного акту на право колективної власності на землю, відсутність у новому законодавстві колективної форми власності, не можуть бути підставою для припинення колективної власності на землю.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 06.06.2018 у справі №816/1618/17 (номер в ЄДРСР 74550313).

З 01.01.2019 набрав чинності Закон України від 10.07.2018 № 2498-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", яким у Законі України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 38, ст. 314; 2010 р., N 1, ст. 2; 2013 р., N 40, ст. 534; 2015 р., N 31, ст. 293): доповнено статтею 14 1.

Відповідно до статті 14 1 Законі України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

З метою інформування осіб, зазначених у частині першій цієї статті, про проведення розподілу земель, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада розміщує у загальнодоступних місцях відповідних населених пунктів, публікує у друкованих засобах масової інформації районної державної адміністрації або районної ради та оприлюднює на власному офіційному веб-сайті (за наявності) оголошення про проведення зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

В оголошенні повідомляються: мета, дата, місце і час проведення зборів; прізвище, номер службового телефону особи, в якої можна отримати інформацію щодо проведення зборів.

Розподіл земельних ділянок проводиться за умови реєстрації більшості осіб, визначених в абзацах другому - четвертому частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

Збори веде сільський, селищний, міський голова або уповноважена відповідною радою особа.

Землі, зазначені у частині четвертій статті 7 цього Закону, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані.

Сільськогосподарські угіддя, які підлягали паюванню, однак не були передані до приватної, державної або комунальної власності у порядку, визначеному законом, за рішенням зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), можуть бути розпайовані у порядку, встановленому цим Законом.

У разі якщо земельні ділянки, зазначені у частинах сьомій - восьмій цієї статті, не були сформовані як об`єкти цивільних прав, їх формування може здійснюватися за проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель. Визначення меж земельних ділянок, зазначених у абзаці дев`ятому частини четвертої статті 7 цього Закону, здійснюється з урахуванням будівельних норм, державних стандартів і норм.

За результатами розподілу оформляється протокол, що підписується особами, які брали участь у зборах, головуючим та секретарем зборів.

До протоколу додається список реєстрації учасників зборів, засвідчений їхніми підписами. Кожен аркуш зазначеного списку підписується головуючим та секретарем зборів і скріплюється печаткою сільської, селищної, міської ради.

Секретар зборів у дводенний строк після закінчення зборів подає протокол сільській, селищній, міській раді.

Після отримання протоколу зборів сільська, селищна, міська рада протягом місяця приймає рішення про затвердження протоколу розподілу земельних ділянок та прийняття у комунальну власність відповідних земель. Це рішення та протокол зборів є підставою для державної реєстрації права власності територіальної громади та/або громадян на відповідні земельні ділянки.

До державної реєстрації права власності на земельні ділянки, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада може надати такі земельні ділянки в оренду на строк до державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди землі колективної власності, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору оренди до дня збирання врожаю.

Передача в оренду земельних ділянок під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок у масиві земель сільськогосподарського призначення, що залишилися у колективній власності, здійснюється з урахуванням вимог, визначених частиною п`ятою статті 37-1 Земельного кодексу України.

Розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений до 1 січня 2025 року.

У разі якщо до 1 січня 2025 року протокол про розподіл земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між особами, визначеними абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), не оформлений у порядку, визначеному цією статтею, та не поданий на затвердження органу місцевого самоврядування, вважається, що суб`єкти права колективної власності відмовилися від права колективної власності на землю, а зазначені землі (крім невитребуваних часток (паїв) і сформованих за їх рахунок земельних ділянок, а також нерозподілених земельних ділянок) передаються у комунальну власність в порядку визнання майна безхазяйним.

Законом України від 10.07.2018 № 2498-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" у Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 3 - 4, ст. 27): у розділі X "Перехідні положення": доповнено пунктом 21 такого змісту: "21. Установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності".

Отже, землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані.

Разом з тим, у разі, якщо колективне сільськогосподарське підприємство не припинено, розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений до 1 січня 2025 року. У разі якщо до 1 січня 2025 року протокол про розподіл земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між особами, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), не оформлений у порядку, визначеному цією статтею, та не поданий на затвердження органу місцевого самоврядування, вважається, що суб`єкти права колективної власності відмовилися від права колективної власності на землю, а зазначені землі (крім невитребуваних часток (паїв) і сформованих за їх рахунок земельних ділянок, а також нерозподілених земельних ділянок) передаються у комунальну власність в порядку визнання майна безхазяйним.

Судом встановлено, що Колективне сільськогосподарське підприємство "Більшовик" (ідентифікаційний код 03772789) зареєстроване як юридична особа 11.05.1993, відомості про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру не внесені, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 138-140/.

Станом на 08.02.2021 в ЄДРПОУ також значиться Колективне сільськогосподарське підприємство "Більшовик", організаційно-правова форма господарювання - 130 колективне підприємство (дата первинної реєстрації -11.05.1993, дата і номер останньої реєстраційної дії 12.03.2013), що підтверджується листом Головного управління статистики у Полтавській області від 09.02.2021 №03.2-22/45-21 /а.с. 141/.

Отже, оскільки Колективне сільськогосподарське підприємство "Більшовик" не припинено, відсутні підстави вважати землі, право власності на які посвідчено державним актом на право колективної власності на землю серії ПЛ 0018, виданим 16.12.1995, власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані.

Натомість, оскільки колективне сільськогосподарське підприємство не припинено, розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений до 1 січня 2025 року. При цьому, до державної реєстрації права власності на земельні ділянки, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада може надати такі земельні ділянки лише в оренду на строк до державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки.

Отже, враховуючи те, що земельна ділянка, яку бажав отримати позивач, відноситься до земель колективної власності, не розподілених між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями, та розподіл яких має бути здійснений в силу Закону до 1 січня 2025 року, а до державної реєстрації права власності на земельні ділянки, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада може надати такі земельні ділянки виключно в оренду на строк до державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту Малоперещепинської сільської ради.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку, що рішення 8 сесії 8 скликання Новосанжарської селищної ради від 31.03.2021 "Про відмову в наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_1 " прийнято на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, та обґрунтовано.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні у зв`язку з відмовою у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 139, 229, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області (ідентифікаційний код 21044987, вул. Центральна, 23, смт. Нові Санжари, Новосанжарський район, Полтавська область, 39300) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя С.С. Сич