Рішення № 98858605, 02.08.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/6016/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у зарахуванні до спеціального стажу для призначення одноразової грошової допомоги часу перебування на строковій військовій службі з 30.10.1979 по 15.12.1981 та часу навчання в Полтавському медичному стоматологічному інституті з 01.09.1982 по 25.06.1988;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 перебування на строковій військовій службі з 30.10.1979 по 15.12.1981 та часу навчання в Полтавському медичному стоматологічному інституті з 01.09.1982 по 25.06.1988 для призначення грошової допомоги.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

08.06.2021 ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач; ГУ ПФУ в Полтавській області) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 14.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/6016/21, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи).

Аргументи учасників справи

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначав, що пенсійним органом неправомірно зараховано до його спеціального стажу лише 32 роки 3 місяці і 19 днів, тобто тільки період роботи на посадах лікаря. Натомість, не зараховано період перебування позивача на строковій військовій службі з 30.10.1979 по 15.12.1981 та період навчання в Полтавському медичному стоматологічному інституті з 01.09.1982 по 25.06.1988.

25.06.2021 до суду надійшов відзив від відповідача, в якому представник заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні. Зазначав, що зарахування періодів навчання до страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, не передбачено Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати. Крім того, згідно із абзацом 2 частини першої статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, якщо, на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Вказував, що вимога Позивача зарахувати до спеціального стажу для призначення грошової допомоги час перебування на строковій військовій службі з 30.10.1979 по 15.12.1980 є неправомірною, оскільки на час призову на строкову військову службу Позивач не навчався за фахом та не займав посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах. Наголошував, що при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 управлінням в загальний стаж роботи включено час перебування на строковій військовій службі з 30.10.1979 по 15.12.1981 та час навчання в Полтавському медичному стоматологічному інституті з 01.09.1982 по 25.06.1988. Разом з тим дані періоди не можуть бути зараховані до стажу роботи, що дає право на призначення грошової допомоги, так як це не передбачено законодавством.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

У період із 06.07.2021 по 30.07.2021 включно суддя Шевяков І.С. перебував у щорічній основній відпустці. 31.07.2021 та 01.08.2021 вихідні дні, внаслідок чого дана справа розглянута судом 02.08.2021.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області (Лохвицьке ОУ ПФУ) та отримує пенсію за віком на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Копією трудової книжки ОСОБА_1 підтверджено, що останній:

- з 15.08.1987 зарахований на роботу до СУ-41 КГС-7 в якості різноробочого (наказ №146-к від 15.07.1978);

- з 22.10.1979 звільнений з роботи у зв`язку з призовом в ряди Радянської армії (наказ №236-к від 22.10.1979);

- з 30.10.1979 по 18.12.1981 - служба в ярдах Збройних Сил СРСР;

- з 18.01.1982 - зарахований слухачем підготовчого відділення на денну форму навчання Полтавського медичного стоматологічного інституту, (наказ № 14-у від 18.01.1982);

- з 01.09.1982 - зарахований в число студентів 1-го курсу лікувального факультету після підготовчого відділення на денну форму навчання (наказ № 192-у від 16.07.1982);

- з 25.06.1988 - відрахований з числа студентів в зв`язку з закінченням терміну навчання в інституті, (наказ №217-у від 25.06.1988).

- з 01.08.1988 зарахований на посаду лікаря-інтерна по хірургії (наказ №147-к від 02.08.1988);

- з 28.07.1989 звільнений у зв`язку з закінченням проходження інтернатури (наказ №56-к від 07.06.1989);

- з 01.08.1989 працює на посаді лікаря в Лохвицькій центральній районній лікарні.

29.03.2021 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою щодо обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги.

Листом від 23.04.2021 за вих №3605-2861/Т-02/8-1600/21 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що підстав для зарахування до стажу роботи, що дає право на виплату грошової допомоги періоду навчання та строкової військової служби немає.

Позивач не погодився з такими діями ГУ ПФУ в Полтавській області у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Норми права, що підлягаю застосуванню

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту "е" статті 55 Закон України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі Закон №1788-ХІІ) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років.

Пунктом 7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 23 листопада 2011 року №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV.

Так, відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону №1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (далі Перелік №909).

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає права на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909.

Зазначеним Переліком (розділ 2) визначено, що до нього входять лікарняні заклади, лікувально - лікарі та середній медичний профілактичні заклади особливого персонал (незалежно від найменування, типу, лікувально-трудові профілакторії; амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно -епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

Також, пунктом 5 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується із наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Водночас, суд зазначає, що згідно приміток 1-1 до постанови Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909, лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), які працюють у навчальних закладах і установах, перелічених у розділі "1. Освіта", відносяться до числа осіб, що мають право на пенсію за вислугу років.

Пунктом 4 "Примітки" постанови КМУ № 909 передбачено, що при призначенні пенсії за вислугу років зазначеним у цьому переліку особам допускається підсумовування стажу за періоди їх роботи у закладах і установах освіти, охорони здоров`я та соціального захисту.

Висновки щодо правозастосування

Суд зазначає, що спірним у правовідносинах, що склались, є незарахування відповідачем до необхідного стажу ОСОБА_1 для отримання пенсії за вислугу років період навчання у Полтавському медичному стоматологічному інституті з 01.09.1982 по 25.06.1988.

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 судом встановлено, з 01.09.1982 ОСОБА_1 зарахований в число студентів першого курсу лікувального факультету (запис №6).

Згідно запису в трудовій книжці за №9 від 25.06.1988 ОСОБА_1 відрахований з числа студентів інституту у зв`язку з закінченням строку навчання.

При вирішенні спору в частині врахування часу навчання в Полтавському медичному стоматологічному інституті суд звертає увагу на те, що постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 року № 1397 "Про пенсію за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я і сільського господарства" не передбачено зарахування до стажу роботи лікарів їх час навчання в учбових закладах.

Як видно з матеріалів справи, позивач в період навчання у Полтавському медичному стоматологічному інституті не здійснював лікарську діяльність, а займався нею лише після закінчення навчання в інституті, а тому період з 01.09.1982 по 25.06.1988 не підлягає включенню до спеціального стажу роботи позивача.

Судом встановлено, що будь - якими чинними на цей час та на час призначення пенсії позивачу законодавчими та нормативно - правовими актом не передбачено включення періоду навчання у спеціалізованому навчальному закладі до спеціального стажу роботи, що дає право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.

Щодо зарахування до стажу роботи, що дає право на виплату грошової допомоги періоду проходження строкової військової служби, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Тобто відповідно до змісту наведеної норми, обов`язковою умовою зарахування часу проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, різновидом якої є пенсія за вислугу років, є, зокрема, робота особи за професією або на посаді, що дає право на призначення такої пенсії, на момент призову на строкову військову службу.

Частиною 3 статті 36 КЗпП УРСР було передбачено, що однією з підстав припинення трудового договору є призов або вступ працівника на військову службу.

Судом встановлено, що за даними трудової книжки ОСОБА_1 його було зараховано на роботу в якості різноробочого до СУ-41 КГС-7 згідно наказу №146-К від 15.08.1978. Наказом від 01.02.1979 №18-к ОСОБА_1 присвоєно 3 розряд каменяра. У подальшому наказом 22.10.1979 №236-к позивача було звільнено з цієї посади у зв`язку з призовом на військову службу.

Таким чином, враховуючи, що позивач на момент призову на строкову військову службу не працював на посаді, яка відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 року № 1397 "Про пенсію за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я та сільського господарства" давала право на призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти, і не був звільнений з такої посади саме у зв`язку з призовом на військову службу, суд погоджується з відповідачем про правомірність відмови у зарахуванні періоду проходження позивачем строкової військової служби до стажу роботи позивача на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №450/3061/16-а.

Аналізуючи матеріали адміністративної справи у своїй сукупності, суд вважає, що відмовляючи позивачу щодо зарахування до страхового стажу періодів перебування на строковій військовій службі з 30.10.1979 по 15.12.1981 та часу навчання в Полтавському медичному стоматологічному інституті з 01.09.1982 по 25.06.1988, що дають право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день її призначення, відповідач діяв правомірно, відповідно до положень Закону №1058-IV, Закону № 1788-XII, Порядку №1191 та Переліку № 909.

Правових підстав для зарахування запитуваних періодів до стажу, який дає право на призначення та виплату позивачу грошової допомогу у розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення - немає.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем не доведено суду правомірність заявлених вимог, а тому зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Статтею 139 КАС України вирішено питання розподілу судових витрат. При поданні до суду цього позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн., однак враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено повністю, суд не компенсує йому та не стягує на його користь ці витрати.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Головуючий суддя І.С. Шевяков