Рішення № 98858582, 09.08.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9362/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Військової частини А1785 (код ЄДРПОУ 08022573; вул. Спартаківська, 2, м. Одеса, 65017) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання нарахувати заробітну плату,-

ВСТАНОВИВ:

04 червня 2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини А1785, у якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1785 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

зобов`язати Військову частина А1785 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 31.10.2019 року по день фактичного розрахунку при звільненні відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа №420/9362/21 об 11:41:22 розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою суду від 09.06.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст.262 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при звільненні з військової служби позивачу не виплачено індексацію грошового забезпечення. На виконання рішення суду у справі №420/4057/20 позивачем отримано кошти з індексації грошового забезпечення, останній платіж проведений 20.05.2021 року. Позивач, вважає, що відповідно до ст.117 КЗпП України він має право на отримання середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.

12.07.2021 року за вх.№36945/21 від Військової частини А1785 надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві вказано, що наявний спір з приводу сум індексації виключає можливість застосування до спірних правовідносин ст.117 КЗпП України. Також зазначено, що виплата коштів за рішенням суду була проведена одразу після отримання відповідних бюджетних коштів. При аналізі ст.117 КЗпП України представник відповідача вказує, що військова частина А1785 не є для позивача роботодавцем, а характер військової служби як особливої форми зайнятості не допускає застосування загальних трудових норм.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А2393.

Як встановлено судом, з урахуванням особливостей фінансової діяльності військової частини А2393, військову частину А2393 виключено з мережі розпорядників бюджетних коштів та з 01.01.2020р. зараховано на фінансове забезпечення до військової частини А1785.

Наказом командира військової частини А2393 (по стройовій частині) №227 від 17.09.2019 року позивача виключено зі списків особового складу В/ч А2393.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Військової частини А2393 (код ЄДРПОУ 07966906; адреса: пров. Штабний, 1, м. Одеса, 65012), Військової частини А1785 (код ЄДРПОУ 08022573, адреса: вул. Спартаківська, 2, м. Одеса, 65017) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини А2393 (код ЄДРПОУ 07966906; адреса: пров. Штабний, 1, м. Одеса, 65012) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 29.02.2018 року, яка обчислюється шляхом підсумовування утворених наростаючим підсумком щомісячних сум індексацій за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року, починаючи від суми індексації, що утворилася наростаючим підсумком з 01.01.2008 року.

Зобов`язано Військову частину А1785 (код ЄДРПОУ 08022573, адреса: вул. Спартаківська, 2, м. Одеса, 65017) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 29.02.2018 року, яка обчислюється шляхом підсумовування утворених наростаючим підсумком щомісячних сум індексацій за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року, починаючи від суми індексації, що утворилася наростаючим підсумком з 01.01.2008 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Рішення набрало законної сили 25.02.2021 року.

На виконання рішення суду 30.04.2021 року позивачу виплачена сума індексації грошового забезпечення, розмір якої станом на 20.05.2021р. становив 83625,21грн.

Таким чином, остаточний розрахунок із позивачем здійснено 30.04.2021 року, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із даним позовом, вимагаючи нарахування і виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.10.2019 року по день фактичного розрахунку.

Вирішуючи даний спір, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З аналізу зазначених законодавчих норм вбачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року по справі № 821/1083/17 сформулювала такі висновки:

- умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку;

- під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо);

- аналізуючи застосування судами статей 116 та 117 КЗпП України, ЄСПЛ у рішенні вказав, що обґрунтуванню, наведеному судами, не вистачає чіткості і ясності, оскільки суди детально не розглянули двояку дію статті 117 КЗпП України, однак воно не свідчить про жодні прояви несправедливості чи свавілля, і процесуальні обмеження доступу заявниці до суду не застосовувались непропорційно;

- оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Суд зазначає, що якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору факту виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року № 810/451/17.

З матеріалів справи вбачається, що в день звільнення позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення.

Зазначені виплати проведені у повному обсязі 30.04.2021 року, тобто поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України.

При цьому, факт проведення виплати індексації грошового забезпечення саме 30.04.2021 року підтверджено документально, та станом на день звільнення він мав право на її виплату.

Отже, за встановлених обставин справи, до спірних правовідносин застосуванню підлягають положення частини другої статті 117 КЗпП України, оскільки на момент звільнення позивачу не було виплачено всіх належних йому сум і розмір таких сум був спірним.

Ураховуючи, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, суд вважає порушеним право позивача на отримання відшкодування за затримку виплати на підставі статті 117 КЗпП України, а бездіяльність відповідача у вигляді непроведення нарахування та виплати цієї компенсації - протиправною.

Також суд зазначає про необґрунтованість тверджень відповідача про відсутність остаточного вирішення спору в частині сум індексації, адже рішенням суду у справі №420/4057/20 спір остаточно вирішено.

Суд враховує правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 26 лютого 2020 року в справі № 821/1083/17 та від 13 травня 2020 року №810/451/17.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно норм абзацу третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі - Порядок №100), у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

З аналізу вказаної норми вбачається, що середньомісячна заробітна плата у даному випадку обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт).

Відповідно до п.8 наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується:

щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;

одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Враховуючи те, що позивача виключено зі списків особового складу наказом від 17.09.2019 року №227, суд дійшов висновку, що при здійсненні розрахунку суми компенсації повинна бути врахована саме середньоденна заробітна плата позивача останніх двох календарних місяців роботи, що передують його звільненню.

Суд зауважує, що спір щодо суми середнього заробітку наразі між сторонами ще не виник та позивач не вимагає виплати йому певної суми.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене позов підлягає задоволенню частково в межах заявлених позовних вимог, оскільки позивач не викладає вимог, що пов`язані із нарахуванням конкретної суми середнього заробітку за час затримки.

Суд відмовляє у задоволенні вимог про визнання протиправною бездіяльності, оскільки спір про нарахування/стягнення сум згідно ст.ст.116, 117 КЗпП України не є спором, що випливає з оскарження дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вказані норми трудового законодавства є спеціальними нормами, що покладають на роботодавця відповідальність за несвоєчасний розрахунок при звільненні за наявності його вини.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", судові витрати, які підлягають розподілу, відсутні.

Керуючись ст. ст. 139, 242-246, 255, 262, 263, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Військової частини А1785 (код ЄДРПОУ 08022573; вул. Спартаківська, 2, м. Одеса, 65017) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання нарахувати заробітну плату - задовольнити частково.

Зобов`язати Військову частину А1785 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 31.10.2019 року по 30.04.2021 року відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя М.М.Аракелян