Ухвала суду № 98857274, 06.08.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

06 серпня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3825/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., перевіривши матеріали позову Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 17.02.2020 ВП № 58917203,

ВСТАНОВИВ:

21.07.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу ВП № 58917203 від 17 лютого 2020 року, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Ухвалою суду від 26.07.2021 позовну заяву було залишено без руху для усунення недоліків шляхом надання суду документа про сплату судового збору в дохід Державного бюджету України в сумі 2270,00 грн; заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою.

В ухвалі суду від 26.07.2021 про залишення позову без руху судом, зокрема, зазначено, що позивачем оскаржується постанова про накладення штрафу від 17.02.2020 ВП № 58917203, яка отримана позивачем 21.02.2020, тобто останнім днем для звернення до суду є 02.03.2020. При цьому згідно з відомостями комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» з позовною заявою у справі № 360/1014/20 позивач звернувся до суду 10.03.2020, тобто з порушенням десятиденного строку. Доказів своєчасного звернення до суду щодо оскарження постанови від 17.02.2020 ВП № 58917203 вперше, позивачем суду не надано. Також позивач, зокрема, зазначає, у справі № 360/1107/21 аналогічну позовну заяву було повернуто позивачу в зв`язку з неусуненням недоліків. З матеріалів позовної заяви встановлено, що ухвалу суду від 19.03.2021 про повернення позовної заяви по справі № 360/1107/21 управлінням отримано 29.03.2021. До суду з аналогічною позовною заявою позивач звернувся 09.04.2021 (справа № 360/1959/21), тобто також з порушенням десятиденного строку. В клопотанні позивачем не зазначено жодних поважних причин пропуску такого строку.

Підстави, зазначені позивачем для поновлення строку звернення до адміністративного суду, визнано судом неповажними. Позивачеві слід надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності інших поважних причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою.

Позивачеві надано строк для усунення недоліків протягом десяти календарних днів з дня отримання копії ухвали та роз`яснено наслідки їх неусунення.

Копію ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 про залишення позовної заяви без руху позивачем отримано 29.07.2021.

05.08.2021 на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від позивача на адресу суду надійшло платіжне доручення від 03.08.2021 № 6629 про сплату судового збору та клопотання про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якого останній послався на таке.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Лисичанську постанову від 17.02.2020 про накладення штрафу в сумі 5100,00 грн у виконавчому провадженні № 58917203 було отримано 21.02.2020. Позовна заява про скасування зазначеної постанови державного виконавця № 1482/07-33 датована 28.02.2020, також відповідно до реєстру поштових відправлень позовна заява була направлена до суду 28.02.2020.

Ухвалу суду від 19.03.2021 про повернення позовної заяви по справі № 360/1107/21 управлінням Пенсійного Фонду України в м. Лисичанську Луганської області отримано 29.03.2021, про що свідчить вхідний штамп на супровідному листі суду, позовна заява за номером 1211-03-07/3075 датована 08.04.2021.

Іншої інформації по зазначеним питанням Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області наразі надати не має можливості, Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області ліквідовано у встановленому законом порядку.

Розглянувши заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд дійшов такого.

Позивачем оскаржується постанова про накладення штрафу від 17.02.2020 ВП № 58917203, яка отримана позивачем 21.02.2020, тобто останнім днем для звернення до суду є 02.03.2020.

При цьому згідно з відомостями комп`ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду” з позовною заявою у справі № 360/1014/20 позивач звернувся до суду 10.03.2020, тобто з порушенням десятиденного строку.

Щодо доводів позивача про те, що позовну заяву про скасування спірної постанови № 1482/07-33 подано саме 28.02.2020, оскільки позовна заява датована 28.02.2020, та відповідно до реєстру поштових відправлень позовна заява була направлена до суду 28.02.2020, суд зазначає таке.

Судом критично оцінюються такі доводи позивача, оскільки відповідно до частини дев`ятої статті 120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Суд зауважує, що проставлення вихідної дати на позовній заяві не може вважатися днем звернення до суду з таким позовом в розумінні КАС України.

Окрім того, наданий позивачем реєстр поштових відправлень від 28.02.2020 не містить відмітки про його прийняття відділом поштового зв`язку.

Відтак, судом відхиляються доводи позивача про те, що вперше до суду з даним позовом він звернувся 28.02.2020.

Таким чином, доказів своєчасного звернення до суду щодо оскарження постанови від 17.02.2020 ВП № 58917203 вперше, позивачем суду не надано.

Також позивач зазначає, що у справі № 360/1107/21 аналогічну позовну заяву було повернуто позивачу в зв`язку з неусуненням недоліків.

З матеріалів позовної заяви встановлено, що ухвалу суду від 19.03.2021 про повернення позовної заяви по справі № 360/1107/21 управлінням отримано 29.03.2021, що не заперечується позивачем.

До суду з аналогічною позовною заявою позивач звернувся 09.04.2021 (справа № 360/1959/21), тобто також з порушенням десятиденного строку.

Судом відхиляються посилання позивача на те, що позовна заява за номером 1211-03-07/3075 датована 08.04.2021, оскільки проставлення вихідної дати на позовній заяві не може вважатися днем звернення до суду з таким позовом в розумінні КАС України.

Також судом встановлено, що в ухвалі про залишення аналогічної позовної заяви без руху в справі № 360/1959/21 суд встановив, що ухвалу суду від 19.03.2021 по справі № 360/1107/21 управлінням отримано 29.03.2021. До суду з даною позовною заявою позивач звернувся 09.04.2021, що підтверджується відтиском штемпеля ВПЗ «Укрпошта» на конверті, тобто також з порушенням десятиденного строку.

В клопотанні позивачем не зазначено жодних поважних причин пропуску такого строку.

Посилання позивача на ліквідацію УПФУ в м. Лисичанську Луганської області судом до уваги не беруться, оскільки ГУПФУ в Луганській області є правонаступником ліквідованого УПФУ в м. Лисичанську Луганської області.

Інших підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом позивачем в своїй заяві не зазначено.

Суд зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі № 815/91/18.

Суд звертає увагу на те, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропуск відповідного строку на звернення до суду через байдужість до своїх прав або небажання скористатися цим правом не є поважною причиною пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення звернення до суду з адміністративним позовом.

Вказаної правової позиції дотримується і Верховний Суд, зокрема, у постановах від 06.03.2019 по справі № 820/394/17, від 06.03.2019 по справі № 805/1985/18-а.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено поважних підстав, які б унеможливили звернення його до суду в межах встановленого КАС України строку. Обставини, на які посилається позивач, не свідчать про існування будь-яких перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа “Олександр Шевченко проти України”, заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України”, заяви №17160/06 та №35548/06; пункт 33).

В пункті 27 рішення від 20 травня 2010 року у справі “Пелевін проти України” (заява № 24402/02), яке набуло статусу остаточного 20 серпня 2010 року, ЄСПЛ зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі “Ашинґдейн проти Сполученого Королівства” (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).

Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2019 року у справі № П/9901/823/18.

Відтак, ГУПФУ Луганської області не було наведено об`єктивних підстав, які б унеможливили звернення його до суду в межах встановленого КАС України строку. Будь-яких інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, позивачем не наведено, існування будь-яких перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів ним не зазначено, а судом не встановлено.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною другою статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

На підставі викладеного суд у відповідності до вимог статті 123 КАС України вважає, що підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, не є поважними.

Отже, судом встановлено, що вимоги ухвали суду від 26.07.2021 про залишення позовної заяви без руху позивачем, у строк визначений судом, виконано не в повному обсязі, недоліки позовної заяви не усунуто.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Частиною восьмою статті 169 КАС України передбачено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи, що позивач усунув не всі недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд вважає за необхідне повернути її позивачу.

Керуючись статтями 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Позов Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 17.02.2020 ВП № 58917203 повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

СуддяІ.О. Свергун