Рішення № 98857057, 09.08.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/3097/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді - Казанчук Г.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009; код в ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання вчинити певні дії, -,

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення оформлене протоколом №111450001393 від 07.06.2021 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за вислугу років починаючи з 31.05.2021 року відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В обґрунтування позовних вимог вказує, що працювала вчителем загальноосвітніх навчальних закладів з 15 серпня 1991 року по 31 серпня 2020 року та має спеціальний (педагогічний) стаж роботи 29 років 16 днів. Після звільнення з посади вчителя, позивач звернулась до відділу обслуговування громадян №8 Маловисківського сервісного центру ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою про призначенні пенсії за вислугу років до якої долучив пакет документів необхідних для вирішення витання щодо призначення пенсії. 11.06.2021 року позивач отримала копію рішення про відмову у призначенні пенсії у формц протоколу №111450001393 від 07.06.2021 року, яке мотивоване відсутністю необхідного спеціального стажу станом на 11.10.2017р. - 26 років 6 місяців. Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач вказує, що з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019р. №2-р/2019, до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення п. «е» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-ХІІ, в редакції, яка діяла до 01.04.2015р. та яка містила умову для призначення пенсії за вислугу років, наявність спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Ухвалою судді від 22.06.2021 року позовну заяву залишено без руху із встановленням строку для усунення недоліків позовної заяви. Недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача.

ГУ ПФУ в Кіровоградській області (далі по тексту - відповідач) подано до суду відзив, в якому заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема зазначивши, що позивач 31.05.2021 року звернулась до головного управління про призначення пенсії за віком за вислугу років, як працівник освіти за наявності спеціального стажу роботи, за результатом розгляду якої рішенням головного управління №111450001393 від 07.06.2021 року було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, оскільки, відповідно до пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон № 1058) право на призначення пенсії за вислугу років мають працівники освіти за наявності спеціального стажу роботи за переліком станом на 10 жовтня 2017 - не менше 26 років 6 місяців. При цьому позивач має спеціального стажу 26 років 1 місяць 27 днів, що недостатнім для призначення пенсії за вислугу років.

Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась із заявою про призначення пенсії за вислугою років 31.05.2021 року до якої долучений необхідні документи, які підтверджуються наявність страхового та педагогічного стажу (а.с.8-34).

Згідно даних трудової книжки НОМЕР_2 (а.с.13-20) з 15 серпня 1991 року по 31 серпня 2020 року позивач працювала вчителем.

Спору щодо дійсності записів у трудовій книжці про підтвердження педагогічного стажу між сторонами не має.

Рішенням Головного управління ПФУ в Кіровоградській області від 07 червня 2021 №111450001393 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, оскільки відсутнє право на пенсію (надалі спірне рішення, а.с.35, 58).

Листом ГУ ПФУ в Кіровоградській області № 1100-0302-8/26656 від 23.06.2021 повідомлено позивача про відмову призначити пенсію за вислугою років, оскільки згідно з пунктом 2-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за вислугу років мають працівники закладів освіти за наявності спеціального стажу роботи станом на 01.04.2015 - не менше 25 років спеціального стажу, на 01.01.2016 - не менше 25 років 6 місяців, на 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців. Заявниця має спеціального стажу 26 років 1 місяць 27 днів (зарахований по 11.10.2017), що недостатньо для призначення пенсії за вислугу років (а.с. 57).

Отже правомірність рішення про відмову призначити пенсію є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Відповідно до статті 1 Закону України Про пенсійне забезпечення громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно до статті 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення", звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції до 02.03.2015 року) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України від 02 березня 2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон №213-VIII) статтю 55 Закону №1788-ХІІ викладено в новій редакції. Так право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» вказаної статті мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №911-VIII) внесені зміни до статті 55 Закону №1788-ХІІ, зокрема у пункті «е» в абзаці першому слова «незалежно від віку» замінено словами та цифрами «після досягнення 55 років і»; доповнено абзацами дванадцятим -двадцять п`ятим.

Отже, пункт «е» у зазначеній редакції визначав, що працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Проте рішенням Конституційного Суду України від 4 червня 2019 року N 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року N 911-VIII.

При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Конституційний Суд України вказав, що положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом № 911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у п. "а" ст. 54 Закону України Про пенсійне забезпечення, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах "е", "ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням ст. ст. 1, 3, ч. 3 ст. 22, ст. 46 Основного Закону України.

Також, Конституційний Суд України зазначив, що положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213 щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави, з огляду на що, оспорювані положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, суперечать положенням ст. ст. 1, 3, 46 Основного Закону України.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 року №2-р/2019, положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 зі змінами, внесеними Законами України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 №213-VIII, Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015 №911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Тобто зазначені положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" N 1788 втратили чинність з 4 червня 2019 року.

Таким чином з 4 червня 2019 року при призначенні пенсії за віком необхідно керуватися статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції чинній до внесення до неї змін законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року N 911-VIII, які визнано неконституційними.

Отже, на день звернення позивача із заявою від 31.05.2021 року про призначення пенсії за вислугу років, п. "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Перелік закладів та установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909.

Відмовляючи в призначенні пенсії позивачу відповідач дійшов зазначив, що згідно з пунктом 2-1 розділу XV Прикінцеві положення" Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування право на призначення пенсії за вислугу років мають працівники закладів охорони здоров`я незалежно під віку при наявності спеціального стажу роботи станом на 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців. При цьому позивач має спеціальний стаж 26 років 1 місяць 27 днів (зарахований по 11.10.2017 року), що не достатньо для призначення пенсії за вислугу років.

Проте суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» №2148-VIII від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності 11 жовтня 2017 року Розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнено пунктом 2-1 та визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Тобто вказаною нормою лише збережено гарантії пенсійного забезпечення певної категорії осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03 жовтня 2017 року мають всі підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Крім того, вказаною нормою не було внесено жодних змін до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому остання підлягає застосуванню саме у редакції, яка відновлена за рішенням Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04 червня 2019 року, а саме у редакції "право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку".

Як зазначив сам відповідач, що позивач має страховий стаж 34 роки 5 місяців 19 дні із них 29 років є педагогічним стажем, що є достатнім для призначення пенсії за вислугою років, оскільки цей стаж знаходиться в діапазоні від 25 до 30 років.

Отже на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, позивач мала право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення, а відтак рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 7 червня 2021 року №111450001393 належить скасувати, як протиправне.

Згідно частини 1 статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Статтею 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

Згідно частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Враховуючи той факт, що жодних інших заперечень стосовно права позивача на призначення пенсії за вислугою років чи не відповідності якихось документів не зазначено, а доводи, які стали підставою для відмови у призначенні пенсії визначені судом протиправними, тому позивач має право на призначення пенсії за віком з дня звернення її із відповідною заявою.

Відповідно до пункту 23 частини 1 статті 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Оскільки скасування спірного рішення не відновить порушеного права позивача, суд дійшов висновку про те, що позовна вимоги про зобов`язання призначити пенсію за віком також підлягає задоволенню.

Водночас у другій позовній вимозі позивач зобов`язати відповідача не лише призначити пенсію а й зобов`язати її виплачувати, проте така вимога, як на думку суду є передчасною, оскільки наразі відсутній спір щодо невиплати пенсі.

Оскільки виплаті пенсії передує відповідне рішення про призначення пенсії та визначення її розміру, а тому у задоволенні позову в частині зобов`язання виплачувати пенсію слід відмовити.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір у сумі 1816 грн., за 2 вимоги немайнового характеру.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

За правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 14.03.2017 року у справі №П/800/559/16, вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з відмовою відповідача призначити пенсію позивачу, у зв`язку з чим вона просить суд зобов`язати відповідача призначити та перерахувати їй пенсію за вислугу років.

Отже, у позовній заяві заявлено основну та похідну вимоги, які стосуються вирішення одного публічно-правового спору немайнового характеру. За подання цього позову судовий збір обчислюється за ставкою, визначеною пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (установлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року у розмірі 2270 грн.). Тому судовий збір за подання цього позову до суду повинен становити 908 грн. Решта 908 грн. (1816 грн. - 908 грн.) сплачені позивачем зайво.

Відповідно до пункту 1 частини 1, частини 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду зокрема в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Відтак, зважаючи на часткове задоволення позову, на користь позивача слід стягнути витрати на сплату судового збору у сумі 605,33 грн. (908/3 х 2) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Кошти зайво сплаченого судового збору у сумі 908 грн. можуть бути повернуті позивачу з Державного бюджету України за його клопотанням, за ухвалою суду.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України Кіровоградській області №111450001393 від 07.06.2021 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 31.05.2021 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605,33 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009; код в ЄДРПОУ 20632802)

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук