Ухвала суду № 98857004, 09.08.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

09 серпня 2021 року м. Київ № 320/9489/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Відділу у Білоцерківському районі Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Білій Церкві Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

до суду звернулась ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Відділу у Білоцерківському районі Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Білій Церкві Головного управління Держгеокадастру у Київській області (код: 39817550, адреса: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 3) в якому просить суд:

- визнати протиправними дії державного кадастрового реєстратора Відділу у Білоцерківському районі Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Білій Церкві Головного управління Держгеокадастру у Київській області Озадовського Олександра Олександровича по внесенню 21.01.2021 відомостей до Державного земельного кадастру про державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 3220481301:02:016:0032, площею 0,25 га, місце розташування: АДРЕСА_2 та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 3220481301:02:016:0032, площею 0,25 га, місце розташування: АДРЕСА_2 ;

- визнати протиправними дії державного кадастрового реєстратора Відділу у Білоцерківському районі Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Білій Церкві Головного управління Держгеокадастру у Київській області Озадовського Олександра Олександровича по внесенню 21.01.2021 відомостей до Державного земельного кадастру про державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 3220481301:02:016:0033, площею 0,4444 га, місце розташування: АДРЕСА_2 та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 3220481301:02:016:0033, площею 0,4444 га, місце розташування: АДРЕСА_2 .

Як вбачається зі змісту позову, в обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що у її власності перебувають земельні ділянки за кадастровими номерами 3220481301:02:016:0018 та 3220481301:02:016:0019.

15.02.2021 позивачем отримано повідомлення відповідача №1611224349/1 про те, що у технічній документації із землеустрою по земельній ділянці за кадастровим номером 3220481301:02:016:0018 виявлено помилку у координатах поворотних точок меж земельної ділянки, для виправлення якої необхідно виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та звернутися до Відділу у Білоцерківському районі Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Білій Церкві Головного управління Держгеокадастру у Київській області із заявою про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру про координатами поворотних точок меж земельної ділянки.

Перевіркою даних Публічної кадастрової карти України з`ясувалось, як зазначає позивач, що 21.01.2021 державним кадастровим реєстратором Відділу у Білоцерківському районі Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Білій Церкві Головного управління Держгеокадастру у Київській області Озадовським Олександром Олександровичем було внесено відомості про реєстрацію земельних ділянок 3220481301:02:016:0032 та 3220481301:02:016:0033, що є суміжними із земельними ділянками позивача. Внаслідок цього виникло часткове накладення меж земельної ділянки за кадастровим номером 3220481301:02:016:0032 на земельну ділянку за кадастровим номером 3220481301:02:016:0018, та накладення меж земельної ділянки за кадастровим номером 3220481301:02:016:0033 та земельну ділянку за кадастровим номером 3220481301:02:016:0019.

Таким чином, позивач вказує на відсутність помилки у технічній документації із землеустрою щодо координат поворотних точок меж земельної ділянки за кадастровим номером 3220481301:02:016:0018, що належить позивачеві, та вважає дії державного кадастрового реєстратора Відділу у Білоцерківському районі Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Білій Церкві Головного управління Держгеокадастру у Київській області Озадовського Олександра Олександровича по внесенню 21.01.2021 відомостей до Державного земельного кадастру про державну реєстрацію земельних ділянок за кадастровими номерами 3220481301:02:016:0032 та 3220481301:02:016:0033 - протиправними.

Відповідно до положень статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, у тому числі чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про те, що дану позовну заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Так, приписами статей 2, 4 та 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Аналіз відповідних положень Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.01.2020 по справі №455/856/16-аґ, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Правила визначення юрисдикційності відповідної справи встановлені процесуальними законами, якими регламентована предметна та суб`єктна юрисдикція адміністративних, господарських та цивільних судів, - це ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України.

Разом з цим, у пункті 40 вищевказаної постанови колегія суддів касаційної інстанції зазначила, що в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Так, у ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна, або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово у своїх постановах вказувала критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Визначення правильної юрисдикційності того чи іншого спору має важливе значення, адже Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29 квітня 1988 року у справі «Белілос проти Швейцарії»); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії»).

Як вбачається із викладених вище обґрунтувань позивача щодо звернення до суду з даним адміністративним позовом, заявлені вимоги мотивовані спором щодо накладення меж земельних ділянок, які перебувають у приватній власності іншої особи, на межі земельної ділянки, що належать позивачеві.

При цьому, порушення своїх прав, у відповідності до мотивувальної частини позовної заяви, позивач убачає у діях державного кадастрового реєстратора відповідача, що полягають у внесенні відомостей про реєстрацію земельних ділянок, які належать іншій особі. В той же, у відповідності до обраного позивачем способу захисту, згідно прохальної частини позову, позивач вважає, що такі дії державного кадастрового реєстратора відповідача мають бути визнані судом протиправними, а здійснена ним державна реєстрація земельних ділянок, які накладаються на межі земельних ділянок позивача - скасованою.

Статтею 158 Земельного кодексу України передбачено, що суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих цим збитків.

Відповідно до частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування та шляхом застосування інших, передбачених законом способів.

Верховний Суд у постанові від 16.05.2018 по справі №147/286/17 зазначив, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

За викладених позивачем обставин звернення до суду, спірні правовідносини виникли в першу чергу щодо встановлення межі між земельними ділянками позивача та іншої особи.

Отже, ураховуючи суть та суб`єктний склад спірних правовідносин, а також, що цей позов направлено на поновлення прав позивача у сфері земельних відносин, суд робить висновок, що даний спір не є публічно-правовим, оскільки є спором з приводу суміжного землекористування та має вирішуватися судами цивільної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 4, 5, 170, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу у Білоцерківському районі Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Білій Церкві Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею у порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панченко Н.Д.