Рішення № 98856894, 19.07.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2021 року № 320/1659/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О.,

при секретарі судового засідання Спасібко Ю.М.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кам`янець-Подільський міський голова Посітко Михайло Володимирович, про визнання протиправним та скасування розпорядження Кам`янець-Подільського міського голови №24-к від 13 січня 2021, -

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Кам`янець-Подільського міського голови Посітка Михайла Володимировича, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження Кам`янець-Подільського міського голови №24-к від 13 січня 2021 року "Про внесення змін до розпорядження міського голови від 16.05.2019 №109-к "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ".

Обгрунтовуючи такі вимоги, позивач зазначив, що 13 січня 2021 року Кам`янець-Подільським міський голова Посітко М.В. (надалі по тексту також - відповідач, міський голова) виніс розпорядження №24-к. Зазначеним розпорядженням №24-к від 13.01.2021 року "Про внесення змін до розпорядження міського голови від 16.05.2019 №109-к Про поновлення на роботі ОСОБА_1 " (надалі по тексту також - розпорядження №24-к від 13.01.2021 року) Кам`янець-Подільського міського голови виклав розпорядження Кам`янець-Подільського міського голови від 16.05.2019 року №109-к (надалі по тексту також - розпорядження №109-к від 16.05.2019 року) в новій редакції.

В розпорядженні №24-к від 13.01.2021 року зазначив: "Відповідно до пункту 20 частини 4 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування і Україні", статті 235 Кодексу законів про працю України, враховуючи службову записку в. о. начальника юридичного управління Лазарєвої О.П. від 30.12.2020 №687/01-16 та правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду , викладену у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі №369/11467/16-а:

1. Внести зміни до розпорядження Кам`янець-Подільського міського голови від 16.05.2019 №109-к "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ", виклавши його в новій редакції:

" 1. Скасувати розпорядження міського голови від 08 листопада 216 року №350-к "Про звільнення ОСОБА_1 .

2. Поновити ОСОБА_1 з 26 грудня 2011 року на посаді директора Департаменту правового супроводу та контролю Кам`янець-Подільської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 3736844 7).

3. ОСОБА_1 невідкладно приступити на роботу на посаді директора Департаменту правового супроводу та контролю Кам`янець- Подільської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 37368447). "

1. Контроль за виконанням цього рішення залишаю за собою."

Позивач вважає розпорядження Кам`янець-Подільського міського голови №24-к від 13.01.2021 року очевидно протиправним (незаконним) та таким, що підлягає скасуванню з підстав порушення його прав та інтересів, норм Конституції України та іншого законодавства України, зокрема:

- перебрав на себе повноваження Києво-Святошинського районного суду Київської області (органу, до якого позивач звернувся для вирішення трудового спору і який в справі №369/11467/16-а станом на сьогодні його продовжує розглядати, позовні вимоги про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу) щодо вирішення спору про поновлення позивача на роботі на посаді директора Департаменту правового супроводу та контролю Кам`янець-Подільської міської ради;

- здійснив зміну редакції розпорядження №109-к від 16.05.2019 року без рішення суду про поновлення позивача на роботі;

- здійснив зміну редакції розпорядження №109-к від 16.05.2019 року всупереч застереженням позивача письмово висловленим та доведеним до відома відповідача щодо заперечень про внесення змін до вказаного розпорядження;

- зміною редакції розпорядження №109-к від 16.05.2019 року не встановив розмір посадового окладу, премій, доплат та надбавок за ранг посадової особи місцевого самоврядування, стаж роботи, тощо;

- порушив право позивача на розгляд та вирішення трудового спору з поновлення на роботі на посаді директора Департаменту правового супроводу та контролю Кам`янець- Подільської міської ради з відновленням усіх істотних умов трудового договору укладеного зі мною 17.03.2011 року по суті судовими органами, зокрема, Києво-Святошинським районним судом Київської області;

- порушив принцип добросовісності при прийнятті оскарженого розпорядження №24-к від 13.01.2021 року;

- порушив право позивача на отримання середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 26.12.2011 року до 13.01.20201 року, або з 16.05.2019 року по 13.01.2021 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 19.02.2021 в цій адміністративній справі відкрито загальне позовне провадження.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмовий відзив, у якому зазначив, що захист прав, свобод або законних інтересів, серед іншого, можливий шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень або визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, обов`язковою умовою надання судового захисту є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, обгрунтованим, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, відповідач вважає, що оспорюване позивачем розпорядження жодним чином не порушує будь-яких законних прав, свобод та інтересів позивача, а навпаки спрямоване на якомога швидше відновлення порушених трудових прав позивача шляхом його поновлення на роботі. Проте, судячи з позиції позивача, він явно не заінтересований у своєму фактичному поновленні на роботі, а відтак цілком безпідставно, на думку відповідача, оскаржує абсолютно законне розпорядження відповідача щодо поновлення позивача на посаді. На переконання відповідача, позивач у даній справі діє об`єктивно недобросовісно, що є підставою для відмови судом в позові.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах про оскарження рішень, дій суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, чи прийнято рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо; добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно- правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Приписами ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначено, що посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно ч.1 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно міста. Частиною 3 зазначеної статті Закону передбачено, що міський голова очолює виконавчий комітет відповідної міської ради, головує на її засіданнях.

Відповідно до ч. З ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п.10 ч.4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР, міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів;

Частиною 5 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

Частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Підставами для визнання акта протиправним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації або громадянина.

У статті 3 Основного Закону України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення у частині 1 статті 74 зазначеного Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Статтею 4 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» №2493-111 від 07.06.2001 року визначено, що служба в органах місцевого самоврядування здійснюється, зокрема, на таких основних принципах: верховенства права, демократизму і законності; пріоритету прав та свобод людини і громадянина; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» №2493-111 від 07.06.2001 р. основні обов`язки посадових осіб місцевого самоврядування, зокрема є: додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування; додержання прав та свобод людини і громадянина.

Дослідивши обставини щодо додержання відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення прав та інтересів позивача, суд встановив наступне.

В оскарженому розпорядженні №24-к від 13.01.2021 року відсутні норми про відновлення істотної умови трудового договору, розміру заробітної плати з зазначенням розміру посадового окладу, надбавок, премії, виплат за ранг, відповідний трудовий стаж та інше.

Розпорядженням №24-к від 13.01.2021 року не встановлено право позивача на отримання заробітної плати, не визначено її розмір. При цьому розпорядженням №109-к від 16.05.2019 року до його зміни розпорядженням №24-к від 13.01.2021 року була передбачена заробітна плата з визначенням розміру посадового окладу, надбавок та доплат.

Щодо відсутності в розпорядженні №24-к від 13.01.2021 року норми про розрахунок та виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 26.12.2011 року по 13.01.2021 року, або з 16.05.2019 року по 13.01.2021 року, а відтак не відновлення права на таку виплату.

Відповідно до статті 235 КзпП України, орган при винесені рішення про поновлення на попередній роботі приймає рішення про виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Відповідач оскарженим розпорядженням №24-к від 13.01.2021 року не вирішив питання розміру та строку за який має буди сплачено позивачу середню заробітну плату за час вимушеного прогулу. Відтак, цим розпорядженням відповідач підтвердив відсутність поновлення позивача на роботі на посаді директора Департаменту правового супроводу та контролю Кам`янець-Подільської міської ради.

Разом з тим, протиправним прийняттям розпорядження №24-к від 13.01.2021 року відповідач перешкоджає праву позивача на належний розгляд трудового спору про поновлення на роботі та вирішення похідної вимоги про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що в спірному рішенні відсутнє визначення робочого місця на якому позивач має приступити до роботи на посаді директора Департаменту правового супроводу та контролю Кам`янець-Подільської міської ради.

Робоче місце та його технічне обладнання (комп`ютер, принтер, телефон і т.д.) є істотною умовою укладеного трудового договору та обов`язком роботодавця забезпечити працівнику належні умови робочого місця.

Відповідачем зазначено в пункті 1 розпорядження №24-к від 13.01.2021 року про обов`язок приступити до роботи без визначення розміру оплати за виконання роботи та самого факту такої оплати, а відтак примусу до безоплатної роботи.

Обгрунтованими є доводи позивача про те, що порушено його законний інтерес на здійснення відповідачем своїх повноважень при прийнятті розпорядження №24-к від 13.01.2021 року з дотриманням зобов`язань у відповідності до вимог статті 19 Конституції України на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Кам`янець-Подільського міського голови №24-к від 13 січня 2021 року "Про внесення змін до розпорядження міського голови від 16.05.2019 №109-к "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ".

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 02 серпня 2021 р.