Ухвала суду № 98856870, 09.08.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"09" серпня 2021 р. справа № 300/3925/21

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Тимощук О. Л., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення грошового забезпечення, зобов`язання здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні відпустки, стягнення середнього заробітку за час затримки виплат при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також позивач, ОСОБА_1 ), 03.08.2021 звернувся в суд з позовною заявою до Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області, у якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність начальника УСБУ в Івано-Франківській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 31.12.2020 до 14.05.2021;

- стягнути з Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення (заробітну плату) за час проходження служби в розпорядженні за посадою першого заступника начальника Управління в період з 31.12.2020 по 14.05.2021;

- зобов`язати Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 з військової служби та компенсації за невикористані 93 дні відпустки із розрахунку всієї суми грошового забезпечення з відповідними доплатами, яка мала бути виплачена військовослужбовцю, а не лише із суми посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років та виплати на користь ОСОБА_1 вказану різницю коштів;

- стягнути з Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за весь час затримки належних ОСОБА_1 виплат при звільненні з військової служби – заробітної плати (грошового забезпечення) за період з 31.12.2020 до 14.05.2021 та повної суми одноразової грошової допомоги та компенсації за невикористані 93 дні відпусток.

Пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також КАС України) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Згідно із частиною 3 статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено чотири позовні вимоги немайнового характеру.

До позовної заяви позивачем, всупереч вимогам статті 161 КАС України, не долучено документа про сплату судового збору. Натомість, у позовній заяві ОСОБА_1 вказує на приписи пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» та стверджує, що він звільняється від сплати судового збору за звернення до суду із даною позовною заявою, оскільки спірні виплати пов`язані з оплатою праці.

Дослідивши позовну заяву, судом встановлено, що дві позовні вимоги, а саме: зобов`язати Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 з військової служби із розрахунку всієї суми грошового забезпечення з відповідними доплатами, яка мала бути виплачена військовослужбовцю, а не лише із суми посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років та виплати на користь ОСОБА_1 вказану різницю коштів; стягнути з Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за весь час затримки належних ОСОБА_1 виплат при звільненні з військової служби – заробітної плати (грошового забезпечення) за період з 31.12.2020 до 14.05.2021 та повної суми одноразової грошової допомоги та компенсації за невикористані 93 дні відпусток, не підпадають під дію приписів пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» з оглядну та таке.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) за трудовим договором виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина 1 статті 94 КЗпП України, частина 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці").

Стаття 2 Закону України "Про оплату праці" відносить до структури заробітної плати основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Структура заробітної плати відображена також у розробленій відповідно до Закону України "Про державну статистику" та Закону України "Про оплату праці" з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці і стандартів Системи національних рахунків Інструкції зі статистики заробітної плати (надалі, також - Інструкція), затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року №5, що був зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До цього фонду, який складається з фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати й інших заохочувальних та компенсаційних виплат, включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.

Суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору та суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні передбачено розділом 3 Інструкції «Інші виплати, що не належать до фонду оплати праці» (пункти 3.8 та 3.9 розділу 3 Інструкції).

Отож, зазначені виплати не належать до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною винагородою, що входить до такої структури.

Аналогічні чи близькі за змістом висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 (пункт 34); від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (пункт 60) і від 18 березня 2020 року у справі №711/4010/13-ц (пункт 53).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Виходячи із коментованих вище правових висновків Великої Палати Верховного Суду ''середній заробіток (суми, які нараховуються працівникам) за час затримки розрахунку при звільненні'' відрізняється за юридичним змістом від ''заробітної плати'', а відтак пільги щодо сплати судового збору за звернення до суду із вимогою про стягнення заробітної плати не застосовуються до вимоги про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Таким чином, позовну заяву ОСОБА_1 подано без додержання вимог частини 2 статті 161 КАС України.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Виходячи зі змісту частини 2 статті 132 КАС України, суд повинен керуватися приписами спеціального закону при визначенні можливості зменшення, звільнення, розстрочення чи відстрочення сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 (надалі, також Закон №3674-VI).

Статтею 1 Закону №3674-VI передбачено, що судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2021 року у розмірі 2 270 гривень.

Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою встановлена ставка судового збору – 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи те, що позивачем заявлено чотири позовні вимоги немайнового характеру, щодо двох з яких не передбачено звільнення від сплати судового збору, за звернення до суду із даним позовом ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1816 грн (2*2270*0,4).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

На підставі наведеного, керуючись частиною 3 статті 161, частинами 1, 2 статті 169, статями 171, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення грошового забезпечення, зобов`язання здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні відпустки, стягнення середнього заробітку за час затримки виплат при звільненні, залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом подання документу про сплату судового збору в розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 00 копійок.

Роз`яснити, що в разі не усунення недоліків у вище зазначений строк позовна заява буде повернена позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.