Рішення № 98856844, 09.08.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2021 р. справа № 300/2070/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. М. Грушевського до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарський виробничий кооператив ім. М. Грушевського (далі – позивач, СГВК ім. М. Грушевського) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 16.03.2021 та зобов`язання відповідача підтвердити статус СГВК ім. М. Грушевського як платника єдиного податку четвертої групи на 2021 рік та внести відповідні відомості до реєстру платників єдиного податку, про що видати довідку (витяг) з реєстру платників єдиного податку.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу в реєстрації його платником єдиного податку четвертої групи, який був зареєстрований платником єдиного податку IV групи згідно пункту 298.8 статті 298 ПК України. Позивач вважає, що наявність боргу на 1 січня поточного року є підставою для відмови у набутті статусу платника єдиного податку лише для тих хто вперше набуває цей статус, а оскільки позивач у даному випадку мав з 01.01.2019 автоматично стати платником єдиного податку четвертої групи, тому норми підпункту 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 Податкового кодексу України щодо відмови у такій реєстрації за наявності податкового боргу до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 даний позов залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачу надано строк для усунення недоліків.

У зв`язку із усуненням недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

15.07.2021від Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого слідує, що відповідач заперечує проти задоволення даного адміністративного позову. Представник відповідача зазначає, що спірне рішення було прийняте у зв`язку з наявністю за у позивача станом на 01.01.2021 податкового боргу з єдиного податку в розмірі 817 293,82 грн., що не дає права позивачу згідно підпункту 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 Податкового кодексу України бути платником єдиного податку четвертої групи.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.

СГВК ім. М. Грушевського від 10.04.2000 перебуває на обліку у Рогатинській ДПІ Головного управління ДПС в Івано-Франківській області як платник податків, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 6).

З 2017 по 2019 рік СГВК ім. М. Грушевського був зареєстрований у Рогатинській ДПІ Головного управління ДПС в Івано-Франківській як платник єдиного податку, що підтверджено відповідачем у відзиві.

Як зазначає податковий орган у оскарженому рішенні та відзиві позов, 19.02.2021 позивачем подано податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2021 рік: №9030305464 від 19.02.2021 (загальна-звітна), №903029 від 19.02.2021 року (звітна) та розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва№9030149893 від 19.02.2021.

У березні 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу документа про підтвердження в 2021 році за СГВК ім. М. Грушевського статусу платника єдиного податку IV групи.

Рішенням, оформленим листом від 16.03.2021 за №2282/09-19-18-08-23 відповідач відмовив позивачу у реєстрації його платником єдиного податку четвертої групи, у зв`язку з тим, що станом на 01.01.2021 за позивачем обліковується податковий борг в розмірі 817 293,82 грн., що є порушенням вимог підпункту 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті291 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з таким рішенням Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

При вирішенні даного спору суд виходив з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України).

Відповідно до пунктів 291.2, 291.3 статті 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності – особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 ПК України визначено, що четверта група – сільськогосподарські товаровиробники: а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків; б) фізичні особи-підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України «Про фермерське господарство», за умови виконання сукупності таких вимог: здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж; провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси; не використовують працю найманих осіб; членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім`ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України; площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше двох гектарів, але не більше 20 гектарів.

Відповідно до підпункту 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 ПК України, для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.

Згідно підпункту 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 ПК України, не може бути платником єдиного податку четвертої групи суб`єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

У відповідності до пункту 299.6 статті 299 ПК України, підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу;

2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

За приписами пунктів 299.1, 299.2 статті 299 ПК України, реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Відповідно до підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України, сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року: загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку); звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику; відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

Як судом уже встановлено, 19.02.2021 позивачем подано податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2021 рік: №9030305464 від 19.02.2021 (загальна-звітна), №903029 від 19.02.2021 року (звітна) та розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва №9030149893 від 19.02.2021.

Згідно пункту 299.10 статті 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків

З огляду на вищезазначені норми, не може бути зареєстрованим платником єдиного податку четвертої групи суб`єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Разом з цим, у разі реєстрації суб`єкта господарювання платником єдиного податку четвертої групи такий суб`єкт господарювання набуває статусу платника єдиного податку четвертої групи безстроково. Реєстрація платником єдиного податку може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу виключно з підстав, передбачених пунктом 299.10 статті 299 ПК України.

Отже, наявність боргу на перше січня поточного року є підставою для відмови у набутті статусу платника єдиного податку четвертої групи лише для суб`єктів господарювання які вперше набувають цей статус.

Так, Податковий кодекс України передбачає підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку (пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу) або підстави, з яких платник не може бути платником єдиного податку 4 групи (пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу), але не містить норму, відповідно до якої платник, який має на початок звітного року податкову заборгованість, не може бути, або втрачає статус платника єдиного податку 4 групи.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №814/1394/15, який в силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України врахований судом у спірних правовідносинах.

У даному випадку, позивач вже був зареєстрований платником єдиного податку четвертої групи, а тому правила підпункту 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 ПК України відповідач помилково застосував до порядку щорічного підтвердження статусу платника податку позивачем.

Отже, наявність у позивача податкового боргу, як підставу для відмови у підтверджені статусу платника єдиного податку з посиланням на норми підпункту 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 Податкового кодексу України, суд до уваги не бере, оскільки ці норми встановлюють умови за якими суб`єкти господарювання не можуть набувати статусу платника єдиного податку 4 групи і ці умови не стосуються підтвердження статусу такого платника.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, що викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №816/543/17 та у постанові від 29.03.2018 у справі №804/2321/17.

Крім того, відповідно до пункту 299.11 статті 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

Таким чином, контролюючий орган лише під час проведення виїзної документальної перевірки позивача може встановити обставини, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), та прийняти рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку. Проте, відповідачем не проводилась перевірка позивача, а також не приймалося рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Аналогічний висновок щодо необхідності проведення перевірки контролюючим органом викладений Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 по справі №813/1465/17.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідач без належних на те підстав відмовив позивачу в підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2021 рік.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, згідно частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд констатує, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а саме не довів суду правомірність рішення про відмову у реєстрації платником єдиного податку четвертої групи на 2021 рік СГВК ім. М. Грушевського, при цьому, позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення у повному обсязі.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, то в силу вимог частини 1 статті 132, частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 540,00 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. М. Грушевського (с. Чесники, Івано-Франківська обл., 77042, код ЄДРПОУ 20536228) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ43968084) про скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій – задовольнити. Визнати протиправними і скасувати рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, оформлене листом від 16.03.2021 за №2282/09-19-18-08-23.

Визнати протиправними і скасувати рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, оформлене листом від 16.03.2021 за №2282/09-19-18-08-23.

Зобов`язати Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 43968084) підтвердити статус сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. М. Грушевського (с. Чесники, Івано-Франківська обл., 77042, код ЄДРПОУ 20536228) як платника єдиного податку четвертої групи на 2021 рік шляхом видачі довідки (витягу) з реєстру платників єдиного податку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 43968084) на користь сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. М. Грушевського (с. Чесники, Івано-Франківська обл., 77042, код ЄДРПОУ 20536228) сплачений судовий збір в розмірі 4 540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Кафарський В.В.