Ухвала суду № 98856600, 09.08.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову

09 серпня 2021 рокум. Ужгород№ 260/3403/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю "Перечинський лісохімічний комбінат" до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування припису, -

ВСТАНОВИВ:

04 серпня 2021 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з додатковою відповідальністю "Перечинський лісохімічний комбінат" (89200, Закарпатська область, м. Перечин, вул. Ужанська, 25 код ЄДРПОУ 00274105) до Управління Держпраці у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська 16, код ЄДРПОУ 39795035), в якому просить: "1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити загальне позовне провадження у справі; 2. Припис №06/06-18 від 21 липня 2021 року Управління Держпраці у Закарпатській області, винесений головним державним інспектором відділу нагляду в будівництві, енергетиці, машинобудуванні, котлонагляді та на виробництвах і об`єктах підвищеної небезпеки Повхом Михайлом Васильовичем , визнати протиправним та скасувати.".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Перечинський лісохімічний комбінат" про забезпечення позову було повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі.

06 серпня 2021 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з додатковою відповідальністю "Перечинський лісохімічний комбінат, із заявою про забезпечення адміністративного позову, якою просив суд: "1. Зупинити дію припису Управління Держпраці у Закарпатській області № 06/06-18 від 21 липня 2021 року, винесеного головним державним інспектором відділу нагляду в будівництві, енергетиці, машинобудуванні, котлонагляді та на виробництвах і об`єктах підвищеної небезпеки Повхом Михайлом Васильовичем до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі".".

Вказану заяву представник аргументує тим, що є очевидними ознаки протиправності оскаржуваного припису, оскільки такий оформлено винесено безпідставно па підставі перевірки, яку проведено з суттєвим порушенням порядку та строку її проведення, тобто поза межами повноважень посадових осіб органу Держпраці у Закарпатській області. Позивач вказує, що припис Управління Держпраці у Закарпатській області №06/06-18 від 21 липня 2021 року про усунення виявлених порушень не відповідає вимогам індивідуального акту, в частині обґрунтованості та вмотивованості визначення способу усунення виявлених порушень. А відтак, невжиття заходів забезпечення позову призведе до непоправних фінансових наслідків, аж до зупинки роботи підприємства. Настання вище вказаних обставин істотно ускладнить, виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позовних вимог, що позбавить позивача ефективного судового захисту інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Статтею 154 частиною 1 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статті 154 частини 1 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Приписами статті 154 частин 2, 3 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. Відтак, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

У зв`язку із наведеним, на підставі статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву, дослідивши необхідні для розгляду заяви, матеріали адміністративної справи, суд вважає, що у задоволенні такої необхідно відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 150 частини 1 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно зі статтею 150 КАС України, її частиною 2, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов`язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється. Забезпечення позову допускається, якщо не вжиття цих заходів може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17.

Проаналізувавши мотиви, якими заявник обґрунтовує подану заву, суд дійшов висновку про відсутність об`єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав та інтересів без вжиття таких заходів.

Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначив, що підставою для забезпечення позову шляхом зупинення дії припису Управління Держпраці у Закарпатській області № 06/06-18 від 21 липня 2021 року до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі є наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, та ускладнить їх відновлення, оскільки спірний припис, складений без встановлення факту порушення та не виконання співробітниками відповідача вимог чинного законодавства під час проведення перевірки.

Однак, заявником не вказано, яка з передбачених КАС України підстав забезпечення позову має місце в даному випадку. А невжиття заходів ніяким чином не ускладнить чи не унеможливить виконання рішення суду, адже у разі скасування спірного припису порушення прав позивача є відворотнім.

Подання даного адміністративного позову, не може бути єдиним та беззаперечним доказом очевидної ознаки протиправності таких дій чи рішень суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що звернувшись до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування припису Управління Держпраці у Закарпатській області № 06/06-18 від 21 липня 2021 року, позивач реалізував своє право на судовий захист.

Статтею 151 частинами 1, 2 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, суд у кожному випадку повинен встановити, виходячи з конкретних доказів, чи є хоча б одна з зазначених обставин у наведеній нормі, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Таким чином, заходи забезпечення позову, які просить вжити заявник, не є співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд, також, не приймає доводи позивача про очевидну протиправність оскаржуваного припису, оскільки зробити такий висновок неможливо без дослідження правомірності винесення оскаржуваного позивачем рішення. Натомість, суд вважає, що зупинення дії припису фактично вирішує спір в частині, що на думку суду є неприпустимим.

Суд наголошує, що наявність чи відсутність очевидних ознак протиправності оскаржуваних припису суд може встановити лише під час розгляду справи за даним позовом.

За таких підстав та враховуючи, що заявником не доведено існування обставин, вказаних у статті 150 частині 2 КАС України, на час вирішення заяви про забезпечення позову відсутні підстави стверджувати про протиправність рішення суб`єкта владних повноважень, а також про наявність підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, оскільки вирішення вказаного питання на даній стадії фактично є розглядом справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Також необхідно зауважити, що із врахуванням предмету позову у випадку задоволення позовних вимог, відновлення прав позивача стане можливим без вжиття заходів забезпечення позову. Тобто сам факт задоволення вимог позивача поновить право позивача за захистом якого звернувся з даним позовом.

У зв`язку з наведеним, виходячи із змісту поданої заяви та доводів, наведених позивачем на її обґрунтування, суд дійшов висновку про її необґрунтованість, а тому не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 150-154, 243, 248 КАС України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Товариству з додатковою відповідальністю "Перечинський лісохімічний комбінат" у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Суддя С.Є. Гаврилко