Рішення № 98856041, 06.08.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2021 року м. Житомир справа № 240/9651/21

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Нагірняк М.Ф.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А3771 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А3771 щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні з 31.07.2020 року по 29.03.2021 рік;

- стягнути з Військової частини А 3771 на його користь середній грошовий заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 31.07.2020 року по 29.03.2021 рік.

Позивач зазначає, що 31.07.2020року був звільнений з військової служби. При звільненні Позивачу не була нарахована та виплачена використав одноразова відпустка у зв`язку з усиновленням дитини. Така грошова компенсація Позивачу була нарахована та виплачена лише на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2021 у справі №240/13801/20 за його позовом до військової частини А3771. Такі кошти на загальну суму 61898,18грн. Відповідач йому виплатив лише 29.03.2021року, тобто через 242дні після звільнення зі служби.

На думку Позивача, затримка виплати вказаної частини грошового забезпечення є підставою для відшкодування середнього заробітку за весь час такої затримки на загальну суму 258860,14грн.

Ухвалою від 14.06.2021року після усунення недоліків позовної заяви було відкрито провадження в даній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник Відповідача, Військової частини А3771, 12.07.2021року направив до суду відзив на позов, в якому проти позову заперечує. Зазначає, що вимоги положень ст.ст.116 і 117 КЗпП України не можуть застосовуватися на відносини щодо виконання судового рішення. При звільненні зі служби Позивачу була виплачена вся сума належного грошового забезпечення. Кошти на загальну суму 61898,18грн. були виплачені Позивачу на виконання судового рішення. По цій причині, на думку Відповідача, відсутній спір та підстави для стягнення середнього заробітку.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовців, регулюються правовими нормами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року N 2011-XII (надалі - Закон N 2011-XII), що були чинні на день виникнення спору.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 проходив військову службу та наказом командира військової частини А 3771 (по стройовій частині) № 175 від 31 липня 2020 року полковника ОСОБА_1 , звільненого наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 29 липня 2020 року № 212 з військової служби у запас за підпунктом «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення з 31 липня 2020 року.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що при звільненні з військової служби Позивачу не була виплачена одноразова відпустка у зв`язку з усиновленням дитини. Такі кошти на загальну суму 61898,18грн. Відповідач виплатив Позивачу лише 29.03.2021року на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2021 у справі №240/13801/20.

Суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності підстав, для застосування до Відповідача відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, у вигляді виплати Позивачу середнього заробітку за весь період затримки повного розрахунку при звільненні.

Суд зазначає, що за змістом статті 9 Закону Закон N 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати компенсації за невикористану відпустку і індексації грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розмір виплати грошового забезпечення військовослужбовцям.

Водночас такі питання врегульовано нормами загального трудового законодавства - Кодексом законів про працю України.

Безспірно, за приписами ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно вимог ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

При вирішенні спору суд враховує, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року у справі N761/9584/15-ц (провадження N 14-623цс18) дійшла висновку, що оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати Позивач, та за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням N 6-113цс16, зазначивши, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Суд враховує, що в серпні 2020 року при звільненні Позивача з військової служби йому сумарно було виплачено 775058,88грн., що підтверджується довідкою Відповідача від 22.06.2021року, дослідженою судом.

Суд враховує, що сума несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення Позивача зумовленого несвоєчасною виплатою грошової компенсації за невикористану одноразову відпустку у зв`язку з усиновленням дитини становить 61898,18грн., що менше 10% від суми коштів, виплачених при звільненні.

Суд також враховує доводи представника Відповідача, що відповідно до рішення ЄСЗПЛ від 08.04.2010року у справі "Меньшакова проти України" (Заява № 377/02) стаття 117 Кодексу законів про працю не може бути розтлумачена як така, що встановлює право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як вона була присуджена особі за рішенням суду.

З огляду на очевидну не співмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями самого Позивача та Відповідача суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності Відповідача за прострочення ним належних при звільненні Позивача виплат шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача 25000,00грн.

Виходячи з принципу пропорційності, суд вважає, що зазначений спосіб захисту порушеного права Позивача є певною орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням реалізації Позивачем права на одноразову відпустку у зв`язку з усиновленням дитини або своєчасної виплати грошової компенсації за її невикористання.

Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України судові витрати ОСОБА_1 у вигляді судового збору в сумі 908,00грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини А3771.

Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково, визнати протиправною бездіяльність військової частини А3771 щодо невиплати всіх належних ОСОБА_1 сум у день звільнення.

Стягнути з Військової частини А3771 (вул. В.Бердичівська, 17 А м. Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 26605350) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 25000,00грн. відшкодування за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Судові витрати ОСОБА_1 у вигляді судового збору в сумі 908,00грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини А3771.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Ф. Нагірняк