Рішення № 98855915, 09.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2021 р. Справа№200/2195/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 84121, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Генерала Батюка, буд. 8, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною відмови щодо виплати недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 ; зобов`язання виплатити недоотриману пенсію померлого батька ОСОБА_2 .

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2021 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.

В установлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

15 квітня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 09 червня 2021 року.

09 червня 2021 року судом відкладено підготовче засідання до 07 липня 2021 року.

05 липня 2021 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив від позивача.

06 липня 2021 року на адресу суду надійшли пояснення від позивача.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в порядку письмового провадження.

Так, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 під час перебування в гостях в селищі Єрмаково Вологодського району, Волгоградської області Російської Федерації, з яким вона проживала за місцем реєстрації на тимчасово окупованій території. Після смерті її батька залишилась недоотримана пенсія за вислугою років, призначена відповідно до Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ. Внаслідок ведення карантинних обмежень позивач лише серпні 2020 року звернулась до відповідача для отримання недоотриманої пенсії померлого батька, проте в усному порядку її повідомили, що в неї відсутні документи, які б підтверджували спільне проживання з батьком на день його смерті. На неодноразові звернення щодо виплати недоотриманої пенсії відповідачем надано відповідь, що позивачу необхідно надати оригінал довідки про сумісне проживання з батьком на день його смерті за фактичним місцем проживання, та у зв`язку зі спливом 6-місячного терміну для звернення, передбаченого ст. 61 Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 року. Відмову щодо виплати недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 вважає протиправною, просила задовольнити позов.

В установлений судом строк відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, посилаючись на те, що померлий перебував на обліку в Головному управлінні як отримувач пенсії за вислугу років, відповідно до Закону №2262. Зазначив, що шестимісячний строк, встановлений статтею 61 Закону №2262, є присічним. Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 позивач звернулась 02.09.2020 року, тобто з пропуском цього строку. Посилання позивача на поважність пропуску строку у зв`язку із запровадженням карантину є недоречними, оскільки карантинні обмеження запроваджено 12.03.2020 року, тобто до цієї дати у позивача було достатньо часу звернутись до Головного управління. Враховуючи копію протоколу засідання Комісії з питань призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №26 від 15.06.2018 року ОСОБА_2 відмовлено у відновленні виплати пенсії, у зв`язку з чим нарахування та виплата пенсії за період з 01.08.2018 по 17.02.2020 року не здійснювалось. Крім того, у зв`язку з ненарахуванням пенсії, у позивача відсутнє право спадкування на нарахування пенсії померлого ОСОБА_2 .

Крім того, позивачем подано на адресу суду відповідь на відзив, зміст якої аналогічний викладеному у позовній заяві.

Позивач надала пояснення у клопотанні, відповідно до яких вона не зверталась із заявою про відкриття спадкової справи, дана пенсія не входить до складу спадщини у відповідності до статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`ктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Буддьонівським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 12 грудня 1996 року), РНОКПП НОМЕР_1 , є особою, що претендує на отримання пенсії за померлого батька (а.с. 8-9).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) є суб`єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 20 вересня 1968 року ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 . (а.с. 18)

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 24 вересня 1988 року ОСОБА_3 після укладення шлюбу присвоєно прізвище ОСОБА_1 . (а.с. 19)

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 17 лютого 2020 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що Управлінням запису актів цивільного стану Вологодської області складено запис акту про смерть №170209350000100581005. (а.с. 20)

02.09.2020 року позивач звернулась до відповідача із заявою від 31.08.2020 року про виплату недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 . (а.с. 23-24)

На адвокатський запит представника позивача з питань виплати недоотриманої пенсії відповідач надав відповідь листом від 27.10.2020 року №0500-0302-8/19890, відповідно до якої ОСОБА_1 заяву з врахуванням вимог п. 4 Постанови №3-1 до органу Пенсійного фонду України за місцем перебування на обліку ОСОБА_2 не надано. Додатково повідомлено, що ОСОБА_1 необхідно надати оригінал довідки про сумісне проживання з ОСОБА_2 на день смерті. (а.с. 29)

На адвокатський запит представника позивача з питань виплати недоотриманої пенсії відповідач надав відповідь листом від 02.11.2020 року №0500-0302-8/20281 аналогічного змісту. (а.с. 31)

На адвокатський запит представника позивача з питань виплати недоотриманої пенсії за померлого батька ОСОБА_2 відповідач надав відповідь листом від 02.02.2021 року №0500-0304-8/2381, відповідно до якої до заяви від 09.09.2020 року на виплату недоотриманої пенсії надано неповний пакет документів, про що раніше повідомлено ОСОБА_1 листом від 11.09.2020 року №0500-0304-8/16737. Крім того, оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а заява про нарахування та виплату недоотриманої пенсії надійшла до Головного управління 09.09.2020 року, підстави для виплати недоотриманої пенсії відсутні у зв`язку зі спливом 6-місячного терміну для звернення. Враховуючи зазначене, право на отримання недоотриманої пенсії відсутнє. (а.с. 34).

Отже, спірною обставиною у справі є правові підстави для відмови у виплаті недоотриманої пенсії померлого в зв`язку з порушенням 6 місячного строку на звернення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначаються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII від 09.04.1992 (далі - Закон №2262).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 61 Закону №2262 суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок №3-1).

Згідно із пунктом 4 Порядку №3-1, заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім`ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що суми недоодержаної пенсії, призначеної на підставі Закону №2262, виплачуються членам сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, або членам сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Згідно з абзацом першим пункту 2.26 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.

Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті (абзац третій пункту 2.26 розділу II Порядку № 22-1).

Абзацом першим частини другої, частиною четвертою статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Отже, згідно наведених приписів чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, або члена сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

При цьому, вищевказаним спеціальним законодавством, що регулює спірні правовідносини, не передбачено здійснення виплати недоодержаної суми пенсії, в порядку спадкування.

Крім того, чинним законодавством встановлено чіткий строк на подачу заяви про виплату пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, а тому вказаний строк поновленню не підлягає.

Судом встановлено, що батько позивачки, ОСОБА_2 , перебував на обліку в ГУ ПФУ у Донецької області та отримував пенсію відповідно до Закону №2262. Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 17 лютого 2020 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , Управлінням запису актів цивільного стану Вологодської області складено запис акту про смерть №170209350000100581005.

Позивач, як особа, що має родинні зв`язки з пенсіонером, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про виплату недоодержаної пенсії 31.08.2020 року, тобто, більш ніж через 6 місяців після смерті ОСОБА_2 .

Суд зазначає, що строк, встановлений ст. 61 Закону №2262, є присічним, і можливість його поновлення, продовження законом не передбачена. Значення такого строку полягає у тому, щоб припинити дію за певних обставин.

Присічні строки - це не звичайні строки здійснення суб`єктивних прав, а особливі строки, сплив яких призводить до припинення суб`єктивних прав і обов`язків. Більше того, позивач жодним чином не обґрунтувала існування об`єктивних чинників, які вплинули на можливість вчасного звернення позивача до Пенсійного фонду з відповідною заявою.

Крім того, у даному випадку суд позбавлений права встановлювати природу самої виплати в контексті можливості такої бути успадкованою, оскільки вказане охоплюється приватно-правовими відносинами, а не публічними.

При зверненні до органу Пенсійного фонду позивач не надала відповідачу документів, які б підтверджували, що сума виплати недоотриманої пенсії є спадковим майном (наприклад, свідоцтва про спадщину, судового рішення, яке набрало законної сили відповідно до якого визнано право на вказані кошти в порядку спадкування за позивачем), та звернулась поза межами визначеного строку, а тому з огляду на приписи спеціальної норми, а саме ст. 61 Закону №2262, з позиції суду відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні його заяви.

Посилання позивача на введення карантинних обмежень суд не бере до уваги тому, що органи Пенсійного фонду, нотаріальні органи, суди виконували свої функції відповідно до діючого законодавства.

Крім того, позивач мав достатній час та змогу подати відповідну заяву до органів Пенсійного фонду через вебпортал Пенсійного фонду https://portal.pfu.ua за допомогою електронного цифрового підпису, банківської картки чи оператора мобільного зв`язку, що позбавило б необхідності особистого звернення до органів пенсійного фонду.

В матеріалах справи наявна довідка №74 від 06.07.2021 року про сумісне проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , проте суд не приймає її в якості доказу та не надає оцінку, оскільки зазначену довідку не було надано відповідачу разом із заявою про виплату недоплаченої пенсії від 31.08.2020 року і не відсутність наданої довідки слугувало підставою для відмови з боку пенсійного органу.

В той же час, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Сорінг проти Сполученого Королівства". Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) "спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов`язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини". У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі "Ріс проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що, з`ясовуючи, чи існує позитивне зобов`язання стосовно людини, "належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини".

У рішенні від 26.06.2016 по справі "Суханов та Ільченко проти України" (CASEOFSUKHANOVANDILCHENKOv. UKRAINE) заяви № 68385/10 та 71378/10 в § 53 Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див. серед багатьох інших джерел рішення у справі "ОСОБА_5 Греції та інші проти Греції" (FormerKingofGreeceandOthersv. Greece) заява № 25701/94, п.п. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-ХІІ).

В розрізі встановлених обставин, слід зазначити, що позивач має право звернутися до суду загальної юрисдикції із позовом про визнання права власності на відповідні кошти (суму виплати недоотриманої пенсії) в порядку спадкування.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи викладене та те, що позивач не звернулась протягом шести місяців з дня смерті померлого батька, тобто до 12 серпня 2020 року до органів пенсійного фонду, суд дійшов висновку про те, що відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв відповідно до законодавства України, що регулює спірні правовідносини, і правових підстав для виплати позивачу суми недоотриманої її померлим батьком ОСОБА_2 , пенсії не мав, в зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі положень статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі вищевикладеного та керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 84121, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Генерала Батюка, буд. 8, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправною відмови щодо виплати недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 , зобов`язання виплатити недоотриману пенсію померлого батька ОСОБА_2 .

Рішення прийнято, складено в повному обсязі та підписано 09 серпня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя О.В. Троянова