Рішення № 98855891, 09.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2021 р. Справа№200/5715/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122) про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Торецького об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій щодо не зарахування до пільгового стажу спірних періодів роботи; скасування рішення №438 від 05 липня 2019 року про незалік стажу при призначенні пенсії за віком; зобов`язання зарахувати до пільгового стажу періоди роботи з 11.08.1993 по 01.09.1993 року, з 26.05.1995 по 01.10.1995 року, з 16.08.2000 по 31.12.2013 року на шахті імені Артема в/о «Дзержинськвугілля» та з 08.06.2018 по 08.02.2019 року у ТОВ «Укргєосервіс» та здійснити перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах з 11 червня 2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду - залишено без задоволення.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року замінено відповідача у справі №200/5715/21 Торецьке об`єднане управління пенсійного фонду України Донецької області на його правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Так, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що з 11 червня 2019 року йому призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та перебуває на обліку відповідача як отримувач пенсії. На звернення із заявою стосовно роз`яснення порядку розрахунку пенсії за віком, Торецьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області листом надано відповідь, з якої позивачу стало відомо про те, що при призначенні пенсії зараховано 11 років 10 місяців 13 днів, з яких 02 роки 06 днів період проходження строкової військової служби. Зазначив, що відповідачем з невідомих причин не зараховано спірні періоди роботи до пільгового стажу. Рішення №438 від 05 липня 2019 року про незалік стажу вважає протиправним, просив задовольнити позов.

В установлений судом строк відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, посилаючись на те, що рішенням від 05.07.2019 року №438 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком за відсутності необхідного стажу роботи. Зазначив, що пільговий стаж роботи позивача на шахті імені Артема в/о «Дзержинськвугілля» з 20.02.1992 по 31.08.2001 року зараховано відповідно до рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області №20/156 від 13.06.2019 року. Зарахувати період роботи з 16.08.2000 по 31.12.2013 року у Горлівській дирекції з ліквідації шахт не має підстав, оскільки позивачем не надано документів, які підтверджують роботу в пільгових умовах. Стосовно періоду роботи з 01.08.2018 по 08.02.2019 року у ТОВ «Укргєосервіс» зазначив, що страхувальником не сплачено страхові внески за період з 01.01.2016 по 29.02.2016 року, з 01.05.2016 по 31.05.2016 року, з 01.08.2016 по 30.11.2016 року.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України (паспорт № НОМЕР_2 , виданий органом №1428 26.03.2019 року), РНОКПП НОМЕР_1 , є особою, що претендує на призначення пенсії (а.с. 5).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) є суб`єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

Судом встановлено, що рішенням 051330001055 від 05.07.2019 року Управлінням ПФУ в м. Дзержинську Донецької області призначено пенсію за віком відповідно до Закону України №1058-IV з 11 червня 2019 року. Страховий стаж склав 40 років 11 місяців 24 днів, пільговий стаж склав 11 років 10 місяців 13 днів. (а.с. 13)

05 липня 2019 року Торецьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області прийнято рішення №438 про незалік стажу при призначенні пенсії за віком. Рішення обґрунтоване тим, що періоди роботи у якості підземного учня слюсаря підземної дільниці ДУ№3 з 08.06.2018 по 08.02.2019 року вирішено не зараховувати до пільгового стажу за відсутності довідки, підтверджуючої пільговий характер роботи. (а.с. 15)

На звернення позивача з питань пенсійного забезпечення Торецьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області надано відповідь листом, відповідно до якого стаж враховано на підставі даних персоніфікованого обліку по 31.07.2018 року і складає 31 рік 11 місяців 24 дні, в тому числі робота за Списком 1 - 06 років 03 місяці 11 днів, робота за Списком №1 Шахтарі - 03 роки 06 місяців 26 днів. Зазначено, що розмір пенсії буде переглянуто без додаткового звернення, з дати призначення пенсії, після сплати ТОВ «Укргєосервіс» внесків по травень 2019 року. (а.с. 12)

Судом встановлено на підставі даних трудової книжки серії НОМЕР_3 від 04 серпня 1987 року, що ОСОБА_1 працював на шахті імені Артема об`єднання «Дзержинськвугілля» з 20.02.1991 по 01.08.2013 року, а саме:

- на підставі наказу 35/к від 20.02.1991 року прийнято підземним гірничим майстром з повним робочим днем на підземній роботі;

- на підставі наказу 174/к від 02.09.1993 року призначено помічником начальника підземної дільниці;

- на підставі наказу 33/к від 14.02.1995 року переведено підземним гірничим майстром;

- на підставі наказу 120/к від 19.06.1995 року переведено учнем підземного забійника;

- на підставі наказу 150/к від 26.07.1995 року переведено підземним забійником 6 розряду;

- на підставі наказу 196/к від 02.10.1995 року переведено підземним гірничим майстром;

- на підставі наказу 75/к від 26.04.1999 року переведено учнем підземного гірника очисного вибою;

- на підставі наказу 165/к від 06.09.2000 року переведено підземним гірничим майстром;

- на підставі наказу 199/к від 26.10.2000 року переведено підземним гірником з ремонту гірничих виробок 2 розряду;

- на підставі наказу 158 від 07.11.2001 року Шахта імені Артема увійшли у склад Горлівської дирекції з ліквідації шахт компанія «Укрвуглереструктуризація»;

- на підставі наказу 159к/к від 03.12.2001 року переведено підземним гірником 2 розряду;

- на підставі наказу 84/к від 01.07.2002 року переведено підземним стволовим 2 розряду;

- на підставі наказу 19/к від 09.02.2011 року переведено вантажником вугільного складу;

- на підставі наказу №342/к від 02.08.2013 року звільнено за власним бажанням ст. 38 КЗпП. (а.с. 8 звор. - 9 звор.)

Крім того, судом встановлено на підставі даних трудової книжки серії НОМЕР_3 від 04 серпня 1987 року, що ОСОБА_1 працював у Донецькій обласній дирекції з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств в/о «Горлівська дирекція з виконання проектів ліквідації шахт» з 11.09.2013 по 10.12.2013 року, а саме:

- на підставі наказу 41/к від 10.09.2013 року прийнято підземним гірником;

- на підставі наказу 585/к від 11.12.2013 року звільнено за власним бажанням ст. 38 КЗпП. (а.с. 9 звор. - 10)

Крім того, судом встановлено на підставі даних трудової книжки серії НОМЕР_3 від 19.06.2017 року, що ОСОБА_1 працював у ТОВ «Укргєосервіс» з 13.03.2018 по 29.08.2019 року, а саме:

- на підставі наказу 42к від 12.03.2018 року прийнято учнем гірника підземного з повним робочим днем на підземній роботі;

- на підставі наказу №59к від 29.03.2018 року переведено гірником підземним 3 розряду з повним робочим днем на підземній роботі;

- на підставі наказу 98к від 08.06.2018 року переведено учнем електрослюсаря підземного з повним робочим днем на підземній роботі;

- на підставі наказу 24-к від 08.02.2019 року переведено гірником підземним 3 розряду з повним робочим днем на підземній роботі;

- на підставі наказу 237 від 29.08.2019 року звільнено за власним бажанням ст. 38 КЗпП. (а.с. 11)

Відповідно до розрахунку трудового стажу з програмного забезпечення органу Пенсійного фонду України, Торецьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області при призначенні пенсії зараховано до страхового, однак не зараховано до пільгового стажу періоди роботи з 11.08.1993 по 01.09.1993 року, з 26.05.1995 по 01.10.1995 року, з 16.08.2000 по 31.12.2013 року, та з 08.06.2018 по 08.02.2019 року.

Отже, спірною обставиною у справі є праві підстави для не зарахування спірним періодів роботи до пільгового стажу за Списком 1.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058 передбачено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Нормами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п. 7 параграф «б» цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З аналізу зазначеного, суд дійшов висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.

Натомість судом встановлено, що факт перебування позивача на роботах, що дають право на призначення зазначеної пенсії підтверджується насамперед записами у трудовій книжці позивача.

Суд погоджується, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Однак, як зазначив відповідач, провести перевірку достовірності документів не має можливості тому, що первинні документи підприємства знаходяться на непідконтрольній українській владі території.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відповідно до п. 20 Порядку № 637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5); у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Судом встановлено, що у рішенні №483 від 05 липня 2019 року Торецьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області взагалі не розглянуто питання про зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 11.08.1993 по 01.09.1993 року, з 26.05.1995 по 01.10.1995 року, з 16.08.2000 по 31.12.2013 року, хоча зазначений період відображено та підтверджується відповідно оформленими записами трудової книжки.

Суд звертає увагу, що вимога позивача про зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 16.08.2000 року по 31.12.2013 року підлягає частковому задоволенню, оскільки судом встановлено на підставі трудової книжки, що позивач працював на посадах, передбачених Списком №1 у період з 20.02.1991 по 01.08.2013 року, та з 11.09.2013 по 10.12.2013 року.

Періоди з 02.08.2013 по 10.09.2013 року та з 11.12.2013 по 31.12.2013 року не підлягають зарахуванню до пільгового стажу, оскільки у зазначені періоди позивач не перебував у трудових відносинах, та, відповідно, не обіймав посади, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Посилання відповідача на те, що до страхового стажу не можливо зарахувати роботи позивача у ТОВ «Укргєосервіс» за період з 08.06.2018 по 08.02.2019 року, оскільки останнім не сплачено страхові внески за період з 01.01.2016 по 29.02.2016 року, з 01.05.2016 по 31.05.2016 року, з 01.08.2016 по 30.11.2016 року, суд критично оцінює з огляду на те, що рішенням №483 від 05 липня 2019 року Торецьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області вирішувалось питання щодо зарахування періоду роботи з 08.06.2018 по 08.02.2019 року, за наслідками розгляду якого вирішено не зараховувати до пільгового стажу зазначений період за відсутності довідки, яка підтверджує пільговий характер роботи.

Доказів несплати страхових внесків ТОВ «Укргєосервіс» відповідачем стосовно ОСОБА_1 за період його роботи з 01.01.2016 по 29.02.2016 року, з 01.05.2016 по 31.05.2016 року, з 01.08.2016 по 30.11.2016 року не надано.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що страховий стаж позивача не може ставитися у залежність через невнесення даних про сплату внеску до МДЗ України з наступних підстав.

Порядок обчислення та сплата страхових внесків визначено ст. 20 Закону України № 1058-IV. Зокрема, абз. 1 ч. 1ст. 20 Закону України № 1058-IVпередбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Відповідно до положень ч. 2 зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цьогоЗаконунараховуються страхові внески.

Згідно з приписами ч. 10 цієї ж статті якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Статтею 106 Закону України № 1058-IVпередбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Тобто, за змістом вищезазначених норм вбачається, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

На підставі викладеного, як вже зазначалось судом, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 242/4793/16-а, від 11 липня 2019 року у справі №242/1484/17, від 04 червня 2019 року у справі №235/900/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 242/1871/17 та № 423/3544/16-а.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини (зокрема, постанови по справі Олссон проти Швеції від 24.03.1988 (скарга № 10465/83), запорукою вірного застосування - дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг цих повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування, рішення органу має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дій) суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень (у т. ч. колегіальний орган) прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що поновлення порушеного права позивача має відбутись з моменту призначення йому пенсії, тому перерахунок відповідач зобов`язаний здійснити саме з дати призначення пенсії, 11.06.2019 року.

Відповідно до абз. 1,2 ч. 1 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За наслідками судового розгляду суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №438 від 05 липня 2019 року про незалік стажу при призначенні пенсії за віком, та зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу періоди роботи позивача з 11.08.1993 по 01.09.1993 року, з 26.05.1995 по 01.10.1995 року, з 16.08.2000 по 01.08.2013 року та з 11.09.2013 по 10.12.2013 року на шахті імені Артема в/о «Дзержинськвугілля» та до страхового та пільгового стажу період роботи з 08.06.2018 по 08.02.2019 року у ТОВ «Укргєосервіс» та здійснити перерахунок та виплату пенсії з дати її призначення 11.06.2019 року, з урахуванням виплачених сум.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до адміністративного суду було сплачено судовий збір у розмірі 908 грн.

Нормами частини третьої статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, судовий збір у розмірі 681 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-262, 293-295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122) про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №438 від 05 липня 2019 року про незалік стажу при призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) періоди роботи з 11.08.1993 по 01.09.1993 року, з 26.05.1995 по 01.10.1995 року, з 16.08.2000 по 01.08.2013 року та з 11.09.2013 по 10.12.2013 року на шахті імені Артема в/о «Дзержинськвугілля» та до страхового та пільгового стажу період роботи з 08.06.2018 по 08.02.2019 року у ТОВ «Укргєосервіс» та здійснити перерахунок та виплату пенсії з дати її призначення 11.06.2019 року, з урахуванням виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 681 (шістсот вісімдесят одну) гривню.

Рішення прийнято, складено в повному обсязі та підписано в нарадчій кімнаті 09 серпня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Перший апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя О.В. Троянова