Рішення № 98855873, 09.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2021 р. Справа№200/8202/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

2 липня 2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №12 від 19.01.2021 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії;

- зобов`язати Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.01.2021 №81 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за роботу із шкідливими і важкими умовами праці із зниженням пенсійного віку, зарахувати до пільгового стажу періоди роботи за вислугою років з 01.09.1981 по 17.07.1984 у середньому професійно-технічному училищі за професією помічник машиніста тепловоза; за вислугою років з 31.07.1984 по 02.11.1984 на підприємстві (рос. мовою, Локомотивное депо Ясиноватая-Восточное Донецкой ордена Ленина жел.дороги) в якості помічник машиніста тепловоза; за вислугою років з 13.11.1984 по 05.11.1986 служби в Радянській армії; за списком №2 з 28.01.1987 по 31.12.1993 в якості газорятівника 3р. та газорятівником газорятувальної станції 4р.; за списком №2 з 03.07.1998 по 15.01.2007 в якості газорятівника 3р. та газорятівником газорятувальної станції 4р. та 5р.; за списком №2 з 15.01.2007 по 02.07.2021 (день звернення до суду) в якості майстра газорятувальної станції; за списком №1 з 03.01.1994 по 31.03.1997 на підприємстві Авдіївський коксохімічний завод в МКП «Волна» в якості майстра по ремонту коксохімічного обладнання; за списком №1 з 01.04.1997 по 16.01.1998 на підприємстві Авдіївський коксохімічний завод в ПКФ «Донхімсервіс» в якості майстра по ремонту коксохімічного обладнання;

- зобов`язати Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсійне забезпечення з дня звернення до відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14.01.2021 він звернувся з заявою №81 до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про призначення пенсії. Рішенням Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 19.01.2021 №12 йому було відмовлено у призначенні пенсії.

Позивач не погоджується з рішенням відповідача, у зв`язку з чим змушений був звернутися до суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №200/8202/21 за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

У строк, встановлений судом, через відділ документообігу та архівної роботи суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що у зв`язку з несвоєчасним проведенням атестації у управління були відсутні законні підстави для зарахування періодів роботи з 28.01.1987 по 31.12.1993 та з 03.07.1998 по 15.01.2007 до пільгового стажу роботи позивача за списком №2 у період роботи газорятувальником на газорятувальній станції (ГРС) ВАТ «АКХЗ». Також, в індивідуальних відомостях про застраховану особу за спірні періоди відсутня позначка про спец стаж. Періоди роботи позивача з 03.01.1994 року по 31.03.1997 року у МКП «Волна» в якості майстра по коксохімічному обладнанню та з 01.04.1997 року по 16.01.1998 року у ПКФ «Донхімсервівс» в якості майстра по ремонту не зараховані у зв`язку з відсутністю пільгових довідок та наказів про атестацію. Період навчання позивача не зарахований до страхового стажу у зв`язку з тим, що прізвище вказане у дипломі не відповідає паспортним даним. Період військової служби позивача з 13.11.1984 по 05.11.1986 не зарахований до пільгового, оскільки не дотримані умови передбачені Законом України №2636-IV.

Відповідач вважає, що рішення від 19.01.2021 року №12 є правомірним та обґрунтованим, у зв`язку з чим просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про заміну відповідача по адміністративній справі №200/8202/21-а задоволено. Замінено відповідача Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області на його правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Згідно з частиною третьою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Відповідно до частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 виданий 08.04.2014 Авдіївським МС ГУ ДМС України в Донецькій області), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Як встановлено судом, 14.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою №81 про призначення пенсії за віком (список №2).

Рішенням Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 19.01.2021 №12 о/р відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Рішення про відмову в призначенні пенсії мотивоване тим, що до пільгового стажу за списком №2 не зараховуються періоди з 28.01.1987 по 31.12.1993 та з 03.07.1998 по 05.05.2000, оскільки заявником не надана копія наказу №157 про проведення атестації. Період роботи з 06.05.2000 по 14.01.2007 не зараховується до пільгового стажу за списком №2, оскільки дія наказу №157 від 05.03.2000 втратила чинність, а наступна атестація робочого місця проведена з 13.09.2008. До розрахунку страхового стажу не прийнято до розгляду диплом серії НОМЕР_3 з підстав невідповідності прізвища. Також, у рішенні зазначено про зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки, військового квитка.

Позивач не погоджується з рішенням відповідача, у зв`язку з чим змушений був звернутися до суду.

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту з приводу правомірності відмови у зарахуванні до пільгового стажу спірних періодів роботи.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття Управлінням спірного рішення, що регулюється нормами Конституції України, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058), Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та іншими нормативними документами, що регулюють спірні правовідносини.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон №1058-ІV від 09.07.2003 року «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Законом №1058-IV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 114 Закону №1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або №2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком №1 або №2.

Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 06 грудня 2015 року у справі №686/19687/14а.

Щодо вимоги позивача про зарахування за вислугою років періоду роботи з 31.07.1984 по 02.11.1984 на підприємстві (рос. мовою, Локомотивное депо Ясиноватая-Восточное Донецкой ордена Ленина жел.дороги) в якості помічника машиніста тепловоза, суд зазначає наступне.

Пунктом «а» статті 55 Закону №1788-ХІІ, зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII було передбачено окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років з дотриманням певних умов, зокрема робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України пенсії призначаються після досягнення працівниками 55 років і за стажу роботи: для чоловіків - не менше як 30 років, з них не менш як 12 років шість місяців на такій роботі; для жінок - не менш як 25 років, з них не менш як 10 років на такій роботі. За відсутності стажу роботи в чоловіків - 30, у жінок - 25 років, у період до 01 квітня 2024 року, пенсія за вислугу років названим особам призначається за наявності стажу роботи в залежності від періоду звернення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» затверджено, зокрема, Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, до якого включено наступні професії та посади: бригадири магістральних залізниць, зайняті на поточному утриманні, ремонті колій та штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів; електромонтери і електромеханіки контактної мережі магістральних залізниць; кондуктори вантажних поїздів; кочегари паровозів і парових кранів на залізничному ходу; майстри (шляхові, мостові, тунельні) магістральних залізниць, зайняті на поточному утриманні, ремонті колій і штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів; машиністи автомотрис і мотовозів; машиністи і помічники машиністів паровозів і парових кранів на залізничному ходу; машиністи і помічники машиністів тепловозів; машиністи і помічники машиністів електровозів; машиністи і помічники машиністів дизель-поїздів; машиністи і помічники машиністів електропоїздів (секцій); машиністи-інструктори локомотивних бригад; механіки рефрижераторних поїздів (секцій); монтери колії магістральних залізниць, зайняті на поточному утриманні, ремонті колій і штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів; оглядачі вагонів магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу; оглядачі-ремонтники вагонів магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу; поїзні диспетчери і старші поїзні диспетчери; регулювальники швидкості руху вагонів; ремонтники штучних споруд магістральних залізниць на дільницях з інтенсивним рухом поїздів; складачі поїздів; слюсарі по ремонту рухомого складу магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу; чергові по станціях позакласних і 1 класу, зайняті прийманням відправленням і пропусканням поїздів на дільницях магістральних залізниць з особливо інтенсивним рухом; чергові та оператори сортувальних гірок на станціях позакласних і 1 класу.

У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_4 містяться наступні записи щодо спірного періоду роботи:

- 31.07.1984, позивач прийнятий помічником машиніста тепловоза на підприємство Локомотивне депо Ясинувата-Східне Донецької ордену Леніна залізничної дороги,

02.11.1984, позивач звільнений у зв`язку з призовом на військову службу.

Будь-яких обґрунтувань щодо не зарахування періоду роботи позивача у Локомотивному депо Ясинувата-Східне Донецької ордену Леніна залізничної дороги до стажу роботи за вислугою років ані рішення відповідача про відмову позивачу у призначенні пенсії, ані відзив відповідача не містять.

Суд зазначає, що згідно роз`яснення «Про деякі питання призначення пенсій на пільгових умовах та пенсій за вислугу років» №25 від 18.11.1992 Міністерства соціального забезпечення України, відповідно до ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають зазначені в ній категорії працівників згідно з затвердженими Кабінетом Міністрів України переліками і списками. Якщо в ці переліки і списки включені професії та посади під загальною назвою, то правом на пенсію за вислугу років користуються працівники всіх найменувань по цих професіях та посадах, тобто старші, головні, провідні, а також помічники.

В трудовій книжці позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, є відповідні записи про роботу останнього у період з 31.07.1984 по 02.11.1984 в Локомотивному депо Ясинувата-Східне Донецької ордену Леніна залізничної дороги на посаді помічника машиніста тепловоза, що є належним доказом його роботи на вказаній посаді і у наведений період часу, посада позивача входить до переліку Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, а отже юридичний факт роботи позивача протягом вказаного періоду є підтвердженим належними та допустимими доказами, тому суд вважає безпідставним не зарахування відповідачем спірного періоду за вислугою років.

Щодо вимоги позивача про зарахування за вислугою років періоду навчання з 01.09.1981 по 17.07.1984 у середньому професійно-технічному училищі за професією помічник машиніста тепловоза, суд зазначає наступне.

Пунктом "д" частини третьої та частиною шостою статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Частиною першою статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10 лютого 1998 року №103/98-ВР передбачено, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_4 , позивач навчався в Авдіївському середньому професійно-технічному училищі №43 з 01.09.1981 по 17.07.1984 (підстава: Диплом від 17.07.1984 серії НОМЕР_3 ).

Підставою для не зарахування періоду навчання позивача з 01.09.1981 по 17.07.1984 слугувала невідповідність прізвища позивача.

Так, суд погоджується, що у дипломі від 17.07.1984 серії НОМЕР_3 зазначено, що диплом виданий « ОСОБА_1 », в той час як згідно паспортних даних прізвище позивача « ОСОБА_1 ».

Між тим, запис про навчання позивача внесений до його трудової книжки НОМЕР_4 , а статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. До трудової книжки внесено запис на підставі диплому серії НОМЕР_3 .

При цьому, суд зазначає, що п. 1.7 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі Порядок №22-1), передбачено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

Також пп. 3 п. 4.2 Порядку №22-1 встановлено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідачем до суду не надано доказів повідомлення позивача про необхідність подання додаткових документів, які б підтвердили час навчання у навчальному закладі.

При цьому, суд зазначає, що формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17, від 11 липня 2019 року у справі №607/14795/16-а, від 31 липня 2019 року у справі №750/10916/16-а, від 19 вересня 2019 року у справі №229/1905/17 та від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.

Крім того, судом не встановлено розбіжностей в написані прізвища позивача у наданих документах, зокрема, між трудовою книжкою та паспортом ОСОБА_1 .

За наведених обставин, суд вважає, що відповідач повинен розглянути питання щодо зарахування до вислуги років ОСОБА_1 періоду навчання з 01.09.1981 по 17.07.1984, оскільки він працевлаштувався за освітою менш як за 3 місяці після закінчення навчального закладу 31.07.1984.

Щодо вимоги позивача про зарахування за вислугою років періоду служби в Радянській армії з 13.11.1984 по 05.11.1986, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ, час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фактом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Як вбачається з трудової книжки позивача серії НОМЕР_4 , останнього звільнено 02.11.1984 з посади помічника машиніста тепловоза Локомотивного депо Ясинувата-Східне Донецької ордену Леніна залізничної дороги у зв`язку з призовом на військову службу.

Період проходження ОСОБА_1 строкової військової служби з 13.11.1984 по 28.10.1986 року підтверджується військовим квитком НОМЕР_5 .

Враховуючи вищевикладене та те, що позивач до призову на строкову військову службу, працював помічником машиніста тепловоза Локомотивного депо Ясинувата-Східне Донецької ордену Леніна залізничної дороги, суд, керуючись положеннями вищезазначеного законодавства, вважає, що час проходження позивачем строкової військової служби має бути зарахований до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що датою закінчення проходження військової служби є саме дата 28.10.1986, 05.11.1986 є датою до якої позивач повинен був прибути та встати на військовий облік.

Щодо вимоги позивача про зарахування за списком №2 періоду роботи з 28.01.1987 по 31.12.1993 в якості газорятівника 3р. та газорятівником газорятувальної станції 4р. та з 03.07.1998 по 15.01.2007 в якості газорятівника 3р. та газорятівником газорятувальної станції 4р. та 5р., з 15.01.2007 по 02.07.2021 в якості майстра газорятувальної станції, суд зазначає наступне.

У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_4 містяться наступні записи щодо спірних періодів роботи:

- 28.01.1987 позивач прийнятий в газорятувальну станцію газорятівником 3 розряду на Авдіївський коксохімзавод,

- 01.03.1989 присвоєно 4 розряд газорятівника газорятувальної станції,

- 31.12.1993 звільнений за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням.

- 23.01.1998 прийнятий у спеціалізований цех з ремонту коксохімічного обладнання №3 монтажником обладнання коксохімвиробництва 4 розряду на Авдіївський коксохімзавод,

- 03.07.1998 переведений в газорятувальну станцію газорятівником 3 розряду,

- 01.06.1999 присвоєно 4 розряд газорятівником газорятувальної станції,

- 09.02.2006 присвоєно 5 розряд газорятівником газорятувальної станції,

- 15.01.2007 у зв`язку зі змінами штатного розпису переведений на посаду майстра (змінного) газорятувальної станції.

Згідно Довідки від 08.01.2021 №05-1/20/13 про підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній виданої ПрАТ «Авдіївський коксо-хімічний завод», ОСОБА_1 повний робочий день працював з 28.01.1987 по 31.12.1993 та з 03.07.1998 по 14.01.2007 в газорятувальній станції за професією газорятувальник, що передбачено списком №2 Постанови КМУ від 16.01.2003 №36. Також, у довідці є посилання на накази про проведення атестації робочих місць: від 06.05.1995 року №157, від 13.09.2013 №756, наказ Міністерства соціальної політики України від 18.11.2005 №383.

Довідкою ПрАТ «Авдіївський коксо-хімічний завод» від 16.12.2020 б/н , виданої ОСОБА_1 підтверджується, що він працював з 28.01.1987 по 31.12.1993 і з 03.07.1998 по 14.01.2007 в газорятувальній станції газорятівником з повним робочим днем (80%), де основні робітники провідних професій до 20.08.2016 мали право на пільгове пенсійне забезпечення.

Як зазначає відповідач у відзиві підставою для не зарахування спірних періодів слугувало несвоєчасне проведення атестації, у зв`язку з чим у управління були відсутні законні підстави для зарахування періодів роботи з 28.01.1987 по 31.12.1993, з 03.07.1998 по 15.01.2007 та з 15.01.2007 по 31.12.2020 в якості майстра газорятувальної станції до пільгового стажу роботи позивача за списком №2 у період роботи газорятувальником на газорятувальній станції (ГРС) ВАТ «АКХЗ».

Суд не погоджується з такою позицією відповідача з огляду на наступне.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року №41.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442, та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Відповідно п.4.2 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (затв. Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005383, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 р. за № 1451/11731 ) результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умові характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що атестація має проводитися у передбачені для цього строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Зазначеної позиції дотримується й Верховний Суд в постанові від 21.08.2018 (адміністративне провадження К/9901/20098/18, справа №352/547/16-а) та постанові від 10.07.2018 (справа №227/545/17, адміністративне провадження №К/9901/22421/18) вказуючи, що: атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Разом з цим, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

При цьому, суд зазначає, що особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, згідно особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Відтак Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства та встановлені обставини справи, суд зазначає, що відповідачем неправомірно не розглянуто питання щодо зарахування періоду роботи з 28.01.1987 по 31.12.1993, з 03.07.1998 по 14.01.2007 та з 15.01.2007 по 31.12.2020 на підприємстві ПрАТ «Авдіївський коксо-хімічний завод» до пільгового стажу за списком №2.

При цьому, суд звертає увагу позивача про те, що відповідно до частини третьої статті 24 закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Вищевикладене, дає суду підстави вважати, що відповідач повинен зарахувати до пільгового стажу позивача повний місяць, що передує даті звернення за призначенням пенсії.

Оскільки позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії - 14.01.2021, то відповідач повинен був розглядати питання щодо зарахування до пільгового стажу позивача саме по 31.12.2020.

Верховний Суд України у постанові від 01.06.2010 у справі №21-300во10 та Верховний Суд у постанові від 01.11.2019 справа №333/6481/16-а (2-а/333/21/17) зазначили, що вирішуючи спори, суд повинен досліджувати правомірність рішення суб`єкта владних повноважень на момент його прийняття (вчинення) та не може обґрунтовувати юридичну правильність (правомірність) таких актів із урахуванням подій, які сталися, або могли статися у майбутньому. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях і домислах, а також тих фактичних обставинах, які на момент його ухвалення хронологічно ще не відбулися, проте, ймовірно, могли мати місце у майбутньому.

Щодо вимоги позивача про зарахування за списком №1 періоду роботи з 03.01.1994 по 31.03.1997 на підприємстві Авдіївський коксохімічний завод в МКП «Волна» в якості майстра по ремонту коксохімічного обладнання та періоду роботи з 01.04.1997 по 16.01.1998 на підприємстві Авдіївський коксохімічний завод в ПКФ «Донхімсервіс» в якості майстра по ремонту коксохімічного обладнання, суд зазначає наступне.

У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_4 містяться наступні записи щодо спірних періодів роботи:

- 03.01.1994 позивач прийнятий майстром з ремонту коксохімічного обладнання на МКП «Волна»,

- 31.03.1997 звільнений за власним бажанням за ст.38 КЗпП України,

- 01.04.1997 року позивач прийнятий майстром з ремонту коксохімічного обладнання на ПКФ «Донхімсервіс»,

- 16.01.1998 року звільнений за власним бажанням за ст.38 КЗпП України.

Як вже зазначалось судом основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, однак суд звертає увагу на те, що для зарахування періодів роботи до пільгового стажу такий запис повинен відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах установлені для окремих категорій працівників.

З аналізу записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи суд зазначає, що позивач працював за професією: «майстер з ремонту коксохімічного обладнання», проте з трудової книжки неможливо встановити, що зазначена професія має пільговий характер робіт, у трудовій книжці відсутні посилання на постанови, якими затверджено Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що у період з 23.01.1998 по 03.07.1998 позивач працював на ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод» на посаді «монтажника обладнання коксохімворобництва», у спірні ж періоди позивач виконував роботу «майстра з ремонту коксохімічного обладнання».

Посада монтажника обладнання коксохімворобництва, передбачена Списком №1 згідно постанови згідно постанови КМУ від 11.03.1994 №162 IV. Коксове, Пекококсове, термоантрацитові і коксохімічне виробництва, чинного до 16.01.2003 («монтажники устаткування коксохімічних виробництв»), також зазначеною постановою визначено, що мають право на зарахування стажу до пільгового посади: «Майстри, старші майстри, зайняті на гарячих ділянках робіт і на роботах з наявністю у повітрі робочої зони шкідливих речовин 1 або 2 класів небезпеки, а також канцерогенів», що унеможливлює суд дійти висновку щодо відповідності спірної посади до списку №1 або №2.

Враховуючи те, що трудова книжка позивача не містить інформації про пільговий характер робіт позивача, суд дійшов висновку, що для призначення пенсії позивачу до необхідно було надати відповідачу довідки уточнюючого характеру.

Окрім того, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містить інформації щодо підприємств МКП «Волна» та ПКФ «Донхімсервіс» щодо виду їх діяльності.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

В пункті 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженому постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1), передбачено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

В силу пункту 1.7 розділу І Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, «письмово повідомляє заявника» про те, які документи «необхідно подати» додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (абзац третій пункту 1.7 розділу І Порядку).

Пунктом 2.1. розділу ІІ Порядку №22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком, серед інших, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637). Пунктом 3.3. розділу ІІІ Порядку №22-1 окреслено, що саме «орган, що призначає пенсію», надає роз`яснення особам з питань призначення та виплати пенсій.

Пункт 4.7. розділу ІV Порядку №22-1 визначає, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

З урахуванням положень пункту 4.7. розділу ІV Порядку №22-1 саме відповідач як орган, що призначає пенсію, повинен спочатку всебічно, повно і об`єктивно розглянути усі подані документи, на підставі пункту 3.3. розділу ІІІ вказаного Порядку надати необхідні роз`яснення, і лише після цього вирішувати питання про наявність чи відсутність права особи на одержання пенсії.

Натомість, відповідач проігнорував вищенаведені нормативно визначені вимоги для належного прийняття та розгляду документів щодо призначення пенсії позивачу.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач належним чином не оцінював подані позивачем документи, не надавав необхідних фахових роз`яснень (порушення п. 3 Порядку № 637), не пропонував в рамках наданих повноважень (п. 3.3. Порядку №22-1) можливість виклику до пенсійного органу свідків (пункти 17, 18 Порядку №637).

За таких обставин, відповідачем прийняте рішення від 19.01.2021 року №12 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком протиправно, відповідно вказане рішення підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" та враховує положення "Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Поняття дискреції міститься в пункті 1.6 Методологи проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5.

Так, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може і ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавча встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу і верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

При таких обставинах по цій справі суд не може перебирати повноваження Пенсійного фонду щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.

Разом з цим, суд зазначає, що статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з пункту 4 частини 1 статті 5 та пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

З практики Європейського суду з прав людини слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

В контексті викладеного, враховуючи той факт, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий стаж позивача, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, буде визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 19 січня 2021 року № 12 про відмову позивачу у призначенні пенсії та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 14.01.2021 року №81, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовну заяву задоволено частково, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають частковому стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме 1/2 від 908 грн. = 454 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 19 січня 2021 року № 12 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, 84122, ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком від 14.01.2021 року №81, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, 84122, ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири гривні) 00 копійок.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження 9 серпня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.С. Зеленов