Рішення № 98855803, 06.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2021 р. Справа№200/6058/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 29 березня 2021 року № 0573-04-8/5350 про відмову в призначенні пенсії;

- зобов`язати відповідача розглянути повторно заяву позивача від 16.03.2021 року № 1359 з урахуванням пільгового стажу за періоду навчання з 01 вересня 1992 року по 18 червня 1996 року у Донецькому гірничому технікумі ім Є.Т. Абакумова та періоду роботи на підприємстві шахта "Новодонецька" з 17.02.2007 року по 31.07.2007 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням відповідача № 0573-04-8/5350 від 29.0.2021 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу для призначення пенсії.

Позивач зазначає, що до його пільгового стажу не зараховано періоди роботи в якості начальника зміни на шахті Новодонецька ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» ТОВ «Добропіллявугілля-видобуток», оскільки заявником не надані довідки, що підтверджують кількість підземних спусків-виїздів з 17.02.2007 року по 31.07.2007 рік та час простою на підприємстві Білозерська, так як заявником не надано необхідні документи.

Також, позивач вказує, що з розрахунку стажу, зробленого відповідачем у рішенні, період його навчання з 01 вересня 1992 року по 18 червня 1996 року у Донецькому гірничому технікумі ім. Є.Т. Абакумова зараховано лише до загального стажу.

Зазначає, що відомостей його трудової книжки та поданих ним додаткових документів достатньо для підтвердження стажу роботи позивача у спірні періоди.

Позивач вважає, що має право на відповідну пенсію, незгоден з рішенням відповідача, вважає його незаконним та таким, що порушує його конституційні права.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого, серед іншого, зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до Добропільського об`єднаного управління ПФУ Донецької області із заявою про призначення пенсії від 16.03.2021 року № 1359 згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказує, що рішенням від 29.03.2021 року № 0573-04-8/5350 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії згідно ч. 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи - 25 років.

Відповідач зазначає, що до пільгового стажу позивача не враховано період роботи на підприємстві Шахта Новодонецька ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» ТОВ «Добропіллявугілля-видобуток», оскільки позивачем не надано довідки, що підтверджують кількість підземних спусків-виїздів.

Щодо періоду навчання в з 01.09.1992 року по 18.06.1996 року у Донецькому гірничому технікумі ім. Абакумова відповідач зазначив, що можливість зарахування часу навчання до трудового стажу, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, передбачена лише щодо професійно-технічних навчальних закладів, оскільки Донецький гірничий технікум ім. Абакумова не відноситься до професійно-технічних навчальних закладів, час навчання позивача зараховано лише до страхового стажу.

Відповідач вважає, що приймаючи рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії діяв у спосіб та у межах визначених пенсійним законодавством.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 30 червня 2021 року заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про заміну відповідача у справі - задоволено.

Замінено відповідача у справі № 200/6058/21 - Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: площа Соборна, будинок 3, місто Слов`янськ, Донецька область, 84122).

Ухвалою суду від 30 червня 2021 року у задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про розгляд справи № 200/6058/21 за правилами загального позовного провадження - відмовлено.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів та прийняти дане рішення у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 4-5).

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122 є органом державної влади, про що вказано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

З матеріалів справи судом встановлено, що 16 березня 2021 року позивач звернувся до Добропільского об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, згідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV.

До заяви про призначення пенсії позивачем були надані наступні документи:

- заяву про призначення пенсії від 16.03.2021 року № 1359;

- трудову книжку НОМЕР_3 від 29.08.1996 року;

- військовий квиток НОМЕР_4 ;

- довідки про підтвердження наявного трудового стажу, видані ТДВ «Шахта «Білозерська» № 106, № 107, № 108, № 109 від 15.03.2021 року;

- довідки про підтвердження наявного трудового стажу, видані ВСП «Шахтоуправління» «Добропільське» ТОВ «Добропіллявугілля-видобуток» № 180, №181 від 15.03.2021 року.

- паспорт громадянина України;

- довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру.

За наслідком розгляду поданої заяви та доданих до неї документів відповідачем було прийнято рішення № 0573-04-8/5350 від 29 березня 2021 року про відмову в призначені пенсії позивачу відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV, з посиланням на відсутність необхідного страхового стажу роботи.

Зі спірного рішення видно, що відповідач відмовив у призначенні пенсії, оскільки до пільгового стажу за Списком №1 не зараховано період роботи заявника в якості начальника зміни, зайнятість якого на підземних роботах 50 % робочого часу, так як заявником не надані довідки, що підтверджують кількість підземних спусків-виїздів з 17.02.2007 року по 31.07.2007 рік на підприємстві шахта Новодонецька ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» ТОВ «Добропіллявугілля-видобуток».

Згідно ст.34 Кодексу законів про працю України, простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Якщо часи простою були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

Вказано, що оскільки заявником не надано необхідні документи, які засвідчують простій підприємства пов`язаний з виробничою необхідністю, зарахувати період роботи з 11.04.2020 року по 12.07.2020 рік до пільгового стажу, підстав не має.

Зазначено, що відповідно до наданих документів загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 28 років 04 місяці 02 дні, у тому числі стаж роботи в підземних умовах ст. 14-25 -22 роки 08 місяців 28 днів, період проходження строкової військової служби в армії - 01 рік 06 місяців 01 день. В загальній кількості стаж на підземних роботах складає 24 роки 02 місяці 29 днів.

За таких обставин вирішено відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно ч. 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, що дає право на пенсію відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" - 25 років (а.с. 15-16).

Інших підстав обґрунтування спірне рішення відповідача не містить, що виключає право відповідача посилатись у своїх запереченнях на інші обставини та інше обґрунтування підстав його прийняття.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту - Закон № 1788), Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058 - IV (далі по тексту - Закон № 1058), Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08 листопада 2005 року № 383 "Про порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" (далі по тексту - Порядок № 383), Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення (перерахунку) пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі по тексту - Порядок № 637) та іншими нормативно - правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Частиною 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається, працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок), встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При цьому, пунктами 1, 2 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Враховуючи, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства, при цьому судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності трудової книжки, і зазначена обставина не може позбавити його конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.

Суд оцінюючи допустимість трудової книжки позивача як доказу в підтвердження її страхового стажу, зазначає про таке.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 затверджено порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до пунктів 1.6, 1.7 якого, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Розділом 2 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з пунктами 1-3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Відповідно до наведених норм позивачем, разом із заявою про призначення пенсії, надані необхідні документи на підтвердження трудового стажу.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно зі ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, частиною 1 статті 48 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Суд зазначає, що відповідно до записів у трудовій книжки позивача серії НОМЕР_3 позивач у спірні періоди:

- з 07.02.1995 року прийнятий в ДВАТ шахта «Новодонецька» ДХК «Добропіллявугілля» на виробничу практику учнем гірничого робітника підземного з повним робочим днем в шахті (ш. Новодонецька) (наказ № 38к від 14.02.1995 року);

- з 22.02.1995 року переведений гірничим робітником підземним з повним робочим днем в шахті (наказ № 49к від 23.09.1995 року);

- з 16.03.1995 року звільнений по закінченню виробничої практики (наказ № 712 від 17.03.1995 року);

- з 19.12.1995 року прийнятий в ДВАТ шахта «Новодонецька» ДХК «Добропіллявугілля» на виробничу практику гірничим робітником -підземним з повним робочим днем в шахті (ш. Новодонецька) (наказ № 291к від 21.12.1995 року);

- з 11.04.1996 року - звільнений по закінченню виробничої практики (наказ № 64к від 11.04.1996 року);

- з 01.09.1992 по 18.06.1996 навчання в Донецькому технікумі ім. Абакумова (диплом серії НОМЕР_5 від 18.06.1996 року );

- з 06.07.1996 року прийнятий в ДВАТ шахта «Новодонецька» ДХК «Добропіллявугілля» гірничим майстром підземним з повним робочим днем на шахті (ш. Новодонецька) (наказ № 117 к від 05.07.1996 року);

- з 26.11.1996 року звільнений у зв`язку з призивом до Збройних Сил України (наказ № 205к від 18.11.1996 року);

- з 22.11.1996 року по 22.05.1998 року проходив службу в Збройних Силах України (військовий квиток серії НОМЕР_4 );

- з 21.07.1998 року прийнятий в ДВАТ шахта «Новодонецька» ДХК «Добропіллявугілля» гірничим майстром підземним з повним робочим днем шахті (наказ № 136к від 20.07.1998 року);

- з 01.04.2003 року ДВАТ шахта «Новодонецька» ДХК «Добропіллявугілля» реорганізовано в ВПШ «Новодонецька» ДП «Добропілляугілля» (наказ Мін.енерго України № 92 від 21.02.2003 року);

- з 18.01.2006 року переведений виконуючим обов`язки начальника дільниці дільниці шахтного транспорту - 4 підземним з повним робочим днем в шахті (наказ № 27 від 17.01.2006 року);

- з 21.04.2006 року переведений начальником дільниці шахтного транспорту - 4 підземним з повним робочим днем у шахті (наказ № 290 від 20.04.2006 року);

- з 03.10.2006 року переведений гірничим майстром підземним з повним робочим днем у шахті, направлений до ДШТ-1 (наказ № 225к від 03.10.2006 року);

- з 17.02.2007 року переведений начальником зміни виробничої служби, 50% відсотків робочого часу працює під землею (наказ № 130 від 16.02.2007 року);

- з 01.08.2007 року переведений начальником дільниці ДШТ-3, з повним робочим днем у шахті (наказ №641 від 31.07.2007 року);

- з 21.06.2009 року переведений гірничим майстром підземним з повним робочим днем в шахті, направлений ДПР з ТБ (наказ № 109к від 19.06.2009 року);

- з 30.01.2010 року звільнений за власним бажанням, відповідно ст. 38 КЗпП України (наказ № 17к від 30.01.2010 року)(а.с. 6-11).

Згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 180 від 15.03.2021 року, виданою Державним підприємством «Доборпіллявугілля», ОСОБА_1 працював повний робочий день в шахті «Новодонецька», зараз ВП «ШУ» «Новодонецьке» ДП «Доборпіллявугілля-Видобуток» за період роботи з 17.02.2007 року по 31.07.2007 року та у зазначений період виконував гірничі роботи за професією начальник зміни виробничої служби, щопередбачено Списком № 1 розділ 1.Підстава Постанова Кабінету Міністрів України № 35 від 16.01.2003 року.

Крім того, у довідці зазначено підставу видачі: особова картка ф. П-2, накази по шахтоуправлінню, розрахункові відомості, контрольні табеля спуску-виїзду.

Вказано, що атестація робочих місць за Списком № 1 проводилась відповідно до наказів № 703/п від 01.12.1994 року, № 47/п від 19.01.1995 року, № 97/п від 01.02.2000 року; № 99/в від 28.01.2005 року; № 46/в від 28.01.2010 року (а.с. 40)

Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 року), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 року № 412), (надалі - Інструкція №162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з п.2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дату народження, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Відповідно до п.2.3 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктами 2.25 та 2.26 Інструкції №162 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 року № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція №58), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110, та зазначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 року №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 року №252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 № 412, не застосовується.

Відповідно до п. 2.12. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 за №58 (далі-Інструкції №58), після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.

Відповідно до п.2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.

Суд зазначає, що зі змісту наданої позивачем трудової книжки можливо встановити назви підприємств та періоди роботи, з аналізу усіх граф трудової книжки (відомості про накази, реквізити посадових осіб, що вчиняли записи, тощо).

Більше того, органи Пенсійного фонду наділені правом звернення до підприємств із відповідними запитами щодо підтвердження певних відомостей щодо особи, яка звертається за призначенням пенсії, проте, доказів використання такого права відповідачем суду не надано.

Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці щодо дати її заповнення.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Щодо підстав викладених у спірному рішенні №0573-04-8/5350 від 29.03.2021 року про незарахування позивачу до пільгового стажу періодів роботи позивача на підприємстві ш. Новодонецька ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» ТОВ «Добропіллявугілля-видобуток», суд зазначає, наступне.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Суд зазначає, що законодавством на сьогоднішній день не врегульовано порядок надання та використання інформації, яка необхідна для підтвердження позивачем права на призначення пенсії коли доступ у позивача до такої інформації відсутній з причин, що не залежать від його волі.

Тобто через законодавчу прогалину не забезпечується захист прав громадян, які, незважаючи на втрату житла та інших соціальних благ, разом з членами своєї родини переїхали на іншу територію України з метою продовжити працювати на благо України.

Крім цього, у рішенні від 08 липня 2004 року у справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем "Молдавської Республіки Придністров`я". Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах "Пічкур проти України", "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" як джерело права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу статті 6 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.

Наведені вище обставини свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

Пунктом 3 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731(далі - Порядок № 383) встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Згідно з пунктом 10 Порядку 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку.

Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці та в тих випадках, коли такий пільговий стаж виник до 21 серпня 1992 року.

Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено статтями 13,62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Суд зазначає, що до Списку № 1 та Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженого постановами Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, постановами КМУ № 162 від 11.03.1994 р. та № 36 від 16.01.2003 р., які діяли у відповідні періоди роботи позивача, були включені посади (професії) на яких працював позивач.

Враховуючи, що основним документом, що підтверджує трудовий стаж відповідно до вимог чинного законодавства, є трудова книжка, суд приходить висновку, що пільговий характер роботи позивача у період з 17.02.2007 року по 31.07.2007 року підтверджується наявними записами у копії трудової книжки серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 .

У свою чергу предметом доказування у даній справі є встановлення, зокрема того, чи діяв відповідач обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права на пенсійне забезпечення, через те, що відповідач не запропоновував позивачу подати додаткові документи та не використав свої повноваження, надані ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 для витребування з шахти Новодонецька ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» ТОВ «Доборопіллявугілля-видобуток» довідок, що підтверджують кількість підземних спусків-виїздів позивача.

Отже, пенсійний орган не забезпечив всебічного, повного і об`єктивного з`ясування цього питання.

Щодо наявності підстав для зарахування до пільгового стажу періоду навчання ОСОБА_1 з 01 вересня 1992 року по 18 червня 2019 року у Донецькому гірничому технікумі ім Є.Т. Абакумова, суд зазначає про таке.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що спірний час навчання позивача у технікумі може бути зараховано лише до його загального стажу.

Статтею 18 Закону України «Про професійно-технічну освіту» (далі - Закон № 103/98-ВР визначено, що до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать, зокрема інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне навчання).

Отже, технікум, у якому позивач навчався у спірний період відноситься до закладів професійної (професійно-технічної) освіти.

Статтею 38 Закону України від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту») визначено гарантії соціального захисту здобувача освіти та випускника закладу професійної (професійно-технічної) освіти.

Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону № 103/98-ВР час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Таким чином, вказана норма передбачає, що вказаний стаж навчання може бути зараховано не лише до загального трудового стажу, а і у стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників.

Умовами такого зарахування визначено зарахування на роботу за набутою професією у строк, що не перевищує трьох місяців між днем закінчення навчання і днем зарахування на таку роботу.

На підставі наявних у справі письмових доказів суд встановив, що у період з 01 вересня 1921 року по 18 червня 1996 року позивач навчався за спеціальністю гірничого техніка, а 06 липня 1996 року був прийнятий у ДВАТ шахта «Новодонецька» ДХК «Добропіллявугілля» гірничим майстром підземним з повним робочим днем на шахті, що підтверджується трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_3 (а.с. 6-11) та дипломом серії НОМЕР_6 (а.с.12-13).

Враховуючи вищевикладене, а також те, що перерва між днем закінчення позивачем навчання і днем зарахування його за набутою професією не перевищує трьох місяців, суд дійшов висновку, що період навчання ОСОБА_1 у Донецькому гірничому технікумі ім. Є.Т. Абакумова з 01 вересня 1992 року по 18 червня 1996 року мав бути зарахований до його пільгового стажу.

Таке застосування норм матеріального права узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 04 березня 2020 року по справі № 367/945/17.

Предметом розгляду у вказаній справі було саме право позивача на зарахування до пільгового стажу роботи часу навчання у технікумі.

Розрахунок страхового стажу, здійснений пенсійним органом, свідчить, що період навчання позивача з 01 вересня 1992 року по 18 червня 1996 року до пільгового стажу не зараховані.

Разом із цим у рішенні Добропільського ОУ ПФУ від 29 березня 2021 року № 0573-04-8/5350 взагалі відсутнє обґрунтування причин незарахування до пільгового стажу всього періоду навчання ОСОБА_1 у Донецькому гірничому технікумі ім. А.Є. Абакумова, отже, пенсійний орган у спірному рішенні, не робив будь-яких висновків щодо відмови у зарахуванні цього періоду до пільгового стажу саме з підстав, визначених у відзиві на позов.

Суд виходить з того, що рішення пенсійного органу має бути обґрунтованим, як наслідок, відповідач зобов`язаний був мотивувати з посиланням на відповідні правові норми підстави не зарахування до пільгового стажу кожного періоду, що ним не був врахований.

Відмовляючи в призначенні позивачу пенсії, відповідач не забезпечив всебічний, повний та об`єктивний розгляд поданих позивачем документів.

За приписами статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Таким чином, спірне рішення Доборпільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 0573-0478/5350 від 29.03.2021 року, прийнято без повного з`ясування усіх обставин справи та дослідження не в повному обсязі документів наданих позивачем при зверненні з заявою про призначення пенсії.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача період навчання з 01 вересня 1992 року по 18 червня 1996 року у Донецькому гірничому технікумі ім Є.Т. Абакумова та період роботи на підприємстві шахта "Новодонецька" з 17.02.2007 року по 31.07.2007 року.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Дана правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові у справі № 21-1465а15 від 16 вересня 2015 року.

У вказаному рішенні Верховний Суд України наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, застосувавши положення ч. 2 ст. 9 та п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 29 березня 2021 року № 0573-04-8/5350 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 та шляхом зобов`язання відповідача розглянути повторно заяву позивача від 16.03.2021 року № 1359, з урахуванням висновку суду про те, що підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача період навчання з 01 вересня 1992 року по 18 червня 1996 року у Донецькому гірничому технікумі ім Є.Т. Абакумова та період роботи на підприємстві шахта "Новодонецька" з 17.02.2007 року по 31.07.2007 року

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 908,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Конституцією України, Законами України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08 листопада 2005 року № 383 "Про порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення (перерахунку) пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 29 березня 2021 року № 0573-04-8/5350 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122) розглянути повторно заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 16.03.2021 року № 1359 з урахуванням висновку суду про те, що підлягає зарахуванню до пільгового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01 вересня 1992 року по 18 червня 1996 року у Донецькому гірничому технікумі ім Є.Т. Абакумова та період роботи на підприємстві шахта "Новодонецька" з 17.02.2007 року по 31.07.2007 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122).

Повне судове рішення складене 06 серпня 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Приймаючи до уваги прийняття даного рішення у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Бабіч