Рішення № 98855615, 09.08.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2021 року Справа № 160/8031/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

20.05.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які виразилися у перерахунку пенсії на 60% від розміру заробітної плати, обмеженні її максимального розміру десятьма мінімальними розмірами прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, і які оформленні рішенням № 912020147809 від 05.11.2020 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.10.2020 року перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" з розрахунку 90% від заробітної плати, вказаної у довідці Дніпропетровської обласної прокуратури №21-326вих-20 від 20.10.2020 року, без обмеження пенсії максимальним розміром та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за вислугу років.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області безпідставно перераховано пенсію позивача виходячи з 60% від розміру заробітної плати та обмежено пенсію десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Ухвалою суду від 21.05.2021 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

24.06.2021 року представником відповідача надано відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що під час здійснення перерахунку пенсії позивачу, виходячи з 60% розміру заробітної плати посади прокурора прокуратури, відповідач, як суб`єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки чинним Законом №1697-VII передбачені інші розміри посадових окладів та розмір відсотків від них для нарахування пенсії. Відповідач дійшов висновку про відсутність правових підстав для обрахунку пенсії одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку пенсії прокурорам за Законом № 1697VII, а розміру відсотку - за Законом № 1789-ХІІ.

08.07.2021 року позивач надав до суду заяву про зміну підстав позову, у якій зазначив, що якщо взяти до уваги, що рівень його пенсії на час її призначення дорівнював дев`яти розмірам мінімальної заробітної плати в Україні, розмір теперішньої пенсії повинен приблизно дорівнювати сумі 50000-60000 грн. Саме цьому рівню повинна приблизно відповідати сума його пенсії, якби вона була розрахована у розмірі 90% від суми заробітної плати згідно з довідкою Дніпропетровської обласної прокуратури № 21-326вих-20 від 20.10.2020 р. і без її обмеження максимальним розміром, тобто 67316,66*90%=60585,00.

Зазначив також, що у пояснювальній записці до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання питань формування прожиткового мінімуму та створення передумов для його підвищення» № 3515 від 20.05.2020, «прожитковий мінімум в Україні став низьким стандартом якості життя, оскільки внаслідок заниження його розмірів були встановлені низькі розміри мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсій за віком, допомоги малозабезпеченим сім`ям та інших соціальних виплат».

Виходячи з цього позивач вважає, що не можна застосовувати для визначення рівня його пенсії прожитковий мінімум в Україні, який на час її призначення в 2007 році, приблизно дорівнював розміру мінімальної заробітної плати в Україні.

Саме невідповідність рівня теперішньої пенсії рівню первісно призначеної порушує ст.22 Конституції України.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 проходив службу в органах прокуратури.

23.10.2020 року позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогою про проведення перерахунку пенсії за вислугу років, у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури, без обмеження її максимального розміру, до якої додав довідку Дніпропетровської обласної прокуратури від 20.10.2020 року №21-326вих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії.

За наслідками розгляду цієї заяви відповідач листом №771-25582/С-01/9-0400/21 від 13.01.2021 року повідомив позивача, що згідно із заявою від 20.10.2020 року про перерахунок пенсії за вислугу років, відповідно до довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) наданої Дніпропетровською обласною прокуратурою, розрахунок пенсійної виплати з 01.10.2020 проведено.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Зважаючи на викладене, розмір пенсії до виплати складає: з 01.10.2020 - 17120,00 грн.; з 01.12.2020 - 17690,00 грн.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

На дату призначення позивачу пенсії питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури було врегульоване положеннями статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ), частина перша якої (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) встановлювала, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам визначались частиною сімнадцятою цієї статті, відповідно до якої призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Статтею 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8.07.2011р. за №3668-VI (надалі - Закон №3668-VI) встановлено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

У відповідності до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону №1058-IV та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам встановлюється законодавством незалежно від дати призначення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання).

Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

15.07.2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (надалі - Закон №1697-VII).

За змістом частин першої третьої статті 81 Закону №1697-VII заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Розмір щорічної премії прокурора не може становити більше 30 відсотків розміру суми його посадового окладу, отриманої ним за відповідний календарний рік.

Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 року №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення передбачено, що положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У свою чергу, відповідно до пункту 4 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19.09.2019 №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".

Так, наказом Генерального прокурора від 08.09.2020 року № 414 11 вересня 2020 року визначено днем початку роботи обласних прокуратур, у т.ч. Дніпропетровської обласної прокуратури.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1155 "Про умови оплати праці прокурорів" затверджено схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур та прирівняних до них прокуратур.

Порядок пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури урегульовано статтею 86 Закону №1697-VII, відповідно до частини другої якої пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Крім того, як визначено у абзаці шостому частини п`ятнадцятої зазначеної статті максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

На момент призначення позивачу пенсії за вислугу років чинною редакцією статті 50-1 Закону №1789-ХІІ було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають прокурори за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі - роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років; пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії, а за кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Так, постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07.11.2016 року у справі № 203/2239/16-а, зокрема, зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача, виходячи з 90 відсотків від середньої заробітної плати згідно довідки Дніпропетровської обласної прокуратури від 13 квітня 2016 року №18-139 вих16 без обмежень її максимального розміру відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії), починаючи з 01травня 2016 року, та виплатити різницю в розмірі пенсії, починаючи з 01 травня 2016 року.

Разом з цим, станом на 01.10.2020 року питання пенсійного забезпечення прокурорів урегульовані статтею 86 Закону №1697-VII, частиною другою якої передбачено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати прокурора.

Перерахунок пенсії позивача з 01.10.2020 року проведений виходячи з 60% заробітку за прирівняною посадою прокурора, зазначеного у довідці Дніпропетровської обласної прокуратури № 21-326 вих.-20 від 20.10.2020 року у розмірі 40390 грн.

Однак, з урахуванням обмеження пенсії максимальним розміром пенсійна виплата з 01.10.2020 року призначена у розмірі 17120 грн., що відповідає десяти прожитковим мінімумам, встановленим статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" для осіб, які втратили працездатність (1712,00 грн. х 10). З 01.12.2020 року - 17690 грн. відповідно.

Посилання позивача на те, що внаслідок застосування до нього положень частини другої та абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII щодо обчислення пенсії у розмірі 60% від чинного місячного заробітку та з встановленням максимального розміру пенсійної виплати відбулось звуження існуючих прав і свобод, адже на момент призначення йому пенсії за вислугу років її розмір було обчислено виходячи з 90% заробітку та без застосування будь-яких обмежень, суд вважає помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до статей 147, 151-2 та 152 Основного Закону Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцієювипадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України; рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

На сьогодні Конституційний Суд України у своїх рішеннях сформував практику стосовно запровадження, шляхом прийняття законів, нових механізмів перерозподілу Державного бюджету України та використання бюджету Пенсійного фонду України у соціальній сфері, спрямованих на досягнення розумного балансу між інтересами окремих осіб, суспільства та держави.

Так, у Рішенні від 08.10.2008 року №20-рп/2008 (пункт 5) Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг встановлюються державою з урахуванням її фінансових можливостей. Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, врахував положення актів міжнародного права. Так, згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави, тобто кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримання її гідності, вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва, проте відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

У Рішенні від 26.12.2011 року №20-рп/2011 (пункт 2.1) Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.

Конституційний Суд України в рішенні від 25.01.2012 року №3-рп/2012 визначив, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості. В даному рішенні Конституційний Суд спирається на Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, який встановлює загальний обов`язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2).

У Рішенні Конституційного Суду від 22.05.2018 року №5-р/2018 зазначено, що звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням. Верховна Рада України повноважна ухвалювати закони, що встановлюють обмеження, відповідно до таких критеріїв: "обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права". Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини, гарантії цих прав і свобод. Але, визначаючи їх, законодавець може лише розширювати, а не звужувати, зміст конституційних прав і свобод та встановлювати механізми їх здійснення. Отже, положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.

На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства.

Тобто, одним з основних принципів, який застосовується державою для реалізації конституційного права на соціальний захист є принцип збалансованості та пропорційності між фінансовими можливостями держави, які визначаються, у першу чергу, внутрішнім законодавством держави, що враховує, зокрема, зовнішньо та внутрішньо економічні і політичні чинники.

За обставин цієї справи суд вважає помилковими доводи позивача про звуження його права на пенсійне забезпечення, оскільки внаслідок перерахунку пенсії з 01.10.2020 року не відбулось зменшення її розміру, що виключає можливість висновку про погіршення становища позивача з огляду на застосування до нього чинних положень статті 86 Закону №1697-VII.

Окрім того, у Рішенні від 09.02.1999 року №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, в ситуації з перерахунком призначеної пенсії працівникам органів прокуратури таке право може ґрунтуватися лише на положеннях чинного на день звернення із заявою про перерахунок пенсії законодавства та не може ґрунтуватися на законі, який втратив чинність.

Дії пенсійного органу стосовно перерахунку пенсії позивача у цій справі ґрунтуються на положеннях чинного на момент виникнення та реалізації права на такий перерахунок закону, відступ від якого напряму б суперечив частині другій статті 19 Конституції України.

Проаналізувавши наведені норми законодавства в сукупності з обставинами цієї справи і наявними у ній доказами, суд робить висновок про те, що право на перерахунок призначеної пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку (звернення особи у встановленому порядку до відповідного суб`єкта владних повноважень).

Разом з цим, дотримання вимог статті 46 Конституції України у спірних відносинах гарантується внаслідок поширення на позивача правила про здійснення перерахунку пенсії у разі збільшення заробітку чинних прокурорів.

Водночас, як визначено частиною першою статті 24 Основного Закону України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Конституційний Суд України у абзаці другому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 16.10.2007 №8-рп/2007 зазначив, що гарантована частиною першою статті 24 Конституції України рівність громадян перед законом означає рівну для всіх обов`язковість конкретного закону з усіма відмінностями у правах або обов`язках, привілеях чи обмеженнях, які в цьому законі встановлені.

Тобто, гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод.

Рівність та недопустимість дискримінації особи є конституційними принципами національної правової системи України, а також фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено у міжнародних правових актах з питань захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (стаття 26), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 14), Протоколі №12 до неї (стаття 1) та у Загальній декларації прав людини 1948 року (статті 1, 2, 7).

Крім того, у Європейській соціальній хартії 1996 року (переглянутій), яка була ратифікована Україною згідно із Законом України від 14.09.2006 №137-V передбачено, що держави-сторони зобов`язані вживати заходів для забезпечення рівності між власними громадянами у сфері реалізації прав на соціальний захист, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального забезпечення на більш високий рівень (стаття 12).

Тобто, утверджуючи та забезпечуючи права осіб на соціальний захист, держава повинна в процесі виконання своїх соціальних обов`язків вживати заходів для забезпечення рівності між пенсіонерами.

З урахуванням викладеного, суд зауважує, що ретроспективне застосування при обчисленні пенсійної виплати позивачу положень статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, яка на дату такого перерахунку втратила чинність, неодмінно призведе до ситуації непрямої дискримінації інших пенсіонерів з числа прокурорів та суперечитиме принципу дії законів у часі.

У силу пункту 3 частини першої статті 1 Закону України від 06.09.2012 №5207-VI "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Отже, застосування при обчисленні пенсії позивача з 01.10.2020 року положень статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, які втратили чинність, щодо визначення розміру пенсійної виплати виходячи з 90% місячного заробітку не відповідатиме конституційному принципу рівності перед законом та суперечитиме приписам статті 24 Конституції України.

В свою чергу, застосування у спірних відносинах положень частини другої статті 86 Закону №1697-VII не суперечить приписам статті 22 Основного Закону України, адже обсягом набутого права позивача є конкретний матеріальний (грошовий) вираз пенсійної виплати, що за обставин цієї справи внаслідок здійснення спірного перерахунку не зменшився.

Із врахуванням викладеного, вимога щодо зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії позивача з 01.10.2020 року виходячи з 90% заробітної плати не підлягає задоволенню.

Щодо обмеження пенсійної виплати максимальним розміром, суд зазначає наступне.

На момент виникнення у позивача права на перерахунок пенсії та на час здійснення такого перерахунку, чинна редакція частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII передбачала, що максимальний розмір пенсії прокурорських працівників не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Вказані положення не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню.

Із врахуванням наведеного, суд вважає, що при перерахунку пенсії позивача пенсійним органом обґрунтовано застосовано обмеження максимального розміру пенсії, встановлене зазначеними нормативно-правовими актами.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 02.05.2018 року (справа №704/87/17), від 03.04.2018 року (справа №361/4922/17), від 15.05.2019 року (справа №554/4191/17), від 21.11.2019 року (справа № 161/14321/16-а), від 21.05.2020 року (справа №554/10510/16-а).

Посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України є безпідставними, адже відповідні положення законів не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26.11.2011 року №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Аналогічний висновок, викладений Верховним Судом у постановах від 24.07.2018 року у справі №554/10456/16-а та від 28.10.2020 року у справі №686/2428/16-а.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що до проведення спірного перерахунку позивач отримував пенсію за вислугу років в більшому розмірі, аніж після її перерахунку.

Доводи позивача про те, що пенсія за вислугу років йому призначена до 01.10.2011 року (дати набрання чинності Законом № 3668-VI), а тому в силу приписів абзацу першого пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI на нього не поширюються обмеження максимального розміру пенсійної виплати, суд вважає помилковими з наступних підстав.

Пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01.10.2011 року вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).

Тобто для осіб, яким призначено пенсію за законодавством, що не передбачало обмеження максимального розміру, законодавець передбачив лише збереження раніше призначеного розміру пенсії. Водночас право на здійснення перерахунку пенсії у розмірі, що перевищує максимально встановлений законом, законодавцем не передбачено.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.06.2020 року у справі №580/234/19, від 17.09.2020 року у справі №826/11471/18, від 24.09.2020 року у справі №640/5854/19.

Крім того, у постанові від 10.12.2020 року у справі № 580/492/19 Верховний Суд зазначив, що тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.

Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.

Такий підхід відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 06.09.2012 №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

При цьому, звертає на себе увагу факт, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набрання чинності Законом №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набрання чинності цим Законом.

Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI).

Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

За обставин цієї справи перевищення максимального розміру пенсії позивача стало результатом її перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, а тому до регулювання цих правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, саме з дати проведення такого перерахунку.

Зазначені положення Закону № 3668-VI та абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування.

Аналогічний висновок, викладений Верховним Судом у постановах від 27.01.2021 року у справі №344/1326/17, від 29.01.2021 року у справі №646/6177/17.

Із врахуванням викладеного, суд робить висновок про те, що обмеження максимального розміру пенсії прокурорських працівників десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність передбачене чинними нормативно-правовими актами, тобто ґрунтується на вимогах закону. Відповідне обмеження не призвело до звуження права позивача на належний соціальний захист, адже суду не надано доказів, що внаслідок такого перерахунку пенсія позивача зменшилась.

Відтак, позовні вимоги у цій частині також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок про відмову у задоволенні позовної заяви.

Відповідно до норм ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати позивачеві не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський