Рішення № 98855494, 11.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року Справа № 160/1745/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. за участі секретаря судового засіданняМанько К.А. за участі: представника позивача представника відповідача Крутовських С.В. Зайцева А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 31.01.2020 року №1160/1-5340-0417.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю визначення податкових зобов`язань по орендній платі за оскарженим рішенням з підстав невідповідності нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, взятої до розрахунку спірним донарахуванням та тій, що визначена в укладеному договорі оренди землі. Позивач стверджує, що в укладеному між ним та Дніпропетровською районною державною адміністрацією договорі оренди земельної ділянки чітко встановлений розмір орендної плати, який є істотною умовою договору, а контролюючий орган, який навіть не є стороною цього договору, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення фактично в односторонньому порядку змінив умови договору оренди земельної ділянки в частині визначення (збільшення) розміру орендної плати, що в свою чергу є порушенням умов договору оренди та норм матеріального права, зокрема, статті 654 Цивільного кодексу України та статті 23 Закону України «Про оренду землі». Додатково стверджує, що належним чином виконував умови договору оренди землі шляхом сплати орендної плати з урахуванням індексів інфляції та ці суми навіть не враховані відповідачем при здійснення оскарженого донарахування.

Ухвалою суду від 09.02.2020 р. справу призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження та відповідачу надано термін для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав та заперечуючи проти його задоволення у відзиві на позовну заяву указав, що приймаючи оскаржене рішення діяв у спосіб передбачений законодавством України, адже сума орендної плати за цим рішенням розрахована відповідно до даних нормативної грошової оцінки земель, що перебувають у користуванні позивача. Стосовно тих сум, що сплачені позивачем та не увійшли до спірного донарахування звернув увагу позивача на процедуру, передбачену нормами статті 43 ПК України щодо повернення надміру сплачених сум.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та із матеріалів справи слідує, що 20.09.2010 року між Дніпропетровською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та позивачем у справі (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту) не території Чумаківської сільскої ради, кадастровий номер: 1221488000-03-001-0368.

За умовами договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 447120 грн. Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату у грошовій формі. Розмір річної орендної плати складає становить 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки 53654,40 грн. в рік. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції та переглядається (розмір) один раз на рік, у тому числі, у разі зміни коефіцієнтів індексації внаслідок інфляції. Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Не є спірним, що протягом 2017-2019 року позивач сплачував оренду плату за земельну ділянку у розмірі 305580,29 грн. (101793,43 грн. щороку).

Між тим, 31.01.2020 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №1160/1-5340-0417, яким позивачеві визначено суму податкового зобов`язання зі сплати орендної плати за землю за 2017-2109 роки у загальному розмірі 1080460,31 грн.

Судом встановлено, що здійснюючи розрахунок цього рішення контролюючий орган використав інформацію, надану ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером: 1221488000-03-001-0368, яка складає у 2017 - 2667889,05 грн., у 2018 - 3201335,95 грн, а у 2019 році - 3201335,95 грн. відповідно.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення відповідача від 31.01.2020 року №1160/1-5340-0417 протиправним, позивач звернувся до суду із вимогою про його скасування.

При вирішені спору суд виходить із того, що підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 цього Кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Землекористувачами, як визначено в підпункті 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Положеннями пунктів 288.2-288.5 ст. 288 ПК України регламентовано, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Згідно з пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 ПК України).

Нормами п. 287.7 ст. 287 ПК України передбачено, що у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (п. 285.1 та п. 285.2. ст. 288 ПК України).

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.1 цього ж пункту; у редакції цієї ж норми з 1 січня 2017 року згідно з Законом №1797-VIII від 21 грудня 2016 року - не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; у редакції цієї ж норми з 1 січня 2018 року згідно з Законом №2245-VIII від 7 грудня 2017 року - для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки); не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 цього ж пункту).

Пунктом 288.1 статті 288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

За приписами підпункту 288.4 статті 288 ПК України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

У свою чергу, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частинами 1-2 статті 21 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV (далі Закон № 161-XIV) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Статтею 14 Закону № 161-XIV визначено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Статтею 654 Цивільного кодексу України (який є загальним нормативно-правовим актом, що регулює зобов`язальні правовідносини) визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Пунктом 2 частини 1 статті 13, частиною 1 статті 15 Закону України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 № 1378-IV визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Пунктом 3 частини 1 статті 15 Закон № 161-XIV регламентовано, що істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

Аналізуючи наведені норми у сукупності суд зазначає, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, тоді як Податковий кодекс України регулює лише строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, податковий період, порядок обчислення орендної плати та порядок її зарахування до бюджетів відповідно.

У той же час, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка є базою оподаткування, однак зміна її розміру є лише підставою для перегляду розміру орендної плати за землю, а не до автоматичного донарахування контролюючим органом грошових зобов`язань з орендної плати за землю.

Слід також зазначити, що відповідач, який виступає як суб`єкт владних повноважень у спірних правовідносинах має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства, а не втручатися у відносини між учасниками договору.

У розглянутому випадку, відповідність договору оренди від 20.09.2010 року положенням пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України відповідачем сумніву не піддавалось.

Навпаки судом встановлено, що позивач користуючись земельною ділянкою належним чином сплачує оренду плату у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що за умовами договору складає 447120 грн. та відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 08.02.2017 року нормативно грошова оцінка спірної земельної ділянки не проводилася, при цьому, що позивач вносить розмір орендної плати навіть у більшому розмірі, аніж передбачено умовами договору з урахуванням індексів інфляції, що підтверджується копіями платіжних доручень, долучених до матеріалів справи.

Наведене свідчить про добросовісну поведінку позивача під час виконання обов`язку зі сплати податків та платежів, тоді як відповідач прийнявши оскаржене податкове повідомлення-рішення фактично змінив умови договору в частині визначення збільшення розміру орендної плати, що в свою чергу є порушенням норм матеріального права та умов договору, у зв`язку з чим таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 10884,68 грн.

Крім того позивачем заявлено до стягнення сума витрат на правову допомогу в розмірі 21100 грн.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. представником відповідача надано належним чином завірений:

Договір про надання правової допомоги від 29.01.2021 року, акт виконаних робіт від 03.02.2021 року (складання та подання позовної заяви), платіжне доручення №154 від 29.01.2021 року на суму 10000,00 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 5 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

З огляду на викладене, беручи до уваги положення КАС України та враховуючи ту обставину, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із ціною позову, тому суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст.243-245, 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1160/1-5340-0417 від 31.01.2020 року винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 10884,68 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 21 травня 2021 року.

Суддя О.В. Єфанова