Рішення № 98855311, 09.08.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 серпня 2021 р. Справа № 120/5858/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що з жовтня 2016 року перебуває на обліку в органах пенсійного фонду та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Відповідно до постанови Хмільницького міськрайонного суду від 14.04.2017 року він має право на довічне грошове утримання в розмірі 82% від суддівської винагороди, яке він отримував після набрання даним рішенням суду законної сили.

На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.10.2020 року у справі №120/4798/20-а відповідачем здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, однак при здійсненні такого перерахунку зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання з 82% суддівської винагороди до 50% суддівської винагороди.

На думку позивача, дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50% від розміру суддівської винагороди судді відповідного суду є протиправними, а тому відповідача слід зобов`язати здійснити з 19 лютого 2020 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 82% від розміру суддівської винагороди, з урахуванням раніше проведених виплат.

Ухвалою від 14.06.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд адміністративної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

25.06.2021 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Зокрема, відзив аргументований тим, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.10.2020 року у справі №120/4798/20-а Головним управлінням проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача з 19 лютого 2020 року, виходячи із розміру суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку довічного грошового утримання суддям у відставці. При цьому, відповідач зазначив, що частиною 3 статті 142 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 06.02.2016 року №1402 визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Крім того, у відзиві йдеться про те, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.10.2020 року у справі №120/4798/20-а не містить зобов`язання щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у іншому розмірі. За наведених обставин, на думку відповідача, відсутні підстави для здійснення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 82% розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

25.06.2021 року представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі. Клопотання обґрунтоване тим, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 21 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою фізичної особи на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі №380/5074/20. Водночас, предмет спірних правовідносин у справі №380/5074/20 є подібним до того ж, що і в адміністративній справі №120/5858/21-а. Відтак, на думку заявника, слід зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Визначаючись щодо поданого клопотання, суд виходить з наступного.

Підстави та порядок зупинення провадження у справі врегульовані статтею 236 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України). Так, частиною 1 цієї статті передбачено обов`язкові підстави для зупинення провадження у справі, а у частині 2 цієї статті наведено факультативні підстави.

Однією із факультативних підстав для зупинення провадження у справі є перегляд судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду (пункт 5 частина 2 статті 236 КАС України).

Відтак, аналіз наведеної вище норми свідчить про те, що суд вправі зупинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини 2 статті 236 КАС України за умови перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини 2 статті 236 КАС України, суд враховує те, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 21 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою фізичної особи на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі №380/5074/20.

Тобто, Касаційний адміністративний суд у складі колегії суддів здійснюватиме перегляд постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі №380/5074/20.

Водночас, підставою для зупинення провадження у справі відповідно до вимог пункту 5 частини 2 статті 236 КАС України є перегляд судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку саме палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Отже, підстави для зупинення провадження у справі відсутні, а тому подане клопотання задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 з жовтня 2016 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та до здійснення перерахунку отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80% щомісячного довічного грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Відповідно до постанови Хмільницького міськрайонного суду від 14.04.2017 року у справі №137/173/17, позивачу проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання із розрахунку 21 повного року стажу на посаді судді, що складає 82% від суддівської винагороди, починаючи з 11.10.2016 року.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.10.2020 року у справі №120/4798/20-а визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за №905070134837 від 04.03.2020 про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області за №4-35/0334 від 19.02.2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року.

На виконання вказаного рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 19 лютого 2020 року позивачу здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із розміру суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку довічного грошового утримання суддям у відставці. Однак, при здійсненні такого перерахунку відповідач зменшив розмір щомісячного довічного грошового утримання з 82% суддівської винагороди до 50% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді суді.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Разом із тим, організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII (надалі - Закон №1402-VIII).

Відповідно до пункту 2 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон №2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Згідно із частиною 1 статті 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (частина 2 статті 142 Закону №1402-VIII).

Відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Водночас, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII передбачено певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 25 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.

У пунктах 15-17 згаданого рішення Конституційного Суду України зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013).

Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини 1 статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

У рішенні від 08 червня 2016 року №4-рп/2016 Конституційний Суд України вказав, що частина 3 статті 141 Закону №2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIІІ, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону №2453-VI до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIІІ, тобто у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIІІ, а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".

В пункті 7 вказаного рішення Конституційний Суд України зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені" (частина 2 статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина 2 статті 8 Основного Закону України).

На виконання висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 08 червня 2016 року №4-рп/2016, частина 4 статті 142 Закону №1402-VIII викладена в наступній редакції: "У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №620/1116/20 також наголошено на тому, що за змістом частини 4 статті 142 Закону №1402-VIII перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Відтак, наведене вище свідчить про те, що на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виникла лише одна підстава його перерахунку, а саме збільшився розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Інші складові (стаж роботи на посаді судді та відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці) не змінилися.

Варто наголосити, що норми спеціальних законів, які були чинними у період від моменту призначення позивачу спірних виплат до їх перерахунку у 2020 році не передбачали зменшення відсоткового значення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Водночас, правила обрахунку стажу роботи на посаді судді, які застосовувалися на момент виходу судді у відставку, як і відсотковий розмір вже призначеного щомісячного довічного грошового утримання є сталими та не можуть змінюватися під час проведення перерахунку такого утримання.

Відповідно до постанови Хмільницького міськрайонного суду від 14.04.2017 року у справі №137/173/17, позивачу проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання із розрахунку 21 повного року стажу на посаді судді, що складає 82% від суддівської винагороди, починаючи з 11.10.2016 року.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.10.2020 року у справі №120/4798/20-а зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області за №4-35/0334 від 19.02.2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року..

Як свідчить зміст згаданого судового рішення, спору між позивачем та пенсійним органом щодо розміру щомісячного довічного грошового утримання у відсотковому співвідношенні як на час звернення позивача до суду з позовом, так і на момент ухвалення судового рішення не існувало, що й не заперечується учасниками справи. Саме тому суд і не вирішував питання про належний розмір щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 у відсотковому співвідношенні, з якого слід виходити під час такого перерахунку.

Водночас, судом встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання позивача як судді у відставці до перерахунку становило 82% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Право на відповідний розмір грошового утримання у нього підтверджується та виникло після набрання законної сили постановою Хмільницького міськрайонного суду від 14.04.2017 року у справі №137/173/17, на виконання якої йому проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання із розрахунку 21 повного року стажу на посаді судді, що складає 82% від суддівської винагороди, починаючи з 11.10.2016 року.

Проте, під час здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача, на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.10.2020 року у справі №120/4798/20-а, пенсійним органом безпідставно застосовано положення частини 3 статті 42 Закону №1402-VIII, оскільки відповідні положення підлягають застосуванню лише при призначенні щомісячного довічного грошового утримання після набрання цією нормою чинності.

Таким чином, суд доходить висновку, що дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача із 82% до 50% є протиправними.

Разом із тим, визначаючись із способом захисту порушеного права позивача, суд враховує наступне.

У позовній заяві позивач просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо перерахунку та виплати йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Водночас, судом встановлено, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.10.2020 року у справі №120/4798/20-а відповідачем проведено перерахунок щомісячного довічного грошового отримання та враховано довідку Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області за №4-35/0334 від 19.02.2020, однак зменшивши при цьому відсоткове значення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача із 82% до 50%.

Тобто, відповідачем виконано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.10.2020 року, проте, здійснюючи відповідний перерахунок, ним допущено протиправні дії, що полягають у зменшенні відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 до 50%.

А відтак, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача із 82% до 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

З огляду на те, що суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправні дії щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача, а тому позовна вимога щодо зобов`язання відповідача здійснити з 19 лютого 2020 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , виходячи із 82% від розміру суддівської винагороди судді відповідного суду, а також провести виплату такого утримання з урахуванням раніше виплачених сум також підлягає задоволенню.

Окрім того, задовольняючи позовну вимогу щодо зобов`язання відповідача вчинити конкретну дію, суд зважає на те, що така вимога є похідною, що залежить від задоволення основної вимоги.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Визначаючись з приводу розміру судових витрат, які належить стягнути на користь позивача, суд зважає на те, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами, які співвідносяться між собою як основна та похідна, сплативши при цьому судовий збір в розмірі 908 гривень як за звернення до суду з позовом з однією немайновою вимогою.

За результатами розгляду справи, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позову, а саме: задоволення в повному обсязі позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача, зобов`язання відповідача вчинити дії.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що в даному випадку неможливо встановити розмір пропорційно задоволених позовних вимог, тому дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень всю суму судового збору, яка була сплачена позивачем.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, що полягають у зменшенні відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 із 82% до 50% суддівської винагороди.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 19 лютого 2020 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , виходячи із 82% від розміру суддівської винагороди судді відповідного суду, а також провести виплату такого утримання, врахувавши при цьому раніше виплачені суми щомісячного довічного грошового утримання.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений ним при зверненні до суду судовий збір в розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100).

Рішення в повному обсязі виготовлене: 09.08.2021 року, враховуючи терміни перебування головуючої судді у відпустці з 02.07.2021 року по 28.07.2021 року.

Суддя Чернюк Алла Юріївна