Рішення № 98855067, 28.07.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/1828/21

Провадження № 2/522/5387/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси:

у складі: головуючої судді Ковтун Ю.І.,

за участі секретаря Лахматової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України в особі відокремленого підрозділу Одеського Управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, -

ВСТАНОВИВ:

29.01.2021 до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України в особі відокремленого підрозділу органу державної влади - Одеського Управління департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 04 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 , було залишено без руху та надано позивачу строк 10 днів з дня вручення зазначеної ухвали для усунення недоліків.

25.02.2021 позивач усунув недоліки позовної заяви та надав суд уточнену позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_1 ) до Держави Україна в особі Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (ЄДРПОУ 40116086, місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул. Академіка Богомольця, 10) в особі відокремленого підрозділу Одеського Управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (місцезнаходження: 65045, м.Одеса, просп. Олександрівський (Буніна), 37), Державної казначейської служби України (ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження: 01014, м.Київ, вул. Бастіонна, 6) про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, в якій просить: стягнути з Держави Україна в особі Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої моральної шкоди, внаслідок незаконного засудження ОСОБА_1 та у зв`язку з закриттям справи про адміністративне правопорушення, грошові кошти у розмірі 1000000 грн., шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державною казначейською службою України за рахунок державного бюджету України.

В обґрунтування позову зазначено, що 19 грудня 2019 року відповідальною особою Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України Драгановим Д.В. складено протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією №78/2019 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Постановою Київського районного суду міста Одеси від 29 січня 2020 року по справі №947/31721/19 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн., стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 420 грн. Постановою Одеського апеляційного суду від 22 травня 2020 року постанову Київського районного суду міста Одеси від 29 січня 2020 року скасовано та закрито провадження на підставі відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Зазначає, що незаконним притягненням ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП йому заподіяні страждання у вигляді психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. ОСОБА_1 був змушений змінити встановлений уклад життя, відвідувати суди, шукати юридичні поради та засоби на свій захист, спілкуватися з чисельними юристами та адвокатами, переживати з приводу незаконного засудження за адміністративне правопорушення, якого він не скоював, слухати нарікання від близьких, приймати участь у сварках в сім`ї у зв`язку із засудженням, переживати за своє майбутнє, адже засудження виключало його подальшу роботу в органах МВС України. ОСОБА_1 відчував страждання від зміни у відношеннях до нього оточуючих, у тому числі тих осіб, з ким він працював, як поліцейський. Крім того, під час незаконного засудження ОСОБА_1 постановами Київського районного суду м.Одеси від 22 та 27 січня 2020 року піддавався незаконному приводу до суду. Завдану моральну шкоду оцінює у розмірі 1000000 грн. (а.с. 44 - 52).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01 березня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

30.03.2021 на адресу суду від відповідача Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просять у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Посилаються на те, що твердження позивача про незаконність дій співробітників Одеського управління Департаменту щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за правопорушення є необґрунтованим та безпідставним, оскільки до функцій Департаменту не входить притягнення особи до адміністративної відповідальності. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень та не спричиняє зміни прав та обов`язків особи, а тому позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, внаслідок складання протоколу про адміністративне правопорушення не можуть підлягати задоволенню (а.с. 99 -106).

30.03.2021 на адресу суду від відповідача Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просять у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Посилаються на те, що належним відповідачем у справах щодо відшкодування шкоди завданої незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю судів може бути лише держава. Стягнення з єдиного казначейського рахунку ДКСУ моральної шкоди в розмірі 1000000 грн. призведе до нецільового використання бюджетних коштів саме ДКСУ, оскільки кошти, які виділяються на утримання Казначейства, як окремої юридичної особи та суб`єкта господарювання, на цілі, визначені чинним законодавством України не можуть бути стягнуті на користь інших осіб. Також зазначає, що позивач наявність моральної шкоди обґрунтовує фактом складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення. В свою чергу надані позивачем докази не підтверджують причинно-наслідковий зв`язок між будь-якими моральними стражданнями позивача та фактом притягнення його до адміністративної відповідальності (а.с. 128 -133).

До суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 06.04.2021, в якій зазначає, що в позовній заяві мова йде не про те, що працівники Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України склали відносно позивача протокол за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а що позивач був незаконно засуджений постановою Київського районного суду м.Одеси від 29 січня 2020 року по справі № 947/31721/19. Скасування зазначеного судового рішення відбулося постановою Одеського апеляційного суду від 22.05.2020 з підстав, що відповідальна особа Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України ОСОБА_2 , не мав права розпочинати провадження у справі та складати протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією № 78/2019 від 19.12.2019 оскільки на момент його складання закінчилися строки накладання адміністративного стягнення, передбачені ч. 3 ст. 38 КУпАП, а саме минуло більше трьох місяців з моменту виявлення факту несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації перед звільненням за 2019 рік (а.с. 155 - 160).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29.04.2021 закрито підготовче засідання по цивільній справі за позовом та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися судом належним чином. Від представника відповідача - Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутністю представника відповідача.

За таких обставин, на підставі ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились усі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані у справі докази, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Київського районного суду м. Одеси від 29.01.2020 року по справа № 947/31721/19 ОСОБА_1 було визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 гривень та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 гривень (а.с. 27 - 33).

В ході розгляду справи № 947/31721/19 ОСОБА_1 постановами Київського районного суду м. Одеси від 22.01.2020 та 27.01.2020 піддавався примусовому приводу (а.с. 17 - 18, 25 - 26).

Постановою Одеського апеляційного суду від 22.05.2020 постанову судді Київського районного суду м. Одеса від 29.01.2020, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП з накладенням на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п`ятдесяти) гривень - скасовано та провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с. 19 - 24).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми права, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені частиною сьомою статті 1176 ЦК України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою у випадках вчинення незаконних дій, перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

У статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що в наведених у статті цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема, моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини п`ята, шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За загальним правилом, підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на постанову Київського районного суду міста Одеси від 29 січня 2020 року по справі № 947/31721/19 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн., яка за результатами апеляційного перегляду була скасована постановою Одеського апеляційного суду від 22 травня 2020 року.

Так, зі змісту постанови Одеського апеляційного суду від 22 травня 2020 року вбачається, що суд апеляційної інстанції погодився з висновками районного суду щодо несвоєчасності подання ОСОБА_1 , перед звільненням зі служби в поліції, декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, оскільки зазначена декларація була подана останнім 14.05.2019 р. о 10 год. 37 хв., тобто поза межами встановленого законом строку на подання цієї декларації. Також апеляційний суд заначив, що поважних причин на неподання декларації перед звільненням у строк, визначений Законом України «Про запобігання корупції» наведено не було.

Однак, судом апеляційної інстанції було встановлено, що протокол про адміністративне корупційне правопорушення, у відношенні ОСОБА_1 був складений лише 19.12.2019 року, тобто після спливу трьохмісячного строку, передбаченого ч.3 ст.38 КУпАП. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що провадження у справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Отже, наведене свідчить, що адміністративна справа, яка були порушена стосовно ОСОБА_1 , закрита судом з процесуальних підстав, а отже відсутні підстави вважати, діями відповідача позивачу була завдана моральна шкода. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду від 25 січня 2021 року справа № 686/31698/19, провадження № 61-9053св-20.

Суд зазначає, що наявність певних недоліків у процесуальній діяльності працівників Управління ДВБ НП України сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20.01.21 справа № 686/27885/19 , провадження № 61-8240св20.

Що стосується незаконності притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-6 КУпАП та застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу, то в даному випадку позивач скористався правом на апеляційне оскарження постанови і в результаті розгляду справи Одеським апеляційним судом постановою від 22 травня 2020 року, скасовано постанову Київського районного суду міста Одеси від 29 січня 2020 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст.172-6 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито. Таким чином, жодні заходи примусу зі сторони держави до ОСОБА_1 не застосовувалися.

Витрати на погашення штрафу, накладеного оскарженою ним постановою, позивач не поніс.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 263-265, 272, 353, 354, 430 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України в особі відокремленого підрозділу Одеського Управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м.Одеси протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ю.І.Ковтун