Ухвала суду № 98854469, 09.08.2021, Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа №485/752/21

Провадження № 2/485/291/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2021 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Квєтка І.А.,

секретар судового засідання Семенака А.Г.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Стоян В.І. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Снігурівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи "Снігурівська виправна колонія (№5)" про стягнення заробітної плати за період вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

встановив:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної установи "Снігурівська виправна колонія (№5)", в якій позивач просить стягнути з відповідача на її користь 19092,6 грн матеріальної шкоди, з яких: 6898,14 грн середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, 12184,52грн різниці у заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи., та 10 000,00грн моральної шкоди.

Посилається на те, що з 21 серпня 2001 року вона працювала в ДУ Снігурівська виправна колонія (№5)" на посадах фармацевта, сестри медичного відділення.

Наказом № 56 від 05 грудня 2012 року звільнена за п. 3 ст. 36 КЗпП України у зв`язку зі вступом на військову службу.

З 06 грудня 2012 року згідно з наказом УДПтС від 30 листопада 2012 року № 74 проходила службу в органах кримінально-виконавчої служби установи.

Наказом установи № 227/ОС від 14 серпня 2018 року її було звільнено за п. 4 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" за скороченням штату.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року визнано протиправним та скасовано п. 2 Наказу начальника ДУ "Снігурівська виправна колонія (№5)-спеціалізована туберкульозна лікарня" від 14 серпня 2018 року № 227/ОС про її звільнення; зобов`язано ДУ "Снігурівська виправна колонія (№5)" розглянути питання призначення її на посаді молодшого інспектора відділу охорони, з урахуванням правової оцінки, наданої судом. Постанова набрала законної сили 28 травня 2019 року.

Вказане рішення суду відповідачем у добровільному порядку тривалий час не виконувалося, у зв`язку з чим вона була змушена звернутися до виконавчої служби з метою примусового зобов`язання керівника установи розглянути питання про призначення її на посаду молодшого інспектора відділу охорони.

25 лютого 2021 року наказом керівника ДУ "Снігурівська виправна колонія (№5)" від №44/ОС скасовано п. 2 наказу № 227/ОС від 14 серпня 2018 року та призначено її молодшим інспектором відділу охорони установи з 05 березня 2021 року, взято до відома присвоєння їй спеціального звання старшого сержанта внутрішньої служби наказом від 29 червня 2016 року №130/ОС та встановлено стаж для виплати надбавки за вислугу років.

З 05 березня 2021 року вона працює на вищевказаній посаді.

В задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 15 серпня 2018 року по день фактичного поновлення на посаді П`ятим апеляційним адміністративним судом відмовлено за неможливості її поновлення на попередній посаді за її скорочення.

Вважає, що незаконним звільненням, неправомірними діями та бездіяльністю з боку посадових осіб їй спричинена матеріальна шкода у вигляді втраченого заробітку та невідшкодованих витрат у вигляді різниці у заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи в сумі 12184,52 грн. і вказані кошти підлягають стягненню відповідно до ст.ст.235, 236 КЗпП України, ст.1166 ЦК України.

Крім того, у зв`язку із незаконним звільненням порушився звичний для неї спосіб життя, оскільки вона вимушена була докладати багато зусиль матеріального та морального характеру для відстоювання свого права на працю за своїм вибором у відповідності з отриманою нею освітою та бажанням, а саме звертатися за правовою допомогою,з позовними вимогами до суду та виконавчого органу з примусовим виконанням рішення суду, через що нервувала, а тому, вважає, що їй спричинено моральну шкоду, яку оцінює в 10000 грн і вказану суму відповідно до ст.237-1 КЗпП України та ст.ст.23,1167 ЦК України просить стягнути з відповідача.

Просить також стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати.

Ухвалою суду від 18 червня 2021 року провадження у справі за вказаним позовом відкрито, справу призначено до розгляду по суті у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

06 серпня 2021 року через канцелярію суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про закриття провадження у справі, яке мотивоване тим, що спір, який виник між сторонами є публічним, оскільки пов"язаний зі здійсненням суб"єктом владних повноважень управлінських функцій, тому належить до юрисдикції адміністративних судів.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 клопотання підтримав.

Позивач та представник позивача ОСОБА_2 щодо задоволення клопотання заперечили.

Заслухавши доводи сторін з приводу заявленого клопотання, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст..6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Предметом позову є стягнення з відповідача відшкодування моральної шкоди та матеріальної шкоди, а саме: 6898,14 грн середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, 12184,52грн різниці у заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

За правилом пункту 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

З матеріалів справи слідує, що позивачка має спеціальне звання старшого сержанта внутрішньої служби, до звільнення займала посаду фельдшера середнього медичного персоналу державної установи «Снігурівська виправна колонія (№5)- спеціалізована туберкульозна лікарня».

Відповідно до ст..6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Структура, штати територіальних органів управління, підрозділів кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я та положення про них затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, утворюється, реорганізовується та ліквідовується Президентом України за поданням Прем`єр-міністра України (ст..7 Закону України «Державну кримінально-виконавчу службу України»)

Згідно з ч. 1 ст.14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).

Абзацом першим ч. 2 ст.14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» визначено, що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

За приписами ч. 5 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу», на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

З наведеного випливає, що позивач обіймала посаду державного службовця в органі державної виконавчої влади, тобто проходила державну службу.

За змістом ст..38 Закону України «Про державну службу», чинного на час звільнення позивача, поняття «проходження державної служби» охоплювало вирішення різних питань, пов`язаних зі службою, зокрема і питань матеріального забезпечення державних службовців, регламентованих розділом VI вказаного Закону.

Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року (Справа № 661/3699/16-ц, Провадження № 14-388 цс 18) виклала правову позицію, відповідно до якої вимоги особи про стягнення середнього заробітку за вимушений прогул за місцем проходження публічної служби, за затримку виплати такого заробітку, сум, пов`язаних з індексацією заробітної плати за час вимушеного прогулу, а також недоотриманих сум заробітної плати є вимогами з приводу проходження публічної служби та звільнення з неї. А тому вони мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства зокрема і тоді, коли заявлені окремо від вимоги про поновлення на роботі. Вимоги про стягнення моральної шкоди, завданої за місцем проходження публічної служби, заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, зокрема з вимогами про стягнення середнього заробітку за вимушений прогул за місцем проходження публічної служби, за затримку виплати такого заробітку, сум, пов`язаних з індексацією заробітної плати за час вимушеного прогулу, а також недоотриманих сум заробітної плати, мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства (п.80, п.82).

Отже, спір, який виник між сторонами підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки предметом спору є стягнення середнього заробітку за вимушений прогул, недоотриманих сум заробітної плати, які заявлені разом з вимогою про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст.255 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при пред`явленні позову до суду був сплачений судовий збір у розмірі 2270 грн., що підтверджується квитанцією № 39 від 26.05.2021 року.

Відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір»,сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Виходячи з вимог ст..7 Закону України «Про судовий збір», оскільки провадження у справі закрито, суд вважає необхідним повернути позивачу судовий збір у розмірі 2270 грн., сплачений за подання позовної заяви.

Згідно положень ст.256 ЦПК України суд роз`яснює позивачу, що розгляд справи за її позовом віднесено до територіальної та предметної юрисдикції Миколаївського окружного адміністративного суду.

Керуючись ст. ст.19, 255, 256, 259, 260, 268 ЦПК України, суд

постановив

Провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи "Снігурівська виправна колонія (№5)" про стягнення заробітної плати за період вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, закрити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд справи віднесений до юрисдикції Миколаївського окружного адміністративного суду.

Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з державного бюджету судовий збір у сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.., сплачений згідно квитанції №39 від 26.05.2021 року на розрахунковий рахунок A488999980313141206000014444, одержувач - Миколаїв.ГУК/тг м. Снігурівка/22030101, код - 37992030, банк одержувача - Казначейство України (ел.адм. подат.) в м. Київ, призначення платежу - *;101;3004609389;Судовий збір, за позовом ОСОБА_1 , Снігурівський районний суд Миколаївської області.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя