Рішення № 98851241, 09.08.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1836/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕМТРАНС”, 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 46-46А, код 30600592;

до Товариство з обмеженою відповідальністю «ТМ Плаза-Сервіс», 61007, м. Харків, пр. Індустріальний, буд. 12, оф.1 код 42133611;

про неустойки за договором поставки №363/20 від 30.03.2020 у розмірі 306486,68грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛЕМТРАНС” звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕЙЛМАРКЕТ” про стягнення з останнього неустойки за договором поставки №363/20 від 30.03.2020 у розмірі 306486,68грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки №363/20 від 30.03.2020 в частині строків поставки узгодженого товару, у зв`язку з чим, позивачем нараховано до стягнення неустойку (пеню) на підставі п. 11.3 договору у розмірі 306486,68грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/1836/21, розгляд справи №922/1836/21 визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.07.2021, задоволено клопотання про зміну найменування відповідача вих. №366 від 09.06.2021 та змінено найменування та місцезнаходження відповідача по справі з Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕЙЛМАРКЕТ” на дійсне – Товариство з обмеженою відповідальністю «ТМ Плаза-Сервіс».

Ухвалу про відкриття провадження у справі № 922/876/21 направлено в паперовій формі - рекомендованим листом з повідомленнями про вручення за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕЙЛМАРКЕТ”, вказаною у позовній заяві, яка також співпадає з юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, яка була станом на відкриття провадження у справі: 61109, м. Харків, вул. Камишова, буд. 14, та на адресу після зміни місцезнаходження: 61007, м. Харків, пр. Індустріальний, буд. 12, оф.1

Однак, зазначені відправлення не вручено адресатові та повернуто до суду із позначкою "невірно вказано (відсутня) адресу", про що свідчить довідка відділення поштового зв`язку "Укрпошта" від 02.06.2021 року та довідкою від 04.08.2021.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/876/21 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю ««ТМ Плаза-Сервіс»» (Постачальник) укладено договір поставки № 363/20 від 30.03.2020 року, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати Покупцю у власність продукцію виробничо -технічного призначення, в подальшому - «Товар», згідно специфікацій до даного договору, що є складовою та невід`ємною частиною даного договору. Договір діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків за договором (п. 14.3. договору).

Відповідно до п. 2.1 кількість товару визначається у специфікаціях до даного договору.

Згідно положень п. 6.1 постачання товару буде здійснено автомобільним транспортом на умовах, вказаних в специфікаціях до цього договору згідно з «Інкотермс 2010. Правила ІСС з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі», далі - правила «Інкотермс 2010».

Згідно п. 7.1 договору ціна товару вказується у відповідних специфікаціях до даного договору.

Відповідно до положень п. 8.1 договору Оплата товару здійснюється на умовах, обумовлених у специфікаціях до цього договору.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що постачання здійснюється в строки, визначені специфікаціями до цього договору.

Проаналізувавши правовідносини між сторонами, які виникли з Договору поставки №ОД/НХ-20-388НЮ від 22.07.2020р., суд дійшов висновку про те, що даний договір за своє правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На На виконання умов договору Сторонами була підписана специфікація від 30.03.2020 року на постачання товару: підшипник 36(30)-232726Е2М у кількості 1764 шт., підшипник 36(30)-42726Е2М у кількості 1764 шт., на загальну суму 5 525 313,70 грн. з ПДВ, у т.ч. ПДВ 920 885,62 грн.

Відповідно до специфікації від 30.03.2020 року одержувачем товару є Вагонне депо Волноваха ТОВ «Лемтранс» та Вагонне депо Дніпродзержинськ ТОВ «Лемтранс», умови постачання: FCA - м. Харків, пр-т Фрунзе, 3, автомобільним транспортом відповідно до правил «Інкотермс 2010», строк поставки: протягом 45 календарних днів з моменту здійснення передплати у розмірі 100 % вартості товару, умови оплати: 100 % передплата на підставі отриманого рахунку.

На підставі отриманих на електронну пошту рахунків на оплату № 18 від 08.04.2020 року, № 19 від 08.04.2020 року Покупцем 13.04.2020 року (платіжні доручення № 3117 від 13.04.2020 року, № 3116 від 13.04.2020 року) здійснено передоплату у розмірі 100 % вартості товару на загальну суму 5 525 313,69 грн. у т.ч. ПДВ 920 885,61 грн.

Таким чином, виходячи з положень п. 9.1 договору та умов специфікації від 30.03.2020 відповідач зобов`язаний був поставити товар згідно переліку у строк до 28.05.2020.

Однак, в порушення умов договору, відповідачем не було виконано його обов`язку щодо повної та своєчасної поставки товару у строки, передбачені договором, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, поставка товару відбулася частками та не в передбачені строки, а саме відповідно до видаткових накладних:

- №37 від 10.06.2020 на суму 936546,94грн.;

- №53 від 13.10.2020 на суму 1841771,23грн.;

- №55 від 20.11.2020 на суму 626 452,80грн.;

- №3 від 26.01.2021 на суму 1841771,23грн.;

- №9 від 23.03.2021 на суму 278771,50грн.

Водночас, позивач направив 19.02.2021 року відповідачу претензію вих. № 121 від 18.02.2021 року з проханням розглянути та задовольнити претензію ТОВ «ЛЕМТРАНС», та негайно сплатити неустойку в розмірі 302 675,60 грн. Направлення претензії Позивачем 19.02.2021 року підтверджується описом вкладення та експрес накладною Global Post 77217950 претензію отримано відповідачем 23.02.2021 року.

Однак, відповідач вказану претензію залишив без задоволення, а тому позивач звернувся до суд з позовом про стягнення з останнього неустойки на підставі п. 11.3 договору у розмірі 306 486,68грн.

Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідно до п. 9.1 договору та умов специфікації відповідач зобов`язаний був здійснити поставку товару у строк до 28.05.2020 проте, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було здійснено поставку товару з порушенням строків визначених договором, а тому відповідач повинен нести відповідальність за прострочення строків поставки товару встановлену чинним законодавством України, а також умовами договору.

Відповідно до ст.ст.610, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил ведення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 11.3. договору при порушенні строків постачання Покупець має право вимагати, а Постачальник повинен сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. Нарахування неустойки, передбаченої даним пунктом, здійснюється за весь період прострочення.

Так, як вбачається наданого позивачем розрахунку позивачем здійснено нарахування пені по видаткових накладних:

- №37 від 10.06.2020 на суму 936546,94грн. з 29.05.2020 по 10.06.2020;

- №53 від 13.10.2020 на суму 1841771,23грн. з 29.05.2020 по 20.11.2020;

- №55 від 20.11.2020 на суму 626 452,80грн. з 29.05.2020 по 20.11.2020;

- №3 від 26.01.2021 на суму 1841771,23грн. з 29.05.2020 по 26.01.2021;

- №9 від 23.03.2021 на суму 278771,50грн. з 29.05.2020 по 23.03.2021;

Таким чином, позивачем нараховано до стягнення 306 486,68грн. неустойки у вигляді пені.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, розрахунок виконано арифметично вірно, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 306 486,68грн. є обґрунтованими, доведеним матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 236-242 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ Плаза-Сервіс» (61007, м. Харків, пр. Індустріальний, буд. 12, оф.1 код 42133611) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕМТРАНС” (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 46-46А, код 30600592) неустойку за договором поставки №363/20 від 30.03.2020 у розмірі 306486,68грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 4597,30грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛЕМТРАНС”, 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 46-46А, код 30600592;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТМ Плаза-Сервіс», 61007, м. Харків, пр. Індустріальний, буд. 12, оф.1 код 42133611;

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суду Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.08.2021.

Суддя Н.А. Новікова