Рішення № 98851239, 06.08.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2193/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (93009, м. Рубіжне, вул. Трудова, буд. 1) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ол Електро" (61072, м. Харків, пр-т Науки, буд. 60 А) про стягнення 107220,93 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ол Електро" про стягнення 107220,93 грн., з яких: сума боргу у розмірі 82270,97 грн., пеня у розмірі 5954,86 грн., 25 % річних у розмірі 11838,93 грн., 3 % річних у розмірі 1420,67 грн. та інфляційні витрати у розмірі 5735,50 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов`язань за Договором №395 від 27.08.2020 в частині здійснення покупцем повної та своєчасної оплати товару у визначені договором строки та порядку.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.06.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ол Електро" наданими відповідачу процесуальними правами не скористався у встановлений статтею 251 Господарського процесуального кодексу України строк відзив на позовну заяву до суду не подав.

Копію ухвали Господарського суду Харківської області від 10.06.2021 про відкриття провадження у справі № 922/2193/21 направлено в паперовій формі - рекомендованим листом з повідомленнями про вручення за адресою ТОВ "Ол Електро", вказаною у позовній заяві, яка також співпадає з юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 61072, м. Харків, пр-т Науки, буд. 60 А. Однак, зазначене відправлення не вручено адресатові та повернуто до суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою", про що свідчить довідка відділення поштового зв`язку "Укрпошта" від 22.06.2021.

Жодних відомостей щодо інших засобів зв`язку із відповідачем матеріали справи не містять.

Керуючись приписами пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, яким визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ол Електро" належним чином повідомлено про розгляд справи № 922/2193/21.

Згідно з ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Матеріалами справи установлено, що 27.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Євротрубпласт" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ол Електро" (покупець) було укладено Договір № 395 (далі - Договір) (а.с. 10-17), відповідно до умов пункту 1.1. якого, постачальник зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити труби, комплектуючі та обладнання, а також супутні товари (товар), партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в Рахунках - фактурах або Специфікаціях (додатках) до цього договору чи визначеними в порядку, передбаченому цим Договором.

Відповідно до п. 4.7 Договору передбачено, що датою поставки товару та датою переходу права власності на товар вважається дата накладної постачальника, що передасться покупцю.

Позивачем у позові зазначено, що останнім, як постачальником, належним чином виконано свої зобов`язання за вищевказаним Договором та поставлено товар відповідачу на суму 483894,75 грн., про що посилається на видаткові накладні: № ЕТП КЛ 3108/017 від 31.08.2020, № ЕТП КЛ 0909/021 від 09.09.2020, № ЕТП ХА1609/003 від 16.09.2020, № ЕТП КЛ 1709/014 від 17.09.2020, № ЕТП РТ0510/004 від 05.10.2020, № ЕТП РТ 1809/007 від 18.09.2020.

Згідно з п. 5.1 Договору оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 21 календарних днів з моменту передачі товару, якщо інший порядок розрахунків не визначений рахунку-фактурі або специфікації, в порядку передбаченому даним Договором.

Проте, відповідач належним чином не виконав свої обов`язки щодо оплати товару та сплатив лише частково грошові кошти у сумі 401623,78 грн., про що позивач разом із позовом надав належним чином засвідчені копії платіжних доручень: № 364 від 22.10.2020, № 311 від 18.09.2020, № 546 від 23.03.2021, № 307 від 17.09.2020, № 301 від 16.09.2020, № 283 від 08.09.2020, № 263 від 31.08.2020.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором склала 82270,97 грн., яка залишилася несплаченою.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Беручи до уваги правову природу укладеного Договору № 395 від 27.08.2020, кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж, а також положень законодавства, яке регламентує наслідки невиконання грошових зобов`язань.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем (ч. 1, абз. 2 ч. 5 ст.694 ЦК України).

Як встановлено судом, позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором та поставив товар відповідачу на суму 483894,75 грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи належним чином засвідчені копії видаткових накладних: № ЕТП КЛ 3108/017 від 31.08.2020, № ЕТП КЛ 0909/021 від 09.09.2020, № ЕТП ХА1609/003 від 16.09.2020, № ЕТП КЛ 1709/014 від 17.09.2020, № ЕТП РТ0510/004 від 05.10.2020, № ЕТП РТ 1809/007 від 18.09.2020.

Відповідно до п. 5.1 Договору оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 21 календарних днів з моменту передачі товару, якщо інший порядок розрахунків не визначений рахунку-фактурі або специфікації, в порядку передбаченому даним Договором.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, а також те, що на момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку або доказів відсутності обов`язку сплати грошових коштів у заявленому розмірі, відповідачем не спростовані доводи позивача, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 82270,97 грн. заборгованості нормативно та документально обґрунтованою, не спростованою відповідачем, та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення пені в сумі 5954,86 грн. та 25 % річних в сумі 11838,93 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобов`язання, передбачених статтею 611 цього ж Кодексу є сплата неустойки. За змістом статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.3. Договору сторони передбачили, що у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати товару продавець має право вимагати від покупця сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 1929,46 грн., суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає приписам чинного законодавства

Враховуючи те, що судом було встановлено факт порушення грошового зобов`язання з боку відповідача, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 5954,86 грн.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як зазначено в п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

Пунктом 5.1.1 Договору у випадку прострочення Покупцем термінів оплати поставленого йому товару. Постачальник, згідно ч. З ст. 692 та ч. 5 ст. 694 ЦК України, має право стягнути з Покупця за використання чужими коштами в розмірі 25 % річних за увесь період прострочення оплати.

Враховуючи те, що судом встановлено факт порушення грошового зобов`язання, а сторонами в договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 11838,93 грн. 25 % річних.

Щодо вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 1420,67 грн. та інфляційні витрати у розмірі 5735,50 грн., суд виходить з наступного.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 Цивільного кодексу України).

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.

Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1420,67 грн. та інфляційних витрат у розмірі 5735,50 грн. є обґрунтованими, правильно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову як обґрунтованого, підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами та не спростованого відповідачем.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про повне задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270,00 грн. на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ол Електро" (61072, м. Харків, пр-т Науки, буд. 60 А, код ЄДРПОУ 43113397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (93009, м. Рубіжне, вул. Трудова, буд. 1, код ЄДРПОУ 33090871) - 82270,97 грн. заборгованості; 5954,86 грн. пені; 11838,93 грн. 25 % річних; 1420,67 грн. 3 % річних; 5735,50 грн. інфляційних втрат та 2270,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256 - 259 ГПК України.

Повне рішення складено "06" серпня 2021 р.

Суддя Є.М. Жиляєв